Введення Глава I. Місце роботи в групах, у навчально-виховному процесі

1 2 3 4 5

Ім'я файлу: Дослідження групових форм роботи на уроках історії.docx
Розширення: docx
Розмір: 65кб.
Дата: 14.02.2022
скачати
Пов'язані файли:
Горячих клавиш в Windows.doc
1.docx

Дослідження групових форм роботи на уроках історії

ПЛАН

Введення

Глава I. МІСЦЕ РОБОТИ В ГРУПАХ, У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

1.1 Створення соціально-психологічного клімату в групі

1.2 Дослідження педагогічного досвіду організації роботи в групах

Глава II. СПОСОБИ ДОСЯГНЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГРУПОВИХ ФОРМ РОБОТИ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

2.1 Технології педагогів-новаторів працюють у системі "Розвиваючого навчання" на уроках

2.2 Прийоми і засоби активізації пізнавальної діяльності у педагогічному процесі

2.3 Узагальнення досвіду використання групових форм роботи на уроках історії

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП
Довгий час в нашому суспільстві вважалося, що школа і конкретно вчитель повинні навчати і виховувати майбутнє покоління країни. Сім'я не ставилася на одну планку зі школою в плані відповідальності за виховання та навчання дітей. На сьогоднішній день проблема відповідальності батьків за дітей стоїть ще гостріше. Змінилися і вимоги до учня. Тепер він повинен бути активним учасником навчального процесу. Багаторічний аналіз навчально-виховного процесу в школі та інших навчальних закладах виділив два головних "кити": самостійність і колективізм. Саме на цих двох "китах" повинен перебудовувати сучасний вчитель навчально-виховний процес у школі. Тому завдання сучасного вчителя полягає в докорінній перебудові навчально-виховного процесу на основі підвищення самостійності учнів та посилення колективізму.
У наш час багатьма вчителями-новаторами освоєні нетрадиційні форми роботи на уроці з учнями. Однією з них є групова робота, яка дозволяє розвивати творчі здібності учнів на уроці. Групова форма роботи вирішує поставлені навчально-виховні завдання для сучасного вчителя. Тому організація групової роботи важлива для досягнення високого рівня викладання кожного вчителя на будь-якому уроці. Робота в групах сприяє згуртуванню і розвитку самостійності кожного учня. Звідси й випливає необхідність впровадження такої форми роботи в навчальний процес.
Предметом дослідження групової форми роботи є педагогічний процес.
Об'єктом дослідження є учні (5-х - 9-х класів). У відповідності з формулюванням теми: "Дослідження групових форм роботи на уроках історії".
Мета даного дослідження:
1) систематизувати групові та колективні можливості учнів на уроках історії;
2) показати результати систематичної роботи в групах.
Були поставлені завдання:
1) розглянути психологічний аспект роботи учнів в групах;
2) узагальнити вітчизняний досвід організації роботи в групах;
3) проаналізувати технології педагогів-новаторів працюють у системі "Розвиваючого навчання";
4) виявити прийоми і засобу включення учнів у групову діяльність;
5) дати аналіз роботи в групах на уроці історії (на прикладі педагогічної практики).
Завданнями, поставленими в даній роботі, займалися багато педагогів і психологи радянського періоду і нашого часу, тому методична база з даної теми досить широка. Існує багато методичних розробок з даної теми, в яких висвітлюються різні проблеми групових форм роботи на уроках. Це такі роботи, як:
- Лійметс Х.І. "Групова робота на уроці", "Місце групової форми роботи серед інших форм навчання";
- Бенко А. "Про організацію групової роботи і виборі завдань для неї" і т.д.
Велику допомогу в освоєнні вчителями нових форм роботи на уроках можуть надати літературні видання, розроблені з урахуванням опису різних педагогічних технологій. Це роботи:
- Шуркова Н.Є. "Практикум з педагогічної технології", "Збори строкатих справ";
- Шуркова Н.Є., Залекер О.П. "Педагогічна студія" і т.д.
Величезний інтерес представляє собою педагогічна скарбничка вчителів-практиків, які працюють у системі "Розвиваючого навчання". До них можна віднести авторські розробки уроків таких учителів як:
- Мухіна А.А. і Голунцова С.А. / Ж. "Початкова школа", 1998 р.;
- Миколаєва Г. / ж. "Народна освіта" № 12, 1970 р.;
- Батьківщина Н. і Руденко М. / р. Історія, 1997 р.;
- Чорнобай П.Д. / Ж. "Питання психології", 1997 р.;
- Тирський Є.А. / Ж. "Викладання історії в школі", 1991 р. і т.д.

