МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ДО ОСВІТИ
Державна освітня установа вищої професійної освіти
РОСІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ПІВДЕННО-САХАЛИНСКИЙ ІНСТИТУТ (ФІЛІЯ)
Контрольна робота
з дисципліни: Екологія
Тема:
Екологічні аспекти забруднення морів і океанів
Виконав: студент 1 курсу
Гудков Тарас Андрійович
Перевірив: професор
Бернгардта Р.П.
м. Южно-Сахалінськ
2007
Найважливішою екологічною проблемою морів і океанів є забруднення. Під забрудненням розуміють введення людиною шкідливих речовин у морське середовище, яке тягне за собою такі дії, як шкоди живим ресурсам, небезпека для здоров'я людей, перешкоди морської діяльності, включаючи рибальство, погіршення якості морської води. Існують різні види забруднень - хімічне, фізичне, механічне, біологічне. Близько 70% забруднень морського середовища дають наземні джерела. Серед них, перш за все - промисловість, будівництво, комунальне та сільське господарство, індустрія відпочинку. Забруднюючими речовинами, які створюють головну загрозу, є стічні води, хімічні речовини, сміття, радіоактивні відходи, нафта. Деякі з них отруйні, повільно розкладаються, накопичуються в живих організмах. На малюнку показані джерела забруднення морів нафтою.
Розглянемо більш детально хімічне забруднення морів. Нафта є найстійкішим забруднювачем морських вод. Вона представляє одну з головних небезпек для здоров'я людини. Щорічно в моря поступає від 6 до 10 мільйонів тонн нафти. Відомо, що 1 тонна нафти, розтікаючись, утворює на поверхні пляма в 12 квадратних кілометрів. Екологічні наслідки нафтового забруднення такі:
· Порушується обмін у системі «океан - атмосфера»
· Порушується процес фотосинтезу
· Загибель в першу чергу ікри, мальків, молоді риб
· Поява потворних, нежиттєздатних особин
· Змінюється структура співтовариств, зменшується різноманітність видів організмів
· Загибель водоплавних птахів
· Накопичення шкідливих речовин по ланцюгах харчування, отруєння людини
Нафта потрапляє в океан при промиванні паливних ємностей судів, перевантаження її в танкери, при аваріях. Найзабрудненішим вважається Середземне море, де на 1кв. км поверхні припадає 20 кг нафти. Щорічно з свердловин, пробурених на шельфі, викачують близько 700 млн. тонн нафти. Це 30% її світового видобутку. Уникнути розливів нафти при цьому не вдається. Так, у квітні 1977 року на буровій платформі «Браво» в центральній частині Північного моря стався викид нафти. За 8 діб у морі потрапило 13 тисяч тонн нафти і 19 тисяч кубічних метрів газу. Зібрати вдалося лише 750 тонн нафти, а решта розлилася на площі понад 3000 кв. км. Загинули плантації мідій і устриць. Прибережна частина моря була забруднена на глибину до 50-60 метрів. Сотні мільйонів тонн нафти щорічно перевозять танкери. У березні 1978 року при 9-ти бальний шторм ліберійський супертанкер втратив керування недалеко від узбережжя Франції. Судно сіло на мілину і розламалося. У танкері перебувало 233 тисячі тонн сирої нафти. За 11 діб після катастрофи в море витекло 90% всієї нафти. Вітром її викидало на узбережжі, яке було забруднено протягом 320 км. Збір нафти в море, з використанням технічних засобів результатів не дав. У боротьбі з забрудненням узбережжя взяло участь близько 8 тисяч чоловік. Значної шкоди було завдано прибережній флорі та фауні, постраждали рибні промисли, птиці залишили місця гніздування.
Величезна кількість нафти виносять в океан річки з нафтовидобувних районів і промислових центрів. Особливо сильно забруднені гирла річок. Наприклад, на дні Обской губи (Об протікає через головні родовища Західного Сибіру) осіла нафту становить місцями 10% донних опадів (мулу і піску).
