«Грошові кошти і організація розрахунків на підприємствах»
Грошові кошти, канали їх надходження, порядок зберігання і витрачання
Грошові кошти - це кошти у вигляді грошей, що знаходяться в касі підприємства, на рахунках в установах банку, в акредитивах, у підзвітних осіб і т.д.
Всі надходять на підприємство або на його ім'я грошові кошти зберігаються на відповідних рахунках в установі банку. Однак у межах ліміту, встановленого банком, грошові кошти можуть зберігатися і в касі підприємства. Зберігання грошових коштів у касі підприємства понад ліміт допускається протягом трьох днів під час виплати заробітної плати (оплати праці).
Вступники на ім'я підприємства грошові кошти (як на аекущій рахунок, так і в його касу) господарюючі суб'єкти можуть витрачати на розрахунки між собою за придбані (продавані) товарно-матеріальні цінності, продукцію, послуги, з ланками фінансово-кредитної системи по сплаті різних податків , платежів, на виплату заробітної плати та прирівняних до неї платежів і т.д. При цьому витрачання грошових коштів на зазначені цілі може здійснюватися як безготівковим шляхом через установи банків, так і готівкою, які отримуються в банку або у вигляді виручки, що надходить до каси господарюючого суб'єкта.
Сума ж платежу готівкою одного підприємства (підприємця) іншим підприємствам (підприємцям) не повинна перевищувати 3,0 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. При цьому кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки готівкою протягом дня, не обмежується.
Платежі підприємства (підприємця) готівкою іншим підприємствам (підприємцям) понад встановленої суми (10,0 тис. грн.) Повинні здійснюватися виключно в безготівковому порядку. У разі ж здійснення підприємствами (підприємцями) розрахунків готівкою з іншими господарюючими суб'єктами понад встановленої суми, грошові кошти в розмірі перевищення додаються до фактичного залишку грошей у касі з подальшим порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси та застосуванням відповідних штрафних санкцій за порушення ведення касових операцій.
Витрачання коштів з каси підприємства і з його поточного рахунку здійснюється за вказівкою або за згодою (за дорученням) керівника господарюючого суб'єкта, за винятком платежів, що списуються у безспірному (безакцептному) порядку на підставі виконавчих документів та за визнаними платником претензіями.
Платіжні документи клієнтів приймаються банками до виконання за наявності достатнього залишку власних коштів на рахунках цих платників. У випадках недостатності коштів на рахунках платників платіжні документи до виконання банками не приймаються. Платіжні ж документи органів стягнення приймаються банками до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника і виконуються банком частково в межах наявного залишку власних коштів на рахунку клієнта - платника податків, інших обов'язкових платежів, а в неоплаченій сумі повертаються органам стягнення. Банки не здійснюють облік заборгованості клієнтів, не сплаченої в строк, і не ведуть картотеку такої заборгованості.
Економічний зміст, принципи організації та класифікація розрахунків
Розрахунками в народному господарстві називається система грошових відносин, пов'язаних з оплатою товарів, послуг та виконанням інших фінансово-кредитних зобов'язань підприємств, організацій, населення.
Розрахунки здійснюються готівкою або шляхом безготівкових перерахувань через установи банків, проте завжди мають грошову форму.
У господарському обороті сфера використання готівкових грошей обмежена. Вони використовуються в основному для розрахунків з працівниками перед прийнятті з виплати їм заробітної плати, пенсій, допомог.
Між підприємствами, організаціями, установами та ланками фінансово-кредитної системи розрахунки здійснюються в основному в безготівковій формі через установи банків.
Сутність безготівкової форми розрахунків полягає в тому, що платежі за товари і послуги, а також інші перерахування здійснюються не готівкою, а шляхом переказу (перерахування) грошових коштів з рахунку платника на рахунок постачальника або одержувача грошей відповідною установою банку.
Безготівкові розрахунки займають найбільшу питому вагу в розрахунково-платіжному обороті господарюючих суб'єктів. Призначення цієї форми розрахунків полягає в тому, щоб замінювати готівку в платіжному обороті.
Система безготівкових розрахунків повинна відповідати наступним вимогам:
• сприяти своєчасному отриманню постачальником грошових коштів за відвантажену продукцію або надані послуги;
• створювати умови покупець для контролю за дотриманням постачальником умов договору або угоди про постачання товарно-матеріальних цінностей, послуг;
• забезпечувати можливість контролю з боку банку і постачальника за своєчасністю і повнотою оплати продукції та послуг покупцем.
Залежно від об'єктів платежів безготівкові розрахунки поділяються на розрахунки за товарними і нетоварними операціями.
Розрахунки за товарними операціями - це розрахунки, пов'язані з оплатою отриманої продукції, придбаних товарно-матеріальних цінностей та отриманих послуг.
До розрахунків за нетоварними операціями належать платежі до бюджету, із соціального і майнового страхування, з погашення кредитів та відсотків по них, зі сплати пені, штрафів, неустойок за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та ін
Залежно від місця здійснення платежу і перебування платника розрахунки поділяються на одногородние (місцеві) та іногородні.
Одногородние (місцеві) - це розрахунки, що здійснюються між підприємствами і організаціями, що обслуговуються одним або кількома одногородними установами банку.
Іногородні - це розрахунки між підприємствами і організаціями, що обслуговуються установами банків, що знаходяться в різних містах або населених пунктах.
У системі безготівкових розрахунків застосовуються такі форми:
- Розрахунки платіжними дорученнями;
- Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями;
- Розрахунки за допомогою чеків;
- Розрахунки акредитивами;
- Розрахунки векселями;
- Інші форми розрахунків.
Кожній формі безготівкових розрахунків відповідають певні види розрахункових документів, на підставі яких банк виконує доручення про платежі.
Поточні та інші рахунки підприємств у банках, порядок їх відкриття та руху коштів на них
Юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які мають самостійний баланс та зареєстровані в установленому порядку, для зберігання та обліку руху грошових коштів в обслуговуючих їх банках можуть відкривати поточні, бюджетні та депозитні рахунки.
Для відкриття поточного рахунка юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності надають установі банку, яке буде їх обслуговувати, наступні документи:
1. Заява на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керівником і головним бухгалтером підприємства. У випадках відсутності посади головного бухгалтера заява підписується тільки керівником.
2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства в органі виконавчої державної влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, завірену нотаріально або органом, який видав дане свідоцтво.
3. Копію статуту (положення), зареєстровану в установленому порядку в органах виконавчої влади та завірену нотаріально або органом, який реєстрував його. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності копію статуту не представляють.
4. Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на облік в податковому органі, засвідчену податковим органом або нотаріально.
5. Картку із зразками підписів осіб, які мають право розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, і відбитком печатки підприємства, завірену нотаріально чи вищим органом у встановленому порядку або органом Ради народних депутатів у місцях, де немає нотаріальних контор.
6. Довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, завірену органом, який видав цей документ.
7. Копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, завірену нотаріально або органом, який її видав.
8. Документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків або його копію, завірену нотаріально або органом, який видав її.
Юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності можуть відкривати кілька поточних та інших рахунків у будь-яких установах банків України за своїм вибором і за згодою відповідних банків.
Про відкриття рахунків клієнти у встановлений термін повідомляють податковому органу за місцем реєстрації. За не повідомлення податкового органу про відкриття (закриття) рахунків в установах банків юридичні особи та підприємці сплачують штраф у встановленому розмірі (20 н.м.д.г.).
