Європейська конвенція про взаємну правову допомогу у кримінальних справах
Страсбург, 20 квітня 1959
ПРЕАМБУЛА
Уряду-члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію, враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між його членами, переконані в тому, що прийняття спільних правил в галузі взаємної правової допомоги у кримінальних справах сприятиме досягненню цієї мети, вважаючи, що така взаємна допомога пов'язана з питанням екстрадиції, який вже є предметом Конвенції, було підписано 13 грудня 1857 року, погодилися про таке:
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1 1. Договірні Сторони зобов'язуються надавати одна одній, відповідно до положень цієї Конвенції, найширшу правову допомогу на взаємній основі в питанні кримінального переслідування за злочини, покарання за які на момент прохання про допомогу підпадає під юрисдикцію судових властей запитуючої Сторони.
2. Ця Конвенція не застосовується до арешту, виконання вироків, передбачених військовим правом, які не є злочинами відповідно загальнокримінальної праву.
Стаття 2
У допомозі може бути відмовлено: а) якщо запит стосується злочину, який запитувана Сторона вважає політичним злочином, злочином, пов'язаним з політичним злочином, або фіскальним злочином; b) якщо запитувана Сторона вважає, що виконання прохання може завдати шкоди суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам її країни.
РОЗДІЛ II
СУДОВІ ДОРУЧЕННЯ
Стаття 3
1. Запитувана Сторона виконує, у передбачений її законодавством, будь-які судові доручення, які стосуються кримінальної справи і які надсилаються їй судовими властями запитуючої Сторони з метою отримання свідчень чи передачі речових доказів, матеріалів або документів.
2. Якщо запитуюча Сторона бажає, щоб свідки або експерти свідчили під присягою, вона ясно про це просить, а запитувана Сторона виконує прохання, якщо законодавство її країни цього не забороняє.
3. Запитувана Сторона може передавати засвідчені копії або засвідчені фотокопії запитуваних матеріалів або документів, якщо запитуюча Сторона ясно не запитує оригінали; в останньому випадку запитувана Сторона докладає всіх зусиль для виконання прохання.
Стаття 4
За спеціальною прохання запитуючої Сторони запитувана Сторона вказує дату і місце виконання судових доручень. Офіційні та зацікавлені особи можуть бути присутніми, якщо на те є згода запитуваної Сторони.
Стаття 5
1. Будь-яка Сторона може, в момент підписання цієї Конвенції або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, заявою на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи, залишити за собою право виконувати судові доручення щодо обшуку або арешту на майно при дотриманні одного або декількох з наступних умов: а) правопорушення, на якому грунтується судове доручення, карається як за законодавством запитуючої Сторони, так і за законодавством запитуваної Сторони; b) правопорушення, на якому грунтується судове доручення, є в запитуваної країні злочином, у зв'язку з яким передбачається видача; с) виконання судового доручення не суперечить законодавству запитуваної Сторони.
2. Коли Договірна Сторона робить заяву відповідно до пункту 1 цієї статті, будь-яка інша Сторона може застосовувати принцип взаємності.
Стаття 6
1. Запитувана Сторона може відстрочити передачу запитуваних предметів, матеріалів або документів, якщо зазначені предмети, матеріали або документи потрібні їй у зв'язку із здійснюваним кримінальним переслідуванням.
2. Будь-які предмети, а також оригінали матеріалів або документів, передані на виконання судових доручень, повертаються запитуючою Стороною запитуваній Стороні в максимально короткі терміни, якщо остання не відмовляється від них.
РОЗДІЛ III
Вручення судових повісток і постанов, ЯВКА В СУД СВІДКІВ, ЕКСПЕРТІВ І звинувачувати
Стаття 7
1. Запитувана Сторона здійснює вручення судових повісток і постанов, які передаються їй для цієї мети, яка запитує.