Ще один потужний джерело забруднення Світового океану - перенесення повітряними потоками мікроскопічних крапель бензину, гасу та інших легких фракцій нафти. Навіть якщо суду не перевозять нафту, все одно вода забруднюється мазутом та дизельним паливом.
Для водних організмів нафту смертельно небезпечна навіть в самому незначній кількості. Осіли на дно важкі фракції (на зразок мазуту, бітуму) місцями, наприклад, в акваторіях великих портів, утворюють на дні суцільну кірку, що нагадує асфальт. Життя в таких умовах неможлива. Ще страшніше нафтова плівка на поверхні води. Під нею припиняється доступ кисню. Тому задихається і гине планктон і молодь риб. Дорослі риби, якщо і перенесуть отруєння розчиненої нафтою, задихнуться або будуть змушені рятуватися з району катастрофи. Велику небезпеку нафтові плівки представляють і для морських птахів. Нафта знищує тонку жирову плівку на пір'ї птахів. Вода легко просочує оперення, птиці замерзають і гинуть. Навіть незначної кількості нафти, що потрапив на шкаралупу яєць, досить для загибелі зародка.
Небезпечні і інші речовини, що викликають хімічне забруднення. Вони потрапляють в моря й океани наступними шляхами. По-перше, забруднені стічні води по каналізаційних трубах скидаються у водні об'єкти. Це відходи промисловості та побутові стічні води міст, селищ, пасажирських судів. По-друге, через атмосферу. Всі хто у неї забруднюючі речовини зі снігом, дощем або у вигляді пилу виявляються на поверхні Землі, а потім змиваються у водойми. По-третє, вивезення на звалища твердих промислових відходів. Як відомо, вода - універсальний розчинник. Тому зі звалищ йде потік отруйних розчинів. У той же час у сільському господарстві від 30 до 50% мінеральних добрив і отрутохімікатів змивається з полів дощами і талими водами. Таким чином, води є кінцевим пунктом, куди потрапляють всі забруднення з атмосфери та грунту. До числа небезпечних для життя забруднювачів відносяться, наприклад, пестициди, важкі метали (перш за все, ртуть і свинець). Під їх впливом знижується життєстійкість морських організмів, здатність до розмноження. Вони викликають зміни в спадковому апараті, передбачити які дуже складно. Деякі з таких речовин через ланцюга харчування впливають на здоров'я людей. Так, в Японії в 50-ті роки серед жителів узбережжя спостерігалося важке захворювання, при якому дивувалися нирки, нервова і кровотворна системи. Виявилося, що ці люди вживали в їжу рибу, яка містить у великих кількостях сполуки ртуті. Вони потрапили у воду зі стоками хімічного заводу, розташованого на узбережжі.
Фізичне забруднення морів проявляється в їх радіоактивному і тепловому забрудненні. У XX столітті з'явилася ще одна проблема - поховання на морському дні радіоактивних відходів. У 50 - 60-х роках у моря скидали рідкі радіоактивні відходи, контейнери з твердими відходами, а також відпрацьовані реактори. Море поховало в своїх глибинах впали атомні бомби, літаки і підводні човни з ядерною зброєю. Так, в Баренцевому морі в 300 км від Норвегії на глибині 1680 м затонув атомний підводний човен «Комсомолець». На її борту перебувають атомний реактор і дві ракети з ядерними боєголовками. Що станеться, коли морська вода роз'їсть сталеві корпусу, і радіоактивні елементи будуть рознесені морськими течіями? З початку 90-х років Росія припинила скидати радіоактивні відходи в море. Але проблема все одно залишається. Непридатні до атомні підводні човни стоять біля причалів. Що робити з ними, ще не вирішено.
