Облік підсумкового прибутку і нерозподіленого доходу

Зміст

Введення

Глава I. Облік підсумкового прибутку і нерозподіленого доходу

1.1 Облік прибутку (збиток) звітного року

1.2 Прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства

Глава II. Облік статутного капіталу

2.1 Склад валового доходу підприємства

2.2 Прибуток від реалізації продукції

Глава III. Прибуток від реалізації основних фондів та іншого майна

3.1 Оцінка рівня прибутковості

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Для визначення підсумкового фінансового результату доходу або збитку та нерозподіленого доходу (збитку) призначений рахунок 5610 «Підсумкова прибуток (підсумковий збиток) звітного року», який визначає суму чистого доходу (збитку) за звітний період. На цей рахунок протягом звітного періоду списують фінансовий результат від звичайних видів діяльності, а також від операційних і позареалізаційних доходів і витрат. Крім того, на рахунку 5611 «Підсумкова прибуток (підсумковий збиток) звітного року» збирають надзвичайні доходи і витрати. Тут же відображають заборгованість перед бюджетом з корпоративного прибуткового податку, а також штрафи за податкові правопорушення.

Фінансовий результат діяльності підприємства за звітний період відображається у фінансовому звіті підприємства про доходи та витрати, який складається на підставі даних, відображених на рахунках розділів 6 «Доходи» і 7 «Витрати» робочого плану рахунків.

Для господарських товариств, на відміну від акціонерних товариств, встановлені більш спрощені правила розподілу доходу між учасниками. Так, згідно закону РК «Про товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю», для розподілу доходу достатньо наявність чистого доходу. Розподіл доходу не допускається тільки у випадку неповної оплати всього статутного капіталу. В інших випадках всі рішення про розподіл доходу приймаються зборами учасників (рішенням учасника, якщо він є єдиним засновником товариства).

Перераховані обставини і порядок розрахунків з учасниками товариства викладаються в Цивільному кодексі РК і Законі РК «Про товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю». Законодавство дає право учасникам передбачати в установчих документах товариства особливості розподілу чистого доходу за умови, що ці особливості не суперечать існуючим нормам.

Як правило, в установчих документах підприємств виникнення згаданих обставин обмовляється тільки в межах, передбачених типовим статутом ТОО, тоді як законодавство дозволяє більш широке розкриття узгоджених засновниками товариства процедур. Згідно зі ст. 61 ЦК РК, умови установчих документів, що передбачають усунення одного або декількох учасників від участі у розподілі доходу, недійсні.

Завершення фінансового року супроводжується відповідним закриттям рахунків розділу 6 «Доходи» та розділу 7 «Витрати» Типового плану рахунків. Сальдо за цими рахунками переносяться на рахунок 5610 «Підсумкова прибуток (підсумковий збиток) звітного року»:

Дебет груп рахунків розділу 6 «Доходи» - Kредит групи рахунків 5610 «Підсумкова прибуток (підсумковий збиток) звітного року» - на суму отриманих доходів.

Дебет 5610 - Кредит груп рахунків розділу 7 «Витрати» - на суму понесених витрат.

Сальдо рахунку 5610 у подальшому переноситься в дебет або кредит рахунків групи 5520 «Нерозподілений прибуток, (непокритий збиток) попередніх років».

Порядок розподілу чистого доходу повинен бути в установчому договорі товариства. Учасники товариства, при ухваленні рішення про розподіл чистого доходу, має право отримати частину чистого доходу, що відповідає його частці у статутному капіталі товариства. Виплата доходу повинна бути здійснена протягом місяця з дня прийняття загальними зборами рішення про розподіл чистого доходу.

Глава I. Облік підсумкового прибутку і нерозподіленого доходу

Нерозподілений прибуток - це прибуток суб'єкта після сплати всіх податків та обов'язкових платежів. Він розраховується як різниця між доходами та витратами суб'єкта, обумовленими стандартами бухгалтерського обліку.

Всі доходи суб'єкта oт основної та неосновної діяльності враховуються по кредиту рахунків 6 розділу типового плану рахунків бухгалтерського обліку протягом звітного періоду, а в кінці року списуються з дебету цих рахунків на рахунок 5 610 «Підсумковий прибуток (збиток)».

Із завершенням фінансового року підприємство визначивши дохід за звітний рік, розглядає можливість розподілу доходу між учасниками товариства. Статтею 43 Закону про товариства за загальними зборами учасників ТОВ закріплена виняткова компетенція в затвердження річної фінансової звітності і розподілі чистого доходу. Згідно зі ст. 40 Закону товариство не має права розподіляти доход між учасниками до повної оплати всього статутного капіталу товариства.

Визначення вартості чистого доходу і його розподілу між учасниками товариства здійснюються в порядку, передбаченому положеннями установчих документів

Згідно Типового плану рахунків, у бухгалтерському обліку визначення чистого доходу здійснюється наступними кореспонденціями рахунків, представленими в таблиці 1

Таблиця 1 Типові кореспонденції з обліку доходів учасників товариства з Типовим планом рахунків

Слід зазначити, що чистий дохід за звітний період може бути до розподілу зменшений за рахунок відрахування частини доходу у резервний капітал товариства. Дана процедура відображається в обліку такою кореспонденцією рахунків по Типового плану рахунків: Дебет 5610 «Підсумкова прибуток (підсумковий збиток) звітного року» Кредит 5410 «Резервний капітал, встановлений установчими документами».

Тоді, за умови наявності нерозподіленого прибутку після створення або поповнення резервного капіталу, розподіляється залишилася частина чистого доходу. Умови цього розподілу повинні бути обговорені в установчих документах.

Законодавством передбачено, що розподіл між учасниками товариства чистого доходу здійснюється відповідно до рішення чергових загальних зборів учасників, присвяченого твердженням результатів діяльності ТОВ за відповідний рік. Таким чином, розподіл доходу між учасниками товариства з урахуванням вимог згаданої статті не допускається за результатами діяльності ТОВ за інші періоди, і не інакше ніж за рік, термін. Виплата доходу учасникам товариства повинна бути проведена товариством у грошовій формі протягом місяця, починаючи з дати прийняття рішення про розподіл чистого доходу.

