Ім'я файлу: Загальна характеристика банківського права.docx
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 14.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Внутрішня політика.docx
задачі.docx
Розквіт і занепад Афін.docx

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та

природокористування

Навчально-науковий інститут права

Кафедра спеціальних юридичних дисциплін



ДОПОВІДЬ


з дисципліни «Банківське право»

На тему:

Загальна характеристика банківського права. Предмет і метод банківського права. Банківська система України.




Виконав:


Студент ННІП

напряму підготовки «Право»

1 курсу, групи ПР-31

Юхимук Владислав Андрійович

№ в списку групи 25
Перевірив:

Професор (доцент) кафедри

спеціальних юридичних

дисциплін

Міщук Інна Володимирівна

Рівне – 2020 р.

1. Дати відповіді на питання теми.

1.1. Які суспільні відносини регулює банківське право?

Банківське право регулює:

1) відносини, які виникають з приводу, та в зв’язку організації і забезпечення функціонування банківської системи країни;

2) відносини, суб’єктами яких виступає держава від імені органів спеціально на те уповноважених, з іншої сторони суб’єктами виступають всі потенціальні учасники банківських правовідносин. Ці відносини мають владний характер. Метод регулювання – імперативний;

3) відносини, які виникають з приводу створення та державної реєстрації банків і кредитно-фінансових установ, легалізації їх діяльності( напр. отримання ліцензій, письмового дозволу), а також в зв’язку з контролем та надзором за дотриманням банком і кредитно-фінансовою установою вимог банківського законодавства. До суб’єктів цих суспільних відносин належать НБУ з однієї сторони, а з іншої комерційні банки та кредитно-фінансові установи і їх посадові особи. Ці відносини мають імперативний характер;

4) відносини, які виникають між банками та кредитно-фінансовими установами і користувачами банківських послуг. Ці відносини мають особисто-правовий характер, виникають між юридично рівними організаційно непідвладними одна одній та економічно самостійними суб’єктами, основою правового регулювання цих відносин є цивільний кодекс України, зокрема договори банківського рахунку, договори банківського вкладу та кредитного договору. Метод регулювання-диспозитивний.

1.2. Що означає поняття «банківське право»?

Банківське право – це система правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними й фізичними особами), що обслуговуються банками, а також порядок здійснення банківських операцій.

1.3. Назвіть основні принципи банківського права.

До принципів банківського права належать:

  • свободи економічної діяльності;

  • неухильного виконання економічних нормативів, встановлених НБУ, норм чинного законодавства;

  • принцип задоволення потреб клієнтів та максималізації отримання прибутку банками;

  • добровільності взаємовідносин і взаємної заінтересованості банківських установ та їх клієнтів;

  •  підтримки конкуренції та заборони економічної діяльності, що спрямована на монополізацію й недобросовісну конкуренцію;

  • контролю і нагляду за діяльністю банків та інших кредитно - фінансових установ.

1.4. Охарактеризуйте джерела банківського права.

До джерел банківського права відносяться:

Конституція України (ст.ст. 99, 100);

закони й постанови Верховної Ради України (наприклад, Закон України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Закон України від 22 листопада 1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», постанови Верховної Ради України «Про впорядкування оплати комерційними банками за здійснення платежів» від 24 грудня 1993 р.; «Про норматив обігу платіжних докумен­тів в Україні» від 25 червня 1993 р.).

У системі банківського законодавства особлива роль відводиться законам, які мають вищу юридичну силу і охоплюють найбільш важливі питання, що виникають у банківській сфері. Серед діючих виділяється такий важливий опорний закон, як Закон України від 20 березня 1991 р. «Про банки і банківську діяльність», який визначає правові основи існування банків, порядок створення й основні принципи їх діяльності, правове положення НБУ, встановлює правову природу взаємовідносин з клієнтами та їх захист.

Серед джерел банківського права важливий блок складають підзаконні нормативні акти, які можна поділити на дві групи:

1. Укази й розпорядження Президента України та постанови Кабінету Міністрів України.

Наприклад, Укази Президента України від 12 червня 1995 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», від 16 березня 1995 р. «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», від 29 січня 1997 р. «Про Державний інвестиційно-кліринговий Комітет»; розпорядження Президента України від 25 травня 1995 р. «Про заходи щодо розв’язання кризи платежів і підтримку вітчизняних виробників»; Постанови Кабінету Міністрів України, які приймаються відповідно до ст. 117 Конституції України, є обов’язковими до виконання на всій території України. Наприклад, постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення системи розрахунків за споживану електричну й теплову енергію» від 21 травня 1997 р., «Про врегулювання окремих питань взаєморозрахунків із належних до бюджетів платежів» від 21 лютого 1997 р. та ін.