Небезпечно і теплове забруднення. Нагріті води, що скидаються електростанціями та іншими джерелами, викликають серйозні порушення екологічної рівноваги в прибережних екологічних системах.
Значно і біологічне забруднення морів. Мікроорганізми, що викликають різні захворювання, потрапляють туди зі стічними водами. Вони накопичуються в морепродуктах. Так, наприклад, в деяких місцях Середземного моря до 80% виловленої риби заражене мікроорганізмами.
Значного поширення набуло і механічне забруднення морів і океанів. У 1947 році за час подорожі на плоту «Кон-Тікі» норвезький мандрівник Тур Хейєрдал, проплив зі своїми супутниками 8000 км в Тихому океані, не зустрів ніяких слідів людської діяльності. А через 20 років, подорожуючи на папірусовому човні «Ра», він весь час бачив на поверхні моря пластикові пляшки, консервні банки та інше сміття. У морях Атлантичного океану сталася масова загибель морських черепах. Це було викликано тим, що тварини заковтували десятки викинутих у воду поліетиленових пакетів, приймаючи їх за їстівних медуз.
Будівництво гідротехнічних споруд також завдає шкоди Світовому океану. Каналами єднають не тільки річки, а вже океани. В СРСР на річках Амудар'я і Сирдар'я (Середня Азія) була створена система гребель і водосховищ, що дозволило зрошувати мільйони гектарів земель. Але це призвело до величезного вилученню води з Аральського моря. Порушився його водний баланс, море почало швидко скорочуватися в розмірі. Зараз воно перетворилося на два окремих водойми, а які стоять на його березі міста тепер опинилися на березі солоної пустелі.
Список літератури
1. Бірюкова Н.А., «Основи екології»; 2004 рік.
2. Новіков Ю.В.; «Екологія, навколишнє середовище й людина»; 1998 рік.
3. Хотунцев Ю.Л.; «Людина, технології, довкілля»; 2001 рік.
4. Винокурова Н.Ф., Трушин В.В.; «Глобальна екологія»; 1998 рік.
Державна освітня установа вищої професійної освіти
РОСІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ПІВДЕННО-САХАЛИНСКИЙ ІНСТИТУТ (ФІЛІЯ)
Контрольна робота
з дисципліни: Екологія
Тема:
Екологічні аспекти забруднення морів і океанів
Виконав: студент 1 курсу
Гудков Тарас Андрійович
Перевірив: професор
Бернгардта Р.П.
м. Южно-Сахалінськ
2007
Найважливішою екологічною проблемою морів і океанів є забруднення. Під забрудненням розуміють введення людиною шкідливих речовин у морське середовище, яке тягне за собою такі дії, як шкоди живим ресурсам, небезпека для здоров'я людей, перешкоди морської діяльності, включаючи рибальство, погіршення якості морської води. Існують різні види забруднень - хімічне, фізичне, механічне, біологічне. Близько 70% забруднень морського середовища дають наземні джерела. Серед них, перш за все - промисловість, будівництво, комунальне та сільське господарство, індустрія відпочинку. Забруднюючими речовинами, які створюють головну загрозу, є стічні води, хімічні речовини, сміття, радіоактивні відходи, нафта. Деякі з них отруйні, повільно розкладаються, накопичуються в живих організмах. На малюнку показані джерела забруднення морів нафтою.