Вручення може бути зроблено шляхом простої передачі повістки або постанови адресату. Якщо запитуюча Сторона спеціально про це просить, то вручення проводиться запитуваною Стороною у порядку, встановленому її законодавством для аналогічних документів або в особливому порядку, сумісному з таким законодавством.
2. Факт вручення підтверджується розпискою, датованій і підписаної адресатом, або заявою запитуваної Сторони про те, що вручення відбулося, із зазначенням форми і дати вручення. Відповідний документ негайно надсилається запитуючій Стороні. Запитувана Сторона на прохання запитуючої Сторони засвідчує, що вручення зроблено відповідно до законодавства запитуваної Сторони. При неможливості вручення причини негайно повідомляються запитуваної Стороною запитуючій Стороні.
3. Договірна Сторона може при підписанні цієї Конвенції або здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, заявою на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи попросити про те, щоб повістка з викликом до суду обвинуваченого, що знаходиться на її території, передавалась її компетентним органам за певний час до встановленої дати явки до суду. Цей час вказується у вищезазначеному заяві і не може перевищувати 50 днів.
Цей час враховується при визначенні дати явки до суду і при передачі виклику.
Стаття 8
Свідок або експерт, який не відповів на повістку з викликом до суду, про вручення якої просила Договірна Сторона, не може, навіть якщо судова повістка містить попередження про санкції, бути підданий якому або покаранню або обмеження, якщо тільки згодом він добровільно не опиниться на території запитуючої Сторони і знову не буде там належним чином викликаний до суду.
Стаття 9
Допомоги, включаючи виплачуються добові і транспортні витрати, що відшкодовуються свідку або експерту запитуючою Стороною, обчислюються від місця його проживання за нормами, принаймні рівним нормам, передбаченим тарифами і правилами, які діють в країні, де має відбутися допит.
Стаття 10
1. Якщо запитуюча Сторона вважає особисту явку свідка або експерта до суду особливо необхідною, вона зазначає це у своєму проханні про вручення повістки, і запитувана Сторона пропонує свідку або експерту з'явитися до суду.
Запитувана Сторона інформує запитуючу Сторону про відповідь свідка або експерта.
2. У випадку, передбаченому в пункті 1 цієї статті, у проханні або повістці зазначаються приблизні розміри виплачуваних посібників, а також відшкодовуються транспортних витрат і добових.
3. Якщо запитуюча Сторона спеціально про це просить, запитувана Сторона може видати свідку або експерту аванс. Сума авансу зазначається у судовій повістці і відшкодовується запитуючою Стороною.
Стаття 11
1. Особа, яка утримується під вартою, про особисту присутність якої як свідка або для очної ставки просить запитуюча Сторона, тимчасово передається на територію, де має відбутися допит, за умови, що воно буде надіслано повернення у строки, зазначені запитуваною Стороною, і при дотриманні положень статті 12 в тій мірі, в якій вони можуть застосовуватися.
У передачі може бути відмовлено: а) якщо особа, що перебуває під вартою, не дає на це згоду; b) якщо її присутність необхідна для кримінального переслідування на території запитуваної Сторони; с) якщо передача може продовжити його утримання під вартою, або d) якщо є інші вагомі підстави не передавати його на територію запитуючої Сторони.
2. З урахуванням положень Статті 2 у випадку, передбаченому в попередньому пункті, транзитне перевезення особи, яка перебуває під вартою, через територію третьої держави-сторони цієї Конвенції дозволяється на підставі клопотання з доданням усіх необхідних документів, адресованих міністерством юстиції запитуючої Сторони міністерству юстиції Сторони, у якої запитується дозвіл на транзит. Договірна Сторона може відмовити у наданні дозволу на транзит її громадян.
3. Передане особа залишається під вартою на території запитуючої Сторони і, у відповідному випадку, на території Сторони, у якої запитується дозвіл на транзит, якщо Сторона, у якої запитується передача, не зажадає його звільнення.