2. Нормативні акти міністерств, державних комітетів, НБУ, в галузі банківської діяльності. Ці акти приймаються в межах компетенції тієї організації, що їх видає, у формі постанов, положень, наказів, інструкцій, правил тощо. Наприклад, постановою Правління НБУ від 13 жовтня 1997 р. затверджено Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні; постановою Правління НБУ від 7 травня 1997 р. — Положення про порядок реєстрації одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів; наказом Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 25 лютого 1997 р. затверджений «Порядок виписування та погашення простих векселів, що видаються вітчизняними нафтопереробними заводами у разі поставки на ці заводи нафти суб’єктами підприємницької діяльності — резидентами».

До цієї групи належать також нормативні акти, прийняті асоціаціями та господарюючими суб’єктами (наприклад, рішення Асоціації комерційних банків та локальні акти – статути комерційних
банків, установчі договори, положення про філії, представництва).

У правовому відношенні важливе значення має введення Указом Президента України від 3 жовтня 1992 р. в Україні державної реєстрації відомчих нормативних актів, що здійснюється Міністерством юстиції України (відносно актів, прийнятих центральними органами та управліннями юстиції областей і міст Києва і Севастополя, відносно актів місцевих органів управління). Це правило поширено і на нормативні акти, що видаються НБУ, якщо суб’єктом їх є фізична особа. Державна реєстрація відомчих нормативних актів спрямована на дотримання принципу верховенства закону та забезпечення законності актів відомчого нормотворення, їх відповідності законам, додержання охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій в Україні.

1.5. Що слід розуміти під банківськими правовідносинами?

Банківські правовідносини - це врегульовані нормами банківського права відносини, що виникають у сфері банківської діяльності. Банківські правовідносини встановлюють між учасниками юридичний зв'язок організаційного і майнового характеру, який врегульовано нормами банківського права.

1.6. Назвіть особливості банківських правовідносин.

Банківські правовідносини мають свої особливі ознаки:

1) виникають у специфічній сфері економічної діяльності держави і пов’язані з її банківською діяльністю.

2) складаються з двох елементів — владно-організаційного (наприклад, реєстрація Національним банком комерційних банків) і майнового (отримання клієнтом кредиту в установі банку).

3) однією з вимог банківських правовідносин є обов’язкова участь банків і виконання ними у зв’язку з цим своїх функцій.

4) у цих відносинах задіяний специфічний метод, який базується на поєднанні двох різних методів регулювання — методі владних повноважень відносно іншого учасника та методі юридичної рівності сторін, що стосується сфери майнових відносин.

1.7. Який склад банківських правовідносин?

Банківські правовідносини складаються із суб’єктів, між якими виникли правові відносини, об’єктів та змісту, тобто суб’єктивних юридичних прав і обов’язків. Суб’єктами банківських правовідносин можуть бути державні органи (НБУ), юридичні особи (комер­ційні банки, підприємства), фізичні особи (громадяни України, іноземці). Особливим суб’єктом цих відносин є держава.

1.8. Охарактеризуйте методи банківського права.

Метод банківського права – сукупність прийомів, способів та засобів, що визначають вплив на відносини, що складають предмет банківського права.

1) імперативний (наприклад, обов’язковість ліцензування банківської діяльності);

2) диспозитивний (можливість вибору клієнтом комерційного банку для обслуговування; вибір форми розрахунків)

3) комплексний (імперативно встановлені вимоги щодо ведення бухгалтерської звітності і можливість банка самостійно формувати власну облікову політику)

У відносинах між НБУ і комерційними банками характерний імперативний метод правового регулювання. Його характерними рисами є:

  • формування і використання відносин за принципом “команда – виконання”, тобто одна сторона відносин є владною, а інша підвладною;

  • наявність державно-владних приписів;

  • юридична нерівність сторін у банківських відносинах;

  • відсутність можливості домовленості сторін;

  • суб’єкти відносин, виконуючи владні, управлінські та інші функції, діють за своїм розсудом в межах наданих їм повноважень.

Відносинам між банками і їх клієнтами характерний диспозитивний метод правового регулювання, оскільки ці відносини регулюються нормами цивільного чи господарського права. Відмінними рисами даного методу є:

  • рівність учасників правовідносин;

  • автономія учасників правовідносин, що означає здатність особи вільно (незалежно) формувати свою волю і здійснювати свої права в своїх інтересах;

  • самостійність учасників правовідносин, що виражається в можливості особи самостійно розпоряджатися належним йому майном, нести відповідальність за своїми зобов’язаннями та ін.;

  • альтернативна можливість вибору суб’єктами різних варіантів поведінки в рамках закону.

