Шолохов м. а. - Художнє своєрідність роману Михайла Шолохова

Мова роману "Тихий Дон" Михайла Шолохова неординарний. Не можна сказати, що Шолохов відкрив щось нове в російської словесності, але в цілому - за сукупністю ознак - його проза виділяється серед загальної маси творів того часу. Розглянемо деякі деталі, характерні для роману.
Перше, що привертає увагу, це діалектна лексика і просторіччя. Використовуються вони не тільки для позначення побутових реалій ("майдан", "баз", "курінь", "жалмерка" і т.п.), але значно ширше: і репліки персонажів, і авторський опису, частково викладені на діалекті ("гутарілі про нього на хутора чудное ... "). Крім того, експресивність тексту значно підвищується завдяки частому (по два-три рази на сторінку) появи емоційних морфологічних похідних: "непролазь", "клешнятий", "заосенять". Така пристрасть до діалектизмами може диктуватися як походженням самого Шолохова, так і його бажанням повніше занурить читача у світ донського козацтва.
Наступна особливість стилю "Тихого Дону" - це його висока метафоричність. Причому метафори слабо організовані або неотобранни: вони не шикуються в смисловий ряд, асоціації носять локальний, дробовий характер. Особливо навантажені метафорами пейзажі, картини природних явищ. Неоднорідність образного ряду можна показати на прикладі опису грози, що розгортається в межах півтори сторінок: спочатку "перші зерна дощу засівали обтяжену зовнішньої спекою землю", потім "над самим дахом лопнув грім, оскільки покотилися за Дон", і, нарешті, "дощ дряпав віконниці ". У результаті враження динаміки процесу досягнуто, але образи не побудовані за аналогією, вони ситуативні, належать кожній конкретній фразі. При всьому при цьому метафори Шолохова вельми оригінальні, деякі з них зробили б честь великого поета. Вже багато компаній затерті наслідуваннями ("полинова проседь", "під ухил сповзаючих рочків"), але в той час це було нове віяння. Поясненням вищесказаного може бути молодість і недосвідченість талановитого письменника по початку і його небажання змінювати усталений стиль потім.
З перевантаженістю метафорами - за контрастом - поєднується прозорість і простота синтаксису. Текст написаний короткими реченнями, переважно простими. Коли описуються деякі дії, то кожній фазі відповідає свою пропозицію. Яскравим прикладом служить наступний уривок: "Перед світлом привезли старого додому. Він жалібно стогнав, нишпорив по світлиці очима, відшукуючи сховалася Аксенію. З відірваного вуха його спливали на подушку кров. Увечері він помер. Людам сказали, що п'яний упав з гарби і розбився" . Короткі пропозиції не дають читачеві відірватися, тримають його в постійній напрузі. Зрідка з'являються дієприслівникові звороти: без них текст був би дуже сухе. Неускладнені пропозиції, можливо, на рівні підсвідомості ще раз підкреслюють простоту вдач козаків. Це підтверджується і тим, що ступінь складності синтаксису залежить від тематики епізоду. Зазвичай ускладнення відбувається в розділах з вираженою ліричної тональністю, тоді як прості синтаксичні конструкції частіше присутні в образотворчих розділах.
Ще однією особливістю мови "Тихого Дону" є порівняння людини з тваринами, не тільки у фізичному, але і в духовному плані. Мова йде не просто про прямі порівняннях ("ішов Степан під гору, як кінь, яка зазнала сідока"), але і про деталізацію описів, коли у читача виникає враження схожості зі звіром, просто від зображення дії: "коли повертає Григорій голову, носом встромляючи Ксенії в пахву "," Ксенія, Вихло все своїм великим, повним тілом, пішла назустріч ". До того ж, наявні в романі порівняння з тваринами не порожні. Коли написано "так кидає собі вовк на хребтину зарізану вівцю", персонажі дійсно ведуть себе так, рухаючись відповідно до звичками згаданих звірів. Такі порівняння показують іноді поволі, а іноді і явно близькість героїв і природи, яка є для Шолохова символом продовження життя.
Вивченню своєрідності мови Михайла Шолохова в романі "Тихий Дон" можна присвятити не одну книгу. Але навіть особливостей, перерахованих вище, достатньо для того, щоб зробити висновки про риси, що відрізняють творчість письменника та можливі причини їх появи.
У романі "Тихий Дон" ми бачимо, як тісне переплетення істинного таланту письменника, своєрідності народної мови півдня Росії і звичаїв козацтва утворили живий і колоритний світ, який надовго залишається в пам'яті читача.