Зміст
Вступ
1. Загальна характеристика досліджуваного об‘єкту.
1.1. Загальна характеристика підприємства.
1.2. Виробнича структура Ніжнєвартовського ВБР.
1.3. Матеріально технічна база підприємства.
2. Методичні основи виконання проекту.
2.1. Загальна характеристика та класифікація енергоресурсів промислових прідприємств.
2.2. Організаційні форми забезпечення різними фидами енергоресурсів.
2.3. Методичні основи виконанняч проекту.
3. Аналіз нормативного енергетичного обслуговування на підприємстві.
3.1. Днаміка основних технікоекономічних показників діяльності підприємства.
3.2. Анааліз енергобалансу по окремих авидах енергоресурсів.
3.3. Аналіз витрат підприємства по окремим видам енергоресурсіів.
3.4. Аналіз організаційно-технічного рівня енергетичного господарства.
4. Заходи по вдосконаленню організіції енергетичного обслуговуванняю.
4.1. Зниження втрат енерго ресурсів.
4.2. Вдосконалення організації праці в енергетичному обслуговуванні.
Висновки та пропозиції.
Список використаної літератури.
Вступ.
З року в рік зростає потреба в збільшенні втдобутку нафти і газу.
У вирішенні цих завдань велика роль належить буровикам, які повинні збідльшувати обєми проходки гшлибоктх нафтових і газовихз свердловин в складних геологічних умовах при високих техніко-економічних показниках роботи.
Ефективність роботи в значній мірі залежить від своєчасного та повного забезпечення виробництва різними видами енергіїта енергоносіїв коли поклади нафти або газу знаходяться на великій відстані від міст. Тому найчастіше використовуються пересувні електростанції та парові котельні. Тобто потрібно створити належний рівень виробництва. Хоча з другоїх сторони, такий випадок є економічний по використанні електроенергії, оскільки підприємства, які помстачаються з центраольних енергосистем маюить легкий доступ електро енергії.Це призводить до більшого його використання що спричиняє зайві витрати енергії. Тому такі підприємства потребують дотримання енергетичної дисципліни.
Метою проекту є вивчення структури і складу енергетичної служби підприємства, постачальників електроенергії, ознайомлення з формами та методами організації енергопостачання, виявлення недоліків, невикористаних резервів та розробка заходів по реалізації цих резервів.
Загальна характеристика досліджуваного об‘єкту.
1.1.Загальна характеристика підприємства
Ніжнєвартовське ВБР входить до складу ВАТ «ННП», діє на правах його структурної одиниці та здійснює виробничу діяльність забезпечує одержання прибутку. ВБР має право бути власником всіх видів ліцензій підприємницької діяльності, пов`язаної з використанням надр.
Метою діяльності ВБР є забезпечення приросту запасів нафти і газу, забезпечення рентабельності виробництва, підвищення ефективності і якості викокуваних робіт за рахунок використання трудових ресурсів і організації робіт, задоволення потреб населення, підприємств і організації народного господарства.
Ніжнєвартовське ВБР входить до складу ВАТ «ННП», і знаходиться в місті Ніжнєвартовськ Тюменської області Російської федерації проводить наступні роботи:
будівництво пошуково-розвідувальних та експлуатаційних свердловин;
відновлення та дослідна експлуатація ліквідованих нафтових і газових свердловин;
освоєння та дослідна експлуатація низькоперспективних геологічних об‘єктів, на основі використання високоенергетичних методів розкриття та дії на класи як бездіючих і ліквідованих, так і пробурених свердловин;
надання побутових послуг виробничого та комерційного характеру ;
транспортене обслуговування.
Такожз Ніжнєвартовське ВБР надає послуги по проекту бурового обладнання, по прокату ДВС, послуги ремонтних майстерень (ПруБО) — прокатно ремонтрий цех бурового обладнання, прокатно ремонтний цех електрообладнання і електропостачання (ПруЕіЕ), який забезпечує електропостачання і обслуговування електромереж, прокат електрообладнання.
Прокатно ремонтний цех турбобурів і труб (ПРЦТіТ) здійснює проккат турбобурів і труб, прокат електробурів здійснює (ПРЦЕБ). Цех автоматизації виробництва (ЦАВ) надає послуги з прокату засобів автоматики і контролю вимірювальних пристроїв: цех промивальної рідини здійснює контроль за якістю промислової рідини.