Необхідно мати на увазі, що законодавством прямо зазначена грошова форма виплати, тому розподіл доходу товариства і видача учасникам частини чистого доходу в іншій формі (товаром або іншим майном) не допускається.

Відповідно до Типового плану рахунків бухгалтерського обліку прибуток звітного року, спрямована на виплату дивідендів і доходів учасникам товариств, відображається за дебетом рахунка 5610 «Підсумкова прибуток (підсумковий збиток) звітного року» і кредитом рахунка 3030 «Короткострокова кредиторська заборгованість по дивідендах і доходам учасників» .

У бухгалтерському обліку нарахування податку з сум дивідендів, що виплачуються фізичним особам, відображається за дебетом рахунка 3030 «Короткострокова кредиторська заборгованість по дивідендах і доходам учасників» і 3140 «Акцизи».

З урахуванням наведеного прикладу бухгалтерські проводки будуть мати такий вигляд, таблиця 2.

Таблиця 2 Кореспонденція рахунків з обліку розрахунків із засновниками

Юридична особа у своєму статуті самостійно визначає порядок визначення сум, що направляються до резервного капіталу, виплату дивідендів.

Наприклад, підприємство може направити, за рішенням зборів учасників (акціонерів), частина доходу на погашення збитку минулих років, іншу частину - на створення резерву або виплату дивідендів.

Відповідно до пункту 68 МСФЗ (IAS) 1 «Подання фінансової звітності» в балансі повинні бути присутніми наступні статті, пов'язані з власним капітал при визначенні підсумкової прибутку: - частка меншості, представлена ​​у складі власного капіталу; - випущений капітал і резерви, пов'язані з власникам власного капіталу материнської компанії. Що таке частка меншості і як вона визначається? У параграфі 4 МСФЗ (IAS) 27 «Консолідована та окрема фінансова звітність» дано таке визначення поняттю «частка меншості»: частка меншості - це частина прибутку або збитку та чистих активів дочірнього підприємства, що припадає на частку в капіталі, якій материнська організація не володіє прямо чи опосередковано через дочірні структури. Іншими словами, «частка меншості» - це власний капітал акціонерів дочірньої компанії, не пов'язаних з материнською компанією. Відповідно до Закону Республіки Казахстан «Про акціонерні товариства» від 13 травня 2003 року № 415-II (далі - Закон про акціонерні товариства) акціонери поділяються на великих і міноритарних. Крупний акціонер - акціонер або кілька акціонерів, що діють на підставі укладеного між ними угоди, якій (яким в сукупності) належать десять і більше відсотків голосуючих акцій акціонерного товариства. Міноритарний акціонер - акціонер, якому належать менше десяти відсотків голосуючих акцій акціонерного товариства. Крім того, в Законі Республіки Казахстан «Про інвестиції» від 8 січня 2003 року № 373-II (далі - Закон про інвестиції) дано визначення поняття «міноритарний інвестор»: міноритарний інвестор - інвестор, який здійснив інвестиції в розмірі менше десяти відсотків від голосуючих акцій (менше десяти відсотків голосів від загальної кількості голосів учасників). Частку меншості зазвичай складає власний капітал дочірньої компанії, що належить міноритарним акціонерам. Але не виключено, що серед акціонерів, власний капітал яких утворює частку меншості, можуть бути і великі акціонери, що визначаються за критеріям, встановленим у Законі про акціонерні товариства. Згідно з параграфом 33 МСФЗ (IAS) 27, частки меншості повинні представлятися в консолідованому балансі у розділі капіталу окремо від акціонерного капіталу материнської організації. Окремо повинні розкриватися і частки меншості у прибутку чи збитках групи. Прибуток або збиток відноситься на акціонерний капітал материнської організації і частки меншості. Оскільки і те й інше є капітал, относимая на частки меншості сума не є ні дохід, ні витрата (див. § 34 МСФЗ (IAS) 27). Збитки, які відносяться до частки меншості в консолідованою дочірньою організації, можуть перевищувати частку меншості в її капіталі. Це перевищення і будь-які подальші збитки, які відносяться до частки меншості, розподіляються на частку більшості, крім випадку, коли меншість несе зобов'язання і має можливість інвестувати додаткові кошти для покриття збитків. Якщо згодом дочірня організація показує прибуток, то такий прибуток розподіляється на частку більшості тих пір, поки не буде компенсована сплачені раніше за рахунок частки більшості сума збитків, що відноситься до частки меншості (див. § 35 МСФЗ (IAS) 27). Відповідно до пункту 22 (з) МСФЗ (IAS) 27 частка меншості визначається як сума двох складових: 1) сума частки меншості на дату первісного об'єднання, розрахованої відповідно до МСФЗ (IFRS) 3 «Об'єднання бізнесу», 2) сума частки меншості у змінах капіталу з дати об'єднання. Проілюструємо порядок розрахунку частки меншості на наступне прикладі, таблиця 3.

Таблиця 3 Розрахунок суми частки меншості на дату придбання (об'єднання):

Таблиця 4 Розрахунок суми зміни частки меншості після дати придбання (об'єднання):

Таблиця 5 Розрахунок частки меншості за станом на кінець першого звітного періоду (року) після дати придбання (об'єднання):

У параграфі 75 МСФЗ (IAS) 1 міститься вимога про те, що: власний капітал і резерви розбиваються на різні класи, такі, як оплачений капітал, емісійний дохід і резерви ». При цьому відповідно до пункту А1 (с) стандарту МСФЗ (IAS) 1 (застосовним до річної звітності за періоди з 1 січня 2005 року, дострокове заохочується) всі посилання на «власний капітал» замінено посиланнями на «внесений власний капітал». Наказом міністра фінансів Республіки Казахстан від 22 грудня 2005 року № 426 була затверджена Інструкція (основа) з розробки робочого плану рахунків бухгалтерського обліку для організацій, що складають фінансову звітність відповідно до Міжнародних * стандарт фінансової звітності. Проте наказом міністра фінансів Республіки Казахстан «Про затвердження Типового плану рахунків бухгалтерського обліку» від 23 травня 2007 року № 185, який вводиться в дію з 1 січня 2008 року, затверджено новий Типовий план рахунків бухгалтерського обліку і передбачено визнати таким, що втратив чинність, наказ міністра фінансів Республіки Казахстан від 22 грудня 2005 року № 426 «Про затвердження Інструкції (основи) з розробки робочого плану рахунків бухгалтерського обліку для організацій, що складають фінансову звітність відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності». У зв'язку з тим, що наказ міністра фінансів Республіки Казахстан від 23 травня 2007 року № 185 вводиться в дію з 1 січня 2008 року, в нижченаведеної порівняльної таблиці наведемо розділи з цих двох документів, іменовані «Капітал і резерви», в зіставленні.

