3.3 Сучасний стан Української валютної біржі
Членами біржі можуть бути тільки банки, фінансові установи та спеціалізовані брокерські контори, що мають ліцензію НБУ на ведення валютних операцій. Національний банк України та засновники, що мають ліцензії НБУ на ведення валютних операцій, вважаються членами біржі за статусом.
Члени біржі сплачують вступні, щорічні членські внески та внески до страхового фонду біржі. Для прийому в члени біржі потрібно мати рекомендацію двох засновників та подати певні документи, серед яких завірений аудитором річний фінансовий звіт. Комерційні банки для прийому в члени біржі повинні не менш як рік мати ліцензію на ведення валютних операцій і здійснювати валютні операції. При цьому вони повинні виконувати вимоги щодо мінімальної кількості клієнтів, які перебувають на валютному обслуговуванні, та щодо залишків на валютних рахунках. Для вступу в члени біржі комерційний банк повинен обов'язково мати кореспондентські відносини з кількома першокласними банками світу. Рішення про прийняття в члени біржі приймається 2/3 загальної кількості голосів членів біржового комітету [8]
4. Механізм здійснення операцій
4.1 Основні учасники міжнародного валютного ринку
Враховуючи масштабність та популярність біржового валютного ринку основними його учасниками, як і валютного ринку загалом є: комерційні банки, валютні біржі; центральні банки; іноземні фірми; інвестиційні фонди; брокерські та дилерські контори; фізичні особи. Таке різноманіття учасників обумовлено тим, що діяльність на валютному ринку приносить непогані прибутки. Наприклад, зарубіжні банки до 60% своїх прибутків отримують від операцій на міжнародному валютному ринку. Усіх учасників валютних ринків можна класифікувати на активних і пасивних. Перші – здійснюють операції з купівлі-продажу валюти за цінами, які вони самі пропонують. Частіше всього – це банки і брокерські контори. Вони впливають на процес ціноутворення на валютному ринку. Таких учасників називають маркет-мейкерами. На відміну від активних, пасивні учасники – маркет-юзери не можуть виставляти власні котировки і здійснюють купівлю-продаж за цінами виставленими маркет-мейкерами. Розглянемо основних учасників валютних ринків більш детальніше. Комерційні банки. Початково валютний ринок виник та існував як міжбанківський. У комерційних банках концентруються рахунки клієнтів, крім того банки можуть проводити операції на основі залучених коштів. На міжнародний валютний ринок найбільший вплив мають банки, щоденний обіг яких сягає млрд доларів США. До таких банків можна віднести Barcleys Bank, Citibank, Chase Manhatten Bank, Swiss Bank Corporation, Union Bank of Switzerland. 499 Центральні банки. Основною функцією центральних банків є управління валютними резервами, здійснення валютних інтервенцій, а також регулювання рівня відсоткових ставок за вкладами в національній валюті. Найбільший вплив на світовому валютному ринку мають Федеральна резервна система США, Європейський центральний банк, Центральний банк Великої Британії. Валютні біржі. Завдяки глобалізаційним процесам і поширенню електронізації біржових торгів сьогодні валютні біржі виступають провідними фінансовими центрами, які акумулюють біржову торгівлю валютними курсами напряму і через посередників. Найпотужнішими світовими валютними біржами є Лондонська, Нью-Йоркська і Токійська. Брокерські та дилерські контори. Основна функція брокерських та дилерських контор полягає в наданні посередницьких послуг на біржовому валютному ринку з купівлі продажу біржових інструментів на валютні курси. За свої послуги брокерські контори отримують винагороду у вигляді комісійних. Водночас, на ринку Форекс є відсутнім таке поняття як процент від угоди, натомість дилери котирують валюту з спредом, в якому вже закладені їх комісійні. Серед брокерських контор на міжнародному валютному ринку найбільш відомими є Lasser Marshall, Harlow Butler, Tullet and Tokio, Coutts та ін. Іноземні компанії. Компанії, які беруть участь у міжнародній торгівлі, часто мають потребу у іноземній валюті. До того ж, вони зацікавлені у хеджуванні курсових ризиків, що забезпечується на основі проведення біржових операцій на валютних біржах [9] Інвестиційні учасники. Це різноманітні міжнародні інвестиційні, пенсійні, страхові компанії, трасти, хедж-фонди, основною метою діяльності яких, як правило, є диверсифікація ризиків і управління портфельними інвестиціями. Найбільш відомим є фонд Quantum Джорджа Сороса, який здійснює успішні валютні спекуляції на міжнародному валютному ринку. Фізичні особи. Нині все більшої популярності набуває гра приватних інвесторів на біржі. Фізичні особи отримали можливість вкладати свої збереження і активно здійснювати валютні спекуляції на біржі через Інтернет-трейдинг, який забезпечує 24 години на добу доступ до біржових торгів на будь-якому біржовому чи позабіржовому майданчику в світі. Переважна більшість фізичних осіб долучається до спекулятивних операцій на біржовому валютному ринку завдяки можливості маржинальної торгівлі. 500 Особливість маржинальної торгівлі на валютному ринку полягає в тому, що власний капітал інвестора становить 1-3% від вартості укладених угод або відкритих позицій на ринку.