Стаття 12
1. Свідок або експерт, незалежно від його громадянства, що постав з судової порядку перед судовими органами запитуючої Сторони, не піддається судовому переслідуванню, затримання та іншим обмеженням його особистої свободи на території цієї Сторони за діяння або обвинувальні вироки, які передували його від'їзду з території запитуваної Сторони .
2. Особа, незалежно від його громадянства, постала по судовій повістці перед судовими органами запитуючої Сторони для відповіді за діяння, на підставі яких проти нього було порушено судову справу, не піддається переслідуванню, затримання та іншим обмеженням його особистої свободи за діяння або обвинувальні вироки, які передували його від'їзду з території запитуваної Сторони, якщо це спеціально не обумовлено в судовій повістці.
3. Імунітет, передбачений у цій статті, припиняється, якщо свідок, експерт або особа, яка притягається до відповідальності, маючи можливість залишити територію запитуючої Сторони протягом наступних 15 днів після того, як його присутність більше не потрібна юридичними органами, залишається, тим не менш, на цієї території або ж повертається на неї після від'їзду.
РОЗДІЛ IV
СУДОВІ МАТЕРІАЛИ
Стаття 13
1. Запитувана Сторона передає витяги з судових матеріалів та інформацію про них, запитувані в неї юридичними органами Договірної Сторони і необхідні для розгляду кримінальної справи, в тому ж обсязі, в якому вони могли б бути надані її власним судовим органам в аналогічному випадку.
2. У будь-якому випадку, крім випадків, передбачених у пункті 1 цієї статті, прохання складається відповідно до умов, передбачених законодавством, правилами або практикою запитуваної Сторони.
РОЗДІЛ V
ПРОЦЕДУРА
Стаття 14
1. Прохання про взаємну допомогу повинна містити такі дані: а) найменування органу, що направляє прохання, b) предмет і причину прохання, c) по можливості, відомості про особу і громадянство відповідної особи і, d) якщо необхідно, прізвище та адресу цієї особи.
2. Крім того, в судових дорученнях, згаданих у статтях 3,4 і 5, вказується склад правопорушення і міститься стислий виклад фактів.
Стаття 15
1. Судові доручення, згадані у статтях 3,4 і 5, а також клопотання, згадані в статті 11, надсилаються міністерством юстиції запитуючої Сторони міністерству юстиції запитуваної Сторони, і відповіді на них повертаються по тих же каналах.
2. У випадках, не терплять зволікання, судові доручення можуть бути спрямовані безпосередньо судовими органами запитуючої Сторони судовим органам запитуваної Сторони. Відповіді на них повертаються разом з відповідними документами по каналах, зазначених у пункті 1 цієї статті.
3. Прохання, передбачені в пункті 1 статті 13, можуть бути спрямовані зацікавленими судовими органами безпосередньо відповідним органам запитуваної Сторони, та відповіді можуть надсилатися безпосередньо цими органами. Прохання, передбачені в пункті 2 статті 13, надсилаються міністерством юстиції запитуючої Сторони міністерству юстиції запитуваної Сторони.
4. Передача прохань про взаємну допомогу, крім передбачених у пунктах 1 і 3 цієї статті, і, зокрема, прохань про проведення розслідувань до пред'явлення звинувачення може здійснюватися безпосередньо між юридичними органами.
5. У тих випадках, коли пряма передача дозволяється на підставі цієї Конвенції, вона може здійснюватися через Міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол).
6. Договірна Сторона може під час підписання або здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про приєднання може у заяві на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи повідомити про те, що деякі або всі прохання про допомогу слід надсилати їй по каналах, іншим, ніж ті, що передбачені у цій статті, або вимагати, щоб у випадку, передбаченому в пункті цієї статті, копія судового доручення одночасно передавалася її міністерству юстиції.
7. Положення цієї статті не зачіпають положень двосторонніх угод або домовленостей, що діють між Договірними Сторонами, в яких передбачається пряма передача прохань про допомогу між їх відповідними органами.