Таблиця 6

З даних вищенаведеної таблиці видно, що капітал і резерви в системі казахстанського бухгалтерського обліку поділяються на такі класи, як випущений капітал, емісійний дохід, викуплені власні інструменти капіталу, резерви, нерозподілений дохід, тобто в даному питанні забезпечується виконання вимог МСФЗ. Однак, як свідчать матеріали проведених аудиторських перевірок, на практиці нерідко допускаються помилки і плутанина в організації обліку власного капіталу. Нам видається, що частково це пов'язано з тим, що у деяких бухгалтерів організацій немає чіткого розуміння та розмежування термінів «випущений капітал», «статутний капітал», «оголошений капітал», «оплачений капітал», «неоплачений капітал», «внесений капітал» . На нашу думку, рівнозначними (взаємозамінними) з вищенаведених термінів є такі, і між ними є наступний взаємозв'язок:

1) випущений капітал = оплачений капітал = внесений капітал;

2) статутний капітал = оголошений капітал;

3) статутний капітал = оголошений капітал = оплачений капітал + неоплачений капітал;

4) випущений капітал = оголошений капітал - неоплачений капітал.

Деякі головні бухгалтери організацій помилково вважають, що випущений капітал має відображатися в сумі, що відповідає розміру оголошеного капіталу. У зв'язку з цим вони в бухгалтерському балансі за рядком, де повинна відображатися величина випущеного капіталу, показують суму, що відповідає розміру оголошеного капіталу, тобто кредитове сальдо по рахунках 5010, 5020 або 5030. А дебетове сальдо за рахунком 5110 «Неоплачений капітал» вони показують у бухгалтерському балансі у складі дебіторської заборгованості. Такий підхід у корені неправильний. Дебетове сальдо рахунку 5110 «Неоплачений капітал» ніяк не може вважатися активом, воно повинно відображатися у складі власного капіталу.

У Методичних рекомендаціях щодо застосування Типового плану рахунків бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів РК від 29 грудня 2003 року № 441, наведено класифікацію рахунків бухгалтерського обліку. Відповідно до цієї класифікації рахунків бухгалтерського обліку, рахунок 5110 «Неоплачений капітал» підрозділу 5100 «Неоплачений капітал» класифікований як:

1. активний рахунок (А);

2. постійний рахунок (ПС);

1. контрпасивні рахунки (КП).

1.1 Облік прибутку (збитку) звітного року

Для визначення підсумкового фінансового результату доходу або збитку та нерозподіленого доходу (збитку) призначений рахунок 5610 «Підсумкова прибуток (підсумковий збиток) звітного року», який визначає суму чистого доходу (збитку) за звітний період. На цей рахунок протягом звітного періоду списують фінансовий результат від звичайних видів діяльності, а також від операційних і позареалізаційних доходів і витрат. Крім того, на рахунку 561 0 «Підсумковий прибуток (підсумковий збиток) звітного року» збирають надзвичайні доходи і витрати. Тут же відображають заборгованість перед бюджетом з корпоративного прибуткового податку, а також штрафи за податкові правопорушення.

У бухгалтерії при закритті розділів 6 "Доходи" та 7 "Витрати" були складені наступні кореспонденції рахунків (таблиця 3).

Таблиця 3 - Кореспонденція рахунків з визначення фінансового результату

У результаті проведених операцій в бухгалтерії підприємства виведена чистий прибуток на суму 131 943, 40 тенге. Отриманий в результаті діяльності дохід характеризує ефективну господарську діяльність підприємства. Даний результат дає передумови для самофінансування та формування фінансової бази.

Фінансовий результат діяльності підприємства за звітний період відображається у фінансовому звіті підприємства про доходи та витрати, який складається на підставі даних, відображених на рахунках розділів 6 «Доходи» і 7 «Витрати» робочого плану рахунків.

Для господарських товариств, на відміну від акціонерних товариств, встановлені більш спрощені правила розподілу доходу між учасниками. Так, згідно закону РК «Про товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю», для розподілу доходу достатньо наявність чистого доходу. Розподіл доходу не допускається тільки у випадку неповної оплати всього статутного капіталу. В інших випадках всі рішення про розподіл доходу приймаються зборами учасників (рішенням учасника, якщо він є єдиним засновником товариства).

Розрахунки з учасниками здійснюються в наступному порядку:

- Розподілу чистого доходу товариства;

- Передачі учасникам майна юридичної особи в разі його ліквідації;

- Відчуження учасником своєї частки у майні товариства;

- Продажу частки учасника.

Розрахунки з учасниками здійснюються з урахуванням внеску кожного з них до статутного капіталу ТОВ.

Перераховані обставини і порядок розрахунків з учасниками товариства викладаються в Цивільному кодексі РК і Законі РК «Про товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю». Законодавство дає право учасникам передбачати в установчих документах товариства особливості розподілу чистого доходу за умови, що ці особливості не суперечать існуючим нормам.

Учасники товариства, згідно зі ст. 61 ЦК РК, мають право брати участь у розподілі чистого доходу.

Як правило, в установчих документах підприємств виникнення згаданих обставин обмовляється тільки в межах, передбачених типовим статутом ТОО, тоді як законодавство дозволяє більш широке розкриття узгоджених засновниками товариства процедур. Згідно зі ст. 61 ЦК РК, умови установчих документів, що передбачають усунення одного або декількох учасників від участі у розподілі доходу, недійсні.