Ніжнєвартовське ВБР виконує геологорозвідувальні та бурові роботи для Ніжнєвартовського НГВУ і для акціонерного товариства «Покавнафтогаз».
Основні задачі ВБР на даному етепі :
1.Впровадження найперспективніших досягнень науки і техніки;
2.Підвищення ефективності виробництва за рахунок покращенння використаних туродових і матеріальних ресурсів;
3.Раціональне використання капіталовкладень і підвищення ефективності;
4.Покращення якості продукції.
Ніжнєвартовське ВБР в сучасній експлуатації змушене займатися не тільки основною діяльністю, але і надавати послуги різного харакутеру.
В основному послуги носять ремонтний та транспортний характер.
Виробнича структура Ніжнєвартовського ВБР.
Виробнича структура підприємства залежить від форм і методів організації виробничих процесів, рівня їх концентрації, аспеціалізації кооперування та комбінування.
Масштаби виробництва, розподіл виробничого процесу на складові частини визначає види і призначення струкутурних підрозділів підприємства.
Основне виробнцтво, що охоплює процеси, безпосередньо зв‘язані з виготовленням цільової функції (будівництво, монтаж бурової, проходка і кріплення свердловини, її випробуваня), представлене вжомонтажним цехом, що включаєвежомонтажну бригаду, буровою бригадою, бригадою по випробуванню, інженеро-технічною службою.
Допоміжне виробництво забезпечує нормальні умови для безперервного випуску продукції підрозділами основного виробництва. В Ніжнєвартовському ВБР воно включає базу виробничого обслуговування (БВО) з прокатно- ремотним цехом бурового обладнання (ПРЦБО), який здійснює реонт на прокат необхідного бурового обладнання, складових вузлів, елементів, (ПРЦТіТ) прокатно-ремонтний цех труб і турбобурів, який здійснює їх прокат, (ПРЦЕіЕ) прокатно-ремонтний цех електрообладнання і електропостачання.
Даний цех входить в склад енергетичного господарства, як бурових так і нафто-газовидобувних підприємтв. Основною фукнкцією такого цеху є перетворення і розподіл електроненергії між споживачами. Ремонтні цехи обслуговує ремонтна бригада. Є ремонтне господарство.
Виробнича структура Ніжнєвартовського ВБР пердставлена на рис.1.1.
НВБР Основне виробництво Допоміжне втробництво ВМЦ ЦіТС Бригада по випробовуванню ВБО
ВМ Бригада ПРЦБО ПРЦТіТ
ПРЦЕіЕ ЦПВП
РІТС №1 РІТС №2
ЦАВ
Бурова бригада Бурова бригада
Рис. 1.1. Виробнича структура НВБР.
Матеріально-технічна база підприємства.
Специфікою будь-якого бурового підприємства є те, що воно не використовує сировину, а для таких матеріальних ресурсів як запасні частини, хімічні реагенти та паливно енергетичні ресурси займає значні місця у собівартості виконування робіт. Отже, виконання виробничої програми бурового підприємства залежить від виконання плану матеріально технічного постачання.
Забезпеченість Ніжнєвартовського ВБР матеріально-технічними ресурсами представлена наступними укріпленими номенклатурними одиницями:
Труби сталеві бурильні;
Труби обсадні;
Запчастини окремих вузлів обладнання;
Хімреагенти;
Лісоматеріали;
Бурові долота;
Електроенергія;
Глинопорошок.
Ніжнєвартовське ВБР займається, в основному виконанням геологорозвідувальних та бурових робіт які забезпечують передумови для нормального розвитку нафтогазовидобувної промисловості. В кінцевій стадії продукцією ВБР служать створені ними виробничі фонди галузі, що визначають величину промислового потенціалу на видобутку нафти і газу. Більшу частину об’єму робіт тут відносять до капітального будівництва, що обумовлює ряд областей планування робіт та будівництва розвідувальних і експлуатаційних свердловин.
Запасні частини обладнання, які в попередні роки отримували безпосередньо від постачальників. Різко зменшився об’єм поставок матеріалів і обладнання.
ВБР постачається спецодягом ріжучими інструментами, вимірювальними пристроями, засобами індивідуального захисту, паливо матеріальними та ізоляційними матеріалами.
На даний момент підприємство добре забезпечене лісом та лісоматеріалами.
