Законність і правопорядок
План
1. Поняття законності та її принципи
2. Правопорядок
1. Поняття законності та її принципи
Законність являє собою режим неухильного дії правових норм. Він передбачає точне виконання всіма учасниками суспільних відносин - громадянами, посадовими особами, державними органами, господарськими та іншими організаціями - законів та інших нормативних актів, рішуче припинення будь-якого беззаконня і покарання винних, суворий контроль за неухильним дотриманням юридичних приписів. Законність - це принцип діяльності державного апарату. Вимагаючи виконання правових норм від громадян, державні органи, починаючи з самих високих, самі повинні засновувати свою діяльність на законі, бути прикладом його неухильного дотримання. Диктатура закону - необхідна умова розвитку демократії, її всебічного розширення. Без законності неможливо забезпечити режим народовладдя в нашій країні, дія демократичних інститутів, захист і охорону прав та інтересів особистості, нормальне функціонування господарського механізму. Слід рішуче боротися з будь-якими спробами виправдати порушення законності так званої відомчої або місцевої доцільністю, інтересами справи, потребою нібито гнучкого, а не формального застосування закону. Господарські структури, установи у своїй діяльності керуються потребами всебічного розвитку своєї галузі, місцевими умовами. Однак виробнича необхідність не повинна призводити до конфлікту з законом, інтереси справи не повинні превалювати над принципом неухильного дотримання норм права. Підвищення з кожним роком ролі законності є закономірним відображенням зростання впливу права на суспільне життя, підвищення його авторитету, ліквідації такого шкідливого і, на жаль, поки що широко поширеного явища, як правовий нігілізм, під яким розуміється заперечення соціального призначення права в сучасний період, його ролі в оздоровленні економіки, політичного і духовного життя країни, приниження авторитету закону, виправдання фактів свавілля працівників державного апарату, порушень норм права.
Гарантії законності - це певний комплекс організаційних, економічних, політичних, ідеологічних чинників і юридичних заходів, що забезпечують дотримання норм права, захист прав громадян та інтересів суспільства і держави.
Розглянемо систему юридичних гарантій. До них відносяться:
· Засоби виявлення (виявлення) правопорушень. До них відноситься діяльність прокуратури, органів попереднього розслідування, Конституційного Суду і т.д.
· Засоби попередження правопорушень. Це закріплені в праві засоби, що дозволяють запобігти можливі правопорушення.
· Кошти припинення правопорушень. До них відносяться засоби, спрямовані на припинення, недопущення правопорушень, порушень прав, свобод громадян та організацій. Це затримання, арешт, обшук, підписка про невиїзд, інші запобіжного заходу, скасування незаконних актів.
· Заходи захисту і відновлення порушених прав, усунення наслідків правопорушень.
· Юридична відповідальність. Під нею розуміється покарання особи, винної у скоєнні правопорушення. Даний засіб є найважливішим і необхідним для зміцнення законності, причому його ефективність визначається не жорстокістю, а невідворотністю.
Серед юридичних гарантій особлива роль відводиться процесуальним гарантіям, бо процес є форма життя матеріального права, реальне життя формально закріплені права і свободи можуть отримати, лише маючи процесуальне забезпечення. Найважливішою гарантією законності є правосуддя - діяльність судів, що здійснюється шляхом розгляду і вирішення цивільних та кримінальних справ з метою всебічного зміцнення законності. Під організаційним гарантіями розуміються різні заходи організаційного характеру, що забезпечують зміцнення законності, боротьбу з правопорушеннями, захист прав громадян. Із законністю тісно пов'язане інше правове явище - правопорядок.