Завершення фінансового року супроводжується відповідним закриттям рахунків розділу 6 «Доходи» та розділу 7 «Витрати» Типового плану рахунків. Сальдо за цими рахунками переносяться на рахунок 5610 «Підсумкова прибуток (підсумковий збиток) звітного року»:

Дебет груп рахунків розділу 6 «Доходи» - Kредит групи рахунків 5610 «Підсумкова прибуток (підсумковий збиток) звітного року» - на суму отриманих доходів.

Дебет 5610 - Кредит груп рахунків розділу 7 «Витрати» - на суму понесених витрат.

Сальдо рахунку 5610 у подальшому переноситься в дебет або кредит рахунків групи 5520 «Нерозподілений прибуток, (непокритий збиток) попередніх років».

Порядок розподілу чистого доходу повинен бути в установчому договорі товариства. Учасники товариства, при ухваленні рішення про розподіл чистого доходу, має право отримати частину чистого доходу, що відповідає його частці у статутному капіталі товариства. Виплата доходу повинна бути здійснена протягом місяця з дня прийняття загальними зборами рішення про розподіл чистого доходу.

Із завершенням фінансового року підприємство визначивши дохід за звітний рік, розглядає можливість розподілу доходу між учасниками товариства. Статтею 43 Закону про товариства за загальними зборами учасників ТОВ закріплена виняткова компетенція в затвердження річної фінансової звітності і розподілі чистого доходу. Згідно зі ст. 40 Закону товариство не має права розподіляти доход між учасниками до повної оплати всього статутного капіталу товариства.

Визначення вартості чистого доходу і його розподілу між учасниками товариства здійснюються в порядку, передбаченому положеннями установчих документів.

Згідно Типового плану рахунків, у бухгалтерському обліку визначення чистого доходу здійснюється наступними кореспонденціями рахунків, представленими в таблиці 4.

Таблиця 4 - Типові кореспонденції з обліку доходів учасників товариства з Типовим планом рахунків

Слід зазначити, що чистий дохід за звітний період може бути до розподілу зменшений за рахунок відрахування частини доходу у резервний капітал товариства. Дана процедура відображається в обліку такою кореспонденцією рахунків по Типового плану рахунків: Дебет 5610 «Підсумкова прибуток (підсумковий збиток) звітного року» Кредит 5410 «Резервний капітал, встановлений установчими документами».

Тоді, за умови наявності нерозподіленого прибутку після створення або поповнення резервного капіталу, розподіляється залишилася частина чистого доходу. Умови цього розподілу повинні бути обговорені в установчих документах.

Законодавством передбачено, що розподіл між учасниками товариства чистого доходу здійснюється відповідно до рішення чергових загальних зборів учасників, присвяченого твердженням результатів діяльності ТОВ за відповідний рік. Таким чином, розподіл доходу між учасниками товариства з урахуванням вимог згаданої статті не допускається за результатами діяльності ТОВ за інші періоди, і не інакше ніж за рік, термін. Виплата доходу учасникам товариства повинна бути проведена товариством у грошовій формі протягом місяця, починаючи з дати прийняття рішення про розподіл чистого доходу.

Необхідно мати на увазі, що законодавством прямо зазначена грошова форма виплати, тому розподіл доходу товариства і видача учасникам частини чистого доходу в іншій формі (товаром або іншим майном) не допускається.

Єдиним учасником є засновник. і при створенні товариства він вніс до статутного капіталу 240000 тенге, що становить 100% статутного капіталу.

За 2005 рік підприємством отриманий чистий дохід в сумі 8000000 тенге, з них за рішенням засновника 3000000 тенге направлено до резервного капіталу та на інші цілі, що залишилися 5000000 тенге підлягають розподілу. Оскільки учасникам нараховують дохід у розмірі, що відповідає його частці у статутному капіталі, то засновнику нарахований дохід у розмірі 5000000 тенге.

Відповідно до Типового плану рахунків бухгалтерського обліку прибуток звітного року, спрямована на виплату дивідендів і доходів учасникам товариств, відображається за дебетом рахунка 5610 «Підсумкова прибуток (підсумковий збиток) звітного року» і кредитом рахунка 3030 «Короткострокова кредиторська заборгованість по дивідендах і доходам учасників» .

У бухгалтерському обліку нарахування податку з сум дивідендів, що виплачуються фізичним особам, відображається за дебетом рахунка 3030 «Короткострокова кредиторська заборгованість по дивідендах і доходам учасників» і 3140 «Акцизи».

З урахуванням наведеного прикладу бухгалтерські проводки будуть мати наступний вигляд (таблиця 5).

Таблиця 5 - Кореспонденція рахунків з обліку розрахунків із засновниками

Юридична особа у своєму статуті самостійно визначає порядок визначення сум, що направляються до резервного капіталу, виплату дивідендів. Наприклад, підприємство може направити, за рішенням зборів учасників (акціонерів), частина доходу на погашення збитку минулих років, іншу частину - на створення резерву або виплату дивідендів.

Таким чином, в цьому розділі були досліджені діюча практика обліку власного капіталу на підприємстві.

У структурі власного капіталу присутні такі форми організації власного капіталу: статутний капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток.

У бухгалтерському обліку ТОВ відображена величина статутного капіталу, зареєстрована в статуті ТОВ як внесок засновника в розмірі 240 000 тенге в натуральній формі у вигляді основних засобів (будівля складу). Частка засновника у майні Товариства становить 100%. Внесок учасника внесений у строк, встановлений установчим договором. Такий термін не повинен перевищувати одного року з дня реєстрації товариства. Документи за внеском засновником статутного капіталу оформлені правильно.