4.2 Механізм здійснення валютних операцій
Учасникам торгів дозволено здійснювати операції двох видів:
- від свого імені за дорученням клієнтів;
- від свого імені і за свій рахунок.
Учасники торгів можуть довірити здійснення операцій на валютній біржі своїм представникам - дилерам. Проте дилер на валютній біржі не може здійснювати угоди для себе, він є лише представником учасника торгів.
У біржових торгах його учасники можуть бути представлені очно або заочно.
Валютні операції на біржі укладаються за такою схемою [10]:
- клієнт приймає рішення про купівлю або продаж іноземної валюти і вибирає учасника торгів, через якого будуть здійснюватися угоди. Таким чином, клієнт виступає в ролі продавця або покупця валюти, її продавцем або покупцем може бути як підприємство, організація, так і будь-який банк, що має ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з іноземною валютою. У зв'язку зі спекулятивним характером валютних операцій банку разом із ліцензією одночасно встановлюється ліміт на здійснення операцій з валютою;
- укладення угоди між клієнтом і учасником торгів. Якщо учасник торгів при укладенні угод з валютою виступає від свого імені за дорученням клієнта і за його рахунок, то угода з клієнтом оформлюється за його розсудом письмово, тобто документально (письмове поручительство, факс, телекс), або усно;
- блокування коштів клієнта для виконання угод. Оскільки учасник торгів на валютній біржі несе фінансову відповідальність за невиконання клієнтом своїх зобов'язань, він має право вимагати від нього блокування перед початком торгів всієї або частини суми угоди, заявленої клієнтом до торгів в іноземній валюті або в гривнях;
- формування заявки клієнта. Для купівлі (або продажу) іноземної валюти клієнт подає учаснику торгів заявку.
У цій заявці клієнт повинен зазначити валюту операції або її код, розмір угоди і запропонований валютний курс (якщо заявка "лімітована"), за яким він згоден її купити (або продати). Якщо заявка "нелімітована", зазначається, що валюта може бути куплена (або продана) за поточним біржовим курсом.
У заявці на покупку іноземної валюти клієнт декларує мету її використання. Як правило, метою можуть бути розрахунки за такими валютними операціями:
- купівля товарів і послуг, прав на інтелектуальну власність, розрахунки, за якими здійснюються на умовах без відстрочення платежу і не припускають залучення позичкових коштів в іноземній валюті;
- спрямування дивідендів від інвестицій в економіку країни;
- здійснення поточних платежів з виплати відсотків і основного боргу за залученими позичковими коштами.
Відкриття в уповноваженому банку спеціального рахунку клієнта. Спеціальні рахунки служать для обчислення іноземної валюти, купленої для клієнтів на валютній біржі і відкриваються в уповноважених банках, що одержали доручення клієнта на купівлю іноземної валюти. Уповноважений банк здійснює контроль за цільовим використанням коштів, що містяться на зазначеному рахунку, враховує надходження і списання фінансових ресурсів після пред'явлення клієнтами відповідних документів.