Задовільно надходять поставки труб, металу цементу, електроматеріалів.
2. Методичні основи виконання проекту.
2.1. Загальна характеристика та класифікація енергоресурсів промислових
підприємств.
Енергетичне обслуговування — це сукупність технічних засобів, що забезпечують безперебійне постачання піудприємства всіма видами енергії та енергоносіїв, відповідно до встановлених параметрів (напруга, частота, температура води, тиск пари, газу та ін.).
Основні задачі енергетичного обслуговування :
1.Безперебійне забезпечення основного та допоміжного виробництва всіма видами електроенергії та енергоносіїв відповідно до специфікації підприємства;
2.Запровадження нової техніки та технології;
3.Підвищення енергозброєності праці у всіх виробничмих підрозділах;
Для реалізації, цих задач енергетичне господарство виконує такі фунукції:
Виробництво ріхних видів енергії відповідно до потреб підприємства;
перетворення електроенергії до тих споживчих напруг, що необхідні для окремих підрозділів;
предача і розподівл енергії по різних підрозділах незалежно від джерел їх отримання;
організація електрозв‘язку між підрозділами підприємства;
організація споживання енергії і раціональне використання паливо-енергетичних ресурсів;
нагляд за дотриманням правил експлуатації енергетичного обладнання.
Специфікою органфізації є те, що різні види підприємств використовують різні види енергії.
1.електроенергія ;
2.енергія стиснутого повітря;
3.енергія пари;
4.енергія води;
5.енергія нафтопродуктів;
6.інші види енергії.
Залежно від виду і призначення енергії і тепла, енергоспоживаючі підприємства нафтогазового комплексу поділяють:
1.силові енергоспоживачі – електробуріння, обробка металу різанням, привід двигунів внутрішнього згорання;
2.високотемпереатурні енергоспоживачі — терміча обробка труб, електро і газо-різання.
3. середні і низькосередні – опалення вентиляція, побутове паро – і водо постачання;
4.освітлення.
Відповідно до нього на цих підприємствах формується склад енергоцехів.
До них відносять:
електропрромисловий цех — прокатно ремонтний цех електрообладнання та електропостачання.
промисловий цех — проводо постачання, займається виробництвом пари, подачею до споживачів
газокомпресорний цех — для нафтовидобувних підприємств.
цех очисних споруд для нафтогазовидобувних підприємств.
цех звязку — слабострумний цех.
електромеханічний цех.
Сукупність обладнання для виробітку, розподілу та використання електроенергії та тепла, зв‘язаного електричними та теплдовими стінками, називається енергетичною системою. Тривалий досвід експлуатації енерегтичних систем довів доцільність з‘єднання окремих енергетичних систем між собою, бо це покращує виконання задачі резервування потужностей та підвищує загальний технічний рівень експлуатації.
Електрична енергія передається та розподіляється за допомогою ліній електропередач. Електричні станцуії поділяються на: теплові, гідравлічня, атомні.
Теплоелектростанції поділяються на станції з паровими турбінами, з двигунами внутрішнього згорання та газовими турбінами. Кількість електричної енергії, що виробляється генераторами електростанції повинно дорівнювати електроенергії, що використовується споживачем.
2.2. Організаційні форми забезпечення різними видами енергоресурсів.
В загальній сумі витрат 10-12% припадає на електроенергію, 9-9,5% витрат на енергоносіїв.
Існують такі основні форми постачання :
1. Централізована форма.
Використовується в освоєних районах , є вигідною, високо стабільною, має нижчі питомі витрати на паливо і енергію. Застосовується тоді, коли підприємство отримує енергію від загальної раціональної мережі та коли виробництво енергії здійснюється відомими енергосистемами. При цьому виникає необхідність прокладки комунікації до бурових, до нафтогазопромислових об‘єктів, прокладки високовольтних ліній електропередач.
2.Децентралізована форма.
Використовується тоді, коли в районі розміщення підприємства немає належних електромереж. Для виробництва енергії (електроенергії) використовують пересувні електростанції.
Транспортування пересувних електростанцій має ряд недоліків :
відносно невелика одинична виробнича потужність ;
низька надійність в роботі ;
складність обслуговування ;
необхідність доставки палива для приводу ;
підвищення витрат на енергетичне обслуговування.
3.Змішана форма.
