Порядок набуття та скасування статусу платника ФСП
Дата набуття і підтвердження статусу платника ФСП сільськогосподарським товаровиробникам не змінилась. До 1 лютого поточного року сільськогосподарські товаровиробники подають:
загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ)), — до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки — до органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;
розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва — до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики за погодженням з центральним органом державної податкової служби;
відомості (довідку) про наявність земельних ділянок — до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Підтвердження розміру площ сільськогосподарських угідь, що перебувають у власності сільськогосподарського виробника або надані йому у користування, у тому числі на умовах оренди, та їх нормативної грошової оцінки здійснюється відповідними органами державних земельних ресурсів за місцем розташування земельної ділянки.
Водночас податкові органи за місцезнаходженням сільськогосподарського товаровиробника повинні протягом 10 робочих днів з дати подання податкової декларації або заяви видати довідку про набуття або підтвердження статусу платника ФСП.
Особливості сплати ФСП
Також звертаємо увагу на те, що Податковим кодексом змінено перелік податків і зборів, платниками яких не є сільськогосподарські товаровиробники зі статусом платника ФСП (п. 307.1 ст. 307). Це пов'язано з тим, що збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, виключено з переліку загальнодержавних зборів, а комунальний податок — з місцевих.
Ці податки замінено збором за спеціальне використання води і збором за провадження деяких видів підприємницької діяльності (в частині провадження торговельної діяльності).
Крім цього, звільнення від земельного податку встановлено за земельні ділянки, що використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Податки і збори, не зазначені у цьому пункті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених Податковим кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування — в порядку, визначеному Законом про ЄСВ.
Податок з доходів фізичних осіб.
Податок з доходів фізичних осіб встановлено Законом України „Про податок з фізичних осіб”1 (далі – Закон). Вказаний Закон в основу розмежування усієї сукупності платників цього податку поклав критерій резидентства. При цьому не має першочергового значення, чи є фізична особа громадянином України, громадянином іноземної держави чи особою без громадянства.
Платниками податку є:
резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
Винятком є нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.
Спрощена система оподаткування суб’єктів малого підприємства.
Державна підтримка малого бізнесу через систему оподаткування є одним із шляхів подолання економічної кризи в Україні.
Спрощена система оподаткування запроваджується для юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
Суб’єкт підприємницької діяльності, який перейшов на спрощену систему оподаткування, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:
6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у випадку сплати податку на додану вартість згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”.
Отже, на зазначених платників поширюються всі норми згаданого Закону, у тому числі і щодо ведення податкового обліку (книг обліку придбання та книг обліку продажу товарів (робіт, послуг)), заповнення податкових накладних, подання декларації з податку на додану вартість.
10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у випадку включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Оскільки у випадку обрання юридичними особами ставки єдиного податку у розмірі 10 відсотків ці особи не є платниками податку на додану вартість, то відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” такі суб’єкти підприємницької діяльності:
не мають права при продажу будь-якої продукції (товарів, робіт, послуг) виписувати податкову накладну та вказувати в ній суму податку на додану вартість;
не мають права на податковий кредит по сумах податку, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг).
Зазначені суми податку включаються до вартості товарів (робіт, послуг). Операції з подальшого продажу товарів (робіт, послуг) як покупних, так і власного виробництва, здійснюються без нарахування податку на додану вартість.
Щодо доцільності застосування ставки податку в розмірі 6 % або 10 % виручки, то слід оцінювати обсяг матеріальних витрат виробництва і обігу підприємства. Чим менші ці витрати, тим більш приваблива для підприємства ставка оподаткування 10 % від виручки.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), включаючи суму попередньої оплати.
У випадку здійснення операцій з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.
Суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунку.
Для переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.
Заява подається не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.
Суб’єкт малого підприємництва – юридична особа для податкового обліку зобов’язана вести книгу обліку доходів та витрат (табл. 12.5) та касову книгу.
Плата за землю.
1 2 3 4 5