Якщо іноземна валюта куплена на валютній біржі з пред'явленням відповідних документів, клієнт повинен використати її упродовж не більш як двох місяців від дати її зарахування на спеціальний рахунок. Але якщо валюта куплена без наявності відповідних документів, її необхідно реалізувати протягом не більш як 15 робочих днів від дати її зарахування на зазначений рахунок. Після закінчення термінів зберігання невикористану валюту клієнта уповноважений банк зобов'язаний продати на валютній біржі на чергових торгах.
Заявка учасника торгів на купівлю і (або) продаж іноземної валюти. Для участі в купівлі або продажу іноземної валюти перед початком торгів її учасники подають курсовому маклеру, який веде біржовий торг, попередні заявки і зведення про наявність коштів на їхніх кореспондентських рахунках в банках, що їх обслуговують. Кожна валютна біржа може рекомендувати учасникам торгів відкрити кореспондентські рахунки в зазначених банках. У заявках учасників торгів не робиться розбивка на операції, здійснені за свій рахунок, а також за дорученням клієнтів або уповноважених банків, що не є членами валютної біржі. Розрізняють два види попередніх заявок від учасників торгів:
- на особисту участь у торгах;
- на заочну участь у торгах.
У заявці учасника торгів зазначається сума купівлі або продажу іноземної валюти, а також її курс, за яким він готовий купити або продати валюту. Сума купівлі або продажу іноземної валюти зазначається в доларах США. Протягом усього біржового дня його учасники через своїх представників можуть подавати додаткові заявки, змінювати суми купівлі або продажу, а також курс раніше поданих заявок.
Попередні заявки повинні бути подані учасниками торгів не пізніше, ніж за одну годину до початку аукціону.
Біржовий торг на валютній біржі проводиться у формі аукціону, що його веде курсовий маклер. До його обов'язків також входить визначення поточного курсу іноземної валюти до вітчизняної грошової одиниці.
При проведенні аукціону важливо встановити початковий курс валюти, з якого починається аукціон. У якості початкового курсу можуть використовуватися [11]:
- курс, зафіксований на попередніх торгах даної валютної біржі;
- останній курс Міжбанківської валютної біржі;
- офіційний курс Національного банку України. Який із зазначених курсів брати за початковий курс - встановлює Біржова рада.
Перед початком торгу курсовий маклер повідомляє суми заявок на продаж і купівлю. Заявки на продаж становлять пропозицію, на купівлю - попит.
Обов'язок маклера полягає у встановленні балансу між попитом і пропозицією, тобто він повинен домогтися фіксингу.
Фіксинг - це стан торгів, при якому обсяг заявок на продаж іноземної валюти стає рівним обсягу заявок на її купівлю. Момент досягнення фіксингу є моментом завершення торгів (аукціону). Фіксинг характеризується певним курсом іноземної валюти до національної, що стає єдиним курсом укладення угод і здійснення розрахунків за ними на цих торгах. Фіксинг не досягається автоматично. Існують певні правила, що дають можливість його встановити.
Якщо пропозиція перевищує попит, то маклер понижує курс валюти; при перевищенні попиту над пропозицією маклер, навпаки, підвищує курс іноземної валюти щодо національної.
Наприклад, обсяг купівлі становить 1100 у.о. валюти, а обсяг продажу - 700, тобто обсяг купівлі перевищує обсяг продажу, що створює умови для збільшення курсу валюти. У цьому разі для досягнення фіксингу необхідно:
а) зняти (зменшити) обсяг купівлі;
б) збільшити обсяг продажу.
Якщо ж обсяг купівлі буде становити 700 у.о. валюти, а обсяг продажу - 1200, то обсяг продажу перевищить обсяг купівлі, тобто курс валюти почне падати. У цьому разі для досягнення фіксингу необхідно:
а) зняти (зменшити) обсяг продажу;
б) збільшити обсяг купівлі.
Не допускається зміна напрямку курсу іноземної валюти до національної після першої зміни початкового (стартового) курсу.
Одиниця зміни курсу іноземної валюти до національної у процесі торгів визначається курсовим маклером. Залежно від різниці між попитом і пропозицією вона може встановлюватися від 0,1 до 10 одиниць.
