Зміст

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 3
1. Поняття огляду місця події ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .4
2. Тактичні прийоми на стадіях проведення огляду місця події ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 7
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .19
Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 21

Введення
Огляд місця події - це дуже важливе невідкладна слідча дія, при якому безпосередньо сприймаються, досліджуються і фіксуються слідчим обстановка місця події, що стосуються справи сліди і об'єкти, їх індивідуальні особливості та взаємозв'язку з метою з'ясування суті події події, механізму злочину та окремих обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Загальним завданням огляду місця події є отримання процесуально-закріпленої інформації (фактичних даних) про обставини події, що відбулася, об'єктах й осіб, які мають до нього відношення, їх зв'язки і взаємодію.
Для ефективного огляду місця події, тобто сприяє розкриттю вчиненого або підготовлюваного злочину, практичним працівникам дуже важливо застосовувати тактичні прийоми, вироблені вченими в галузі криміналістики.
Основною метою даної роботи є вивчення тактики, тобто основних прийомів і способів проведення огляду місця події.
У рамках поставленої мети можна виділити наступні завдання:
- Розкрити поняття огляду місця події як невідкладної слідчої дії;
- Розглянути тактичні прийоми на стадіях проведення огляду місця події.
У процесі написання реферату використовувалася спеціальна література та підручники з криміналістики таких авторів як Є.П. Іщенко, А.Р. Ратінова, А.Г. Філіппова, Н.П. Яблокова.

1. Поняття огляду місця події
Огляд місця події - невідкладна слідча дія, спрямована на встановлення, фіксацію і дослідження обстановки місця події, слідів злочину і злочинця та інших (фактичних) даних, що дозволяють у сукупності з іншими доказами зробити висновок про механізм події та інших обставин розслідуваної події. Місцем події прийнято іменувати ту ділянку місцевості або приміщення, в межах якого виявлено сліди злочину. При цьому мається на увазі, що злочин могло бути скоєно як у місці виявлення слідів, так і в іншому місці. На відміну від місця події, місцем злочину вважається район скоєння злочину або настання злочинного результату, хоча сліди його могли бути виявлені і поза даного району [1].
Огляд місця події і його обстановки являє собою вивчення і фіксацію:
1) рельєфу місцевості, природних і штучних кордонів місця події;
2) характеру і розташування приміщення, прилеглих будівель, що ведуть до нього і від нього шляхів, а також перепон на зазначених шляхах;
3) просторового розташування місцевих предметів, їх положення відносно один одного і відстаней між ними;
4) розташування предметів з точки зору їх цільового призначення і положення при звичайному використанні;
5) слідів злочину і злочинця;
6) відсутності необхідних у даній обстановці предметів і слідів;
7) наявності предметів, що є в даній обстановці чужорідними, сам факт виявлення яких у даній обстановці незвичайний.
Останні дві групи фактичних даних відносяться до категорії так званих негативних обставин, під якими розуміють обставини, суперечать уявленню про звичайний для подібних ситуацій ході речей. Негативні обставини особливо цінні при викритті інсценувань злочинів, тобто штучного створення особою, зацікавленою у певному результаті слідства, обстановки, що не відповідає фактично сталось на цьому місці події.
При інсценізації можуть переслідуватися наступні цілі:
1) створення видимості вчинення в даному місці іншого злочину для приховування ознак справжньої події (наприклад, створення обстановки розбійного нападу для приховування досконалої крадіжки);
2) створення видимості події на даному місці зі буття, не має кримінального характеру, для приховування вчиненого злочину (наприклад, інсценування самогубства або нещасного випадку для приховування вбивства);
3) створення видимості здійсненого злочину для приховування фактів аморальної поведінки, безпечності, халатності та інших вчинків, не мають кримінального характеру (інсценування обстановки крадіжки документів при фактичній їх втрати і т.п.);
4) створення у слідчого помилкового уявлення про окремі деталі фактично вчиненого злочину або про окремі елементи його складу (інсценування вчинення злочину іншою особою, в інших цілях і з інших мотивів і т.п.) [2].
Огляд місця події проводиться у двох випадках:
1.Когда злочин вже скоєно і огляд необхідний з метою виявлення слідів і інших речових доказів, з'ясування обстановки місця події, а також інших обставин, що мають значення для справи.
2.Когда є підозри про вчинений злочин і в ході огляду потрібно встановити, що ж насправді сталося, самогубство чи вбивство, пожежа внаслідок несправності електропроводки або підпал і т.п.
