Відповіді на семінари Парило Анастасії Павлівни
Студентки художньо-графічного факультету
Спеціальності 023 Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація
Семінар 7. «Особливості хрущовської «відлиги» в Україні. Дисиденти»
.Схарактеризуйте події приходу до влади М. Хрущова.
Прихід Микити Хрущова до влади в СРСР відбувся після смерті Йосипа Сталіна у 1953 році. Перший етап його влади, відомий як "хрущовський тавро", був періодом боротьби за політичну владу між різними фракціями в Комуністичній партії Радянського Союзу (КПРС). У кінці 1950-х років Хрущов встановив свій контроль над партією та державою, ставши генеральним секретарем КПРС.
Під Хрущовим відбулися значні зміни в політиці та суспільстві СРСР. Він почав проводити десталінізацію, осуджуючи культ особи Йосипа Сталіна та розкриваючи деякі злочини сталінського режиму. Це спричинило пом'якшення політичних репресій і звільнення частини політв'язнів. Також були здійснені економічні та аграрні реформи, спрямовані на підвищення виробництва та покращення життя населення.
У 1956 році Хрущов виступив зі знаменитим "двадцять другим з'їздом КПРС", де він публічно виступив зі звинуваченнями в адресу Сталіна та його політики, а також заявив про вимогу демократизації політичного життя. Однак після цього з'їзду Хрущов поступово стикнувся з опозицією у власній партії, особливо після провала "хрущовської таври" в 1961 році. Незадоволені його політикою, консервативні члени партії дедалі більше критикували його реформи та розслаблення політичного контролю.
У кінці 1960-х років Хрущова змістили з посади генерального секретаря КПРС і глави держави. Його прихід до влади був важливим етапом у політичній історії СРСР, принісши певну "відлигу" і зміни в політиці країни, але також супроводжувався періодичними конфліктами і опозицією всередині партії.
Проаналізуйте лібералізацію суспільно-політичного життя. Сформулюйте, в чому полягало послаблення режиму тоталітаризму та розвінчання «культу особи» Й. Сталіна.
Лібералізація суспільно-політичного життя під час хрущовської "відлиги" в Україні виявлялася в послабленні режиму тоталітаризму та розвінчанні "культу особи" Й. Сталіна. Ось основні аспекти цього процесу:
Десталінізація: Микита Хрущов виступив зі звинуваченнями в адресу Сталіна та розкрив деякі злочини сталінського режиму на "двадцять другому з'їзді КПРС" у 1956 році. Це стало кроком у напрямку звільнення політв'язнів та осуду культу особи, зокрема через розпочату розголошенням правди про політичні репресії.
Політична демократізація: Хрущов вимагав більшої відкритості в політичному житті та дозволяв обмежену свободу слова і вираження поглядів. Це проявлялося в допуску певної критики і самокритики влади, а також у легшому доступі до інформації та публікацій, які раніше були заборонені.
Розслаблення цензури: В період "відлиги" було дозволено більше свободи в мистецтві, літературі та кіно. Деякі творці могли висловлювати свої ідеї та критикувати певні аспекти системи, що стимулювало творчість і розвиток культурного життя.
Зняття обмежень національної самосвідомості: Українська культура та мова отримали більшу свободу, а заборони на публікації українських творів були послаблені. Це сприяло підтримці національної самосвідомості та розвитку української культури.
Зміни в політичних структурах: Владні органи стали менш репресивними, інституційна система стала трохи більш прозорою. Зокрема, було послаблено контроль за громадськими організаціями та дозволено більше самоврядування на місцевому рівні.
Всі ці заходи сприяли послабленню режиму тоталітаризму, розвінчанню "культу особи" Й. Сталіна та створенню певних передумов для більшої свободи і розвитку суспільно-політичного життя в Україні.Початок форми
Опишіть причини та наслідки входження Криму до складу УРСР.
Причини:
Етнічний склад населення: Крим належав до історичних територій, де проживала значна кількість українців, росіян, татар та інших етнічних груп. З урахуванням етнічного складу та бажання забезпечити національну самоідентифікацію населення, вирішено включити Крим до складу УРСР.
Географічне розташування: Крим мав стратегічне географічне положення, зокрема через своє прикордонне становище. Включення Криму до складу УРСР дозволяло зміцнити обороноздатність України та контролювати важливу морську територію Чорного моря.
Політичні розрахунки: Включення Криму до складу УРСР було також політичним кроком, спрямованим на підкреслення суверенітету УРСР як республіки в складі СРСР. Це вказувало на рівність прав та статусу УРСР порівняно з іншими союзними республіками.
Наслідки:
Економічний розвиток: Включення Криму до складу УРСР сприяло розвитку інфраструктури, промисловості, туризму та сільського господарства на півострові. УРСР надавала фінансову підтримку регіону та забезпечувала його розвиток у різних сферах.
Зміни в національному складі населення: Включення Криму до УРСР призвело до змін у національному складі населення регіону. З часом, через політику депортацій татар, велика кількість кримських татар була виселена з Криму, що мало серйозні наслідки для етнічного складу населення регіону.
Політичні протиріччя: Включення Криму до складу УРСР призвело до посилення політичних протиріччя та конфліктів, зокрема між українцями та росіянами, а також між кримськими татарами та українцями. Ці протиріччя виявилися особливо актуальними під час розпаду СРСР та оголошення незалежності України.