Додаткові заявки при зміні суми купівлі або продажу подаються учасниками торгів через своїх дилерів.
Коригування додаткової заявки, що змінює співвідношення попиту і пропозиції на обернене, полягає у виконанні її частини в обсязі, якого не вистачає для її задоволення.
Використовуються такі види коригування заявок:
- збільшення валюти на продаж;
- збільшення обсягу купівлі валюти;
- зменшення обсягу купівлі валюти;
- зняття валюти з продажу.
При одночасному надходженні однієї із заявок від різних дилерів пріоритет має заявка, максимальна за розміром.
Виходячи з правил досягнення фіксингу, можливі два альтернативних варіанти встановлення біржового курсу.
Варіант перший. За заявками, що надійшли на біржу до початку торгів, курсовий маклер (офіційна особа біржі) встановлює верхню і нижню межі ("курсова такса"), У рамках яких напевне має бути зафіксований остаточний курс торгів, наприклад, за 1 долар США - 5,5424 грн - курс продавця (за цим курсом подано найбільшу кількість заявок на продаж), 5,3999 грн - курс покупця (за цим курсом надійшла найбільша кількість заявок на купівлю).
Розглянемо дії курсового маклера та учасників торгів. Дії курсового маклера. Кожні три хвилини курсовий маклер змінює курс гривні у бік підвищення (якщо попит перевищує пропозицію) або зниження (якщо пропозиція перевищує попит). Курсовий маклер (його помічники) фіксує у процесі торгів усі зміни, внесені її учасниками щодо кількості заявленої валюти й умов її продажу.
Дії учасників торгів. Після оголошення "курсової такси" учасники торгів подають нові заявки або відкликають раніше подані через дилерів, що перебувають у біржовому залі, з якими вони контактують через засоби зв'язку. Подача нових заявок або відкликання старих здійснюється періодично (інтервалом три хвилини) у міру зміни валютного курсу.
Подача нових і відкликання старих заявок залежить від співвідношення попиту і пропозиції.
У разі перевищення попиту над пропозицією:
- продавці валюти можуть лише збільшити кількість запропонованої валюти, а також змінити умови раніше поданих заявок у бік підвищення курсу гривні для того, щоб збалансувати попит і пропозицію;
- покупці валюти можуть лише зменшити кількість валюти, що купується, а також змінити умови раніше поданих заявок у бік зниження курсу валюти щодо гривні.
У разі перевищення пропозиції над попитом:
- продавці валюти звичайно зменшують кількість валюти, що продається, а також змінюють умови раніше поданих заявок у бік підвищення курсу гривні;
- покупці валюти, як правило, збільшують кількість валюти, що купується, а також змінюють умови раніше поданих заявок у бік зниження курсу гривні.
При здійсненні фіксингу курсовий маклер прагне задовольнити максимально можливу кількість заявок при єдиному курсу.
Варіант другий. Аукціон починається зі стартового курсу. Попит і пропозиція регулюються в межах різниці між попитом і пропозицією. На момент, коли попит і пропозиція врівноважуються або різниця між ними змінюється в протилежний бік, відбувається фіксинг і торги закінчуються. Всі конкретні угоди на заявлені суми здійснюються за зафіксованим курсом.
Наприклад, попит становить 1535 тис. грн; пропозиція - 772 тис. грн Після фіксингу курси відразу вписуються в таблиці валютного залу. Біржа організовує оперативну публікацію середнього курсу продавця і покупця.
Реєстрація операцій з купівлі-продажу. Всі операції учасників торгів з купівлі-продажу іноземної валюти щотижня реєструються на валютній біржі з висвітленням:
- обсягів купівлі і продажу іноземної валюти (із зазначенням операцій, здійснених за свій рахунок і за доручення клієнтів);
- обсягів продажу іноземної валюти зі спеціальних рахунків;
- валютного курсу за укладеними угодами.
Проте слід зазначити, що згідно з законодавством країни така інформація про учасників торгів є комерційною таємницею і розголошенню не підлягає.