Комплексного методу правового регулювання банківських відносин, об’єднує в собі окремі риси імперативного та диспозитивного методів, що характерні банківському праву. Характерними рисами даного методу є:

  • майнова самостійність учасників правовідносин;

  • застосування переважно способів непрямого (економічного) впливу на учасників правовідносин. Ці способи дають змогу сприяти формуванню сприятливої для суб’єктів банківського права ситуації, уповноважувати їх сторін на здійснення широкого, але досить визначеного переліку діянь, стимулювати активну діяльність і вибір оптимальних варіантів в процесі здійснення банківської діяльності;

  • поєднання регулювання відповідних суспільних відносин через видання нормативно-правового акту та укладення договору, що носить цивільно-правовий характер (прийняття Закону України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” від 20 вересня 2001 р.);

  • “коридор автономії волі” обов’язкових учасників банківських відносин, прикладом яких можуть бути правовідносини, що виникають в процесі створення кредитної установи при встановленні її засновниками розміру статутного капіталу. Так зокрема для банків, що здійснюють свою діяльність на території однієї області, у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних банків мінімальний розмір статутного капіталу на час реєстрації банку має бути повністю сплачений та не може бути менше, ‑ 10 млн. євро.

1.9. Визначте поняття «банківське законодавство».

Банківське законодавство – це сукупність законодавчих актів, які є формою вираження правових норм, спрямованих на регулювання повноважень, обов'язків та відповідальності сторін у правовідносинах за участю банку. Це поняття охоплює також сукупність інших джерел, а саме: нормативно-правові акти, які видаються Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, а також уповноваженими суб'єктами відповідно до законів України.


1.10. Що означає поняття «банківська система»?

Банківська система — сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму. Включає Центральний банк, мережу комерційних банків і інших кредитно-розрахункових центрів.

1.11. Яку роль виконує банківська система в державі?

Банківська система є складовою більш широкої системи — економічної системи держави. Таким чином, банки органічно вплетені у загальний механізм регулювання господарського життя, тісно взаємодіють із бюджетом і податковою системою, системою ціноутворення, з політикою цін і прибутків, з умовами зовнішньоекономічної діяльності. Банківська система взаємодіє з економікою, активно виливає на соціальну сферу, що проявляється в накопиченні коштів населення і підприємств, сприяючи зростанню рівня життя.

Банківська система виконує такі функції в державі:

  • а) створення грошей і регулювання грошової маси (банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. У виконанні цієї функції приймають участь всі ланки банківської системи (НБУ і комерційні банки), і вона стосується всіх напрямів банківської діяльності);

  • б) трансформаційна функція (банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх іншим, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й строки грошових капіталів та фінансові ризики);

  • в) стабілізаційна функція (забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку).

1.12. Які фактори впливають на функціонування банківської системи?

На розвиток і роль банківської системи впливають безліч факторів, які поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні фактори – це фактори зовнішнього середовища, які поділяють на п’ять основних груп: економічні, політичні, правові, соціально-психологічні і форс-мажорні.

1) економічні (виконання федерального бюджету, характер реалізованої грошово-кредитної політики, сформовану систему оподаткування, результати проведення економічних реформ);

2) політичні (рішення органів влади та управління на федеральному, регіональному і місцем рівнях, які впливають на характер рішень, що приймаються суб'єктами банківської системи: центральним банком, банками, кредитними організаціями, банківськими асоціаціями);

3) правові (впливає на розвиток банківської системи особливими правилами регулювання тих чи інших банківських операцій або угод, дозволяючи їх або забороняючи. Наприклад, в деяких країнах банкам забороняється виконувати певні операції з цінними паперами, вкладати свої кошти в капітали інших підприємств);

4) соціально-психологічні ( впевненість у правильності проведених економічних перетворень, в стабільності податкового, митного, валютного законодавства, у хороших перспективах для економіки в цілому, її окремих галузей, більшості населення);

5) Форс-мажорні (наслідки стихійних лих і непередбачуваних подій, які призводять до збоїв у платіжних системах). Поділяються вони на: природні та політичні.

- політичні (повені, землетруси, урагани), які технічно ускладнюють функціонування банківської системи: здійснення розрахунків і платежів, обслуговування клієнтів);

- політичні (закриття кордонів, введення міжнародних заборон на економічні відносини з іншими державами, військові конфлікти).

1.13. Що відноситься до другого рівня банківської системи?

Сучасна банківська система України, як і у більшості країн світу, складається з двох рівнів. На першому рівні виступає Національний банк України та його організаційна структура, на другому рівні — комерційні банки різних видів і форм власності, спеціалізації та сфер діяльності з відповідною мережею установ (філії, відділення).

У ринковій економіці комерційним банкам належить велика роль, вони акумулюють значну частину кредитних ресурсів і надають своїм клієнтам повний комплекс фінансових послуг, включаючи кредитування, залучення депозитів, розрахункове обслуговування, займаються випуском і розміщенням цінних паперів

 


 
скачати

© Усі права захищені
написати до нас