У процесі дослідження операцій з резервним капіталом, спрямованим на переоцінку було виявлено, що дана форма функціонування власного капіталу виникала за аналізований період в результаті переоцінки активів підприємства. Резерв на переоцінку враховується на рахунках групи рахунків 5400 «Резерви»,

Аналітичний облік резервного, додаткового неоплаченого капіталу та нерозподіленого доходу відбувається правильно. Для відображення операцій по кредиту рахунків підрозділів 5000 «Статутний капітал», 5400 «Резерви», 5500 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» призначений журнал-ордер № 13.В Методичних рекомендаціях щодо застосування Типового плану рахунків бухгалтерського обліку дано таке визначення контрпасивні рахунки. Контрпасивні рахунки (КП) - рахунок бухгалтерського обліку, сальдо якого для відображення у фінансовій звітності віднімається з сальдо, пов'язаного з ним пасивного рахунку. У ТОВ пасивний рахунок, пов'язаний з рахунком 5110 «Неоплачений капітал», - це рахунок 503 «Вклади та паї». Отже, в бухгалтерському балансі ТОО випущений капітал ТОО відбивається у вигляді суми, яку одержують шляхом вирахування з кредитового сальдо рахунку 5030 «Внески і паї» дебетового сальдо рахунку 5110 "Неоплачений капітал". В АТ пасивні рахунки, пов'язані з рахунком 511 «Неоплачений капітал», - це рахунки 5010 «Прості акції» і 5020 «Привілейовані акції». Отже, в бухгалтерському балансі АТ випущений капітал АТ відбивається у вигляді підсумку сум, одержуваних шляхом вирахування з кредитового сальдо рахунків 5010 «Прості акції» і 5020 «Привілейовані акції» дебетового сальдо рахунку 5110 «Неоплачений капітал» (у відповідній частині). Відповідно до переліку груп синтетичних рахунків робочого плану рахунків бухгалтерського обліку, наведеним у додатку до Інструкції (основі) з розробки робочого плану рахунків бухгалтерського обліку для організацій, що складають фінансову звітність відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності, підрозділ 5000 «Випущений капітал» складається з двох груп рахунків:

• 5010 «Оголошений капітал»;

• 5020 «Неоплачений капітал».

З цього випливає, що «Оголошений капітал» і «Неоплачений капітал» є складовими частинами «випущеного капіталу», що «Випущений капітал» визначається шляхом вирахування з суми «Оголошеного капіталу» суми «Неоплачений капітал», тобто «Випущений капітал» являє собою сплачену частину «Оголошеного капіталу». Це підтверджується також і тим, що відповідно до пункту А1 (с) стандарту МСФЗ (IAS) 1 (застосовним до річної звітності за періоди з 1 січня 2005 року, дострокове заохочується) всі посилання на «власний капітал» замінено посиланнями на «внесений власний капітал ». У нижченаведеної таблиці наведено порядок відображення в бухгалтерському обліку основних операцій з обліку неоплаченого капіталу ТОВ й АТ за ТПС (КСБУ) та РПС (МСФЗ):

Таблиця 7

Далі розглянемо, що собою являє емісійний дохід і як він враховується. Емісійний дохід у емітента акцій утворюється як різниця між вартістю майна, що надійшло в рахунок оплати акцій, у тому числі грошовими коштами, і їх номінальною вартістю при первинному розміщенні. Іншими словами, емісійний дохід може формуватися тільки в акціонерних товариств. Для інших організацій поява емісійного доходу нормативними документами не передбачено. При формуванні статутного капіталу акціонерного товариства шляхом розміщення акцій (як при первинній емісії, так і при подальших емісіях акцій при збільшенні статутного капіталу) сума різниці між фактичною ціною розміщення та номінальною вартістю акцій розглядається як емісійний дохід і не підлягає включенню в оподатковувану базу з податку на прибуток. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 91 Податкового кодексу, перевищення вартості власних акцій над їх номінальною вартістю, отримане емітентом при розміщенні, і приріст вартості при реалізації власних акцій емітентом підлягають виключенню з сукупного річного доходу платника податків. Нижче наводиться приклад розрахунку емісійного доходу і результатів операцій з викупу власних інструментів капіталу АТ. Згідно з установчими документами, статутний капітал акціонерного суспільства визначено в сумі 30 000 тис. тенге, який складається з 10 000 акцій з номінальною вартістю кожної акції 3 000 тенге. Фактично акції АТ були повністю продані при первинному розміщенні протягом звітного року за ціною 3200 тенге. У такому випадку емісійний дохід АТ за звітний рік складе 2 000 тис. тенге виходячи з наступного розрахунку: (3 200 - 3 000) х 10 000 = 2 000 тис. тенге. Емісійний дохід відноситься на збільшення капіталу АТ. Через рік на загальних зборах акціонерів було прийнято рішення викупити 1 200 власних акцій АТ. Номінальна вартість однієї акції - 3 000 тенге. Ціна, за якою були викуплені акції, склала 3 250 тенге за одну акцію. У результаті цієї операції з викупу власних інструментів капітал АТ зменшиться на 3 600 тис. тенге (3 000 х 1 200 = 3 600 тис. тенге). Витрати з викупу акцій за ціною вище номінальної вартості (в сумі 300 тис. тенге) відносяться на збільшення збитків АТ звітного року виходячи з наступного розрахунку: (3 250 - 3 000) х 1 200 = 300 тис. тенге.

2. Прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства

Після сплати даних податків у підприємства залишається прибуток, що знаходиться в розпорядженні підприємства. Однак не потрібно порівнювати її з чистим прибутком.

Чинні нормативні документи визначають, що за рахунок прибутку підприємства повинні сплачувати ще і штрафи в таких випадках:

· За порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

· За несвоєчасну подачу до податкової адміністрації необхідних розрахунків;

· За затримку перерахунку грошей у бюджет і державні цільові фонди;

· За укривання прибутку від оподаткування;

· За недотримання встановлених лімітів використання води без складання необхідного договору (це відноситься використання води з державних водогосподарських систем);

· За прострочені банківські кредити;

· За невиконання квоти за освітою робочих місць для інвалідів;

· За інші порушення.

На підприємстві розподілу підлягає підсумкова прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів. З неї стягуються санкції, що сплачуються до бюджету і деякі позабюджетні фонди.

Розподіл чистого прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробництва та розвитку соціальної сфери.

У сучасних умовах господарювання держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок надання податкових пільг стимулює напрямок прибутку на капітальні вкладення виробничого та невиробничого характеру, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, витрат з утримання об'єктів і закладів соціальної сфери та ін Законодавчо обмежується розмір резервного фонду підприємств, регулюється порядок формування резерву по сумнівних боргах.