Стаття 16
1. За умови дотримання положень пункту 2 цієї статті переклади запитів і доданих документів не потрібні.
2. Кожна Договірна Сторона може під час підписання або здачі на зберігання своїх ратифікаційних грамот або документа про приєднання може у заяві на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи зберегти за собою право вимагати, щоб прохання і документи, що додаються направлялися їй разом з перекладом на її мову або на один з офіційних мов Ради Європи або на одну з мов, вказаних нею. Інші Договірні Сторони можуть застосовувати принцип взаємності.
Стаття 17
Свідчення свідків або документи, передані згідно з цією Конвенцією, не потребують будь якого посвідчення автентичності.
Стаття 18
Якщо орган, який отримав прохання про взаємну допомогу, не повноважний її виконати, то він ex officio передає запит компетентному органу своєї країни та інформує про це запитуючу Сторону по прямих каналах, якщо прохання спрямована по цих каналах.
Стаття 19
Повинні бути повідомлені причини будь-якої відмови у наданні взаємної допомоги.
Стаття 20
За умови дотримання положень пункту 3 статті 10 виконання прохань про надання взаємної допомоги не тягне за собою відшкодування витрат, за винятком витрат, пов'язаних з присутністю експертів на території запитуваної Сторони або перевезенням взятого під варту особи, яка здійснюється на підставі статті 11.
РОЗДІЛ VI
НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ У зв'язку з судовим розглядом
Стаття 21
1. Передача інформації, що надається Договірною Стороною у зв'язку з розглядом справ у судах іншої Сторони, здійснюється між зацікавленими міністерствами юстиції, якщо тільки Договірна Сторона не скористається правом вибору, передбаченим у пункті 6 статті 15.
2. Запитувана Сторона повідомляє запитуючу Сторону про будь-які заходи, вжиті нею на підставі такої інформації, і надсилає копію судового матеріалу, що відноситься до винесеного вироку.
3. Положення статті 16 застосовуються по відношенню до інформації, що надається відповідно до пункту 1 цієї статті.
РОЗДІЛ VII
Обмін інформацією із судових матеріалів
Стаття 22
Кожна Договірна Сторона інформує будь-яку іншу Сторону про всі обвинувальні вироки і наступних заходи щодо громадян останньої Сторони, зафіксованих в судових матеріалах. Міністерства юстиції повідомляють один одному таку інформацію, принаймні, один раз на рік. Якщо відповідна особа вважається громадянином двох або більше інших Договірних Сторін, інформація передається кожній з цих Сторін, якщо тільки ця особа не є громадянином Сторони, на території якої вона була засуджена.
РОЗДІЛ VIII
Заключні положення
Стаття 23
1. Договірна Сторона може під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про приєднання може заявити застереження щодо будь-якого положення або положень Конвенції.
2. Договірна Сторона, яка зробила застереження, відкликає його, як тільки це дозволять обставини. Зняття застереження здійснюється шляхом повідомлення Генерального Секретаря Ради Європи.
3. Договірна Сторона, яка зробила застереження щодо положення Конвенції, може наполягати на застосуванні цього положення іншою Стороною лише в тій мірі, в якій вона сама погодилася з цим положенням.
Стаття 24
Договірна Сторона може під час підписання Конвенції або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про приєднання шляхом направлення заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи визначити органи, які для цілей Конвенції вона вважатиме судовими органами.
Стаття 25
1. Ця Конвенція застосовується до територій метрополій Договірних Сторін.
2. Щодо Франції, вона також застосовується до Алжиру і до заморських департаментів, а щодо Італії, вона також застосовується до території Сомалі під італійським адміністрацією.
3. Федеративна Республіка Німеччина може поширити дію цієї Конвенції на землю Берлін шляхом повідомлення, направленого на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи.
4. Відносно Королівства Нідерландів Конвенція застосовується до його європейській території. Нідерланди можуть поширити дію цієї Конвенції на Нідерландські Антильські острови, Сурінам та Нідерландську Нову Гвінею шляхом повідомлення, направленого на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи.