Виписаний розрахунковий документ дійсний, як правило, протягом 10 днів, а платіжна вимога-доручення - 20 днів.
Установи банків приймають розрахункові документи від підприємств протягом операційного (робочого) дня залежно від часу роботи банку з клієнтами. При цьому документи, прийняті банком від підприємств в операційний час дня, проводяться (оплачуються) ним за наявності грошових коштів на рахунку в той же день, а документи, що надійшли після операційного часу, використовуються банком за наявності грошових коштів на рахунку на наступний день.
Рух грошових коштів з поточного та іншому рахунку підприємства в банку відображається у виписці до даного рахунку, яка періодично разом з виправдувальними документами на надходження (зарахування) та списання (витрата) грошових коштів видається власникові рахунку.
Поточні рахунки можуть бути закриті установою банку в наступних випадках:
- За заявою власника рахунку;
- На підставі рішення вищого органу, що має право ліквідації або реорганізації підприємства; на підставі рішення суду або арбітражного суду;
- В інших випадках, передбачених договором між банком і власником рахунку.
Операції по поточному (іншому) рахунку можуть бути тимчасово припинені рішенням судових і правоохоронних органів у випадках, передбачених законодавством.
За відкриття рахунку, здійснення операцій по ньому і за закриття рахунку клієнт платить банку суму, встановлену в договорі банку з клієнтом на його обслуговування.
Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше десяти календарних днів після складання платіжного доручення (день складання не враховується).
Банк одержувача по настанню дати валютування, зазначеної в електронному розрахунковому документі, зараховує перераховані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня відповідно до порядку, передбаченим у договорі, повідомляє отримувача про надходження на його адресу кошти і дату їх валютування.
Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.
Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суму, яка є на його рахунку. Платіжні доручення платника у разі відсутності / недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, якщо порядок приймання та виконання таких платіжних доручень передбачено договором між банком і платником.
Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:
- За фактично відвантажену / продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);
- В порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків встановлено законодавством та / або обумовлено в договорі;
- Для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку, встановленого чинним законодавством;
- Для перерахування підприємствами сум фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, які відкриті в банках;
- Для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та / або державні цільові фонди;
- В інших випадках відповідно до укладених договорів та / або чинного законодавства.
Платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, відкриті в установах банків, грошові чеки на отримання заробітної плати платник подає в банк разом з платіжними дорученнями на одночасне перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та внесків у державні цільові фонди або документальним підтвердженням їх сплати раніше.
У договорі про розрахунково-касовому обслуговуванні банк і платник можуть передбачати можливість подання платником платіжного доручення в довільній формі, яка передбачається цим договором. Цей договір може визначати також правила заповнення платником таких доручень та умови їх приймання і виконання банком.
Доставку вимог-доручень на платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.
У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує.
Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення. Вона не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і який зазначена у верхній частині вимоги-доручення.
Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.
Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, яка зазначена платником, перевищує суму, яка є на рахунку платника.
Причини неоплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем кошти.
Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані послуги).
Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою.
Для гарантованої оплати розрахункових чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку в банку-емітенті.
Чекову книжку на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент видає на суму, яка не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця.
Термін дії чекової книжки - один рік з дати її видачі. День оформлення чекової книжки або розрахункового чека не враховується. Розрахункові чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються.
Термін дії невикористаної чекової книжки може продовжуватися за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну позначку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), яке засвідчується підписом головного бухгалтера та відбитком штампа банку.
Грошові кошти, канали їх надходження, порядок зберігання і витрачання
Грошові кошти - це кошти у вигляді грошей, що знаходяться в касі підприємства, на рахунках в установах банку, в акредитивах, у підзвітних осіб і т.д.
Всі надходять на підприємство або на його ім'я грошові кошти зберігаються на відповідних рахунках в установі банку. Однак у межах ліміту, встановленого банком, грошові кошти можуть зберігатися і в касі підприємства. Зберігання грошових коштів у касі підприємства понад ліміт допускається протягом трьох днів під час виплати заробітної плати (оплати праці).
Вступники на ім'я підприємства грошові кошти (як на аекущій рахунок, так і в його касу) господарюючі суб'єкти можуть витрачати на розрахунки між собою за придбані (продавані) товарно-матеріальні цінності, продукцію, послуги, з ланками фінансово-кредитної системи по сплаті різних податків , платежів, на виплату заробітної плати та прирівняних до неї платежів і т.д. При цьому витрачання грошових коштів на зазначені цілі може здійснюватися як безготівковим шляхом через установи банків, так і готівкою, які отримуються в банку або у вигляді виручки, що надходить до каси господарюючого суб'єкта.
Сума ж платежу готівкою одного підприємства (підприємця) іншим підприємствам (підприємцям) не повинна перевищувати 3,0 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. При цьому кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки готівкою протягом дня, не обмежується.
Платежі підприємства (підприємця) готівкою іншим підприємствам (підприємцям) понад встановленої суми (10,0 тис. грн.) Повинні здійснюватися виключно в безготівковому порядку. У разі ж здійснення підприємствами (підприємцями) розрахунків готівкою з іншими господарюючими суб'єктами понад встановленої суми, грошові кошти в розмірі перевищення додаються до фактичного залишку грошей у касі з подальшим порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси та застосуванням відповідних штрафних санкцій за порушення ведення касових операцій.
Витрачання коштів з каси підприємства і з його поточного рахунку здійснюється за вказівкою або за згодою (за дорученням) керівника господарюючого суб'єкта, за винятком платежів, що списуються у безспірному (безакцептному) порядку на підставі виконавчих документів та за визнаними платником претензіями.
Платіжні документи клієнтів приймаються банками до виконання за наявності достатнього залишку власних коштів на рахунках цих платників. У випадках недостатності коштів на рахунках платників платіжні документи до виконання банками не приймаються. Платіжні ж документи органів стягнення приймаються банками до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника і виконуються банком частково в межах наявного залишку власних коштів на рахунку клієнта - платника податків, інших обов'язкових платежів, а в неоплаченій сумі повертаються органам стягнення. Банки не здійснюють облік заборгованості клієнтів, не сплаченої в строк, і не ведуть картотеку такої заборгованості.
Економічний зміст, принципи організації та класифікація розрахунків
Розрахунками в народному господарстві називається система грошових відносин, пов'язаних з оплатою товарів, послуг та виконанням інших фінансово-кредитних зобов'язань підприємств, організацій, населення.
Розрахунки здійснюються готівкою або шляхом безготівкових перерахувань через установи банків, проте завжди мають грошову форму.
У господарському обороті сфера використання готівкових грошей обмежена. Вони використовуються в основному для розрахунків з працівниками перед прийнятті з виплати їм заробітної плати, пенсій, допомог.
Між підприємствами, організаціями, установами та ланками фінансово-кредитної системи розрахунки здійснюються в основному в безготівковій формі через установи банків.
Сутність безготівкової форми розрахунків полягає в тому, що платежі за товари і послуги, а також інші перерахування здійснюються не готівкою, а шляхом переказу (перерахування) грошових коштів з рахунку платника на рахунок постачальника або одержувача грошей відповідною установою банку.
Безготівкові розрахунки займають найбільшу питому вагу в розрахунково-платіжному обороті господарюючих суб'єктів. Призначення цієї форми розрахунків полягає в тому, щоб замінювати готівку в платіжному обороті.