Розподіл чистого прибутку - один з напрямів внутрішньофірмового планування, значення якого в умовах ринкової економіки зростає.

Порядок розподілу та використання прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства і визначається положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних служб і затверджується керівним органом підприємства. Відповідно до статуту підприємства можуть складати кошториси витрат, які фінансуються з прибутку, або ж утворювати фонди спеціального призначення: фонди нагромадження (фонд розвитку виробництва або фонд виробничого і науково-технічного розвитку, фонд соціального розвитку) і фонди споживання (фонд матеріального заохочення).

Кошторис витрат, які фінансуються з прибутку, включає витрати на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, на матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі,

До витрат, пов'язаних з розвитком виробництва, належать витрати на науково-дослідні, проектні, конструкторські та технологічні роботи, фінансування розробки і освоєння нових видів продукції і технологічних процесів, витрати щодо вдосконалення технології та організації виробництва, модернізації устаткування, витрати, пов'язані з технічним переозброєнням і реконструкцією діючого виробництва, розширенням підприємств. У цю ж групу витрат включаються витрати з погашення довгострокових позик банків і відсотків за ними. Тут же плануються витрати на проведення природоохоронних заходів та ін Внески підприємств з прибутку в якості внесків засновників у створення статутного капіталу інших підприємств, кошти, що перераховуються спілкам, асоціаціям, концернам, до складу яких входить підприємство, також вважаються використанням прибутку на розвиток.

Розподіл прибутку на соціальні потреби включає витрати по експлуатації соціально-побутових об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства, фінансування будівництва об'єктів невиробничого призначення, організації та розвитку підсобного сільського господарства, проведення оздоровчих, культурно-масових заходів тощо

До витрат на матеріальне заохочення відносяться одноразові заохочення за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за створення, освоєння і впровадження нової техніки, витрати на надання матеріальної допомоги робітникам і службовцям, одноразові допомоги ветеранам праці, які виходять на пенсію, надбавки до пенсій, компенсація працівникам подорожчання вартості харчування в їдальнях, буфетах підприємства у зв'язку з підвищенням цін і ін

Значення чистого прибутку

• Прибуток, звана чистої, використовується ним самостійно і направляється.

• подальший розвиток підприємницької діяльності. Ніякі органи, у тому

• числі держава, не мають права втручатися в процес використання чистого

• прибутку. Ринкові умови господарювання визначають пріоритетні напрями

• власного прибутку. Розвиток конкуренції викликає необхідність розширення

• виробництва, його вдосконалення, задоволення матеріальних і соціальних

• потреб трудових колективів.

• Відповідно до цього в міру надходження чистий прибуток підприємств

• направляється: на роботи по створенню, освоєнню і впровадженню нової техніки; на

• вдосконалення технології та організації виробництва; на модернізацію

• обладнання; поліпшення якості продукції; технічне переозброєння,

• реконструкцію діючого виробництва. Чистий прибуток є джерелом

• поповнення власних обігових коштів. Крім того, вона направляється на

• сплату відсотків за кредитами, отриманими на заповнення нестачі

• власних оборотних коштів, на придбання основних засобів, а також

• сплату відсотків по прострочених і відстроченим кредитами.

• Поряд з фінансуванням виробничого розвитку прибуток, що залишається в

• розпорядженні підприємства, спрямовується на задоволення споживчих і

• соціальних потреб. Так, з цього прибутку виплачуються одноразові заохочення

• і допомогу йде на пенсію, а також надбавки до пенсій; дивіденди по акціях

• і вкладами членів трудового колективу в майно підприємств. Виробляються

• витрати з оплати додаткових відпусток понад встановлену законом

• тривалості, сплачується житло, надається матеріальна допомога. Крім

• того, виробляються витрати на безкоштовне харчування або харчування за пільговими

• цінами (виключаючи спеціальне харчування окремих категорій працівників, віднесених

• на витрати виробництва відповідно до чинного законодавства).

Глава II. Облік статутного капіталу

Статутний капітал підприємства представляє собою суму коштів, якими наділяють новостворене підприємство для забезпечення початку діяльності. Створюють його за рахунок розміщення або продажу акцій, приватних вкладень капіталів, державних коштів, нематеріальних активів та іншого майна або майнових прав. Крім того, що статутний капітал представляє собою первісну матеріальну базу для новостворюваного юридичної особи, він визначає частки участі його засновників (акціонерів, учасників) та має гарантійний характер.

Внеском до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, речі, майнові права, включаючи права на результати інтелектуальної діяльності, та інше майно. Вклади засновників (учасників) до статутного капіталу в натуральній формі або у вигляді майнових прав оцінюються у грошовій формі за згодою всіх засновників або за рішенням загальних зборів всіх учасників господарюючого суб'єкта. Якщо вартість такого внеску перевищує суму, еквівалентну двадцяти тисячам розмірів місячних розрахункових показників, її оцінка повинна бути підтверджена незалежним експертом (оцінювачем). При перереєстрації господарюючого суб'єкта грошова оцінка вкладу його учасника може підтверджуватися бухгалтерськими документами або аудиторським звітом. Засновники (учасники) господарюючого суб'єкта протягом п'яти років з моменту такої оцінки несуть солідарну відповідальність перед кредиторами суб'єкта в межах суми, на яку завищена оцінка вклада.В випадках, коли в якості внеску суб'єкту передають право користування майном. розмір цього внеску визначається платою за користування таким майном, обчисленої за весь термін, зазначений в установчих документах. Не допускається внесення вкладів у вигляді особистих немайнових прав і інших нематеріальних благ, а також шляхом зарахування вимог учасників до товариществу.Первоначальный розмір статутного капіталу товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю дорівнює сумі внесків засновників та не може бути менше суми, еквівалентної ста розмірами місячного розрахункового показника на дату подання документів для державної реєстрації товариства, Учасники зазначених товариств зобов'язані внести до моменту реєстрації товариства не менше 25% загальної суми статутного капіталу, але не менше мінімального розміру статутного капіталу. В термін, встановлений рішенням загальних зборів, всі учасники повинні повністю внести внесок до статутного капіталу товариства. Такойсрок не повинен перевищувати одного року з дня реєстрації товариства. При невиконанні учасником товариства обов'язки щодо внесення частки у встановлений термін товариство повинне внести невнесену учасником частина частки за рахунок власного капіталу, або провести зменшення статутного капіталу до його внесеної частини.