Розрахунок за угодами. Після закінчення біржових торгів укладені угоди оформлюються біржовими посвідченнями, що мають силу договору. Вони виписуються в двох примірниках, підписуються курсовим маклером і учасниками торгу. Розрахунки учасників торгів за угодами, укладеними на валютній біржі, здійснюються на підставі біржових посвідчень відповідно до встановленого порядку розрахунків за біржовими операціями з іноземною валютою, яким визначаються:
- банк, що відкриває рахунки для учасників торгів і бере участь у розрахунках;
- терміни здійснення розрахунків за угодами;
- відповідальність учасників торгів і валютної біржі за порушення порядку і терміну здійснення розрахунків.
5. Комунікації
5.1 Функції валютних бірж та операції, що здійснюються на валютних біржах
Завдання біржі полягає у виявленні ринкових цін на іноземну валюту. В рамках цього завдання біржа здійснює такі функції:
Виявлення і регулювання біржових цін.
Біржа бере участь у формуванні та регулюванні цін на біржовий товар. Концентрація попиту і пропозиції на біржі, укладання великої кількості угод в значній мірі виключають вплив неринкових факторів на ціну, роблять її максимально наближеною до реального попиту і пропозиції.
Освіта і прогноз цін.
Зосередження на біржі продавців і покупців, масовий характер біржових угод і їх масштаби в силу того, що угоди укладаються на великі суми в іноземній валюті, роблять курс, встановлений на біржі, найбільш репрезентативною ринковою ціною на валюту. Вона, в свою чергу, враховується при укладанні угод на терміновому ринку. В результаті біржові ціни на валюту виконують функцію ціноутворення.
Крім цього, валютні біржі здійснюють всі або більшість таких функцій [12]:
-матеріально-технічне забезпечення торгів;
-відбір учасників біржових торгів відповідно до встановлених біржею критеріями, які враховують фінансовий стан особи та її ділову репутацію;
-розробка правил укладення та виконання біржових угод;
-контроль за дотриманням цих правил і законодавства,
включаючи повноваження щодо накладення санкцій і застосування превентивних заходів (призупинення торгів, відсторонення окремих учасників і т.п.);
-розробка юридичних та фінансових механізмів, що забезпечують виконання зобов'язань, що виникають з біржових угод;
-поширення інформації про ціни, що складаються в результаті біржових торгів, і кількість укладених угод;
-зведення заявок протилежної спрямованості, в результаті чого укладається угода;
-визначення і врахування взаємних зобов'язань учасників торгів;
-здійснення розрахунків за зобов'язаннями, які виникають з угод, укладених учасниками біржових торгів.
Валютна біржа виступає посередником при здійсненні валютних операцій. У деяких з країн, де існують валютні біржі, операції з іноземною валютою дозволено здійснювати тільки через них.
Учасниками біржових торгів валютою в більшості країн є кредитні організації, рідше - інші фінансові організації, наприклад страхові і пенсійні фонди, інвестиційні компанії, що діють через брокерські фірми. На рахунках бірж відображаються всі валютні операції учасників торгів, а біржа в даному випадку виступає гарантом розрахунків.
Основними операціями, здійснюваними на валютних біржах, є: форвардна (forward), спотова (spot) і свопова (swap) покупка і продаж валют.
Термінові валютні угоди (форвардні, ф'ючерсні) - це валютні угоди, при яких сторони домовляються про постачання обумовленої суми іноземної валюти через певний строк після укладання угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладення. З цього визначення випливають дві особливості термінових валютних операцій:
Існує інтервал у часі між моментом укладення і виконання угоди. У сучасних умовах термін виконання угоди, тобто поставки валюти, визначається як кінець періоду від дати укладення угоди (термін 1-2 тижні, 1,2,3,6,12 місяців і до 5 років) або будь-який інший період в межах строку.
Курс валют по терміновій валютній операції фіксується в момент укладання угоди, хоча вона виконується через певний термін.
Термінові угоди з іноземною валютою здійснюються в наступних цілях:
-конверсія (обмін) валюти в комерційних цілях, завчасна продаж валютних надходжень або покупка іноземної валюти для майбутніх платежів, щоб застрахувати валютний ризик;
-страхування портфельних чи прямих капіталовкладень за кордоном від збитків у зв'язку з можливим зниженням курсу валюти, в якій вони здійснені;
-отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.