Розглянемо більш детально хімічне забруднення морів. Нафта є найстійкішим забруднювачем морських вод. Вона представляє одну з головних небезпек для здоров'я людини. Щорічно в моря поступає від 6 до 10 мільйонів тонн нафти. Відомо, що 1 тонна нафти, розтікаючись, утворює на поверхні пляма в 12 квадратних кілометрів. Екологічні наслідки нафтового забруднення такі:
· Порушується обмін у системі «океан - атмосфера»
· Порушується процес фотосинтезу
· Загибель в першу чергу ікри, мальків, молоді риб
· Поява потворних, нежиттєздатних особин
· Змінюється структура співтовариств, зменшується різноманітність видів організмів
· Загибель водоплавних птахів
· Накопичення шкідливих речовин по ланцюгах харчування, отруєння людини
Нафта потрапляє в океан при промиванні паливних ємностей судів, перевантаження її в танкери, при аваріях. Найзабрудненішим вважається Середземне море, де на 1кв. км поверхні припадає 20 кг нафти. Щорічно з свердловин, пробурених на шельфі, викачують близько 700 млн. тонн нафти. Це 30% її світового видобутку. Уникнути розливів нафти при цьому не вдається. Так, у квітні 1977 року на буровій платформі «Браво» в центральній частині Північного моря стався викид нафти. За 8 діб у морі потрапило 13 тисяч тонн нафти і 19 тисяч кубічних метрів газу. Зібрати вдалося лише 750 тонн нафти, а решта розлилася на площі понад 3000 кв. км. Загинули плантації мідій і устриць. Прибережна частина моря була забруднена на глибину до 50-60 метрів. Сотні мільйонів тонн нафти щорічно перевозять танкери. У березні 1978 року при 9-ти бальний шторм ліберійський супертанкер втратив керування недалеко від узбережжя Франції. Судно сіло на мілину і розламалося. У танкері перебувало 233 тисячі тонн сирої нафти. За 11 діб після катастрофи в море витекло 90% всієї нафти. Вітром її викидало на узбережжі, яке було забруднено протягом 320 км. Збір нафти в море, з використанням технічних засобів результатів не дав. У боротьбі з забрудненням узбережжя взяло участь близько 8 тисяч чоловік. Значної шкоди було завдано прибережній флорі та фауні, постраждали рибні промисли, птиці залишили місця гніздування.
Величезна кількість нафти виносять в океан річки з нафтовидобувних районів і промислових центрів. Особливо сильно забруднені гирла річок. Наприклад, на дні Обской губи (Об протікає через головні родовища Західного Сибіру) осіла нафту становить місцями 10% донних опадів (мулу і піску).
Ще один потужний джерело забруднення Світового океану - перенесення повітряними потоками мікроскопічних крапель бензину, гасу та інших легких фракцій нафти. Навіть якщо суду не перевозять нафту, все одно вода забруднюється мазутом та дизельним паливом.
Для водних організмів нафту смертельно небезпечна навіть в самому незначній кількості. Осіли на дно важкі фракції (на зразок мазуту, бітуму) місцями, наприклад, в акваторіях великих портів, утворюють на дні суцільну кірку, що нагадує асфальт. Життя в таких умовах неможлива. Ще страшніше нафтова плівка на поверхні води. Під нею припиняється доступ кисню. Тому задихається і гине планктон і молодь риб. Дорослі риби, якщо і перенесуть отруєння розчиненої нафтою, задихнуться або будуть змушені рятуватися з району катастрофи. Велику небезпеку нафтові плівки представляють і для морських птахів. Нафта знищує тонку жирову плівку на пір'ї птахів. Вода легко просочує оперення, птиці замерзають і гинуть. Навіть незначної кількості нафти, що потрапив на шкаралупу яєць, досить для загибелі зародка.
