Під шкідливим розуміється речовина, яка при контакті з організмом людини викликає виробничі травми, професійні захворювання або відхилення в стані здоров'я. Класифікація шкідливих речовин і загальні вимоги безпеки введені ГОСТ 12.1.007-76.
Ступінь і характер викликаних речовиною порушень нормальної роботи організму залежить від шляху потрапляння в організм, дози, часу впливу, концентрації речовини, його розчинності, стану сприймаючої тканини й організму в цілому, атмосферного тиску, температури й інших характеристик навколишнього середовища.
Наслідком дії шкідливих речовин на організм можуть бути анатомічні пошкодження, постійні або тимчасові розлади й комбіновані наслідки. Багато сильно діючі шкідливі речовини викликають в організмі розлад нормальної фізіологічної діяльності без помітних анатомічних пошкоджень, впливів на роботу нервової і серцево-судинної систем, на загальний обмін речовин і т.п.
Шкідливі речовини потрапляють е організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт і через шкірний покрив. Найбільш ймовірно проникнення в організм речовин у вигляді газу, пари та пилу через органи дихання (близько 95% всіх отруєнь).
Виділення шкідливих речовин у повітряне середовище можливо при проведенні технологічних процесів і виконання робіт, пов'язаних із застосуванням, зберіганням, транспортуванням хімічно> речовин і матеріалів, їх здобиччю і виготовленням.
Пил є найбільш поширеним несприятливим фактором виробничого середовища, Численні технологічні процеси та операції в промисловості, на транспорті, в сільському господарстві супроводжуються утворенням і виділенням пилу, її впливу можуть піддаватися великі контингенти працюючих.
Основою проведення заходів по боротьбі з шкідливими речовинами є гігієнічне нормування.
Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони встановлено ГОСТ 12.1.005-88.
Зниження рівня впливу не працюючих шкідливих речовин його повне усунення досягається шляхом проведення технологічних, санітарно-технічних, лікувально-профілактичних заходів v застосуванням засобів індивідуального захисту.
До технологічним заходів відносяться такі як впровадження безперервних технологій, автоматизація та механізація виробничих процесів, дистанційне керування, герметизація обладнання, заміна небезпечних технологічних процесів й операції менш небезпечними й безпечними.
Санітарно-технічні заходи: устаткування робочих місць місцевою витяжною вентиляцією або переносними місцевими відсмоктувачами, укриття обладнання суцільними пилонепроникними кожухами з ефективною аспірацією повітря й ін
Коли технологічні, санітарно-технічні заходи не повністю виключають наявність шкідливих речовин у повітряному середовищі, відсутні методи й прилади для їх контролю, проводяться лікувально-профілактичні заходи: організація й проведення попередніх і періодичних медичних оглядів, дихальної гімнастики, лужних інгаляцій, забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням і молоком та ін
Особливу увагу в цих випадках повинне приділятися застосуванню засобів індивідуального захисту, насамперед для захисту органів дихання (фільтруючі і ізолюючі протигази, респіратори, захисні окуляри, спеціальний одяг).
Список літератури
При підготовці даної роботи були використані матеріали з сайту http://stroy.nm.ru