Ефективність огляду значною мірою залежить від загальної професійної та організаційно-технічної підготовки слідчого. Слідчий повинен бути психологічно готовий до огляду в ускладнених умовах (вночі, в дощ, сніг, сильний вітер) і при цьому зберігати протягом тривалого часу творчу працездатність, бути уважним і зібраним, щоб не упустити жодної обставини або факту, що має значення для встановлення істини. Професійна готовність слідчого включає в себе здатність до спостереження, вміння на основі знання типових способів вчинення та приховування злочину, різних хитрощів злочинця помічати в обстановці події головне, виділяти найбільш значущі деталі й ознаки, розкривати суперечливі елементи, виявляти інсценування.
Матеріально-технічне спорядження слідчого має відповідати конкретним умовам, в яких йому доведеться працювати. Захищають від дощу і вітру плащ, чоботи, зручна теплий одяг дозволяють знизити вплив несприятливих погодних умов. Необхідні спеціальні освітлювачі, досить сильний електроліхтарем для роботи в нічних умовах і при недостатньому освітленні, портативна відеокамера, диктофон, фотоапарат з лампою-спалахом і іншими засобами для оперативної і точної фіксації обстановки та окремих об'єктів, спеціальні та аналітичні прилади для виявлення, фіксації та вилучення різних слідів, прихованих і маловидимі об'єктів і мікрочастинок (щуп, трал, металошукач, прилади для пошуку трупа, ЕОП, ОЛД-41 та інші науково-технічні засоби) [3]

2. Тактичні прийоми на стадіях проведення огляду місця події
Огляд місця події підрозділяється на наступні три стадії: ориентирующую (оглядову), детального дослідження, заключну. Огляду завжди передує ретельна підготовка.
Підготовка до огляду в свою чергу підрозділяється на два періоди. У перший включаються дії слідчого до виїзду на місце події, в другій - підготовчі дії після прибуття на місце огляду.
У першому періоді основним завданням слідчого є інформаційно-тактичне та матеріально-технічне забезпечення виїзду на місце події. Треба отримати можливо повну інформацію про події і умовах, в яких належить працювати. Слідчий насамперед переконується в тому, що вжито всіх невідкладних заходів до усунення та запобігання шкідливих наслідків події, надано необхідну допомогу постраждалим, забезпечені надійна охорона місця події, недоторканість і збереження слідів. У разі неналежного або недостатнього характеру вжитих заходів слідчий робить відповідні розпорядження працівникам міліції, представникам адміністрації підприємства, фірми, іншим посадовим особам (наприклад, вживає заходів до виклику «швидкої допомоги», аварійної бригади тощо).
Далі слідчий уточнює, які фахівці та інші особи будуть необхідні для якісного проведення огляду, і забезпечує їх виклик. До виїзду перевіряється наявність у валізі необхідних для роботи науково-технічних засобів, бланків, паперу і т.п. Слідчому треба взяти з собою запасні фотокінопленкі (відеокасети), магнітну стрічку, пакувальні матеріали і ті прилади та засоби, які можуть знадобитися з урахуванням конкретної ситуації. У цей же період вирішується питання про виклик кінолога зі службово-розшукової собакою.
Інформація, що міститься в первинному повідомленні, не завжди достатня для повного і ясного судження про те, що сталося. У найпершому наближенні слідчий намагається подумки змоделювати хоча б у загальному вигляді характеристику події події, матеріальну обстановку і наслідки якого доведеться вивчити при огляді. Первинна модель порівнюється з наявними рекомендаціями з пошуку слідів, вивчення механізму злочину, алгоритму дій, тобто чіткої послідовності робочих операцій в аналогічних ситуаціях. Відповідно слідчий намічає, на що потрібно буде звернути увагу в першу чергу, які конкретні завдання вирішити і які пошукові дії зробити при огляді.
У процесі підготовки до огляду потрібно враховувати ще й таке важлива обставина, як можливість повернення злочинця на місце події. Тому потрібно бути уважним до вибору понятих та інших помічників, організувати спостереження з боку за місцем події і знаходяться поряд з ним сторонніми, звертаючи увагу на підозрілих осіб, і вирішити питання про організацію засідки, особливо тоді, коли огляд проводився пізно ввечері або вночі. У цих випадках поява злочинця можливо під ранок або вдень. Помічено, що деякі серійні злочинці схильні здійснювати повторне посягання на тому ж місці [4].