Глава I. МІСЦЕ РОБОТИ В ГРУПАХ, У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

1.1 Створення соціально-психологічного клімату в групі

По даній темі існує велика література. Перш за все це роботи:
- Х.І. Лійметс [1], Немова Р.С. [2], Р.В. Бернс [3], М.Т. Анікєєва [4], І.М. Веренікіна [5]. Видано практичні посібники для вчителів: Є.Є. Вяземський, О.Ю. Стріловидні [6], Н.С. Щуркова [7].
З огляду на ці розробки, в роботі будуть розглянуті наступні питання:
1) Проблема організації дитячої групової діяльності на уроках;
2) Вплив групових форм роботи на особистість;
3) Психологічний клімат в групі і його створення.
У своїй діяльності вчитель виходить з деяких загальних положень, виконання яких забезпечує ефективність навчального процесу. Мова йде про дидактичних принципах. Ці принципи виводяться з цілей і завдань виховання і освіти підростаючого покоління, з даних теорії пізнання, вікової та педагогічної психології. Групова робота сприяє здійснення принципу активності і свідомості учнів при засвоєнні знань. Залучення особистого досвіду учнів розширює наочну основу навчання і збільшує міцність придбаних ЗУНов. Словом, групова робота є істотним запорукою реалізації ряду принципів дидактики.
Як вважають дослідники проблем соціальної психології, соціальний клімат між двома партнерами виникає в тому випадку, якщо вони обмінюються істотними для них цінностями. Обидва учасники одночасно є і дає, і отримує стороною [8].
У процесі навчання вчитель передає учням різні цінності, що представляють собою узагальнений досвід людства, фіксований в самих різних формах. Така передача може успішно відбуватися тоді, коли передавані суспільні цінності сприймаються учнями як цінностей, значущих для них особисто. Учитель, зі свого боку, повинен отримати певну особистісну задоволеність від своєї роботи, інакше педагогічна діяльність не може бути ефективною. Спираючись на дані соціальної психології, можна вважати, що для розвитку особистості найбільш сприятлива ситуація відносної рівноваги області обміну цінностями, коли кожна дитина в групі отримує можливість в рівній мірі знаходиться в ролі дає і одержує. Розвиток кожної особистості викликає нові потреби [9].
Вихід з цих міркувань у нас є підстава розглянути один з принципів дидактики: взаємне збагачення учнів на уроці.
Організація навчальної роботи за цим принципом передбачає застосування методів і форм роботи, які дозволили б учням вступати в обмін цінностями. Групова робота надає для цього найкращу, але не єдину можливість. Чималі можливості для обміну цінностями дають також взаємодопомога і взаємоконтроль, які нерідко використовуються в наших школах. Можна, звичайно, використовувати і різну інформованість учнів.
Принцип взаємного збагачення є не тільки вихідним для застосування групової роботи. Він дозволяє підійти з нових позицій і до індивідуальної роботи. Принцип взаємного збагачення важливий для організації всієї навчальної роботи. Але особливе значення він має для групової роботи.
Крім усього сказаного, організація групової діяльності повинна створювати оптимальні умови для отримання і виховання особистості. Які ж ці умови і якою має бути спільна навчальна діяльність дітей?
Перше таке умова - забезпечення кожному члену групи можливості для активної участі в усіх її справах.
Друга умова - отримання багатого і різноманітного досвіду спілкування та спільної діяльності в групах.
Третя умова - використання в групах таких норм і правил взаємодії, які ставлять інтереси дітей на перший план.
Четверте умова - відтворення у практичній діяльності дитячих груп тієї соціальної реальності, з якою діти, ставши дорослими, обов'язково повинні будуть зіткнутися. Діяльність розвиваються дитячих груп слід організувати таким чином, щоб поступово готувати дітей до дорослого життя.
П'ята умова - виявлення задатків дитини і перетворення їх у здібності [10].
Формулюючи завдання колективного виховання дітей, необхідно подбати про те, щоб до неї увійшли групові справи, пов'язані з вирішення найбільш складних життєвих проблем. Дитячі групи повинні створюватися для вирішення певних завдань і знаходитися в зоні найближчого розвитку дитини.
Питання про розвиток дітей у групах є складним і відповідальним, оскільки група може надавати двоїсте, як позитивне, так і негативний вплив на особистість. Поза спілкування з дорослими людьми та іншими дітьми дитина навряд чи набуде потрібні йому людські якості, отже, колектив йому необхідний. Але колектив може при наділення його великими повноваженнями над особистістю, перешкоджати його подальшому зростанню. Педагог на практиці стикається, таким чином, зі складним завданням: поправити діяльність колективу на розвиток позитивного, а не негативного впливу на особистість дитини.
Для того щоб цього досягти, дитячий колектив повинен жити досить різноманітним життям, застосовуючи різні види діяльності, які сприяли б розвитку особистості. Поняття соціально-психологічного клімату сьогодні міцно утвердилася в психології та педагогіці. Ставлення у загальному вигляді визначається як зв'язок суб'єкта з об'єктом, як одна з форм відображення людиною навколишньої дійсності "Відносини людини представляють свідому, виборчу, засновану на досвіді, психологічний зв'язок його з різними сторонами об'єктивної дійсності, що виражається в його діях, реакціях і переживаннях" [ 11].
Виходячи зі сказаного, стає можливим визначити соціально-психологічний клімат у групі як феномен, що представляє собою динамічне поле відносин, в якому розгортається групова діяльність і яке визначає самопочуття особистості, міру прояву особистісного "Я", а отже і розвиток кожного [12].
У структуру соціально-психологічного клімату входять відносини членів групи до Людини, відносно потрібних справі, ставлення до групи в цілому, ставлення до самого себе, ставлення до подій які у групі, ставлення до керівника, ставлення до соціальних цінностей, а також низка інших приватних відносин.
Залежно від характеру складаються в групі відносин, можна говорити про сприятливий (стимулюючому, що сприяє продуктивній спільній діяльності і розвитку кожної особистості) кліматі і несприятливому соціально-психологічному кліматі. Сприятливим є той клімат, при якому особистість відчуває себе захищеною "прийнятої" групою, має можливість і прагнення позитивно проявити своє "Я", активно вступає в діяльність і спілкування і отже інтенсивно розвивається. Несприятливий клімат можна охарактеризувати як умови при яких особистість не відчуває себе захищеною, прийнятій групою, не має можливості і не прагнути позитивно проявити себе, насилу набирає діяльність і спілкування і отже погано розвивається.
Вивчення впливу клімату на групу в цілому і на кожного члена групи окремо призводить до висновку про те, що педагогові зацікавленому в повноцінному розвитку кожної дитини, необхідно навчитися управляти цим явищем.
Прояснити це питання про способи регулювання соціально-психологічного клімату передує пошук характеристик сприятливого і несприятливого клімату. З цією метою викладач може використовувати ситуаційну гру. Одна частина слухачів грає роль дружного, згуртованого колективу, інша - намагається передати почуття і поведінку членів дифузної групи. Викладач задає обом групам питання про характер відносин, що переважають в одній і іншій групі, фіксує сказане членам груп і підсумовуючи сказане, заповнює таблицю. [13]