Система безготівкових розрахунків повинна відповідати наступним вимогам:
• сприяти своєчасному отриманню постачальником грошових коштів за відвантажену продукцію або надані послуги;
• створювати умови покупець для контролю за дотриманням постачальником умов договору або угоди про постачання товарно-матеріальних цінностей, послуг;
• забезпечувати можливість контролю з боку банку і постачальника за своєчасністю і повнотою оплати продукції та послуг покупцем.
Залежно від об'єктів платежів безготівкові розрахунки поділяються на розрахунки за товарними і нетоварними операціями.
Розрахунки за товарними операціями - це розрахунки, пов'язані з оплатою отриманої продукції, придбаних товарно-матеріальних цінностей та отриманих послуг.
До розрахунків за нетоварними операціями належать платежі до бюджету, із соціального і майнового страхування, з погашення кредитів та відсотків по них, зі сплати пені, штрафів, неустойок за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та ін
Залежно від місця здійснення платежу і перебування платника розрахунки поділяються на одногородние (місцеві) та іногородні.
Одногородние (місцеві) - це розрахунки, що здійснюються між підприємствами і організаціями, що обслуговуються одним або кількома одногородними установами банку.
Іногородні - це розрахунки між підприємствами і організаціями, що обслуговуються установами банків, що знаходяться в різних містах або населених пунктах.
У системі безготівкових розрахунків застосовуються такі форми:
- Розрахунки платіжними дорученнями;
- Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями;
- Розрахунки за допомогою чеків;
- Розрахунки акредитивами;
- Розрахунки векселями;
- Інші форми розрахунків.
Кожній формі безготівкових розрахунків відповідають певні види розрахункових документів, на підставі яких банк виконує доручення про платежі.
Поточні та інші рахунки підприємств у банках, порядок їх відкриття та руху коштів на них
Юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які мають самостійний баланс та зареєстровані в установленому порядку, для зберігання та обліку руху грошових коштів в обслуговуючих їх банках можуть відкривати поточні, бюджетні та депозитні рахунки.
Для відкриття поточного рахунка юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності надають установі банку, яке буде їх обслуговувати, наступні документи:
1. Заява на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керівником і головним бухгалтером підприємства. У випадках відсутності посади головного бухгалтера заява підписується тільки керівником.
2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства в органі виконавчої державної влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, завірену нотаріально або органом, який видав дане свідоцтво.
3. Копію статуту (положення), зареєстровану в установленому порядку в органах виконавчої влади та завірену нотаріально або органом, який реєстрував його. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності копію статуту не представляють.
4. Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на облік в податковому органі, засвідчену податковим органом або нотаріально.
5. Картку із зразками підписів осіб, які мають право розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, і відбитком печатки підприємства, завірену нотаріально чи вищим органом у встановленому порядку або органом Ради народних депутатів у місцях, де немає нотаріальних контор.
6. Довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, завірену органом, який видав цей документ.
7. Копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, завірену нотаріально або органом, який її видав.
8. Документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків або його копію, завірену нотаріально або органом, який видав її.
Юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності можуть відкривати кілька поточних та інших рахунків у будь-яких установах банків України за своїм вибором і за згодою відповідних банків.
Про відкриття рахунків клієнти у встановлений термін повідомляють податковому органу за місцем реєстрації. За не повідомлення податкового органу про відкриття (закриття) рахунків в установах банків юридичні особи та підприємці сплачують штраф у встановленому розмірі (20 н.м.д.г.).
Виписаний розрахунковий документ дійсний, як правило, протягом 10 днів, а платіжна вимога-доручення - 20 днів.
Установи банків приймають розрахункові документи від підприємств протягом операційного (робочого) дня залежно від часу роботи банку з клієнтами. При цьому документи, прийняті банком від підприємств в операційний час дня, проводяться (оплачуються) ним за наявності грошових коштів на рахунку в той же день, а документи, що надійшли після операційного часу, використовуються банком за наявності грошових коштів на рахунку на наступний день.
Рух грошових коштів з поточного та іншому рахунку підприємства в банку відображається у виписці до даного рахунку, яка періодично разом з виправдувальними документами на надходження (зарахування) та списання (витрата) грошових коштів видається власникові рахунку.
Поточні рахунки можуть бути закриті установою банку в наступних випадках:
- За заявою власника рахунку;
- На підставі рішення вищого органу, що має право ліквідації або реорганізації підприємства; на підставі рішення суду або арбітражного суду;
- В інших випадках, передбачених договором між банком і власником рахунку.
Операції по поточному (іншому) рахунку можуть бути тимчасово припинені рішенням судових і правоохоронних органів у випадках, передбачених законодавством.
За відкриття рахунку, здійснення операцій по ньому і за закриття рахунку клієнт платить банку суму, встановлену в договорі банку з клієнтом на його обслуговування.
Інструменти безготівкових розрахунків
Розрахунки із застосуванням платіжних доручень
Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача;Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше десяти календарних днів після складання платіжного доручення (день складання не враховується).
Банк одержувача по настанню дати валютування, зазначеної в електронному розрахунковому документі, зараховує перераховані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня відповідно до порядку, передбаченим у договорі, повідомляє отримувача про надходження на його адресу кошти і дату їх валютування.
Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.
Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суму, яка є на його рахунку. Платіжні доручення платника у разі відсутності / недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, якщо порядок приймання та виконання таких платіжних доручень передбачено договором між банком і платником.
Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:
- За фактично відвантажену / продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);
- В порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків встановлено законодавством та / або обумовлено в договорі;
- Для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку, встановленого чинним законодавством;
- Для перерахування підприємствами сум фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, які відкриті в банках;
- Для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та / або державні цільові фонди;
- В інших випадках відповідно до укладених договорів та / або чинного законодавства.
Платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, відкриті в установах банків, грошові чеки на отримання заробітної плати платник подає в банк разом з платіжними дорученнями на одночасне перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та внесків у державні цільові фонди або документальним підтвердженням їх сплати раніше.
У договорі про розрахунково-касовому обслуговуванні банк і платник можуть передбачати можливість подання платником платіжного доручення в довільній формі, яка передбачається цим договором. Цей договір може визначати також правила заповнення платником таких доручень та умови їх приймання і виконання банком.
Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень
Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.Доставку вимог-доручень на платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.
У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує.
Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення. Вона не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і який зазначена у верхній частині вимоги-доручення.
Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.
Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, яка зазначена платником, перевищує суму, яка є на рахунку платника.
Причини неоплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем кошти.
Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків
Розрахунковий чек - розрахунковий документ, який містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів;Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані послуги).
Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою.
Для гарантованої оплати розрахункових чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку в банку-емітенті.
Чекову книжку на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент видає на суму, яка не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця.
Термін дії чекової книжки - один рік з дати її видачі. День оформлення чекової книжки або розрахункового чека не враховується. Розрахункові чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються.
Термін дії невикористаної чекової книжки може продовжуватися за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну позначку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), яке засвідчується підписом головного бухгалтера та відбитком штампа банку.
Внесення в розрахунковий чек виправлень і використання замість підпису факсиміле не дозволяється.
Розрахунковий чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки розрахункового чека не враховується).
Розрахунковий чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлені документи, які підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг).
Забороняється передача розрахункового чека / чекової книжки його / її власником будь-якого іншого юридичній або фізичній особі, а також підписання незаповнених бланків розрахункового чека і проставлення на них відбитків печатки юридичними особами.
Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін розрахункового чека на готівку та отримувати здачу з суми чека готівкою.
Власник розрахункового чека повертає невикористаний розрахунковий чек банку-емітенту для зарахування суми на свій рахунок або обміну його на готівку. Повернути чекову книжку з невикористаними розрахунковими чеками її власник може з одночасним поданням до банку-емітента платіжного доручення на перерахування коштів, що заброньовані на аналітичному рахунку "Розрахунки чеками", на свій поточний рахунок.
Розрахунковий чек підписує службова особа чекодавця, яка має право підписувати розрахункові документи, та скріплює відбитком печатки чекодавця.
Приймаючи розрахунковий чек до оплати за товари (виконані роботи, надані послуги), чекодержатель перевіряє:
відповідність його встановленому зразку;
правильність заповнення;
відсутність виправлень;
відповідність суми корінця чека сумі, вказаній на самому чеку;
термін дії;
достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;
наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця.
Розрахунковий чек, оформлений з порушенням вимог цього розділу, до оплати не приймається.
Чекодержатель здає в банк розрахункові чеки разом з трьома примірниками реєстру чеків - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в різних банках.
У разі втрати чекової книжки (розрахункового чека) чекодавець може подати до банку-емітента заяву із зазначенням номерів невикористаних розрахункових чеків.
Кошти в сумі невикористаного ліміту чекової книжки повертаються клієнту на підставі його платіжного доручення.
Учасники акредитивної форми розрахунків:
1) Заявник акредитива - платник, який подав обслуговуючому банку заяву про відкриття акредитива
2) Бенефіціар - особа, якій призначений платіж або на користь якої відкрито акредитив.
3) Банк-емітент - банк, що відкриває акредитив
4) Виконуючий банк - банк, який за дорученням банку-емітента здійснює платіж проти документів, визначених в акредитиві.
5) Авизирующий банк - банк, який за дорученням банку-емітента авізуючого (повідомляє) акредитив бенефіціару без будь-якої відповідальності за його оплату
Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива (у цьому розділі далі - договір) і не повинні суперечити чинному законодавству, в тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.
Якщо це передбачено в тексті договору, то розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів у редакції 1993 року (публікація Міжнародної торгової палати N 500) в частині, яка не суперечить чинному законодавству, в тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.
Акредитив за своєю суттю - договір, який відокремлений від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.
За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.
Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:
покритий - акредитив, для здійснення платежів по якому завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку.
непокритий - акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.
Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. У разі відсутності такої позначки акредитив вважається безвідкличної.
Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом).
Всі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який сповіщає виконуючий банк, а останній - бенефіціара.
Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від заявника акредитива (за винятком, якщо банк-емітент є виконуючим банком).
Якщо виконуючий банк не є банком-емітентом, то зміна умов відкличного акредитива або його анулювання відбуваються тільки після отримання від виконуючого банку відповідного повідомлення, яким підтверджується те, що до часу зміни умов або анулювання акредитива документи за акредитивом не були подані.
Документи за акредитивом, що відповідають умовам акредитива і надані бенефіціаром і прийняті виконуючим банком до отримання останнім повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива, підлягають оплаті.
У разі здійснення платежу виконуючим банком до отримання повідомлення про зміну або анулювання акредитива проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, банк-емітент зобов'язаний надати відшкодування виконуючому банку, уповноваженому на здійснення платежу.
Безвідкличний акредитив - це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий, і банку-емітента. Безвідзивний акредитив - це тверде зобов'язання банку-емітента сплатити грошові кошти в порядку і в строки, визначені умовами акредитива, якщо передбачені ним документи представлені в банк, вказаний в акредитиві, або банк-емітент і дотримання термінів і умов акредитиву.
Умови акредитива є дійсними для бенефіціара, поки він не повідомить про згоду на внесення змін до них банку, який авізіровал йому ці зміни. Бенефіціар може письмово повідомити про згоду або відмову щодо внесення змін. Прийняття часткових змін не дозволяється.
Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива.
Бенефіціар може подати пропозиції про внесення змін в умови акредитива, звернувшись безпосередньо до заявника акредитива, який в разі згоди вносить зміни до акредитиву через банк-емітент, який надсилає повідомлення виконуючому банку.
Відносини між банком-емітентом і авизирующий і виконуючим банком регулюються договорами, в яких передбачається розмір комісійних за авізування та інші витрати, пов'язані з відкриттям і виконанням акредитива, відповідальність сторін щодо оплати документів відповідно до умов акредитива і т.п.
Акредитив може бути авізірован бенефіціару через інший (авізуючий) банк. Авизирующий банк, якщо він не визначений виконуючим банком, не несе зобов'язань щодо сплати за акредитивом.
Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву на акредитив (у цьому розділі далі - заява) у трьох примірниках, і у разі відкриття покритого акредитива - відповідні платіжні доручення.
Заява містить умови акредитива, які складаються так, щоб, з одного боку, вони давали можливість банкам без ускладнень їх проконтролювати, з іншого - забезпечували б інтереси сторін, які використовують акредитив. Акредитив може містити лише ті умови, які банк може перевірити документально.
Реквізити, які передбачені формою заяви, є обов'язковими (крім реквізиту "Додаткові умови"), і тому у разі відсутності одного з них акредитив не відкривається і заява повертається заявникові без виконання.
Якщо перелік документів не вміщується на бланку заяви, то заявник акредитива подає його окремим додатком, кількість примірників якого має відповідати кількості примірників заяви. Оригінал цього додатка підписується уповноваженими особами та скріплюється відбитком печатки заявника акредитива.
Банк-емітент, прийнявши заяву, визначає спосіб виконання акредитива, авізуючий та виконуючий банки і здійснює відповідні бухгалтерські записи.
Якщо відкривається покритий акредитив, депонований у виконуючому банку, який не є банком-емітентом, то заявник подає до банку-емітента, крім заяви, платіжне доручення на перерахування коштів для бронювання їх у виконуючому банку. Банк-емітент перераховує кошти заявника на аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами" у виконуючому банку та повідомляє його про умови акредитива.
У разі відкриття покритого акредитива, депонованого у банку-емітенті, заявник подає заяву та платіжне доручення на перерахування коштів зі свого рахунку на аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами" в банку-емітенті.
Акредитив вважається відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення про відкриття та умови акредитива (у цьому розділі далі - повідомлення) бенефіціару.
Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою на акредитив, і дата повідомлення бенефіціару мають збігатися.
Заява або повідомлення банк-емітент відправляє авізуючого банку не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви від клієнта.
Повідомлення може містити номер акредитива, всі його умови, спосіб платежу, місце виконання та термін дії акредитива. У повідомленні повинна чітко вказуватися повноваження авізуючого банку щодо виду акредитивної операції.
Про відкриття та умови акредитива виконуючий (авізуючий) банк повідомляє бенефіціара протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку).
Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку необхідні документи, передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом.
Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо дотримання всіх умов акредитива і в разі порушення хоча б однієї з умов не проводить виплати за акредитивом, про що інформує бенефіціара і надсилає повідомлення до банку-емітента для отримання згоди на оплату документів з розбіжностями. Зазначене повідомлення має містити повний перелік розбіжностей з умовами акредитива, виявлених під час перевірки.
