Вступ
Головне завдання швейної промисловості це задоволення зростаючих потреб людей в одязі високої якості та різноманітного асортименту. Розширення цього завдання здійснюється на основі підвищення ефективності прогресу, зростання продуктивності праці, всесвітнього поліпшення якості роботи, вдосконалення праці і виробництва.
Для підвищення якості швейних виробів велике значення мають методи прогнозування якісних показників сполук, які дозволяють встановити оптимальні способи сполук, їх параметри і необхідні методи обробки, також заздалегідь визначити гарантовані строки експлуатації одягу. Особливо це важливо для спортивної, робочого, спеціального, форменого одягу і деяких видів побутових швейних виробів.
До теперішнього часу рівень розвитку технології одягу, заснований на нових науково-технічних досягненнях, значно підвищився. Велика роль у підвищенні ефективності виробництва і виживання до конкурентної боротьби зараз належить інформаційним технологіям, які все масштабніше проникають у сферу виробництва одягу.
Великі можливості має, що одержала широке поширення останнім часом, малоопераційних технологія, що дозволяє за один прохід виконувати кілька неподільних операцій або здійснювати монтаж вузлів, минаючи попереднє з'єднання окремих деталей.
Основні шляхи зростання продуктивності праці на ділянках заготівлі та обробки будуть пов'язані з подальшою автоматизацією процесів, і на монтажних ділянках за новими методами комплектування операцій послідовності їх виконання і посилення, а також на широкому застосуванні універсальних машин (стачівающе-Обметочніе, сточують та ін) виконують набір автоматичних функцій.
Велике значення для вдосконалення технологічних процесів мають створення комплексно-механізованих та автоматизованих машин, які оснащені комплектами спеціалізованого обладнання для виконання, майже всіх конкретних технологічних операцій.
Виробництво одягу постійно відчуває потребу у висококваліфікованих кадрах, здатних працювати творчо і високопродуктивно, вміло використовувати новітню техніку.
Завданнями курсового проекту є: закріплення, поглиблення знань і вироблення вміння застосовувати теоретичний матеріал для розв'язання конкретних практичних завдань.
Метою проекту є: систематизувати і закріпити знання, отримані при вивченні спеціальних дисциплін, навчитися застосовувати їх у практичній роботі при вирішенні конкретних завдань навчання і виховання, проводити розрахунки, описи, використовувати досягнення науки, техніки, технології, методології, передового досвіду, навчитися самостійно працювати з довідковою літературою відповідно до рекомендацій ЕСКД і ЕСТД, чітко і акуратно виконувати схеми, малюнки і таблиці.
Розрахунок потоків
Попередній розрахунок потоку
Попередній розрахунок потоку виконують як при проектуванні нових, так і при реорганізації діючих потоків. Мета попереднього розрахунку полягає в тому, щоб на початковій стадії проектування, на основі аналізу вихідних даних і показників роботи потоків провести розміщення їх в цеху, визначити найбільш доцільні та ефективні форми організації потоків.
Спочатку розраховують показники роботи основного потоку, а потім інших потоків.
Попередній розрахунок виконують за даними технічного завдання на проектування, в якому зазначені площа цеху, асортимент виробів і потужність потоку. При цьому визначають його основні параметри: такт потоку (τ), випуск виробів за зміну (М) і кількість робітників (Ν). Ці параметри розраховуються за формулами наведеними нижче [1].
М - потужність потоку нам відома - 450 од. в см;
Такт потоку в залежності від його потужності визначається за формулою:
τ = = 64 с.
де R - тривалість зміни (28800), с.;
Визначаємо кількість робітників у потоці за формулою:
Ν = = 64,14.
Вибір організаційної форми потоку
При виборі організаційної форми потоку враховується: поділ і організація праці; потужність обладнання; випуск виробів за зміну; ступінь переривчастості; кількість одночасно виготовлених моделей; ритм потоку; спосіб запуску напівфабрикату в потік; вид передачі напівфабрикату між змінами.