Досить часто використовується, при якій всі стаціонарні об”єкти, цехи та інші виробничі підрозділи забезпечуються енергією в централізований спосіб, а віддалені об”єкти мають власні джерела енергопостачання.
Для вибору форми енергетичного обслуговування визначається :
загаль навантаження;
потреба енергії на силову і освітлювальну техніку;
складається загальна схема електропостачання;
розробляються висновки щодо побудови високовольтних ліній не використання власних джерел.
Досліджуванне підпреємство має змішану форму енергопостачання.
2.3 Методичні основи виконання проекту.
Оцінку та аналіз показників проводять декількома методами. Порівняння вважається найбільш доступним і в той же час найважливішим методом техніко-економічного аналізу. При застосуванні методу порівнянь можна застосувати такі співставлення :
-фактични показників звітного періоду з плановими показниками минулого періоду;
-планових показників звітного періоду з плановими показниками минулого періоду;
-фактичних даних звітного періоду з фактичними даними минулого періоду;
-фактичних показників з нормативними.
Метод відносних і середніх велечин використовується для характеристики зміни показників в динаміці чи зміни темпів розвитку виробництва. Середні величини відображають відмінну особливість даної сукупності показників і виявляють найбільш характерні їх риси.
Сутність методів рядів динаміки полягає в обчисленні ряду наступнихпоказників, котрі в розрізі кількох періодів дають змогу порівняти тенденцію зміни досліджуваного показника в порівнянні з базовим показникомта відносно попереднього показника.
Показники рядів динаміки розраховується таким чином :
Абсолютний приріст
базовий
∆Аб= Аі – А1 (1)
де Аі – значення досліджуваного показника і-го року
А1 – значення досліджуваного показника 1-го року;
- ланцюговий
∆Ал= Аі – Аі-1 (2)
Аі-1 - значення показника попереднього 1-го року.
Темпи росту
- базовий
Т р.б = Аі \А1 * 100 (3)
- ланцюговий
Т р.б = Аі\Аі-1 *100 (4)
Темпи приросту
базовий
∆Тп.б = Тр.б – 100 (5)
ланцюговий
∆Т пл = Трл -100 (6)
Абсолютне значення 1% приросту :
А1% = ∆Ал \ ∆Тпл (7)
Показники ефективності організації енергетичного обслуговування, методика їх розрахунку та аналізу.
Рівень організації енергетичного господарства підпреємства вимірюється як в натуральному так і в вартісному вимірниках.
Для оцінки ефективності організаційної підготовки можна використовувати наступну систему показників :
Коефіцієнт енергоозброєності праці:
К еоп = Eк\Т = кВт\люд, (8)
де Ек – кількість використаної електроенергії;
Т – загальна кількість часу на використання робіт.
Коефіцієнт енергоозброєності праці :
Кеоп =N/Снз =кВт/люд, (9)
де N – величина потужності;
Снз - чисельність робітників, що працюють у найбільшу зміну;
Коефіцієнт енергоозброєності виробництва;
Кеов = N/Ф = кВт/люд, (10)
Ф – вартість основних фондів,
N – сумарна потужність.
Це один з головних показників,за якими здійснюється оплата за електроенергію:
Коєфіцієнт корисного використання електроенергії:
Кке = Eк/Eз, (11)
де Eз – загальна кількість електроенергії
Коефіцієнт централізації постачання електроенергії :
Кце = Ец\Ез (12)
Коефіцієнт децентралізації постачання
Кд.е =Ед\Ез (13)
Коефіцієнт використання потужностей електричних установок :
Фв = Q\ Офср =кВт\грн (14)
Q – обсяг виробленої продукції, кВт ;
ОФсер – середньорічна вартість основних фондів.
Фондоємність:
Фе = 1/Фв = ОфсР/Q – грн/кВт, (15)
Коефіцієнт ефективного використання основних фондів:
Ее = ТФ/ТП = ТФ/ТК (16)
де ТФ – фактичний час роботи обладнання, дні;
ТП – плановий час роботи, дні
ТК – календарний час роботи, дні
Коефіцієнт інтенсивного використання ОФ:
Кі = ТФ/ТП (17)
Інтегральний показник використання обладнання:
Кінт = Ке*Кі
Особливістю паливно-енергетичних ресурсів зумовлює необхідність зведення різних їх видів до спільної одиниці виміру.