У разі неотримання відповіді протягом семи робочих днів після відправлення повідомлення або надходження негативної відповіді, виконуючий банк повертає бенефіціару всі документи за акредитивом, вказавши на зворотному боці першого примірника реєстру документів за акредитивом причини повернення документів, засвідчивши цей запис підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.
Не приймаються до оплати по акредитиву документи, які мають розбіжності з умовами акредитива або зміст яких суперечить одне одному.
Заявнику акредитива рекомендується зазначати в умовах акредитива, ким має оформлятися (засвідчуватися тощо) кожний документ, необхідний умовами акредитива, та його зміст.
У виконуючому банку відповідальний виконавець перевіряє наявність акцептной написи та відповідність його поданому зразку.
Списання коштів виконуючий банк здійснює на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом, поданою разом з іншими документами, що відповідають умовам акредитива.
Перший примірник реєстру документів за акредитивом залишається для виконуючого банку, другий - видається бенефіціару, третій - відправляється в банк-емітент, а четвертий - заявнику акредитива.
Виконуючий банк при використанні акредитива, кошти за яким заброньовані в банку-емітенті, перевіряє за дорученням цього банку виконання всіх умов акредитива за представленим бенефіціаром реєстром документів за акредитивом та іншими документами, передбаченими акредитивом.
Банк-емітент, зробивши перевірку виконання всіх умов акредитива, на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом списує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" і перераховує їх на рахунок бенефіціара.
Якщо своєчасно отримати кошти з рахунку заявника акредитива неможливо (у разі оплати за акредитивом за рахунок кредиту), то банк-емітент до вирішення цього питання відповідно до умов договору враховує заборгованість заявника акредитива за балансовим рахунком, призначеному для обліку короткострокових кредитів. Одночасно банк-емітент списує з відповідного позабалансового рахунку, який призначений для обліку акредитивів, ту суму, яка була виплачена за акредитивом бенефіціару.
У всіх акредитивах обов'язково може передбачатися дата закінчення строку і місце надання документів для платежу. Дата, яка вказана в заяві, є останнім днем для надання бенефіціаром до оплати реєстру документів за акредитивом та документів, передбачених умовами акредитива. Банки повинні здійснювати контроль за строком дії акредитива, зазначених у заяві.
У день закінчення терміну дії акредитива, кошти за яким заброньовані в виконуючому банку, останній в кінці операційного дня меморіальним ордером списує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" і перераховує в банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли.
Банк-емітент зараховує отримані кошти на рахунок заявника акредитива та списує суму з відповідного позабалансового рахунку, призначеного для обліку акредитивів.
Про закриття непокритого акредитива у зв'язку із закінченням терміну його дії виконуючий банк надсилає повідомлення банку-емітенту електронною поштою або іншими засобами зв'язку, передбаченими договором між банками, та списує суму акредитива з відповідного позабалансового рахунку, призначеного для обліку акредитивів.
Після отримання повідомлення про закриття акредитива банк-емітент списує відповідну суму з відповідного позабалансового рахунку, який призначений для обліку акредитивів.
Акредитив, кошти за яким заброньовані в банку-емітенті, закривається ним після закінчення терміну, зазначеного в акредитиві, з додаванням нормативного терміну проходження документів спецзв'язком від виконуючого банку до банку-емітента або після отримання від виконуючого банку підтвердження про невиконання акредитива.
У кінці операційного дня банк-емітент меморіальним ордером перераховує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" на рахунок заявника акредитива і надсилає повідомлення виконуючому банку для їх списання з відповідного позабалансового рахунку, який призначений для обліку акредитивів.
Анульований банком-емітентом відкличний акредитив закривається в день надходження повідомлення про його анулювання в порядку, передбаченому Інструкцією НБУ № 135.
Вексель - це цінний папір встановленої форми, що містить письмове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну суму грошових коштів своєму кредитору - власнику векселя (векселедержателю) у встановлений термін. Він широко використовується в комерційній та банківській практиці у країнах з ринковою економікою як форма видачі позабанківського кредиту.
Застосування векселів у господарському обороті в України регламентується постановою Верховної Ради України від 17.06.92 р. «Про використання векселів в господарському обороті України», прийнятим в 1993 р. Національним банком України Порядком здійснення банками операцій з векселями та Положенням «Про переказний і простий вексель », а також Указом Президента України від 14.09.94 р.« Про випуск та обіг векселів для погашення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності ».
Векселі бувають декількох видів. Проте в господарському обороті України застосування отримали в основному два види векселів - простий (соло) і переказний (тратта). Бланки векселів є документами суворої звітності. Вони виготовляються та видаються (продаються) банками в книжечках по 25 і 50 аркушів.
При розрахунках векселями простий вексель виписує та підписує боржник, а переказний - кредитор.
У простому векселі фіксується найменування боржника і кредитора, строк платежу та його сума. Він також повинен мати підпис та відбиток печатки векселедавця. У цілому простий вексель містить нічим не обумовлене обіцянку векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору - векселедержателю зазначену в ньому суму боргу.
Переказний вексель, що виписується і підписується кредитором, являє собою наказ боржнику про сплату у встановлений термін зазначеної суми грошових коштів третій особі. Виписаний переказний вексель повинен бути акцептований боржником, без чого він не має юридичної сили. Акцептом векселя платник бере на себе зобов'язання сплатити його суму у встановлений термін.
Оплата за векселем може бути гарантована банком. Банківська гарантія платежу за векселем називається «аваль». Вона передбачає відповідальність банку-аваліста перед векселедержателем за сплату боргу (оплату векселя) у встановлений строк за рахунок кредиту. З іншого боку, при оплаті векселя за рахунок кредиту банк стягує з платника встановлену плату (відсоток).
У разі наявності кредиторів у платника він може переадресувати переказний вексель для оплати на ім'я одного з цих кредиторів. У такому разі на зворотному боці векселя робиться відповідний передавальний напис - індосамент. У цій операції вексель виконує функцію кредитних грошей, бо він використовується, як засіб платежу.
Черговість операцій при розрахунках переказним векселем така: 1 - оформлення векселя кредитором; 2 - видача векселя векселедержателю; 3 - пред'явлення векселя до акцепту платником; 4 - передача акцептованого векселя векселедержателю; 5 - пред'явлення векселя векселедержателем платнику для її оплати; 6 - оплата векселя платником .
Використання векселів у розрахунках має свої переваги, які полягають у наступному: скорочується потреба в оборотних (грошових) засобах; прискорюються розрахунки; забезпечується погашення взаємних боргів; відбувається залучення до оплати за товар третьої особи, що має кошти, а також зменшення потреби в банківському кредиті, скорочення грошової маси і гальмування інфляційних процесів.
Проте погіршення фінансового становища значної кількості суб'єктів господарювання в Україні в умовах переходу її на ринкові відносини не дозволяє в широких масштабах використовувати векселі у платіжному обороті.
Інші форми безготівкових розрахунків
У системі безготівкових розрахунків у ряді випадків застосовуються платіжні вимоги, інкасові доручення та ін
При наявності у господарюючих суб'єктів незатребуваною дебіторської заборгованості вона може бути стягнута одержувачем з рахунка платника через судові органи в безспірному порядку.
Безспірне стягнення та безакцептне списання грошових коштів з рахунку платника здійснюється платіжною вимогою на підставі рішення суду або арбітражного суду.
Платіжна вимога - це розрахунковий документ, що містить вимогу одержувача грошових коштів їх платнику про сплату певної суми коштів через установу банку.