5. По прямій домовленості між двома і більше Договірними Сторонами і за умов, викладених у цій домовленості, дія цієї Конвенції може бути поширена на будь-яку територію однієї з цих Сторін, крім територій, згаданих у пунктах 1,2,3 і 4 цієї статті, за міжнародні відносини якої будь-яка така Сторона несе відповідальність.
Стаття 26
1. За умови дотримання положення пункту 6 статті 15 та пункту 3 статті 16 ця Конвенція щодо країн, до яких вона застосовується, замінює собою положення будь-яких договорів, конвенцій або двосторонніх угод, що регулюють взаємну правову допомогу у кримінальних справах між будь-якими двома Договірними Сторонами.
2. Ця Конвенція не зачіпає зобов'язань, взятих відповідно до умов будь-якої іншої двосторонньої або багатосторонньої міжнародної конвенції, яка містить або може містити Статті, що регулюють конкретні аспекти взаємної допомоги в цій галузі.
3. Договірні Сторони можуть укладати між собою двосторонні або багатосторонні угоди про взаємну правову допомогу у кримінальних справах лише з метою доповнення положень цієї Конвенції або сприяння застосуванню що містяться в ній принципів.
4. У випадку, якщо між двома або більше договірними Сторонами взаємна правова допомога в кримінальних справах здійснюється на основі однакового законодавства або спеціальної системи, що передбачає обопільне застосування на їх відповідних територіях заходів надання взаємної допомоги, ці Сторони, незалежно від положень цієї Конвенції, можуть регулювати свої взаємини в цій галузі виключно відповідно до такого законодавства або системою. Договірні Сторони, які відповідно до цього пункту виключають можливість обопільного застосування цієї Конвенції, відповідно повідомляють про це Генерального Секретаря Ради Європи.
Стаття 27
1. Ця Конвенція відкрита для підписання членами Ради Європи. Вона підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Генеральному Секретарю Ради.
2. Конвенція вступає в силу через 90 днів після здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти.
3. Для будь-якої Конвенцію держави, згодом ратифікувала її, Конвенція набирає чинності через 90 днів після здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти.
Стаття 28
1. Комітет Міністрів Ради Європи може запросити будь-яка держава, яка не є членом Ради, приєднатися до цієї Конвенції за умови, що резолюція, що містить таку пропозицію, одностайно схвалюється членами Ради, які ратифікували Конвенцію.
2. Приєднання здійснюється шляхом здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради документа про приєднання, який набирає чинності через 90 днів після дати здачі його на зберігання.
Стаття 29
Договірна Сторона може денонсувати цю Конвенцію в тій мірі, в якій це її стосується, надіславши повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи. Денонсація набуває чинності через шість місяців після дати отримання такого повідомлення Генеральним Секретарем Ради.
Стаття 30
Генеральний Секретар Ради Європи повідомляє членів Ради і уряд будь-якої держави, яка приєдналася до цієї Конвенції, про: a) найменуваннях підписали її Сторін і здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про приєднання; b) дату набрання чинності цією Конвенцією; c) будь- повідомлення, отримане відповідно до положень пункту 1 статті 6, пункту 3 статті 7, пункту 6 статті 15, пункту 2 статті 16, статті 24, пунктів 3 та 4 статті 25 або пункту 4 статті 26; d) будь-яке застереження, зроблене відповідно до пункту 1 статті 23; e) відкликання будь-якого застереження відповідно до пункту 2 статті 23; f) будь-яке повідомлення про денонсацію, отримане відповідно до положень статті 29, і про дату набуття чинності такою денонсацією.
На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.
Вчинено в м. Страсбурзі 20 квітня 1959 року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти мають однакову силу, в одному примірнику, який буде знаходитися на зберіганні в архіві Ради Європи. Генеральний Секретар надсилає засвідчені копії цієї Конвенції кожному її підписав і приєднався до неї.