Валютні операції СПОТ найбільш поширені і складають до 90% обсягу валютних угод. Їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладення. При цьому вважаються робочі дні по кожній з валют, що беруть участь в угоді, тобто якщо наступний день за датою угоди є неробочим для однієї валюти, термін постачання валют збільшується на 1 день, але якщо наступний день неробочий для іншої валюти, то термін поставки збільшується ще на 1 день. Для угод, укладених в четвер, нормальний термін поставки - понеділок, в п'ятницю-вівторок (субота і неділя - неробочі дні).
По угодах "спот" поставка валюти здійснюється на рахунки, зазначені банками - одержувачами. Дводенний термін переказу валют по укладеній угоді раніше диктувався об'єктивними труднощами здійснити його в більш короткий термін.
Валютні операції з негайною поставкою є самим мобільним елементом валютної позиції і містять в собі певний ризик. За допомогою операції "спот" банки забезпечують потреби своїх клієнтів в іноземній валюті, перелив капіталів, в тому числі "гарячих" грошей, з однієї валюти в іншу, здійснюють арбітражні та спекулятивні операції [13]
Різновидом валютної угоди, що поєднує готівкову операції, є угоди "своп". Подібні угоди відомі з часів середньовіччя, коли італійські банкіри проводили операції з векселями; пізніше вони отримали розвиток в формі репортних і депортних операцій. Репорт-поєднання двох взаємно пов'язаних угод: наявного продажу іноземної валюти та покупки її на термін. Депорт - це поєднання тих же угод, але в зворотному порядку: покупка іноземної валюти на умовах "спот" і продаж на термін цієї ж валюти.
Пізніше операції "своп" придбали форму обміну банками депозитами в різних валютах на еквівалентні суми. Недоліком подібної операції було збільшення балансу банку на суму цієї операції, що погіршувало його коефіцієнти і створювало додаткові ризики. Валютна операція "своп" дозволяє ці проблеми: облік зобов'язань здійснюється на позабалансових статтях, обмін валют відбувається у формі купівлі - продажу, тобто єдиної угоди.
"Своп" - це валютна операція, що поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контрсделкі на певний термін з тими ж валютами. При цьому домовляються про зустрічні платежі два партнери (банки, корпорації та ін.). За операціями "своп" готівкова угода здійснюється за курсом "спот", який в контрсделкі (терміновий) коригується з урахуванням премії або дисконту в залежності від руху валютного курсу. При цьому клієнт заощаджує на маржі - різниці між курсами продавця і покупця по готівкової угоді. Операції "своп" зручні для банків: вони не створюють відкритої позиції (купівля покривається продажем), тимчасово забезпечують необхідною валютою без ризику, пов'язаного зі зміною її курсу. Операції "своп" використовуються для:
-здійснення комерційних угод: банк продає іноземну валюту на умовах негайної поставки і одночасно купує її на термін.
-придбання банком необхідної валюти без валютного ризику (на основі покриття контрсделкі) для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікації валютних авуарів.
-взаємного міжбанківського кредитування в двох валютах.
Операції "своп" здійснюються не тільки з валютами, а й з відсотками. Сутність цієї угоди з відсотками полягає в тому, що одна сторона зобов'язується виплатити іншій відсотки за ставкою ЛІБОР в обмін на отримання відсотків за фіксованою ставкою з метою отримання прибутку у вигляді різниці між ними. При цьому сторона, що має середньострокові вкладення за фіксованим відсотком, але короткострокові пасиви або пасиви по переглядається відсотку, страхує свій процентний ризик (процентну позицію), "купуючи" довгострокову фіксовану ставку, або навпаки.
Документація за операціями "своп" порівняно стандартизована, включає умови їх припинення при неплатежі, техніку обміну зобов'язаннями, а також звичайні пункти кредитної угоди. Вони дають можливість отримувати необхідну валюту, компенсувати тимчасовий відлив капіталів з країни, регулювати структуру валютних резервів, в тому числі офіційних.
1 2 3