Виписується платіжна вимога одержувачем грошових коштів за наявності у нього рішення суду, арбітражного суду про безспірне стягнення або безакцептне списання певної суми грошових коштів з рахунку платника.
При виписці платіжного вимоги в ньому заповнюються всі реквізити, а в рядку «Призначення платежу» вказується, за що і на підставі чого стягуються кошти.
Виписане платіжне вимога (1-й прим.) Підписується керівником та головним бухгалтером підприємства - одержувача грошових коштів, ставиться Пепа і воно, з доданою копією рішення суду або арбітражного суду здається в обслуговуючий банк за реєстром, що виписуються в 2-х прим.
Надійшло платіжна вимога оплачується банком з рахунку платника на користь одержувача коштів у встановленому порядку.
У випадках несвоєчасної сплати платниками відповідних податків до бюджету, вони стягуються податковими органами в безспірному порядку з нарахуванням пені за прострочення платежу. Стягнення здійснюється інкасовими дорученнями (розпорядженнями) встановленої форми.
При виписці інкасового доручення в ньому обов'язково вказується сума недоїмки відповідного податку та сума нарахованої пені за прострочення сплати податку з посиланням на відповідний законодавчий акт (документ) ..
Оформлене у встановленому порядку інкасове доручення здається в банк не пізніше 10 днів з дня його виписки. Оплачуються вони за наявності (надходження) грошових коштів на рахунку платника в установленому порядку.
Так, платники грошових коштів за прострочення платежу відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.П.96 р. сплачують на користь одержувача грошей пеню в розмірі, встановленому в договорі сторін, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в періоді, за який стягується пеня. При цьому платники самостійно нараховують пеню та подають банку платіжні доручення на її перерахування, як правило, одночасно з оплатою основного боргу.
Відповідно до Закону України від 08.10.99 р. боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний виплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
При несвоєчасній сплаті податків та платежів до бюджету платник сплачує пеню в розмірі 120% облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення заборгованості.
У випадках порушення юридичними особами всіх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності норм з урегулювання обігу готівки в національній валюті до них, відповідно до Указу Президента від 11.05.99г. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в наступних розмірах:
• за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;
• за неоприбуткування в касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованих сум;
• за витрачання готівки їх виручки Ѐ, отриманої від реалізації продукції, робіт, послуг, та інших касових надходжень на виплату заробітної плати, матеріального заохочення, допомог усіх видів, компенсацій за наявності заборгованості з податків - у розмірі здійснених виплат;
• за перевищення усуановленних строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівки під звіт без повного звіту за використання раніше виданих коштів - у розмірі 25% виданих під звіт сум;
• за здійснення розрахунків готівкою без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанцій до касового ордера тощо), який би підтверджував сплату покупцем готівкових грошей - у розмірі сплачених сум;
• за використання одержаних в установах банків готівки не за цільовим призначенням - у розмірі витрачати суми;
• за невстановлення установами комерційних банків лімітів залишку готівки в касах підприємств з банків стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок такого невстановлення.
Крім того, чинним законодавством та договором можуть бути передбачені додаткові санкції за окремі порушення виконання грошових зобов'язань.
Розрахунковий чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки розрахункового чека не враховується).
Розрахунковий чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлені документи, які підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг).
Забороняється передача розрахункового чека / чекової книжки його / її власником будь-якого іншого юридичній або фізичній особі, а також підписання незаповнених бланків розрахункового чека і проставлення на них відбитків печатки юридичними особами.
Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін розрахункового чека на готівку та отримувати здачу з суми чека готівкою.
Власник розрахункового чека повертає невикористаний розрахунковий чек банку-емітенту для зарахування суми на свій рахунок або обміну його на готівку. Повернути чекову книжку з невикористаними розрахунковими чеками її власник може з одночасним поданням до банку-емітента платіжного доручення на перерахування коштів, що заброньовані на аналітичному рахунку "Розрахунки чеками", на свій поточний рахунок.
Розрахунковий чек підписує службова особа чекодавця, яка має право підписувати розрахункові документи, та скріплює відбитком печатки чекодавця.
Приймаючи розрахунковий чек до оплати за товари (виконані роботи, надані послуги), чекодержатель перевіряє:
відповідність його встановленому зразку;
правильність заповнення;
відсутність виправлень;
відповідність суми корінця чека сумі, вказаній на самому чеку;
термін дії;
достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;
наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця.
Розрахунковий чек, оформлений з порушенням вимог цього розділу, до оплати не приймається.
Чекодержатель здає в банк розрахункові чеки разом з трьома примірниками реєстру чеків - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в різних банках.
У разі втрати чекової книжки (розрахункового чека) чекодавець може подати до банку-емітента заяву із зазначенням номерів невикористаних розрахункових чеків.
Кошти в сумі невикористаного ліміту чекової книжки повертаються клієнту на підставі його платіжного доручення.
Розрахунки акредитивами
Акредитив - договір, який містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж .Учасники акредитивної форми розрахунків:
1) Заявник акредитива - платник, який подав обслуговуючому банку заяву про відкриття акредитива
2) Бенефіціар - особа, якій призначений платіж або на користь якої відкрито акредитив.
3) Банк-емітент - банк, що відкриває акредитив
4) Виконуючий банк - банк, який за дорученням банку-емітента здійснює платіж проти документів, визначених в акредитиві.
5) Авизирующий банк - банк, який за дорученням банку-емітента авізуючого (повідомляє) акредитив бенефіціару без будь-якої відповідальності за його оплату
Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива (у цьому розділі далі - договір) і не повинні суперечити чинному законодавству, в тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.
Якщо це передбачено в тексті договору, то розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів у редакції 1993 року (публікація Міжнародної торгової палати N 500) в частині, яка не суперечить чинному законодавству, в тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.
Акредитив за своєю суттю - договір, який відокремлений від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.
За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.
Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:
покритий - акредитив, для здійснення платежів по якому завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку.
непокритий - акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.
Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. У разі відсутності такої позначки акредитив вважається безвідкличної.
Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом).
Всі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який сповіщає виконуючий банк, а останній - бенефіціара.
Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від заявника акредитива (за винятком, якщо банк-емітент є виконуючим банком).
Якщо виконуючий банк не є банком-емітентом, то зміна умов відкличного акредитива або його анулювання відбуваються тільки після отримання від виконуючого банку відповідного повідомлення, яким підтверджується те, що до часу зміни умов або анулювання акредитива документи за акредитивом не були подані.
Документи за акредитивом, що відповідають умовам акредитива і надані бенефіціаром і прийняті виконуючим банком до отримання останнім повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива, підлягають оплаті.
У разі здійснення платежу виконуючим банком до отримання повідомлення про зміну або анулювання акредитива проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, банк-емітент зобов'язаний надати відшкодування виконуючому банку, уповноваженому на здійснення платежу.
Безвідкличний акредитив - це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий, і банку-емітента. Безвідзивний акредитив - це тверде зобов'язання банку-емітента сплатити грошові кошти в порядку і в строки, визначені умовами акредитива, якщо передбачені ним документи представлені в банк, вказаний в акредитиві, або банк-емітент і дотримання термінів і умов акредитиву.
Умови акредитива є дійсними для бенефіціара, поки він не повідомить про згоду на внесення змін до них банку, який авізіровал йому ці зміни. Бенефіціар може письмово повідомити про згоду або відмову щодо внесення змін. Прийняття часткових змін не дозволяється.
Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива.
Бенефіціар може подати пропозиції про внесення змін в умови акредитива, звернувшись безпосередньо до заявника акредитива, який в разі згоди вносить зміни до акредитиву через банк-емітент, який надсилає повідомлення виконуючому банку.
Відносини між банком-емітентом і авизирующий і виконуючим банком регулюються договорами, в яких передбачається розмір комісійних за авізування та інші витрати, пов'язані з відкриттям і виконанням акредитива, відповідальність сторін щодо оплати документів відповідно до умов акредитива і т.п.
Акредитив може бути авізірован бенефіціару через інший (авізуючий) банк. Авизирующий банк, якщо він не визначений виконуючим банком, не несе зобов'язань щодо сплати за акредитивом.
Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву на акредитив (у цьому розділі далі - заява) у трьох примірниках, і у разі відкриття покритого акредитива - відповідні платіжні доручення.
Заява містить умови акредитива, які складаються так, щоб, з одного боку, вони давали можливість банкам без ускладнень їх проконтролювати, з іншого - забезпечували б інтереси сторін, які використовують акредитив. Акредитив може містити лише ті умови, які банк може перевірити документально.
Реквізити, які передбачені формою заяви, є обов'язковими (крім реквізиту "Додаткові умови"), і тому у разі відсутності одного з них акредитив не відкривається і заява повертається заявникові без виконання.
Якщо перелік документів не вміщується на бланку заяви, то заявник акредитива подає його окремим додатком, кількість примірників якого має відповідати кількості примірників заяви. Оригінал цього додатка підписується уповноваженими особами та скріплюється відбитком печатки заявника акредитива.
Банк-емітент, прийнявши заяву, визначає спосіб виконання акредитива, авізуючий та виконуючий банки і здійснює відповідні бухгалтерські записи.
Якщо відкривається покритий акредитив, депонований у виконуючому банку, який не є банком-емітентом, то заявник подає до банку-емітента, крім заяви, платіжне доручення на перерахування коштів для бронювання їх у виконуючому банку. Банк-емітент перераховує кошти заявника на аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами" у виконуючому банку та повідомляє його про умови акредитива.
У разі відкриття покритого акредитива, депонованого у банку-емітенті, заявник подає заяву та платіжне доручення на перерахування коштів зі свого рахунку на аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами" в банку-емітенті.
Акредитив вважається відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення про відкриття та умови акредитива (у цьому розділі далі - повідомлення) бенефіціару.
Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою на акредитив, і дата повідомлення бенефіціару мають збігатися.
Заява або повідомлення банк-емітент відправляє авізуючого банку не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви від клієнта.
Повідомлення може містити номер акредитива, всі його умови, спосіб платежу, місце виконання та термін дії акредитива. У повідомленні повинна чітко вказуватися повноваження авізуючого банку щодо виду акредитивної операції.
Про відкриття та умови акредитива виконуючий (авізуючий) банк повідомляє бенефіціара протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку).
Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку необхідні документи, передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом.
Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо дотримання всіх умов акредитива і в разі порушення хоча б однієї з умов не проводить виплати за акредитивом, про що інформує бенефіціара і надсилає повідомлення до банку-емітента для отримання згоди на оплату документів з розбіжностями. Зазначене повідомлення має містити повний перелік розбіжностей з умовами акредитива, виявлених під час перевірки.
У разі неотримання відповіді протягом семи робочих днів після відправлення повідомлення або надходження негативної відповіді, виконуючий банк повертає бенефіціару всі документи за акредитивом, вказавши на зворотному боці першого примірника реєстру документів за акредитивом причини повернення документів, засвідчивши цей запис підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.
Не приймаються до оплати по акредитиву документи, які мають розбіжності з умовами акредитива або зміст яких суперечить одне одному.
Заявнику акредитива рекомендується зазначати в умовах акредитива, ким має оформлятися (засвідчуватися тощо) кожний документ, необхідний умовами акредитива, та його зміст.
У виконуючому банку відповідальний виконавець перевіряє наявність акцептной написи та відповідність його поданому зразку.
Списання коштів виконуючий банк здійснює на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом, поданою разом з іншими документами, що відповідають умовам акредитива.
Перший примірник реєстру документів за акредитивом залишається для виконуючого банку, другий - видається бенефіціару, третій - відправляється в банк-емітент, а четвертий - заявнику акредитива.
Виконуючий банк при використанні акредитива, кошти за яким заброньовані в банку-емітенті, перевіряє за дорученням цього банку виконання всіх умов акредитива за представленим бенефіціаром реєстром документів за акредитивом та іншими документами, передбаченими акредитивом.
Банк-емітент, зробивши перевірку виконання всіх умов акредитива, на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом списує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" і перераховує їх на рахунок бенефіціара.
Якщо своєчасно отримати кошти з рахунку заявника акредитива неможливо (у разі оплати за акредитивом за рахунок кредиту), то банк-емітент до вирішення цього питання відповідно до умов договору враховує заборгованість заявника акредитива за балансовим рахунком, призначеному для обліку короткострокових кредитів. Одночасно банк-емітент списує з відповідного позабалансового рахунку, який призначений для обліку акредитивів, ту суму, яка була виплачена за акредитивом бенефіціару.
У всіх акредитивах обов'язково може передбачатися дата закінчення строку і місце надання документів для платежу. Дата, яка вказана в заяві, є останнім днем для надання бенефіціаром до оплати реєстру документів за акредитивом та документів, передбачених умовами акредитива. Банки повинні здійснювати контроль за строком дії акредитива, зазначених у заяві.
У день закінчення терміну дії акредитива, кошти за яким заброньовані в виконуючому банку, останній в кінці операційного дня меморіальним ордером списує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" і перераховує в банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли.
Банк-емітент зараховує отримані кошти на рахунок заявника акредитива та списує суму з відповідного позабалансового рахунку, призначеного для обліку акредитивів.
Про закриття непокритого акредитива у зв'язку із закінченням терміну його дії виконуючий банк надсилає повідомлення банку-емітенту електронною поштою або іншими засобами зв'язку, передбаченими договором між банками, та списує суму акредитива з відповідного позабалансового рахунку, призначеного для обліку акредитивів.
Після отримання повідомлення про закриття акредитива банк-емітент списує відповідну суму з відповідного позабалансового рахунку, який призначений для обліку акредитивів.
Акредитив, кошти за яким заброньовані в банку-емітенті, закривається ним після закінчення терміну, зазначеного в акредитиві, з додаванням нормативного терміну проходження документів спецзв'язком від виконуючого банку до банку-емітента або після отримання від виконуючого банку підтвердження про невиконання акредитива.
У кінці операційного дня банк-емітент меморіальним ордером перераховує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" на рахунок заявника акредитива і надсилає повідомлення виконуючому банку для їх списання з відповідного позабалансового рахунку, який призначений для обліку акредитивів.
Анульований банком-емітентом відкличний акредитив закривається в день надходження повідомлення про його анулювання в порядку, передбаченому Інструкцією НБУ № 135.
Розрахунки із застосуванням векселів
Однією з форм безготівкових розрахунків за товарно-матеріальні цінності та погашення боргів є розрахунки за допомогою векселів.Вексель - це цінний папір встановленої форми, що містить письмове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну суму грошових коштів своєму кредитору - власнику векселя (векселедержателю) у встановлений термін. Він широко використовується в комерційній та банківській практиці у країнах з ринковою економікою як форма видачі позабанківського кредиту.