Попередній вибір потоку дозволить максимально використовувати обладнання, що застосовується та індивідуальні здібності робітників, забезпечити раціональну розстановку робочих місць і безперервність обробки, скоротити втрати робочого часу при запуску в потік виробів нового виду або фасону.
При виборі слід враховувати конкретні умови: асортимент, частоту змінюваності моделей, площу і конфігурацію приміщення, рівень техніки, технології. Враховується поділ послідовності обробки на заготівлю, монтаж і оздоблення вироби [1].
Складання технологічної схеми потоку
Технологічна схема потоку є основним технологічним документом потоку, на основі якого проводиться розміщення устаткування, робочих, оснащення робочих місць інструментами, пристосуваннями, забезпечення допоміжними матеріалами, а також контроль процесу, розрахунок заробітної плати.
Для складання технологічної схеми необхідно провести комплектування технологічно неподільних операцій в організаційні, час виконання яких дорівнює або кратно такту.
При проектуванні технологічно неподільних операцій в організаційні не завжди можна досягти точного узгодження часу, що витрачається на виконання організаційної операції, зі встановленим тактом. Тому тривалість організаційної операції може мати відхилення від такту в певних межах. Величина допустимих відхилень від такту залежить від типу технологічного потоку.
Для складання технологічної схеми потоку необхідно розрахувати основна умова узгодження тривалості організаційних операцій з тактом потоку [1, 2].
Умова узгодження залежить від типу технологічного потоку. Допустимі відхилення часу організаційних операцій від такту для потоків з регламентованим ритмом становлять ± 5% в потоках з вільним ритмом відхилення від такту можуть складати ± 10%. Ця умова виражено наступним рівнянням:
- Для потоків з вільним ритмом:
Σ tp = (0,90 ÷ 1,10) × τ × k.
Σ tp = (0,90 ÷ 1,10) × 64 × 1 = 57,6 ÷ 70,4
Σ tp = (0,90 ÷ 1,10) × 64 × 2 = 115,2 ÷ 140,8
Σ tp = (0,90 ÷ 1,10) × 64 × 3 = 172,8 ÷ 211,2
Σ tp = (0,90 ÷ 1,10) × 64 × 4 = 230,4 ÷ 281,6
Технологічну схему поділу праці розробляємо на основі технологічної послідовності обробки виробу (додаток) і оформляємо у вигляді таблиці 1, 2.
При складанні технологічної схеми потоку необхідно керуватися вимогами: - номер технологічно неподільної операції повинен відповідати номеру операції у технологічній послідовності обробки виробу; - зміст організаційної операції складається з опису ТНО, що входить в дану організаційну операцію; - розряд роботи встановлюється за тарифно-кваліфікаційного довідника і повинен відповідати розряду робіт у технологічній послідовності обробки виробу по ТНО; - спеціальність визначається видом роботи, що виконується по кожній ТНО, і має своє умовне позначення; - витрата часу на виконання організаційної операції складається з суми часу на виконання ТНО, що входять до складу організаційної операції; - розрахункова кількість робітників розраховується по кожній організаційної операції шляхом ділення часу виконання організаційної операції (Σtp) на такт потоку (τ) з точністю до сотих часток:
Np = ;
- Фактична кількість робочих встановлюється за розрахунковим кількості робітників з застосуванням правила округлення для кожної організаційної операції; - норма виробітку за зміну визначається діленням тривалості робочої зміни (R) на час виконання організаційної операції:
Нвир = ; -
розцінка (Ро.о) з організаційної операції встановлюється множенням секундної тарифної ставки (ρ) на час виконання організаційної операції:
Ро.о = [3, с. 87-92].
Аналіз технологічної схеми поділу праці потоку
Аналіз технологічної схеми потоку виробляється розрахунковим шляхом і графічним методом.
Розрахунковий метод полягає у визначенні коефіцієнта узгодження.
Потік в цілому вважається узгодженим правильно, якщо Кс = 1 ± 0,02. Якщо, Кс <1, в потоці більше недовантажених операцій, а якщо Кс> 1, в потоці більше перевантажених операцій.