Після прибуття на місце події слідчому потрібно особисто самому переконатися в тому, що всіх невідкладних заходів з ліквідації наслідків події прийнято, допомогу потерпілим надано. При необхідності вживаються додаткові заходи щодо забезпечення охорони місця події, і збереженню слідів, видалення сторонніх, організації спостереження за місцем події з метою виявлення підозрілих осіб.
Слідчий перевіряє явку учасників огляду, якщо поняті не підібрані або ж виникає, судячи із ситуації, потреба в іншого роду фахівцях, забезпечує їх виклик.
Перед оглядом від працівників міліції, очевидців та осіб, першими виявили подія, потрібно отримати коротку інформацію про те, що ж сталося, хто до сталось може бути причетний, які конкретні заходи намічені і проводяться по встановленню винних, їх розшуку та затримання. Особливо важливими для майбутнього огляду є відомості про зміни, які були внесені в обстановку до приїзду слідчого (при наданні допомоги потерпілим, ліквідації наслідків події і т.п.), а також дані про те, де і які сліди та об'єкти, що мають доказове значення , вже виявлені або можуть бути знайдені. Очевидці та інші особи опитуються поодинці, сообщаемую ними інформацію доцільно записувати на диктофон.
Орієнтує (оглядова) стадія огляду починається із загального огляду місця події - своєрідної рекогносцировки на місці, коли слідчий обходить або оглядає місце події по можливості з різних сторін, оцінює найбільш раціональні підходи до нього, визначає оптимальні межі території, що підлягає огляду. В межі дослідження включається не тільки те місце, де з очевидністю виявлені ознаки події, а й сусідні ділянки і приміщення, а також об'єкти-орієнтири, що дозволяють зафіксувати розташування місця події на місцевості (стовпи, розвилка доріг, дерева і т.п.).
Орієнтуючись на місці, слідчий вивчає і фіксує (шляхом відеозйомки, орієнтує і оглядової фотозйомки, записів у протоколі або чорнових начерках, плани, схеми) обстановку в цілому, визначає взаємне розташування, взаємозв'язок основних об'єктів навколишньої місцевості або приміщень (рельєф місцевості, підходи та виходи до місця події, сусідні приміщення, горища, підвали, надвірні споруди та ін.). У процесі орієнтує дослідження можуть бути отримані відповіді на питання: звідки можна було бачити або чути, як відбувалася подія; чи міг злочинець пройти на місце події непоміченим; де за межами місця події могли залишитися його сліди. Якщо в оперативну групу включений кінолог, то разом з ним слідчий обирає ту ділянку місця події, де застосування службово-розшукової собаки найбільш ефективно і буде пов'язано з мінімальним ризиком втрати слідів.
У стадії орієнтує дослідження або на подальших стадіях вирішується питання про прочісуванні місцевості, яке може проводитися паралельно огляду або після нього за участю працівників міліції та представників громадськості. Метою прочісування місцевості є виявлення слідів і об'єктів за межами кордонів огляду (пошук трупа, одягу, викраденого, речей потерпілого, знарядь злочину тощо).
При цьому визначається конкретний район обстеження, напрямок руху, готуються найпростіші технічні засоби (щупи, вила, граблі тощо). Його учасникам повідомляється конкретне завдання, можливі об'єкти, які можуть бути знайдені, способи зв'язку та орієнтування на місцевості. У разі виявлення об'єктів і слідів вони оглядаються слідчим на тій ділянці місцевості, де були знайдені. Всі учасники обстеження місцевості повинні бути інформовані про те, що виявлені об'єкти не можна чіпати руками, переміщати і змінювати їх положення.
У процесі оглядового орієнтування уточнюються, конкретизуються версії про характер події, що відбулася і його окремих обставин (час, місце злочину, особливості дій злочинця і т.д.). Слідчий, плануючи послідовність своїх дій, визначає початкову точку огляду, найбільш оптимальний напрямок руху, прийоми і методи огляду, а також ті ділянки та об'єкти, що знаходяться за межами кордонів огляду, які належить оглянути додатково.
Вибір початкової точки і напрямку руху. Огляд зазвичай рекомендується починати з центру, під яким розуміється найбільш важливий вузол (сукупність слідів і предметів) або окремий об'єкт (труп, перекинута автомашина, розкритий сейф і т.п.). Оглядати з периферії доцільно, коли центр місця події визначити важко або є небезпека втрати слідів, розташованих за його межами, а також якщо при наближенні до центру місця події можна знищити сліди, що знаходяться на периферії.
Огляд місця події повинен вестися методично, за чітко визначеною системою, щоб не випустити з уваги будь-які важливі вузли і деталі. Існують наступні три основні методи пересування, які застосовуються «в чистому вигляді» або в різних комбінаціях [5]:
1) ексцентричний, коли рух йде по розгортається спіралі від центру до периферії;
2) концентричний - огляд ведеться по спіралі від периферії до центру;
3) фронтальний (лінійний), коли доцільно вивчати місце події, рухаючись по лінії від одного краю території або приміщення до іншого, досліджуючи послідовно кожен сектор (ділянка, квадрат) і переходячи від однієї смуги руху на наступну, паралельну попередньої або сусідню з нею.
Методи і прийоми огляду залежать ще й від способу просторового охоплення місця події, який може бути суцільним, тобто охоплювати всю підлягає дослідженню територію, або вибірковим, коли основна увага приділяється огляду окремих ділянок місцевості або виробничого приміщення, в яких, судячи за наявними даними, відбувався розвиток події. Вибірковий метод найчастіше використовується в якості додаткового при суцільному дослідженні. Наприклад, при вбивстві з використанням вогнепальної зброї досліджується не тільки те місце, де був виявлений труп (суцільний огляд), але і вибірково вивчається місце, де знаходився стріляв, а також ті ділянки місцевості чи приміщення, де можуть бути виявлені кулі. Разумеется и в этом случае не должны оставаться без внимания соседние участки и помещения, в которых можно найти иные имеющие значение для дела объекты и следы.

В криминалистической литературе упоминаются еще два метода осмотра: объективный и субъективный. Объективный метод заключается в том, что место происшествия осматривается полностью независимо от путей передвижения преступника. По существу это сплошное исследование всей обстановки. При субъективном методе следователь как бы идет следом за преступником, ориентируясь на признаки, которые указывают на пути его проникновения к месту происшествия, следы пребывания там и действий, а также пути ухода. Субъективный метод совпадает с выборочным осмотром отдельных элементов обстановки.
Выбор того или иного метода диктуется конкретной обстановкой места происшествия. Объективный метод признается более предпочтительным, поскольку позволяет избежать пропуска каких-либо следов, которые могут находиться в стороне от движения преступника. Однако при анализе обстановки места происшествия не следует исключать возможность использования субъективного метода, с помощью которого при сплошном исследовании можно проследить не только пространственную, но и временную, а также информационные связи между отдельными элементами (узлами) места происшествия. Например, связь места, где преступник поджидал свою жертву, а затем вышел ей навстречу и совершил нападение, с местом сокрытия следов преступления, направлением ухода, следуя по которому можно выявить дополнительные следы, организовать преследование и задержание виновного.
Перед началом осмотра следователь информирует всех его участников о порядке движения, предупреждает об особой осторожности в передвижении на месте происшествия с тем, чтобы не были затоптаны имеющиеся следы, о недопустимости без разрешения следователя прикасаться к каким-либо объектам, бросать окурки и другие предметы.
При осмотре на местности целесообразно отмечать путь движения и осмотренные участки заранее подготовленными вешками, флажками и другими выделяющимися предметами.
Стадия детального исследования заключается в последовательном изучении обстановки места происшествия в соответствии с выбранным направлением движения по отдельным узлам (участкам), каждый из которых выделяется определенной совокупностью пространственно или информационно взаимосвязанных объектов и следов. Например, такой узел будут составлять труп, висящий в петле, крюк, к которому прикреплена петля, подставка со следами ног; второй узел – стол с находящейся на нем посудой и остатками пищи, третий – входная дверь со следами взлома, выключатель с потожировыми следами и т.д. Такой метод исследования называется узловым . Двигаясь последовательно, переходя при осмотре от одного узла к другому, следователь не должен упускать из виду участки местности или помещения, расположенные между ними, – там могут находиться значимые для расследования объекты и следы (окурки, оторванная пуговица, следы ног и т.п.).[6]
В стадии детального исследования объекты и следы сначала изучаются путем статического, а затем динамического исследования. Статический метод заключается в исследовании и фиксации обстановки места происшествия и отдельных ее элементов в том виде, в каком они находились к началу осмотра. Этот метод применяется также и при ориентирующем исследовании. Изучение ведется визуально, объекты не передвигаются и их положение не изменяется. В статическом состоянии объекты фотографируются методом узловой и детальной фотосъемки, а затем с помощью измерений фиксируется положение каждого из них относительно неподвижных ориентиров обстановки и других объектов. Измерения и описания должны быть такой полноты и точности, чтобы впоследствии на их основе можно было легко восстановить место расположения любого объекта и следа. С целью более точной фиксации в масштабе взаимного расположения объектов применяется стереоскопическая либо перспективно-метрическая фотосъемка (с глубинным или квадратным масштабом, а также с помощью фотоаппарата, снабженного перспективной координатной сеткой).
При использовании динамического метода допускаются любые перемещения объектов и изменение их положения. Однако поднимать и брать в руки объекты надо осторожно, чтобы не повредить следы, не оставить отпечатков своих рук и не занести микрочастицы со своей одежды. Статический и динамический методы чередуются при исследовании объектов, находящихся в границах определенного узла, что создает наиболее оптимальный режим исследования материальной обстановки. Измерив и зафиксировав понижение каждого из объектов узла относительно друг друга, исследователь переходит к их детальному изучению. В процессе детального исследования изучаются и фиксируются не только видимые следы и объекты, но и осуществляется поиск латентной (скрытой) информации, которая может быть обнаружена путем изучения объектов на месте происшествия различными методами: помощью наблюдения (например, при косопадающем свете), измерения, сравнения, инструментальных методов (например, документ, залитый кровью, можно прочитать с помощью светофильтра красного цвета или ЭОП), опытных действий (например, определение наличия тока в цепи с помощью индикатора) и др. Осмотр узла завершается изготовлением слепков и оттисков следов, а также изъятием тех объектов и следов, которые имеют отношение к происшедшему.
Осуществляя поиск источников криминалистической информации, следователь в каждом случае пытается уяснить конкретный механизм следообразования, мысленно моделируя взаимодействие объектов. Например, определяет, с внутренней или внешней стороны оконного стекла должны были остаться следы рук, нужна ли была преступнику какая-либо подставка для преодоления преграды, должен ли был преступник или погибший испачкаться о стену, закрепляя петлю на перекладине, и т.д. Решая подобные частные вопросы взаимодействия объектов, следователь должен опираться на знание механизма взаимодействия всех объектов, участвовавших в происшествии, и знание взаимосвязи следов преступления, образующихся в результате такого взаимодействия.
Соответственно в ходе осмотра изымаются образцы почвы, растений, микрочастицы с обстановки (краска, пыль и т.п.), со всеми предосторожностями упаковываются брошенные или потерянные преступником орудия и другие предметы, обеспечивается сохранность микрочастиц и других следов на одежде потерпевшего с тем, чтобы впоследствии можно было сравнить их со следами, которые остались на обуви, одежде и предметах, изъятых у подозреваемого.
Моделируя происшедшее событие, следователь обязательно должен отмечать негативные обстоятельства. Негативные обстоятельства свидетельствуют об ошибочности выдвинутой следователем версии, неточности полученной информации либо об инсценировке.
На инсценировку указывают: различные противоречивые обстоятельства, факты искусственного изменения обстановки, наличие признаков разных преступлений, яркий демонстративный характер отдельных следов и др.[7]
Данные о негативных обстоятельствах, особенно инсценировках позволяют с большей достоверностью судить о сущности происшедшего события, определить было ли оно преступным или непреступным.
С целью выявления негативных обстоятельств следует дифференцировать изменения в обстановке:
а) происшедшие в результате совершенного преступления;
б) внесенные преступником и иными заинтересованными лицами в процессе инсценировки;
в) появившиеся в силу объективных причин (под воздействием, например, сил природы);
г) внесенные посторонними лицами случайно, вне связи с совершенным преступлением (до или после происшествия) либо с целью отвести от себя подозрение.
При производстве осмотра места происшествия следователю нужно получить информацию для ответа на следующие вопросы:
1. является ли место происшествия местом преступления, если да, то в какой именно его части оно было совершено (об ином месте преступления можно судить по следам волочения, отсутствию следов крови, несоответствию трупных пятен позе трупа, отсутствию соответствующих загрязнений на обуви и одежде трупа, несоответствию одежды на трупе погодным условиям и т.п.). С целью поиска места преступления исследуется дорожка следов, применяется служебно-розыскная собака, проводится прочесывание местности, подворный, поквартирный обход для выявления свидетелей и очевидцев, тщательно изучаются отдельные объекты (бирки, метки, специфические загрязнения и микроследы на упаковочном материале, белье, пометки на газетах и т.д.), устанавливается личность убитого, его связи, образ жизни и выясняются обстоятельства его поведения в день гибели;
2. сколько лиц участвовало в происшествии, характер и мотивы их действий (об этом можно судить по следам рук, ног, зубов, использованной посуде, окуркам, следам биологического происхождения, количеству и объему похищенного, способу преступления (и т.д.);
3. когда произошло расследуемое событие, как долго преступники находились на месте происшествия (о времени свидетельствуют трупные явления, сравнение температуры тела и окружающей среды, следы плесени, наличие на трупе и одежде насекомых, соответствие одежды времени года, по остановившимся стрелкам часов, если они были повреждены, по состоянию пищи, датам на отрывном календаре и газетах в почтовом ящике, включенном или выключенном свете, признакам кормления животных и т.д.);
4. каков характер связи между преступником и потерпевшим (об этом свидетельствует способ проникновения преступника в жилище, его свободная ориентировка в помещении, знание тайников, времени отсутствия потерпевшего в квартире, способ сокрытия следов преступления и т.д.);
5. кто совершил преступление (о возрасте, поле, физической силе, росте и других особенностях преступника можно судить по способу преступления, использованным орудиям и средствам, характеру похищенного, различным следам, микрочастицам от его одежды, данным о своеобразии его связи с потерпевшим и т.д.).
В завершающей стадии осмотра следователь совместно с прокурором, работниками милиции, специалистами обобщает и анализирует собранные данные, проверяет насколько удалось решить основные и частные задачи осмотра. В порядке контроля, чтобы убедиться, что ничего не упущено и не забыто, целесообразно повторно осмотреть наиболее важные узлы места происшествия.
Протокол осмотра места происшествия составляется в процессе производства следственного действия либо по его завершении на основе предварительных черновых записей и измерений. Все обнаруженное при осмотре подлежит фиксации в такой последовательности, в том виде, состоянии и расположении объектов относительно друг друга, в каком они наблюдались при осмотре. Выводы и умозаключения следователя в протоколе осмотра не записываются. В протокол могут заноситься заявления присутствующих лиц по поводу тех или иных объектов либо следов. Например, о принадлежности конкретной вещи определенному лицу, о факте опознания трупа, о том, что осматриваемый объект до приезда следователя передвигался, переносился. После занесения этих заявлений в протокол следователь при необходимости может произвести дополнительные измерения, которые с соответствующей оговоркой записываются в протокол. Изымаемые с места происшествия объекты в необходимых случаях упаковываются, опечатываются, снабжаются соответствующими бирками и надписями[8].
При составлении протокола осмотра необходимо соблюдать следующие правила:
1) протокол должен достаточно полно, точно и объективно отражать ход и результаты осмотра;
2) целесообразно выделять части протокола подзаголовками: «Расположение места происшествия», «Осмотр кухни», «Местоположение и поза трупа», «Осмотр трупа», «Осмотр оружия» и т.п. Кроме того, в тексте протокола выделяются (подчеркиванием, цветом и т.п.) объекты, на которых найдены следы и которые подлежат изъятию;
3) каждый объект на протяжении всего протокола должен иметь одно и то же наименование. При описании указываются признаки, позволяющие отличить данный объект от других (например, указывается его наименование и назначение, номер, цвет, форма, размеры и т.п.);
4) если нет уверенности в правильности наименования объекта, то лучше ограничиться описанием его внешних признаков. Например, пишется «кольцо из металла светлого цвета с бесцветным ограненным камнем», но нельзя писать «кольцо из платины с бриллиантом». Нельзя писать, что обнаружены пятна (следы) крови. Обычно пишется, что обнаружены брызги, пятна бурого (буро-красного) цвета, похожие на кровь;
5) следует избегать приблизительных указаний местоположения объектов («около», «почти», «вблизи» и т.п.). Лучше писать протокол короткими, ясными фразами и не пользоваться малоизвестными или узкоспециальными терминами;
6) в конце протокола перечисляются изымаемые с места происшествия объекты, способ их упаковки и указывается место, где они будут храниться.
К протоколу осмотра места происшествия прилагаются фототаблицы, киноленты, видеокассеты, планы. Планы являются графическим изображением местности, помещений, отдельных их частей и объектов.

Висновок
Осмотр места происшествия производится в двух случаях: после совершения преступления либо когда имеются подозрения о совершенном преступлении и в ходе осмотра требуется установить, что же в действительности произошло. Для выполнения качественного осмотра места происшествия очень важно выполнять совокупность средств и приемов на определенном этапе (или стадии) проведения осмотра места происшествия Осмотр места происшествия подразделяется на три этапа: подготовительный, рабочий и заключительный.
На подготовительном этапе осмотра места происшествия после принятия следователем решения о производстве осмотра, последний должен: принять меры к предотвращению или ослаблению вредных последствий преступления; обеспечить охрану места происшествия, присутствие поблизости от места происшествия лиц, которые могут дать всю обходимую информацию о происшествии; обеспечить присутствие необходимых специалистов; решить вопрос о составе оперативной группы; проверить готовность технических средств осмотра. По прибытию на место происшествия, следователь принимает меры к оказанию необходимой медицинской помощи потерпевшим; удаляет всех посторонних лиц; путем опроса свидетелей в форме беседы получает предварительные сведения, которые должны быть приняты во внимание при осмотре, и устанавливает, какие изменения были произведены на месте происшествия; приглашает понятых, окончательно определяет круг остальных участников осмотра и инструктирует последних об их правах и обязанностях; производит прочие неотложные действия, диктуемые обстоятельствами, а также принимает меры, направленные на улучшение условий осмотра.
Рабочий этап осмотра места происшествия состоит из общего и детального осмотров. Общий осмотр включает в себя: обзор места происшествия, определения границ подлежащего осмотру пространства; решение вопроса об исходной точке и способе осмотра; выбор позиций для производства ориентирующей и обзорной фотосъемок и их осуществление. Также подлежат выяснению: какие объекты находятся на месте происшествия, исследуется комплекс вопросов, относящихся к обстановке места происшествия, определяется взаимное расположение и взаимосвязь предметов обстановки, изучается их внешний вид, состояние и с максимально возможными в данных условиях подробностями фиксируется все обнаруженное с помощью фотосъемки, составления схем, планов и чертежей и делает необходимые заметки для будущего протокола осмотра.
По окончании общего осмотра следователь переходит к детальному осмотру, во время которого: тщательно и детально осматривает объекты; принимает меры к розыску и обнаружению на месте происшествия и на отдельных объектах следов преступления и преступника; отбирает объекты со следами; фиксирует негативные признаки; проверяет данные общего осмотра; производит узловую и детальную фотосъемку.
При производстве осмотра места происшествия используются следующие способы осмотра места происшествия: концентрический, эксцентрический, или способ «развертывающейся спирали», и способ фронтального осмотра. Данные способы применяются в «чистом» или комбинированном виде. Кроме того используются субъективный и объективный методы производства осмотра места происшествия.
Заключительный этап осмотра места происшествия включает в себя: составление протокола осмотра и необходимых планов, схем, чертежей; при необходимости дактилоскопирование трупа и направление его в морг; упаковку объектов, изъятых с места происшествия; принятие мер к сохранению тех имеющих доказательственное значение объектов, которые невозможно или нецелесообразно изымать с места происшествия; рассмотрение следователем и разрешение вопросов, связанных с поступившими от участников осмотра и иных лиц заявлениями, относящимися к осмотру места происшествия.
Осмотр завершается оценкой проделанной работы с точки зрения ее полноты и успешности.

Список використаної літератури
1. Ищенко Е.П. Криминалистика: Краткий курс.- М.: Юридическая фирма «КОНТРАКТ»: ИНФРА-М, 2003.-11, 302 с.- (Серия «Высшее образование»)
2. Криміналістика: Підручник / За ред. Є.П. Іщенко. - М.: МАУП, 2000. - 751 с.
3. Криминалистика: Учебное пособие в схемах под редакцией А.Г. Филиппова Москва Новый юрист 1998
4. Криміналістика: Підручник / Відп. ред. Н.П. Яблоков. 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: МАУП, 2001. - 718 с.
5. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. М., 1967.
6. Россинская Є.Р. Криміналістика. Питання та відповіді: Учеб. посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. - 351 с. - (Готовимся к экзамену)