Також використовують такі показники:
питомі одиниці витрат енергії на 1 продукції;
питома вага витрат на енергетичне обслуговування в загальній собівартості продукції;
продуктивність праці;
використання виробничих площ;
інші показники.
Важливим показником організації підготовки виробництва є надійність виробничого процесу:
Кнп = (В1-В2)/В3 (19)
В1, В2,В3 – обсяги виробництва наростаючою сумою відповідно за 1,2,3 декади.
Коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією:
Крк = Рф/Рр (20)
Коефіцієнт використання робочого часу:
Кв = Тр/Тк (21)
Тр – час роботи, дні
Тк – загальний календарний час.
Коефіцієнт трудової дисципліни:
Ктд = (1-(tвз/tвт*Сдп))*(1-(tцз/Тпл*С)) (22)
де tвз – час внутрішньозиінних простоїв, год;
tвт – тривалість зміни, год;
Сдп – кількість робітників, що допустили простої, чол;
tцз – простої цілоденні;
Тпл – плановий фонд робочого часу 1 робітника, год;
С – загальна чисельність робітників.
Рівень пропорційності:
Q = √∑((Ві – Вn)²/m) (23)
m – кількість етапів,
Ві – пропускна здатність окремих етапів в прийнятих одиницях виміру.
Коефіцієнт ритмічності Кр=1(∑t1 *А)/В (24)
де А — щоденне відхилення недостатньої продукції,
В — плановий випуск продукції,
t — швидкість планового періоду.
Коефіцієнт прямоточності Кр=1- (∑n1 *Тпар.)/Тц. (25)
Тц.—загальна тривалість виробничого циклу.
Тпар.— тривалість операцій в процесі.
Важливим завданням організаційної підготовки є максимальне скорочення перерв, що виникають між окремими технологічними процесами.
Для характеристики цієї роботи можна використати коефіцієнт безперервності що визначається за формулою :
Кб= ∑m1 Ттех./Тц.
де Ттех. — тривалість технічної частини виробничого циклу.
3. Аналіз нормативного енергетичного обслуговування на підприємстві.
3.1. Динаміка основних техніко-економічних показників діяльності підприємства.
Основним показником виконання виробничої програми бурового підприємства є кількість закінчених, випробуваних та переданих в експлуатацію свердловин для видобутку нафти або газу.
Виходячи з основного показника — кількість свердловин, переданих в експлуатацію виробничо-господарська діяльність бурового підприємства оцінюється та планується системою техніко-економічних показів.
Технічні показники характеризують рівень складності діяльності підприємства, та поділяються на кількісні та якісні.
Виробничо-господарська діяльність бурового підприємства оцінюється системою показників, що різносторонньо характеризують його діяльність. Об’єм робіт в бурінні визначається в натуральних величинах, в даному випадку це проходка в т/рік.
Аналіз дослідження виробництва здійснюється традиційними методами. За базисний період приймаємо перший рік періоду на протязі якого досліджується підприємство.
Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства та їх динаміка приведені в таблиці 3.1.1. продуктивності праці. При стабільних геолого-кліматичних умовах буріння він достатньо точно визначає продуктивність праці робітників.
Загалом, рентабельність даного підприємства є високою, але мало тенденцію до зменшення порівняно з 2000 роком , хоча з 2002 роком буде мати тенденцію до зростання.
Зростання ж комерційної швидкості в 2004 році при невеликому падінні у 2001 році можна пояснити скороченням невиробничих простоїв, зменшення часу на ремонтні роботи.
Що стосується показника фондовіддачі, то цей показник постійно зростав, за аналізований період мав тенденцію до збільшення у порівнянні з базисним роком.
В цілому, можна зробити загальний висновок про покращення виробничої діяльності підприємства протягом аналізованого періоду, що виражено в збільшенні таких показників як проходка, проходка на долото, комерційна швидкість та прибуток.
Роки | Значення показника | Абсолютний приріст | Темп росту | Темп приросту | Абсолютне значення 1% | |||
Ланцюговий | Базисний | Ланцюговий | Базисний | Ланцюговий | Базисний | |||
Проходка | ||||||||
2000 | 58154 | — | — | — | — | — | — | — |
2001 | 58208 | 54 | 54 | 200,09% | 200,09% | 0,09% | 0,09% | 581,540 |
2002 | 69274 | 11066 | 11120 | 119,01% | 119,12% | 19,01% | 19,02% | 522,080 |
2003 | 70374 | 1100 |