2. Правопорядок
Правопорядок - це стан впорядкованості регульованих правом суспільних відносин, що виникло в результаті послідовного здійснення законності і характеризується реальним забезпеченням, реалізацією і охороною прав і свобод особистості, неухильним дотриманням юридичних обов'язків, правомірною діяльністю всіх індивідуальних і колективних суб'єктів права. Він передбачає також рішучу боротьбу з будь-якими порушеннями правових норм, відновлення порушених суб'єктивних прав. Це порядок, де взаємовідносини органів, організацій і окремих громадян чітко визначені законом, забезпечені і захищені державною владою. Правопорядок є необхідною складовою частиною більш широкого поняття - громадського порядку, під яким розуміється упорядкована система всіх існуючих у суспільстві відносин, заснованих на неухильному виконанні всіх соціальних нормативних регуляторів (норм моралі, права, корпоративних норм та ін.) Правопорядок - необхідний елемент організації та функціонування державної влади. Тільки сильна влада, що базується на неухильному виконанні закону, на "диктатури" права здатна створити в суспільстві міцний і стійкий правопорядок, атмосферу поваги і авторитету права. Правовий нігілізм, прагнення чиновника обійти, проігнорувати закон, стати вище його, знизити його авторитет і соціальну значимість - живильний грунт для послаблення справжнього правопорядку в країні.
Слід розрізняти реально існуючий правопорядок, тобто фактичний стан суспільних відносин, врегульованих правом, і той ідеал правопорядку, до якого прагне цивілізована держава у своїй правотворчій і правозастосовчій діяльності, який є метою правового регулювання. Стабільний і міцний правопорядок можливо встановити лише там, де існує справжній режим демократії, авторитет і повагу до закону, де створена обстановка неухильної дії права, впевненості громадян в непорушності їх прав, у тому, що будь-які порушення юридичних норм будуть виявлені і припинені.
Правопорядок - це заснована на праві і законності організацію суспільного життя, яка відображатиме якісний стан суспільних відносин на певному етапі розвитку суспільства.
Правопорядок є стан упорядкованості, організованості життя.
Це порядок, передбачений нормами права.
Правопорядок виникає в результаті фактичної реалізації правових норм, втілення їх у життя, є результатом правового регулювання.
Він забезпечується державою.
Розглянемо ознаки правопорядку.
Визначеність. Правопорядок базується на формально-визначених правових приписах, реалізація яких і забезпечує визначеність суспільних відносин. Системність. правопорядок - це система відносин, яка заснована на єдиній сутності права, пануючою в суспільстві формі власності, системі економічних відносин і забезпечується силою єдиної державної влади.
Організованість ь. Правопорядок виникає не стихійно, а при організуючою діяльності держави, її органів.
Державна гарантованість. Існуючий правопорядок забезпечується державою, охороняється ним від порушень. Не випадково однією з основних функцій держави є охорона існуючого правопорядку.
Стійкість. Виникає на основі права і забезпечується державою правопорядок досить стабільний, стійкий. Спроби дестабілізації, порушення правопорядку присікаються відповідними правоохоронними органами.
Єдність. Характер організації неоднаковий у різних сферах суспільного життя. Однак заснований на єдиних політичних і правових принципах, забезпечується єдністю державної волі і законності, правопорядок один на території всієї країни. Усі його складові в рівній мірі гарантуються державою, будь-які його порушення вважаються правопорушеннями і присікаються державним примусом.
Правопорядок можна розглядати як єдність права і влади. Це порядок, при якому правове положення і взаємовідносини всіх суб'єктів суспільного, політичного і державного життя чітко визначені законами і захищені державною владою. Найбільш адекватною формою реальності подібного правопорядку виступає правова держава.
Правопорядок слід відрізняти від близького, але не ідентичного йому явища - громадського порядку, який, як і правопорядок, характеризується організованістю, упорядкованістю суспільних відносин. Однак на відміну від правопорядку громадський порядок утворюється під впливом не тільки правових, а й інших соціальних норм: норм моралі, звичаїв, корпоративних норм і т.д. Отже, суспільний лад є стан врегульоване суспільних відносин, заснований на реалізації всіх соціальних норм і принципів.
Література
1. Бахрах Д.Н. Питання законності в державному управлінні. / / Правознавство. 1992. N3.
2. Вебер М. Легітимний порядок: (Фрагмент зі статті німецького соціолога, присвячений поняттю "законності") / / Новий час. 1995. N26.
3. Горшеньов В.І. Законність як надбання правової держави / / Проблеми забезпечення законності в механізмі правозастосування. Волгоград. 2001.
4. Кехлер С. Нагляд за виконанням законів і законністю правових актів / / Законність. 1993. N7.
5. Кудрявцев В.Н. Про правопонимании і законності / / Держава і право. 1994. N3.
6. Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ. Під ред. Лазарєва В.В. М. 2003.