Характеристики сприятливого клімату	Характеристики несприятливого клімату
Доброзичливість Захищеність Мобільність Працездатність Ініціативність Оптимізм Свобода "Я"	Агресивність Незахищеність Інертність Лінощі Пасивність Песимізм Скутість

Під час роботи вчителя з групою іноді може виникнути така ситуація, коли педагогу вдається на короткий час змінити ситуацію в ній з несприятливим кліматом. З іншого боку непродумані або непрофесійні дії вчителі можуть, навпаки, погіршити сприятливу ситуацію в групі теж. В обох ситуаціях ми говорили про таке поняття, як соціально-психологічна атмосфера. В основу диференціації понять "клімат" і "атмосфера" психологи поклали принцип стійкості та функціонування цих явищ в групі.
Соціально-психологічна атмосфера - є переважне емоційний стан у колективі, зазначене за порівняно невеликий відрізок часу, викликане підготовкою або проведенням якогось конкретного справи або комплексу справ. [14]
"На відміну від поняття" психологічна атмосфера "поняття" соціально-психологічний клімат "позначає не ті чи інші ситуативні зміни в переважній настрої людей, а лише стійкі риси. Власне цим поняття клімату, що вживається в екологічному плані, і відрізняється від поняття атмосфери". [15]
Клімат можна розглядати як складання соціально-психологічних векторів групової атмосфери. Даний підхід дає підставу вказати спосіб формування сприятливого клімату в групі. Він полягає в постійному створенні та відновлення тієї атмосфери, яка за своїм змістом відповідає меті виховання. Оскільки і клімат, і атмосфера являє собою сукупність відносин, які можуть бути змінені, то клімат і атмосфера - явища, що піддаються регулюванню. Вплив педагога на клімат групи можливе через вплив на соціально-психологічну атмосферу. Але який механізм цього впливу? Виявляється механізмом формування сприятливого клімату в групі є привнесення цінності в життя групи і кожної окремої дитини.
Ціннісне сприйняття дійсності передбачає вміння педагога узагальнювати конкретність, абстрагуватися від Зокрема, бачити цінність там, де для дитини існує конкретна предметність.
Підводячи підсумки сказаного ми бачимо, що протягом багатьох років педагоги займалися пошуком можливостей підвищення ефективності навчання. Своє місце вже знайшла групова робота на уроці оскільки вона сприяє здійсненню дидактичних принципів при засвоєнні знань. Крім цього також вона служить залученню особистого досвіду учнів і розширенню наочної основи навчання. Групова роботи створює оптимальні умови для повчання і виховання особистості. Педагог - практик в цьому випадку повинен виступати в ролі регулятора таких явищ в групі, як соціально-психологічний клімат і соціально-психологічна атмосфера.

1 2 3 4 5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас