МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
РЕФЕРАТ
на тему:
«Рекреаційне господарство Україна»
Виконала Григоренко Є.С.
Перевірила Вишневська О.М.
Донецьк 2008
Зміст
Введення
1. Загальна характеристика рекреаційних ресурсів
2. Рекреаційне законодавство України
3. Забезпеченість регіонів Україні рекреаційними ресурсами
4. Основні рекреаційні регіони України
4.1 Рекреаційні ресурси Кримського півострова
4.2. Рекреаційні ресурси Приазовського регіону
4.3 Рекреаційні ресурси Закарпаття
4.4 Рекреаційні ресурси Донецької області
Висновок
Список літератури
Введення
Останні роки розвитку економіки України характеризуються розвитком сфери рекреації, збільшення її значущості. Щорічно мільйони людей подорожують по Україні з метою оздоровлення а також ознайомлення з історичними та культурними пам'ятками. Саме тому пріоритетним завданням перед державою стоїть підтримка рекреаційної сфери, її розширення і розвиток.
Метою даної роботи є дослідження рекреаційного потенціалу України, її природно-географічних та історико-культурних ресурсів.
У першому розділі дана загальна характеристика рекреаційних ресурсів: природно-рекреаційні територій, рекреаційних соціально-побутових ресурсів.
Другий розділ присвячений законодавчим аспектам рекреаційної діяльності в Україні.
У третьому розділі проведено аналіз забезпеченості різних областей України рекреаційними ресурсами.
У четвертому розділі - більш докладний опис основних рекреаційних територій України.
1. Загальна характеристика рекреаційних ресурсів
Рекреаційними в науковій літературі прийнято називати суспільні відносини щодо задоволення потреб громадян у відпочинку, відновлення громадських і духовних сил, використанню для цього природних та інших ресурсів.
Рекреаційні ресурси - це сукупність природно-кліматичних, побутових, культурних, оздоровчих, пізнавальних, історичних та інших ресурсів, які використовуються або можуть використовуватися для надання рекреаційних послуг в процесі рекреаційної діяльності.
Рекреаційні ресурси доцільно розділити на дві групи:
1. Природні рекреаційні території і ресурси (рекреаційні, курортні, лікувально-оздоровчі зони, інші природні території, об'єкти, комплекси, використання яких можливе в рекреаційних цілях);
2. Рекреаційні соціально-побутові ресурси (будівлі, споруди, архітектурні та будівельні комплекси, інші об'єкти соціально-культурного призначення, що використовуються для рекреаційних цілей).
Природні рекреаційні території - це частина простору навколишнього природного середовища, призначена для масового відпочинку населення, для відновлення життєвих сил і здоров'я людей.
До них відносяться: рекреаційні, курортні, лікувально-оздоровчі зони; землі рекреаційного, історико-культурного та частково природоохоронного призначення; окремі ділянки земель лісового, водного фонду; інші рекреаційні території, комплекси, придатні для використання з метою рекреації.
Природні рекреаційні ресурси - це природні курортні, лікувальні, оздоровчі ресурси і фактори, придатні для використання з метою відновлення і зміцнення здоров'я людей.
До природних лікувальних ресурсів належать родовища корисних копалин мінерального і органічного походження, які надають на організм людини лікувальний ефект і придатні для промислового освоєння (мінеральні води, лікувальні грязі).
До природних оздоровчим ресурсів відносяться природні утворення, що формують особливі ландшафтні та мікрокліматичні умови в регіоні, які надають на організм людини оздоровчий ефект (парки, пляжі, лісопарки, лісові і гірські масиви).
До природних оздоровчим факторів належать природні явища, які присутні й відбуваються в конкретній місцевості на найбільш оптимальних для організму людини концентраціях і поєднаннях - тривалість та інтенсивність сонячного випромінювання, вологість повітря, температура навколишнього середовища.
2. Рекреаційне законодавство України
В даний час актуальність правових досліджень рекреаційних відносин обумовлена їх значимістю для оздоровлення населення, необхідністю збереження та раціонального використання природних ресурсів. Рекреаційне законодавство в даний час перебувати в стані розвитку і представлено безліччю нормативних актів.
Для правового режиму природних рекреаційних територій характерно:
наявність загального та спеціального правового регулювання їх використання та охорони;
спрямованість на забезпечення спеціальної мети - відновлення життєвих сил і здоров'я людини;
заборона господарської та іншої діяльності, шкідливо впливає на навколишнє природне середовище, будь-які зміни природного ландшафту;
заборона будь-яких дій, що порушують суспільні рекреаційні інтереси при їх використанні;
встановлення спеціального порядку їх створення, обмеження права користування ними;
загальнодержавний характер власності на них;
встановлення додаткових обов'язків користування ними;
змішаний характер їх правового режиму.
У Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" дано поняття рекреаційної зони.
Рекреаційна зона - це ділянки суші або водного простору, призначені для організованого масового відпочинку і туризму.
Створення рекреаційних зон на ділянках лісового фонду регулюється нормами лісового законодавства (Лісовий кодекс України, Положення Кабінету Міністрів України від 21.07.1995 "Про затвердження порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорії захищеності та виділення особливо захисних земель ділянок лісового фонду" та ін) .
Згідно зі ст. 3 Лісового кодексу України рекреаційна функція лісу визнається за переважну, а рекреаційне лісокористування розглядається як обов'язкова умова відновлення сил і здоров'я людини, підвищення трудового потенціалу суспільства.
Особливості режиму рекреаційного використання ресурсів (у т.ч. лісокористування) відображені в Законі України "Про природно-заповідний фонд України", зокрема для зон регульованої та стаціонарної рекреації національних природних і регіональних ландшафтних парків, експозиційних зон ботанічних садів, дендрологічних парків, рекреаційних зон зоологічних парків (ст. 21-38 зазначеного закону).
Так, зона регульованої рекреації може використовуватися для короткострокового відпочинку та оздоровлення населення, огляду особливо мальовничих і пам'ятних місць, пристрої й устаткування туристичних маршрутів і екологічних стежок; зона стаціонарної рекреації - для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку, крім здійснення будь-якої діяльності, яка може вести до погіршення стану середовища та зниження рекраціонной цінності.
При користуванні окремими рекреаційними територіями розробляються допустимі межі рекреаційного навантаження. Допустимої рекреаційної навантаженням у науковій літературі вважається гранична місткість території для забезпечення нормальних умов відпочинку без порушення відновлювальних властивостей природних комплексів. Ці межі визначаються нормативами рекреаційного навантаження щодо функціональних зон (лісовий, лісопаркової, паркової), або в залежності від величини міста. За функціональними ознаками для лісових територій визначено нормативи від 1 до 10 чоловік на гектар; для лісопаркових - від 8 до 20 чоловік; для паркових - від 20 до 150.
Крім встановлення граничних розмірів рекреаційного навантаження становить інтерес лімітування, яке передбачено для використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. При цьому встановлення лімітів на використання природних ресурсів в оздоровчих, рекреаційних та освітньо-виховних цілях передбачає визначення меж територій та кількості рекреантів з урахуванням ступеня рекреаційного навантаження на ці території. Ліміт на даний вид використання природних ресурсів може бути короткостроковим - до 1 року, і довгостроковим - від 1 до 10 років, в залежності від категорії території чи об'єкта, встановленого режиму його охорони, використання і порушення його природних комплексів. У результаті всього вище сказаного можна зробити висновок, що рекреаційне право - це сукупність норм, що регулюють рекреаційні відносини з метою забезпечення ефективного функціонування рекреаційного господарства, раціонального використання і охорони рекреаційного фонду, реалізації прав громадян на відпочинок, відновлення основних життєвих сил. Рекреаційне право є підгалуззю господарського та екологічного права, тому що правові інструменти саме цих галузей є базовими для її формування. Також у формуванні рекраціонного права значна роль належить науковим дослідженням. У цьому сенсі рекреаційне право являє собою сукупність теорій, наукових підходів, знань про рекреаційні відносинах.
В останні 10 років питання рекреації та її правового регулювання ставилися неодноразово, визнавалася необхідність їх спеціального регулювання, проте вирішені не були. Були прийняті окремі нормативні акти, які вирішували окремі питання в цій області, але не проблему. У результаті була накопичена велика база нормативних документів, яка потребує систематизації та узагальненні.
Основними етапами систематизації рекреаційного законодавства є:
прийняття концепції формування правового регулювання рекреаційної діяльності;
прийняття Закону України "Про рекреаційному фонд України";
внесення змін і доповнень до інших нормативних актів чинного законодавства;
розробка правового регулювання здійснення рекреаційної діяльності на окремих територіях.
Загальні положення законодавства про рекреаційну діяльність
Конституція України;
Закон України "Про власність";
Закон України "Про природно-заповідний фонд України";
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища";
Закон України "Про патентування окремих видів підприємницької діяльності";
Декрет КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію";
Лісовий кодекс України;
Водний кодекс України;
Земельний кодекс України;
Закон України "Про тваринний світ";
Закон України "Про екологічну експертизу".
3. Забезпеченість регіонів Україні рекреаційними ресурсами
Забезпеченість природним туристично-рекреаційним потенціалом є важливою складовою частиною розвитку туризму в регіоні. Особливу актуальність у зв'язку з цим набуває стан екології території. Забруднене середовище обмежує розвиток туризму, навіть якщо територія має високий туристично-рекреаційним потенціалом. Тому вивчення територіальних відмінностей впливу природно-туристського потенціалу на розвиток туризму в регіоні представляється актуальним.
Великий внесок у вивчення природно-рекреаційного потенціалу України внесли А.А. Бейдик, А.П. Голіков, О.А. Любіцева, Я.Б. Олійник, В.П. Руденко, П.Г., Шищенко та ін Однак проблема характеристики і оцінки впливу природного туристично-рекреаційного потенціалу на розвиток туризму і тепер перебуває у сфері наукових досліджень.
До оцінки природно-рекреаційного потенціалу існують різні підходи. Наприклад, В.П. Руденко потенціал природних рекреаційних територій України визначав через грошову оцінку вільного часу.
Вартість вільного часу вимірювалася величиною валового суспільного продукту, створеного усіма працюючими за одиницю часу і розрахованого на кількість всього населення регіону, яке використовує ресурси рекреації. Потім вираховувалася нормативна потреба населення в рекреаційних закладах, місцях санаторно-курортного лікування, тривалого і короткочасного відпочинку і туризму в людино-годинах, яка коректувалася з урахуванням міського та сільського населення окремих районів відповідно до існуючої практики планування місць відпочинку та лікування
За розрахунками В.П. Руденко, в сумарному обчисленні природно-рекреаційний потенціал складає 9,6% від інтегрального природно-ресурсного потенціалу країни. У його структурі значна частка належить відпочинку і туризму (75%), а на санаторно-курортне лікування доводиться 25%. Розвиток природного туристично-рекреаційного потенціалу варіює по регіонах Україні (див. табл. 1).
Максимальна питома вага природно-рекреаційного потенціалу в сумарному природно-ресурсному потенціалі (ПРП) має АР Крим (1,76%), а мінімальний - Тернопільська (0,11%) та Рівненська (0,12%) області.
Таблиця 1. Природно-рекреаційний потенціал України
Згідно А.А. Бейдик всі регіони України можна розділити на 5 груп за рейтингом оцінки ресурсно-рекреаційного потенціалу (див. табл. 2). Інтегральна оцінка природного блоку рекреаційно-туристського потенціалу регіонів України визначалася як сума складових балів оцінки спелеологічних, орографічних, кліматичних, гідрологічних ресурсів, ресурсів флори і фауни.
Таблиця 2. Інтегральна оцінка природних рекреаційно-туристських ресурсів України
Таким чином, можна відзначити деякі відмінності в оцінці природно-рекреаційного потенціалу по В. П. Руденко і О. О. Бейдик з-за різних методик і повноти обліку складових компонентів. Тим не менш, вивчення природного потенціалу країни показує, що є значні можливості в кожному регіоні, щоб розвивати в них туристську діяльність.
Регіони Україна неоднаково забезпечені природним туристично-рекреаційним потенціалом. Однак з метою розвитку туристської діяльності, залучення туристів в регіони необхідно максимально використовувати наявні там природно-рекреаційні ресурси. Для цього слід виділити найбільш привабливі для туристів природні об'єкти, природно-рекреаційні райони і розвивати відповідну інфраструктуру.
4. Основні рекреаційні регіони України
4.1 Рекреаційні ресурси Кримського півострова
Рекреаційне господарство Криму спирається на потужну ресурсну базу. До рекреаційних ресурсів Криму відносяться: пляжі (протяжність складає 517 км), мінеральні води (дебет - 30 тис. м3/добу); лікувальні грязі (запаси - 24 млн. м3); море, морське і лісове повітря, клімат; ландшафти (рельєф , рослинність і т. д.).
Рекреаційні підприємства розподілені по території Криму нерівномірно. Найбільшу концентрацію вони складають на Південному та Південно-східному березі Криму - тут розміщено 51% всіх місць здравниць республіки, на західному березі - 39%, Східному - 8% і в глибинних територіях - менше 3%. Найменш освоєна в рекреаційному плані Східне узбережжя і зовсім не освоєна територія Арабатської стрілки, узбережжя Казантипського затоки. Приблизно 97% здравниць сконцентровані на вузькій трьох кілометровій прибережній смузі моря - це найбільш комфортабельні здравниці. У глибинних територіях (гірських і передгірних) розміщені невеликі, менш комфортабельні здравниці: це переважно дитячі табори, туристичні бази, розташовані на туристичних маршрутах. Глибинні території республіки володіють всіма необхідними умовами для рекреаційного розвитку, це: - мальовничі ландшафти долин гірського та передгірного Криму;
- Наявність джерел мінеральних вод;
- Достатня інфраструктурна освоєність (транспорт, зв'язок);
- Наявність вільних земель і зручні площадки для будівництва корпусів з більш низькими витратами.
Рекреаційний комплекс Криму в основному представлений підприємствами спеціалізуються на лікуванні - оздоровниці, санаторії. У Криму налічується близько 800 рекреаційних підприємств (здравниць) ємністю понад 200 тис. місць, 40% з них цілорічного функціонування.
На частку оздоровчих здравниць (будинки відпочинку, пансіонати, бази відпочинку і т. д.) припадає 72% всіх місць рекреаційної мережі. Територіальну структуру мережі здравниць формують Південний і Південно-східний берег Криму (64%), Західний (33%), Східний берег Криму (близько 1%), глибинні території (близько 2%). На частку профілактичного лікування (санаторіїв) припадає 28% місць. Санаторії зосереджені в основному на Південному березі Криму та в Євпаторії (курорт Євпаторія спеціалізується на лікуванні дітей - частка дитячих місць 73%).
Особливе місце в рекреаційному господарстві Криму займає туризм. Крим має надзвичайно великими можливостями для розвитку найрізноманітніших видів туризму. Це незвичайно красиві пейзажі, а також можливості кожному вибрати маршрут під силу - від найлегших (некатегорійних) до подолання найскладніших ("альпійських" скельних стін). М'який клімат дозволяє в Криму займатися туризмом круглий рік. В то же время обилие снега на горных территориях способствует появлению несвойственных Крыму чисто зимних видов туризма - лыжному и горнолыжному. Особенно привлекательны для туристов пейзажные ресурсы, которыми исключительно богата Главная гряда Крымских гор. Это великолепные панорамы: ущелья, водопады, причудливые формы, созданные выветриванием. Значительной части туристов, особенно старшего возраста, интересны пейзажи Крымского предгорья, созданные мягким рельефом Внутренней и Внешней гряд Крымских гор. Безусловно, очень важным для развития познавательного туризма являются исторические памятники Крыма. Это античные города Херсонес и Пантикапей, "пещерные" города Чуфуг-Кале, Мангуп, Эскн-Кермен, укрепленные пункты генуэзских владений: Солдайя (Судак), Кафа (Феодосия), Чембало (Балаклава) и многие другие. Сочетание гор и моря позволяет значительную часть туристских маршрутов заканчивать продолжительным отдыхом на берегу моря.
Развитию туризма в Крыму способствует также хорошо развитая транспортная инфраструктура, позволяющая в кратчайшее время на автобусе, троллейбусе, пригородном поезде добраться к началу маршрута. Однако количество транспортных средств не всегда достаточно, особенно в пиковое время сезона.
Проблемы развития и функционирования рекреационного комплекса Крыма
1. Несмотря на очевидное социально-экономическое преимущество рекреационного хозяйства, в экономической структуре республики оно занимает лишь пятое место по количеству занятых в нем после промышленности, сельского хозяйства, строительной индустрии, транспорта.
2. Необходимо отметить также то, что разлад в экономике всей страны привел к возникновению социальных неравенств в доступности традиционных общепризнанных приморских курортов. Так отдых на курортах Южного берега Крыма стал "элитарным", доступным лишь не большой части материально обеспеченного населения. В результате резкого роста цен на санитарно-курортные путевки заполняемость рекреационных предприятий составляет 10-60% даже в сезон "пик". Усилились факторы сезонности и неорганизованного отдыха, что делает рекреационную отрасль нерентабельной и приводит к закрытию этих предприятий.
3. Рост стихийного и неорганизованного отдыха в свою очередь приводит к перераспределению рекреантов по побережью теплых морей страны, ведет к стихийному освоению Азовского побережья Крыма, что способствует резкому обострению экологической ситуации в данном регионе.
Поэтому в современных условиях необходимо развитие и создание туристических баз и баз отдыха с учетом выше названных факторов, а именно низкая платежеспособность населения и экологические условия.
На дальнюю перспективу необходимо в корне перестроить инвестиционную политику в Крыму в направлении создания такой экономической структуры республики, которая обеспечила бы приоритетное развитие рекреационной функции. Территориальной формой организации хозяйства Крыма должен выступать рекреационный комплекс с набором отраслей, удовлетворяющим требованиям рынка и приближающим его к стандартам международных рекреационных корпораций.
4.2 Рекреационные ресурсы Приазовского региона
Приморский район Азовского побережья Донецкой и Запорожской областей имеет протяженность 350 км.
Рекреационный потенциал Донецкого Приазовья соответствует самым высоким мировым стандартам.
Здесь сохранились более 60 памятников археологии, от раннего палеолита до начала ХХ столетия, фрагменты традиционной культуры и застройки украинцев, греков, донских казаков, а самое главное – уголки неповторимой девственной природы.
Непосредственно на побережье расположены 20 населенных пунктов общей численностью проживающих около 600 000 человек. Фактическая емкость находящихся здесь же организаций с длительным отдыхом составляет 55 000 мест, из которых 42 000 приходится на пансионаты и 13000 на детские лагеря.
Прибрежная полоса Азовского моря на участке Донецкой области имеет протяженность 112 км. Рекреационные ресурсы: мягкий климат, лечебные грязи и минеральные воды, песчаные пляжи, природные комплексы Белосарайской косы и Кривой косы.
Постановлением правительства г. Мариуполь, г. Новоазовск, поселок Ялта, села Мелекино и Урзуф отнесены к категории курортных населенных пунктов. Только в пределах Донецкой области в Приазовье расположено более 250 учреждений отдыха и оздоровления: свыше 200 – в Першотравневом районе и около 50 – в Новоазовском. Даже в современной кризисной обстановке в них ежегодно отдыхает более 200 тыс. чел.
Поселок Ялта является характерным примером рекреационного освоения приморской территории на Азовском побережье. В настоящее время в границах Ялтинской зоны расположены 122 учреждения отдыха, в том числе 10 детских оздоровительных лагерей сезонного функционирования в с. Юрьевка и 112 учреждений отдыха для взрослых и семей с детьми. Все они приспособлены преимущественно к летнему отдыху. Острыми проблемами этого региона являются обеспечение населения и отдыхающих водой питьевого качества, отсутствие централизованной сети канализации, очистных сооружений сточных вод. Очень ограничены транспортные услуги и средства связи. Практически отсутствуют учреждения для развлечения отдыхающих. В связи со снижением уровня рекреационной деятельности число отдыхающих сокращается.
Адаптация существующих турресурсов Ялтинской рекреационной зоны к потребностям будущего подразумевает четыре основных аспекта. Это адаптация природных ресурсов и учреждений отдыха, организация развитой сети сервисного обслуживания, развитие инженерной инфрастуктуры. Стратегия устойчивого развития туризма минимизирует негативные процессы, влияющие на окружающую среду. При этом основными принципами природопользования являются выполнение экологических стандартов и норм, сохранение целостности природных комплексов, гармония рекреационных, экологических, экономических и социальных интересов.
На побережье Азовского моря, в административных границах Донецкой области создан (июнь 2000 г.) региональный ландшафтный парк «Меотида», в структуре администрации которого образованы отделы «рекреации и пропаганды природоохранных знаний» и «науки, сохранения и восстановления биологического и ландшафтного разнообразия».
РЛП «Меотида» организован в период резкого ухудшения условий традиционного летнего (продолжительного) отдыха всех возрастных категорий населения, что обусловлено переходом в «ближнее зарубежье» курортных зон Прибалтики, Кавказа, Российской Федерации, развалом льготной системы профсоюзных и ведомственных здравниц. При этом совершенно очевидно, что с учетом экономических перспектив, посещение «дальнего зарубежья» еще долгое время будет оставаться достоянием лишь финансово элитарных слоев общества.
4.3 Рекреационные ресурсы Закарпатья
Приграничное положение в сочетании с рекреационным потенциалом способствует превращению области в курортно-туристический комплекс.
Туристов привлекают в Закарпатье красота ландшафтов, минеральные источники и термальные воды, развитая сеть санаториев и туристических баз, а также самобытная культура этнографических групп гуцулов, бойков, лемков. Тут сохранились военно-фортификационные сооружения, памятники деревянной архитектуры (церкви, жилые дома, мельницы), архитектурные памятники в стиле барокко и готики. Широкий выбор у любителей активного отдыха: восхождения на Говерлу, пешеходные, автобусные, комбинированные маршруты, конные или велосипедные прогулки, сплав по Тисе (рафтинг), охотничьи туры, зимой – горные лыжи.
Город Мукачево расположен на берегах реки Латорицы, на стыке отрогов Вулканических Карпат и Закарпатской низменности, в 42 км к юго-востоку от областного центра. Первое упоминание о нем относится к 1196 году. Мукачево первым из поселений Закарпатья получило право города, о чем свидетельствует грамота (1376) королевы Венгрии и Польши Елизаветы Анжу. Грамота давала городу право пользоваться печатью с изображением святого Мартина для скрепления документов.
Здесь сохранились памятники архитектуры, в том числе: замок «Паланок» (13-17 вв.), который неоднократно перестраивался, готическая часовня святого Мартина (14 в.), резиденция трансильванских князей (так называемый «Белый дом», 17-18 вв.), арсенал (17 в.), ансамбль Никольского монастыря (18-19 вв.), ратуша начала 20 века. Из городских монументов следует отметить памятник уроженцу города Михаю Мункачи (1844-1900) — одному из лидеров романтизма в венгерской живописи. В Мукачеве созданы два музея его имени: художественный музей детского творчества и мемориальный музей. В городе также работают краеведческий музей, исторический музей Мукачевского гарнизона. В парковой зоне Мукачево находится спортивно-оздоровительный комплекс «Латорица» с водолечебницей на базе местной хлоридной кальциево-натриевой минеральной воды.
Синяк - бальнеологический курорт в 20 км к северо-востоку от Мукачево, в предгорьях Вулканического хребта на высоте 420 м, в окружении смешанных лесов. Основной лечебный фактор – сульфидная сульфатная кальциевая минеральная вода с содержанием сероводорода 50 г/л. Окисляясь в воде источника, сероводород придает ей синеватый оттенок, отсюда и название курорта. Воду используют для ванн. Показаниями для пребывания в санатории «Синяк» являются заболевания сердечно-сосудистой и периферической нервной систем, опорно-двигательного аппарата.
Виноградов - город на правом берегу Тисы, в 108 км к юго-востоку от Ужгорода, у подножия Черной горы. До 1946 года назывался Севлюш. Город основан в 9 веке и первым в крае получил привилегии королевского города. Среди архитектурных памятников: руины замка Канкив, дворец барона Перени (15 в), костел (16 в.), костел францисканцев (17-18 вв.).
Хуст - город у подножия Карпат, при впадении Рики в Тису. Город известен с 10 века, здесь сохранились остатки замка 14 века, Елизаветинская церковь 14 века. В Хусте расположен спортивно-оздоровительный комплекс «Нарцисс». Лечебно-оздоровительный цикл построен на основе минеральной воды «Шаян», целебных трав. Недалеко от Хуста находится памятник природы – «Долина нарциссов», где охраняется самая большая в Средней Европе популяция нарцисса узколистного. Она существует с послеледникового периода, имеет реликтовый характер. Полюбоваться красотой нежно-белых цветов можно в первой половине мая, в пору массового цветения.
Свалявская группа курортов включает бальнеологические курорты «Квитка Полонины», «Поляна», «Солнечное Закарпатье», курортную местность Плоское, которые располагаются между Вулканическим и Полонинским хребтами на высотах 280-340 м, поблизости от города Свалява. Основным лечебным фактором являются минеральные воды. Они относятся к углекислым гидрокарбонатным натриевым водам и используются для питья и ванн. Здесь лечат заболевания желудочно-кишечного тракта, печени и желчных путей, поджелудочной железы, сахарный диабет.
Курорт «Квитка Полонины» находится в селе Голубиное, в 7 км к северу Свалявы, на берегу реки Пиния. Здесь используется минеральная вода Лужанского источника. Курорт «Солнечное Закарпатье» создан вблизи села Поляна, в 11 км к северу от Свалявы (использует минеральную воду источника Поляна Квасова). Курорт «Поляна» расположен в живописной долине реки Пинии, в 10 км к северу от Свалявы (использует минеральную воду источника Поляна Купель).
Карпатский биосферный заповедник располагается на стыке Закарпатской и Ивано-Франковской областей. Он создан в 1968 для охраны горных ландшафтов. Его общая площадь составляет 57,9 тысяч га. В составе заповедника шесть обособленных массивов на высотах от 180 до 2061 м: Черногорский, Свидовецкий, Марморожский, Кузийский, Угольско-Широколужанский, Долина нарциссов. Тут представлены не затронутые человеческой деятельностью предгорные дубравы, горные буковые, смешанные и еловые леса, субальпийские и альпийские луга с сосново-ольховым криволесьем и скально-лишайниковые ландшафты. В заповеднике охраняется более тысячи видов высших растений, 64 вида млекопитающих, 173 вида птиц.
Национальный парк «Синевир» находится в центральной части Украинских Карпат, в верховьях Теребли и Рики. Он основан в 1989 году на территории 40 тысяч га. Озеро Синевир расположено на высоте 989 м. Оно напоминает формой неправильный четырехугольник, имеет глубину от 10 до 20 м. В центре озера находится небольшой остров. Поблизости от озера находятся туристические базы «Морское око» и «Синевирское озеро». В пределах национального парка есть источники минеральных вод, сохранились памятники деревянной архитектуры.
Полонина Драгобрат находится на полпути между Раховом и Яремчей. Это горнолыжный курорт с развитой инфраструктурой зимнего отдыха. Перепад высот здесь составляет 500 м. Снежный покров держится с начала ноября до конца мая. Здесь работают четыре подъемника длиной от 350 до 1100 м. Подготовка трасс производится ратраком (трактором со специальными гусеницами). Отдыхающих принимают туристические базы и гостиницы.
4.4 Рекреационные ресурсы Донецкой области
Туристический бизнес является важной отраслью экономики непроизводственной сферы и представляет для густонаселенного промышленного Донбасса особую значимость.
Донецкая область имеет огромные возможности для развития туризма: знаменитые гидрологические, геологические и биологические памятки природы, богатое историческое прошлое края, многочисленные памятки истории и культуры, курортные комплексы, десятки уникальных производств.
Природно-климатические ресурсы региона оказывают содействие развитию экологического туризма. В Донецкой области сохранились экосистемы, которые не ощутили существенного влияния хозяйственной деятельности человека и которые можно использовать в научных целях или для эстетического наслаждения. Такими местами являются: ботанические природные заповедники: Хомутовская степь, Каменные могилы, Азовская дача, Чердакли и др.; ландшафты Белосарайской косы; ряд зоологических и орнитологических заказников: Кривокоский лиман, Белосарайская и Кривая коса; этимологические заказники: Старченковский и Кальчинский.
Мировое признание получил Великоанадольський лес. Лесной массив протянулся с северо-запада на северо-восток между селом Благодатным и городом Волновахой; его площадь — 2543 га.
В Донецкой области есть и удивительные геологические памятки природы. Среди них выделяются Дружковские окаменелые деревья (Константиновский район). Первомайский район Донетчины имеет хорошую базу для развития охотничьего и рыболовецкого туризма. Климатические условия Азовского моря и Северского Донца оказывают содействие развитию яхтингу, катанию на водных лыжах, виндсерфингу и другим видам водного туризма.
В Донецкой области есть все условия для развития историко-культурного туризма. На территории Донетчины есть много археологических памяток, курганов, городищ, каменных баб, мест, связанных с легендарным украинским казачеством на берегу Азовского моря и в междуречье Северского Донца.
Среди памяток истории Донетчины в особенности выделяется Савур-Могила как памятка старины (курган, древние погребения) и героического украинского эпоса.
Донецкий край имеет огромные возможности для развития промышленного туризма. Уникальным является широко известный в нашей стране и за границей Артемовский завод шампанских вин, расположенный под землей на глубине 70-80м в выработках прежде действующих шахт для добычи гипса. В рекреационных целях используются Артемовские соляные шахты. Их уникальный микроклимат идеально подходит для лечения верхних дыхательных путей и используется для лечения астмы.
В Донецкой области в пределах Краснолиманского и Славянского районов на площади 40448 га разместился национальный парк «Святые горы». Природа парка красочная и неповторимая. В его пределах сосредоточено больше трети фитоценотичного многообразия растительного покрова юго-востока Украины. Леса составляют 91% территории парка, луга — 1,5%, болота — 2,5%. Преобладают дубово-сосновые (коренные суборы) и боровые леса сосны обычной (45% от площади лесов парка). Тут сохранилась единственная на Левобережье дубрава площадью до 300 га.
Летние погодные условия НПП «Святые Горы» благоприятны для организации рекреационной деятельности вообще, экотуризма в частности. Так купальный сезон длится 93 дня, средние глубины для купания составляют 1,5 — 2,5 м, на значительных участках есть песчаные и травяные пляжи. На территории парка есть источник минеральной железистой воды с ценными лечебными свойствами. Она способствует лечению железодефицитной анемии.
Для перенаселенного Донбасса с его большой потребностью в отдыхе и оздоровлении местных жителей национальный парк «Святые Горы» может и должен стать настоящей «рекреационной Меккой». Так, в состав зоны стационарной рекреации парка входят 137 оздоровительных заведения, самые известные из которых санаторий «Святые Горы» и «Шахтер». В настоящее время функционирует только 81 заведение, из них — 50 баз отдыха, 26 оздоровительных лагерей. Большая часть курортно-рекреационных заведений (64,2%) сосредоточена на территории курорта «Славяногорск».
По соседству с парком размещен второй курорт — «Славянск». В пределах г. Славянская находятся соленые озера Рипне, Слипне — с лечебными сульфидными иловыми грязями, а также хлоридно-натриевой раповой водой. С рекреационно-оздоровительной целью используются также озера Вайсовое, Лиман.
На территории Донецкой области развивается также религиозный туризм. Тысячи паломников посещают Святогорский монастырь.
НПП «Святые Горы» — не только одни из самых ярких жемчужин «природной шкатулки» Украины. Это место религиозного паломничества многочисленных верующих и прихожан Свято-Успенской Святогорской лавры, размещенной в пределах парка на живописном правом берегу реки Северский Донец.
В начале XVII в. тут, в пещерах меловой скалы, существовал православный Успенский монастырь. На самой вершине этой скалы, располагается Николаевская церковь, построенная неизвестными мастерами в XVII в. К середине второй половины XIX в. принадлежат такие оригинальные сооружения Святогорского ансамбля, как Андреевская часовня на меловой скале, главный храм монастыря — Успенский собор, Покровская церковь с колокольней, Печерник, остатки Кирило-Мефодиевских сходок, мемориальные погребения известных семей XIX в. — Голициных, Куракиных, Иловайских и др. Познавательную рекреационную ценность представляют пещеры на территории бывшего монастырского Арсениевского скита «Святое место», а также гора «Фавор», где существовала Преображенская церковь. Большая часть этих уникальных памятников архитектуры сейчас отреставрирована и представляет национальное культурное достояние.
Висновок
Рекреационные ресурсы - это совокупность естественных и антропогенных объектов и явлений, которые можно использовать для отдыха, лечения и туризма.
Наибольшее значение имеют природно-географические и историко-культурные ресурсы.
Рекреационное законодательство в настоящее время находиться в состоянии развития.
Регионы Украины неодинаково обеспечены природным туристско-рекреационным потенциалом. Максимальный удельный вес природно-рекреационного потенциала в суммарном природно-ресурсном потенциале (ПРП) имеет АР Крым (1,76 %), а минимальный – Тернопольская (0,11 %) и Ровенская (0,12 %) области. Однако, не смотря на это, в целях развития туристской деятельности, привлечения туристов в регионы необходимо максимально использовать имеющиеся там природно-рекреационные ресурсы. Для этого следует выделить наиболее привлекательные для туристов природные объекты, природно-рекреационные районы и развивать соответствующую инфраструктуру.
Основными рекреационными регионами Украины являются территории Приазовья, Причерноморья а также Закарпатье. Донецкая область в достаточной мере обеспечена рекреационными ресурсами. На ее территории располагается национальный парк «Святые Горы», Великоанадольский лес, природные заповедники: Хомутовская степь, Каменные могилы, Азовская дача, Чердакли и др.; ландшафты Белосарайской косы; ряд зоологических и орнитологических заказников: Кривокоский лиман, Белосарайская и Кривая коса; этимологические заказники: Старченковский и Кальчинский.
Таким образом Украина имеет хорошую обеспеченность рекреационными ресурсами, необходимыми для оздоровления населения. Однако социально бытовой комплекс с регионах, используемых для рекреации не соответствует современным требованиям, что служит препятствием как для развития национального туризма так и для привлечения в Украину туристов из других государств.
Список літератури
1. Бобкова А.Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности. – Донецк: Юго - Восток, 2000. - 308 с.
2. Рекреационная география: идеи, методы, практика [Текст]: сб. научных трудов/ отв. ред. А.А. Ткаченко. – Тверь: Научная книга, 2006. - 144 с. – 200 экз. – ISBN 5-9032-95672-5.
3. Руденко, В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України [Текст]: монографія – Львів: Світ, 1993. - 240 с. – Библиогр. с. 236-237.
4. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії. – К.: Інститут туризму федерації профспілок України, 1998. - 130 с.
5. Калитюк В.А. Рекреаційно-туристичний комплекс в умовах ринку. – Львів, 1999. - 162 с.
6. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України: Підручник. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2006. - 511 с.
7. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. – Львів, 1997. – 259 с.
8. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України: Підручник. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2006. - 511 с.