Якщо коефіцієнт узгодження відхиляється від 1 більш допустимого, то уточнюють такт потоку (визначають новий такт і новий випуск потоку).
Коефіцієнт узгодження (Кс), який визначає завантаженість потоку, розраховується за формулою:
Кс = ,
Кс = = 1,0002.
Потік в цілому вважається узгодженим правильно [1,2, 3].
Синхронний графік
Завантаженість операцій потоку визначають за допомогою графіка синхронності операцій (синхронного графіка). Він дає наочне уявлення про завантаження операцій проектованого потоку.
За даними графіка аналізують завантаженість початкових операцій секцій потоку, всієї секції і вплив цієї завантаженості на харчування потоку. У ході аналізу відзначають операції, що мають значне відхилення від такту потоку, намічають заходи, що забезпечують ритм роботи на цих операціях і стабільний заробіток робітників на недовантажених операціях.
Графік будують в прямокутних осях координат. По осі ординат відкладають в масштабі витрату часу (в межах умов погодження) на виконання організаційних операцій потоку. Для кратних операцій приймають середнє час, що припадає на одного виконавця. По осі абсцис проставляють номери організаційних операцій з урахуванням кількості робітників на них, вказуючи спеціальність.
Порядок побудови графіка наступний: з точок на осі абсцис, що характеризують операцію, проводять ординати до перетину з горизонтальними прямими, відповідними часу виконання кожної операції. Для кратних операцій приймають середнє час, що припадає на одного виконавця. Кожна точка перетину цих прямих показує координати операції. Точки перетину з'єднують послідовно прямими для наочності графіка. Кратність операцій позначається кількістю суміжних окружностей навколо кожної точки, яка б показала координати операцій.
Аналіз графіка дозволяє виявити позитивні і негативні сторони в організації потоку і визначити заходи щодо усунення недоліків [1,2, 3, 4].
Графік синхронності операцій представлений у графічній частині проекту на аркуші № 1.
Монтажний графік
Монтажний графік наочно виявляє структуру потоку, послідовність руху деталей у потоці і дає можливість встановити порядок адресації напівфабрикатів по групах, а також провести розміщення робочих місць на плані цеху.
З лівого боку графіка вміщують перелік деталей виробу і проставляють порядкові номери деталей, що позначають рух деталей в процесі обробки. При необхідності вказують групи обробки та секції.
Операції потоку на монтажному графіку умовно зображують квадратами, в яких вказують номер операції і спеціальність. Кількість квадратів повинно відповідати фактичній кількості робітників у потоці. Кратність операцій у потоці позначається кількістю суміжних квадратів, об'єднаних одним номером операції.
Напрямок переміщення деталей від операції до операції позначають лініями зі стрілками і вказують порядковий номер деталей до тих пір, поки цю деталь не з'єднують з іншого.
При наявності операцій, що мають зворотний рух або перекидання напівфабрикатів, необхідно обгрунтувати можливість нормальної роботи потоку і вказати заходи, що забезпечують ритмічну роботу потоку.
Аналіз графіка дозволяє виявити позитивні і негативні сторони в організації потоку і визначити заходи щодо усунення недоліків [1, 2, 3, 4].
Монтажний графік представлений у графічній частині проекту на аркуші № 2.
Розрахунок техніко-економічних показників потоку
Техніко-економічні показники технологічного потоку є технологічним документом. Розрахунок цих показників оцінює ефективність спроектованого потоку. Техніко-економічні показники використовують для визначення собівартості і рентабельності продукції, а також для зіставлення результатів з іншими потоками.
Для розрахунку техніко-економічних показників потоку складають таблиці-зведення робочої сили та обладнання, які характеризують технічний рівень потоку - кваліфікацію (розрядність робіт) і механізацію робіт [1].
Підсумок обладнання також складається на основі технологічної схеми потоку. Кількість запасного обладнання залежить від типу машин і передбачається в обсязі від 5 до 10% основного обладнання, [5].
Техніко-економічні показники представлені в таблицях 3, 4, 5.
Таблиця 3 - Розподіл технологічно неподільних операцій за спеціальностями і розрядам
Вид робіт |