Розмір оголошеного статутного капіталу акціонерного товариства дорівнює сумарній номінальній вартості всіх оголошених до випуску акцій і виражається в єдиній валюті. Суспільство може випустити та розмістити всі або тільки частину оголошених до випуску акцій. Для закритого акціонерного товариства передбачений порядок повної оплати оголошеного статутного капіталу на момент державної реєстрації общества.Об'явленний статутний капітал відкритого акціонерного товариства повинен бути сплачений до моменту реєстрації в розмірі не менше 25% мінімального оголошеного статутного капіталу. Мінімальний розмір оголошеного статутного капіталу становить для відкритих акціонерних товариств п'ять тисяч розмірів мінімальних розрахункових показників і для закритих - сто розмірів мінімальних розрахункових показників. Кількість, строки та умови випуску акцій у межах оголошеної кількості, визначеного загальними зборами акціонерів, встановлює рішення Ради директорів товариства. Розмір випущеного (сплаченого) статутного капіталу товариства дорівнює сумарній номінальній вартості випущених акцій. Випущений (оплачений) статутний капітал може бути змінений шляхом випуску нових акцій або викупу та подальшого анулювання випущених акцій. При цьому сумарна номінальна вартість випущених акцій не повинна бути нижче мінімальних розмірів, встановлених для випущеного (сплаченого) статутного капіталу відповідного типу суспільства.

2.1 Склад валового доходу підприємства

Прибуток як головний результат підприємницької діяльності забезпечує потреби самого підприємства і держави в цілому. Тому перш за все

важливо визначити склад прибутку підприємства. Загальний обсяг прибутку підприємства являє собою Валовий дохід. На величину валового доходу впливає сукупність багатьох факторів, що залежать і не залежать від підприємницької діяльності.

Важливими чинниками зростання прибутку, що залежать від діяльності підприємств, є ріст обсягу виробленої продукції відповідно до договірних умов, зниження її собівартості, підвищення якості, поліпшення асортименту, підвищення ефективності використання виробничих фондів.

Зростання продуктивності праці.

До факторів, які залежать від діяльності підприємства, відносяться зміни державних регульованих цін на реалізовану продукцію, вплив природних, географічних, транспортних і технічних умов на виробництво та реалізацію продукції та ін

Під впливом як тих, так і інших факторів складається валовий дохід підприємств.

У складі валового прибутку враховується прибуток від усіх видів діяльності.

Перш за все валовий дохід від реалізації товарної продукції, обчислену шляхом вирахування із загальної суми виручки від реалізації цієї продукції (робіт, послуг) податку на додану вартість, акцизів. Виручка від реалізації товарної продукції - основна частина валового доходу.

По-друге, до складу валового доходу включається прибуток від реалізації іншої продукції і послуг нетоварного характеру, тобто прибуток (або збитки) підсобних сільських господарств, автогосподарств, лісозаготівельних та інших господарств, що знаходяться на балансі основного підприємства.

До складу валового доходу входить також прибуток від реалізації основних фондів та іншого майна.

Нарешті, у складі валового доходу відображаються позареалізаційні доходи і витрати, тобто результати позареалізаційних операцій.

У зв'язку з тим, що переважну частину валового доходу (95 - 97%) підприємства одержують від реалізації товарної продукції, цієї частини доходу повинна бути приділена головна увага. Зазначені вище фактори, що залежать і не залежать від діяльності підприємства, впливають головним чином на дохід від реалізації продукції. Основні з цих факторів підлягають детальному вивченню та аналізу.

Найважливішим фактором, що впливає на величину доходу від реалізації продукції, є зміна обсягу виробництва і реалізації продукції. Чим більше обсяг реалізації в кінцевому рахунку, тим більше прибутку отримає підприємство, і навпаки. Залежність прибутку цього чинника при інших рівних умовах прямо пропорційна.

Падіння обсягу виробництва за нинішніх економічних умовах, не рахуючи ряду протидіючих факторів, як, наприклад, зростання цін, неминуче спричиняє скорочення обсягу прибутку. Звідси висновок про необхідність прийняття невідкладних заходів щодо забезпечення зростання обсягу виробництва продукції на основі технічного його оновлення і підвищення ефективності виробництва. У свою чергу, вдосконалення розрахунково-платіжних відносин між підприємствами буде сприяти поліпшенню умов реалізації продукції, а отже, зростанню прибутку.

Не менш важливим фактором, що впливає на величину доходу від реалізації товарної продукції, є зміна собівартості продукції.

2.2 Прибуток від реалізації продукції

Прибуток від реалізації іншої продукції і послуг нетоварного характеру

Крім прибутку від реалізації продукції до складу валового доходу включається прибуток від реалізації іншої продукції і послуг нетоварного характеру. На частку цього прибутку припадає кілька відсотків валового доходу. Результати від іншої реалізації можуть бути як позитивними, так і негативними.

Підприємства транспорту, підсобних сільських господарств, торговельних організацій, що знаходяться на балансі підприємства, можуть мати від реалізації своєї продукції, робіт, послуг не тільки прибуток, але і збитки, що відповідно позначиться на обсязі валового доходу.

Глава III. Прибуток від реалізації основних фондів та іншого майна

Прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їх іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства - це фінансовий результат, не пов'язаний з основними видами діяльності підприємства. Він відображає прибутки (збитки) за іншої реалізації, до якої відноситься продаж на сторону різних видів майна, що значиться на балансі підприємства.