Застосування векселів у господарському обороті в України регламентується постановою Верховної Ради України від 17.06.92 р. «Про використання векселів в господарському обороті України», прийнятим в 1993 р. Національним банком України Порядком здійснення банками операцій з векселями та Положенням «Про переказний і простий вексель », а також Указом Президента України від 14.09.94 р.« Про випуск та обіг векселів для погашення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності ».
Векселі бувають декількох видів. Проте в господарському обороті України застосування отримали в основному два види векселів - простий (соло) і переказний (тратта). Бланки векселів є документами суворої звітності. Вони виготовляються та видаються (продаються) банками в книжечках по 25 і 50 аркушів.
При розрахунках векселями простий вексель виписує та підписує боржник, а переказний - кредитор.
У простому векселі фіксується найменування боржника і кредитора, строк платежу та його сума. Він також повинен мати підпис та відбиток печатки векселедавця. У цілому простий вексель містить нічим не обумовлене обіцянку векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору - векселедержателю зазначену в ньому суму боргу.
Переказний вексель, що виписується і підписується кредитором, являє собою наказ боржнику про сплату у встановлений термін зазначеної суми грошових коштів третій особі. Виписаний переказний вексель повинен бути акцептований боржником, без чого він не має юридичної сили. Акцептом векселя платник бере на себе зобов'язання сплатити його суму у встановлений термін.
Оплата за векселем може бути гарантована банком. Банківська гарантія платежу за векселем називається «аваль». Вона передбачає відповідальність банку-аваліста перед векселедержателем за сплату боргу (оплату векселя) у встановлений строк за рахунок кредиту. З іншого боку, при оплаті векселя за рахунок кредиту банк стягує з платника встановлену плату (відсоток).
У разі наявності кредиторів у платника він може переадресувати переказний вексель для оплати на ім'я одного з цих кредиторів. У такому разі на зворотному боці векселя робиться відповідний передавальний напис - індосамент. У цій операції вексель виконує функцію кредитних грошей, бо він використовується, як засіб платежу.
Черговість операцій при розрахунках переказним векселем така: 1 - оформлення векселя кредитором; 2 - видача векселя векселедержателю; 3 - пред'явлення векселя до акцепту платником; 4 - передача акцептованого векселя векселедержателю; 5 - пред'явлення векселя векселедержателем платнику для її оплати; 6 - оплата векселя платником .
Використання векселів у розрахунках має свої переваги, які полягають у наступному: скорочується потреба в оборотних (грошових) засобах; прискорюються розрахунки; забезпечується погашення взаємних боргів; відбувається залучення до оплати за товар третьої особи, що має кошти, а також зменшення потреби в банківському кредиті, скорочення грошової маси і гальмування інфляційних процесів.
Проте погіршення фінансового становища значної кількості суб'єктів господарювання в Україні в умовах переходу її на ринкові відносини не дозволяє в широких масштабах використовувати векселі у платіжному обороті.
Інші форми безготівкових розрахунків
У системі безготівкових розрахунків у ряді випадків застосовуються платіжні вимоги, інкасові доручення та ін
При наявності у господарюючих суб'єктів незатребуваною дебіторської заборгованості вона може бути стягнута одержувачем з рахунка платника через судові органи в безспірному порядку.
Безспірне стягнення та безакцептне списання грошових коштів з рахунку платника здійснюється платіжною вимогою на підставі рішення суду або арбітражного суду.
Платіжна вимога - це розрахунковий документ, що містить вимогу одержувача грошових коштів їх платнику про сплату певної суми коштів через установу банку.
Виписується платіжна вимога одержувачем грошових коштів за наявності у нього рішення суду, арбітражного суду про безспірне стягнення або безакцептне списання певної суми грошових коштів з рахунку платника.
При виписці платіжного вимоги в ньому заповнюються всі реквізити, а в рядку «Призначення платежу» вказується, за що і на підставі чого стягуються кошти.
Виписане платіжне вимога (1-й прим.) Підписується керівником та головним бухгалтером підприємства - одержувача грошових коштів, ставиться Пепа і воно, з доданою копією рішення суду або арбітражного суду здається в обслуговуючий банк за реєстром, що виписуються в 2-х прим.
Надійшло платіжна вимога оплачується банком з рахунку платника на користь одержувача коштів у встановленому порядку.
У випадках несвоєчасної сплати платниками відповідних податків до бюджету, вони стягуються податковими органами в безспірному порядку з нарахуванням пені за прострочення платежу. Стягнення здійснюється інкасовими дорученнями (розпорядженнями) встановленої форми.
При виписці інкасового доручення в ньому обов'язково вказується сума недоїмки відповідного податку та сума нарахованої пені за прострочення сплати податку з посиланням на відповідний законодавчий акт (документ) ..
Оформлене у встановленому порядку інкасове доручення здається в банк не пізніше 10 днів з дня його виписки. Оплачуються вони за наявності (надходження) грошових коштів на рахунку платника в установленому порядку.
Санкції за порушення розрахунково-платіжної і касової дисципліни
Всі господарюючі суб'єкти повинні правильно, у відповідності з діючими нормативними документами організувати зберігання і витрачання грошових коштів, своєчасно розраховуватися за своїми платіжними зобов'язаннями з постачальниками продукції, товарів, робіт, послуг, з ланками фінансово-кредитної системи, установами та організаціями, тобто дотримуватися розрахунково-платіжну дисципліну. За неправильне зберігання та витрачання грошових коштів, несвоєчасні розрахунки і платежі підприємства сплачують на користь відповідних суб'єктів у встановленому розмірі пеню, штрафи, неустойки.Так, платники грошових коштів за прострочення платежу відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.П.96 р. сплачують на користь одержувача грошей пеню в розмірі, встановленому в договорі сторін, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в періоді, за який стягується пеня. При цьому платники самостійно нараховують пеню та подають банку платіжні доручення на її перерахування, як правило, одночасно з оплатою основного боргу.
Відповідно до Закону України від 08.10.99 р. боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний виплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
При несвоєчасній сплаті податків та платежів до бюджету платник сплачує пеню в розмірі 120% облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення заборгованості.
У випадках порушення юридичними особами всіх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності норм з урегулювання обігу готівки в національній валюті до них, відповідно до Указу Президента від 11.05.99г. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в наступних розмірах:
• за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;
• за неоприбуткування в касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованих сум;
• за витрачання готівки їх виручки Ѐ, отриманої від реалізації продукції, робіт, послуг, та інших касових надходжень на виплату заробітної плати, матеріального заохочення, допомог усіх видів, компенсацій за наявності заборгованості з податків - у розмірі здійснених виплат;
• за перевищення усуановленних строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівки під звіт без повного звіту за використання раніше виданих коштів - у розмірі 25% виданих під звіт сум;
• за здійснення розрахунків готівкою без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанцій до касового ордера тощо), який би підтверджував сплату покупцем готівкових грошей - у розмірі сплачених сум;
• за використання одержаних в установах банків готівки не за цільовим призначенням - у розмірі витрачати суми;
• за невстановлення установами комерційних банків лімітів залишку готівки в касах підприємств з банків стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок такого невстановлення.
Крім того, чинним законодавством та договором можуть бути передбачені додаткові санкції за окремі порушення виконання грошових зобов'язань.