Небезпечні і інші речовини, що викликають хімічне забруднення. Вони потрапляють в моря й океани наступними шляхами. По-перше, забруднені стічні води по каналізаційних трубах скидаються у водні об'єкти. Це відходи промисловості та побутові стічні води міст, селищ, пасажирських судів. По-друге, через атмосферу. Всі хто у неї забруднюючі речовини зі снігом, дощем або у вигляді пилу виявляються на поверхні Землі, а потім змиваються у водойми. По-третє, вивезення на звалища твердих промислових відходів. Як відомо, вода - універсальний розчинник. Тому зі звалищ йде потік отруйних розчинів. У той же час у сільському господарстві від 30 до 50% мінеральних добрив і отрутохімікатів змивається з полів дощами і талими водами. Таким чином, води є кінцевим пунктом, куди потрапляють всі забруднення з атмосфери та грунту. До числа небезпечних для життя забруднювачів відносяться, наприклад, пестициди, важкі метали (перш за все, ртуть і свинець). Під їх впливом знижується життєстійкість морських організмів, здатність до розмноження. Вони викликають зміни в спадковому апараті, передбачити які дуже складно. Деякі з таких речовин через ланцюга харчування впливають на здоров'я людей. Так, в Японії в 50-ті роки серед жителів узбережжя спостерігалося важке захворювання, при якому дивувалися нирки, нервова і кровотворна системи. Виявилося, що ці люди вживали в їжу рибу, яка містить у великих кількостях сполуки ртуті. Вони потрапили у воду зі стоками хімічного заводу, розташованого на узбережжі.
Фізичне забруднення морів проявляється в їх радіоактивному і тепловому забрудненні. У XX столітті з'явилася ще одна проблема - поховання на морському дні радіоактивних відходів. У 50 - 60-х роках у моря скидали рідкі радіоактивні відходи, контейнери з твердими відходами, а також відпрацьовані реактори. Море поховало в своїх глибинах впали атомні бомби, літаки і підводні човни з ядерною зброєю. Так, в Баренцевому морі в 300 км від Норвегії на глибині 1680 м затонув атомний підводний човен «Комсомолець». На її борту перебувають атомний реактор і дві ракети з ядерними боєголовками. Що станеться, коли морська вода роз'їсть сталеві корпусу, і радіоактивні елементи будуть рознесені морськими течіями? З початку 90-х років Росія припинила скидати радіоактивні відходи в море. Але проблема все одно залишається. Непридатні до атомні підводні човни стоять біля причалів. Що робити з ними, ще не вирішено.
Небезпечно і теплове забруднення. Нагріті води, що скидаються електростанціями та іншими джерелами, викликають серйозні порушення екологічної рівноваги в прибережних екологічних системах.
Значно і біологічне забруднення морів. Мікроорганізми, що викликають різні захворювання, потрапляють туди зі стічними водами. Вони накопичуються в морепродуктах. Так, наприклад, в деяких місцях Середземного моря до 80% виловленої риби заражене мікроорганізмами.
Значного поширення набуло і механічне забруднення морів і океанів. У 1947 році за час подорожі на плоту «Кон-Тікі» норвезький мандрівник Тур Хейєрдал, проплив зі своїми супутниками 8000 км в Тихому океані, не зустрів ніяких слідів людської діяльності. А через 20 років, подорожуючи на папірусовому човні «Ра», він весь час бачив на поверхні моря пластикові пляшки, консервні банки та інше сміття. У морях Атлантичного океану сталася масова загибель морських черепах. Це було викликано тим, що тварини заковтували десятки викинутих у воду поліетиленових пакетів, приймаючи їх за їстівних медуз.
Будівництво гідротехнічних споруд також завдає шкоди Світовому океану. Каналами єднають не тільки річки, а вже океани. В СРСР на річках Амудар'я і Сирдар'я (Середня Азія) була створена система гребель і водосховищ, що дозволило зрошувати мільйони гектарів земель. Але це призвело до величезного вилученню води з Аральського моря. Порушився його водний баланс, море почало швидко скорочуватися в розмірі. Зараз воно перетворилося на два окремих водойми, а які стоять на його березі міста тепер опинилися на березі солоної пустелі.
Список літератури
1. Бірюкова Н.А., «Основи екології»; 2004 рік.
2. Новіков Ю.В.; «Екологія, навколишнє середовище й людина»; 1998 рік.
3. Хотунцев Ю.Л.; «Людина, технології, довкілля»; 2001 рік.
4. Винокурова Н.Ф., Трушин В.В.; «Глобальна екологія»; 1998 рік.