Підприємство самостійно розпоряджається своїм майном. Воно має право списувати, продавати, ліквідувати, передавати у статутні фонди інших підприємств будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інші основні фонди, матеріальні цінності, отримані в процесі зносу і розбирання будівель, споруд, продавати окремі об'єкти, товарно-ІТматеріальние цінності та інші види майна. Фінансовий результат має місце тільки при продажі перерахованих видів майна, а також при іншому вибутті недоамортизованих об'єктів в деяких випадках. При реалізації основних фондів фінансовий результат визначається як різниця між продажною ціною реалізованих на сторону основних засобів та їх залишковою вартістю з урахуванням понесених витрат по реалізації.

Під іншим майном підприємства розуміються сировину, матеріали, паливо, запчастини, нематеріальні активи (патенти, ліцензії, торгові марки, програмні продукти для ЕОМ тощо), валютні цінності (іноземна валюта, цінні папери в іноземній валюті, дорогоцінні метали та природні дорогоцінні камені, за винятком ювелірних і побутових виробів і брухту таких виробів), цінні папери. Різниця між продажною ціною цих видів майна підприємства та їх балансовою вартістю (з урахуванням понесених у зв'язку з цим витрат) складає фінансовий результат, що впливає на суму балансового прибутку.

При визначенні прибутку від реалізації основних фондів та іншого майна підприємства для цілей оподаткування враховується різниця (перевищення) між продажною ціною і первісною або залишковою вартістю цих фондів і майна з урахуванням їх переоцінки, виробленої на підставі постанов

3.1 Оцінка рівня прибутковості

Прибуток - це грошове вираження основної частини грошових накопичень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності. Як економічна категорія вона характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства. Прибуток є показником, що найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.

Разом з тим прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності.

Прибуток - один з основних фінансових показників плану та оцінки господарської діяльності підприємств. За рахунок прибутку здійснюються фінансування заходів з науково-технічного та соціально-економічному розвитку підприємств, збільшення фонду оплати праці їх працівників.

Висновок

Отже, показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарської діяльності підприємства. Найважливішими серед цих показників є показники доходу та прибутку, яка в умовах ринкової економіки складає основу економічного розвитку підприємства.

Прибуток, як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства представляє собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням збитків від різних господарських операцій. .

Кількісно вона являє собою різницю між виторгом (після сплати ПДВ та акцизного податку в бюджетні і позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше одержить прибутку, тим краще його фінансовий стан.

Обсяг реалізації й розмір прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі сторони господарювання. Для аналізу фінансових результатів використовуються такі показники прибутку: виручка від реалізації продукції, робіт, послуг, валовий дохід, балансовий прибуток, фінансові результати від позареалізаційних операцій, оподатковуваний прибуток, чистий прибуток, рентабельність.

Максимізація прибутку шляхом зміни частки змінних і постійних витрат відкривають можливість підприємцям планувати на перспективу розміри приросту прибутку в залежності від господарських успіхів у виробництві конкурентоспроможної продукції і завчасно вживати відповідні заходи щодо зміни в ту чи іншу сторону величини змінних і постійних витрат.

Таким чином, дохід - це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або приросту активів або зменшення зобов'язань, що призводить до збільшення капіталу, відмінному від збільшення, пов'язаного з внесками осіб, що беруть участь в капіталі. Існують такі методи розрахунку доходів: метод продажу в розстрочку, метод відшкодування витрат, метод відсотка виконання, метод конкретного виконання, метод пропорційного виконання, метод завершеного виконання, метод інкасування. Види доходів: дохід від реалізації продукції і надання послуг від фінансування, з винагород, по дивідендах, від державних субсидій, від курсової різниці, від операційної оренди, доходи, пов'язані з припиняється діяльністю. Основні методи розрахунку доходів - це метод продажу в розстрочку, метод відшкодування витрат, метод відсотка виконання, метод конкретного і пропорційного виконання, метод завершеного виконання і метод інкасування. Основними завданнями обліку доходів є правильне віднесення доходів до категорій, правильна постановка обліку доходів майбутніх періодів, нерозподіленого доходу, підсумкового доходу, контроль за правильним витрачанням чистого доходу, правильне визначення сум корпоративного прибуткового податку, здійснення контрольних функцій обліку, від вибуття активів. Основною діяльністю є виробництво та реалізація косметичної продукції. Фінансовий облік ведеться на рахунках підрозділів 6010,6050, де формуються всі доходи в процесі діяльності підприємства. До синтетичних рахунках відкриваються аналітичні рахунки 6011, 6012. Податковий облік формується на базі кінцевих результатів бухгалтерського обліку. Форма бухгалтерського обліку - журнально - ордерна. Ведеться автоматизований і ручний облік. Доходи даного підприємства оцінюються за вартістю реалізації, одержаної або належної до отримання. Щоб краще зрозуміти операції за визнанням розкриття доходу в необхідно класифікувати їх наступним чином: за характером освіти, по областях виникнення, в залежності від джерела освіти, залежно від реалізації. Загалом про аналізованому підприємстві можна судити як про стабільне і розвивається. Товародвижение імпортних товарів, як і раніше, є основним доходом ТОО. Ринок - це арена гострої конкуренції, що приводить до зіткнень експортерів та імпортерів. Під впливом конкуренції становище різних країн істотно змінюється. Зрушення відбуваються як у матеріальній структурі світового товарообігу, так і в географії зовнішньоторговельних потоків, таким чином, гостро впливаючи на формування доходів підприємств і організацій

Список використаної літератури

1. Жапаров К.Ж., Ладаненко Є.І., Жапаррв Т.К. «Бухгалтерський облік в умовах ринку», Алмати, 1998 р.

2. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз - М: Бухгалтерський облік, 1997 р.

3. Жапаров К.Ж., Ладаненко Є.І., Жапаров Т.К. «Облік і аналіз: Навчальний посібник», Алмати, 1999 р.

4. РАХІМБЕКОВА P. M. «Фінансовий облік на підприємстві», Алмати, Економіка, 2003 р.

5. Радостовец В.К., Радостовец В.В., Шмідт О.І. «Бухгалтерський облік на підприємстві», Алмати, Центраудіт - Казахстан, 2002 р.

6. Савицька Г.В. «Аналіз господарської діяльності підприємств» 4 видавництва., Перераб. і доп. -Мінськ.: ТОВ «Нове знання», 1999