В цілому, включення Криму до складу УРСР мало важливі наслідки, які сформували політичну, економічну та соціокультурну ситуацію на півострові і вплинули на подальший розвиток регіону.Кінець форми
Схарактеризуйте особливості та наслідки економічних реформ М. Хрущова в Україні.
Економічні реформи М. Хрущова в Україні, відомі як "велике будівництво" або "програма розбудови", мали на меті модернізацію економіки та покращення життя населення. Особливості та наслідки цих реформ можна охарактеризувати наступним чином:
Особливості економічних реформ М. Хрущова:
Розвиток важкої промисловості: У рамках реформ було приділено особливу увагу розвитку важкої промисловості, зокрема металургійного та машинобудівного секторів. Були будовані нові заводи, великі виробничі комплекси та енергетичні об'єкти.
Розвиток колгоспного сільського господарства: Хрущов запровадив політику "кукурудзяного нашестя", спрямовану на збільшення виробництва зерна, зокрема кукурудзи. Він прагнув перетворити радянську сільську місцевість на потужне зернове регіон, що призвело до розширення колгоспного сектору та впровадження механізованого сільського господарства.
Будівництво житла та інфраструктури: Одним з пріоритетів було будівництво житла для населення. Було споруджено багато нових житлових будинків та масових житлових комплексів. Крім того, проводилась будівництво доріг, шкіл, лікарень, культурних закладів, що сприяло покращенню інфраструктури.
Наслідки економічних реформ М. Хрущова:
Економічні проблеми: Реформи Хрущова супроводжувалися фінансовими проблемами, такими як дефіцит бюджету, збільшення зовнішнього боргу та інфляція. Реформи не завжди були добре підготовлені і ефективно реалізовані, що призвело до економічних труднощів.
Вплив на землеробство: Перехід до механізованого сільського господарства та колективізація мали свої наслідки для сільськогосподарського сектору. Деякі селяни були примушені вступати до колгоспів і втрачали свою землю, що призвело до зниження продуктивності та якості сільськогосподарської продукції.
Політичні наслідки: Реформи Хрущова супроводжувалися його політичною боротьбою та конфліктами з іншими політичними силами. В 1964 році Хрущов був зміщений з посади, що свідчить про нестабільність політичного середовища та недоліки його економічних реформ.
В цілому, економічні реформи М. Хрущова мали як позитивні, так і негативні наслідки для України. Хоча були досягнуті певні успіхи у розвитку промисловості та житлового будівництва, економічні проблеми та соціальні наслідки не дозволили повністю реалізувати потенціал реформ.
5.Опишіть появу та прояви дисидентського руху в Україні. Схарактеризуйте діяльність Л. Лук’яненка, І. Драча, А. Горської, І. Дзюби, І. Світличного, Ліни Костенко (за вибором).Проаналізуйте працю І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» Виділіть її основні положення.
Дисидентський рух в Україні був проявом опозиційної думки та боротьби проти режиму тоталітаризму та обмежень свободи слова, думки та віросповідання, що панували в радянському суспільстві. Дисиденти виступали за відстоювання прав людини, національну самобутність та розкриття політичних порушень радянської системи. Деякі з найвідоміших дисидентів в Україні були Л. Лук'яненко, І. Драч, А. Горська, І. Дзюба, І. Світличний та Ліна Костенко.
Леонід Лук'яненко був видатним українським дисидентом, письменником та громадським діячем. Він активно виступав проти політики тоталітарного режиму, зокрема проти репресій та порушень прав людини в Україні. Лук'яненко був одним з лідерів українського національного руху, відстоював національну самобутність та право на самовизначення українського народу.
Іван Драч був відомим поетом та публіцистом, який активно боровся за свободу слова та культурні права українського народу. Він виступав проти русифікації та політики асиміляції, підтримував українську мову та національну ідентичність. Драч активно виступав за дотримання прав людини та політичну свободу.
Антонина Горська була відомою письменницею та журналісткою, яка відкрито виступала проти порушень прав людини та національного гніту в Україні. Вона активно публікувала свої статті та листи, де засуджувала репресії та незаконне ув'язнення політичних діячів.
Іван Дзюба був відомим літературознавцем та громадським діячем. Його праця "Інтернаціоналізм чи русифікація?" є однією з найбільш впливових та важливих в українському дисидентському русі. В цій праці Дзюба аналізує політику культурної русифікації в Україні та висвітлює проблему збереження національної самобутності та мови українського народу під впливом радянського режиму. Він стверджує, що русифікація загрожує національному виживанню та незалежності українського народу.
Ліна Костенко - відома українська письменниця та громадська діячка, яка своєю творчістю та виступами відстоювала національну самобутність, свободу слова та права людини. Вона активно виступала проти цензури, політичного притиску та репресій в Україні.
Основні положення праці Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" включають наступне:
Русифікація як політика радянського режиму: Дзюба розглядає русифікацію як активну політику, спрямовану на пригнічення та асиміляцію українського народу під владою Радянського Союзу.
Культурна політика та втрати національного самобутності: Автор звертає увагу на наслідки русифікації для української культури та національної ідентичності. Він стверджує, що така політика спричинила втрату самобутності та історичної пам'яті українського народу.
Захист української мови та культури: Дзюба визначає важливість збереження української мови та культури як основних складових національної самобутності. Він виступає за розвиток та підтримку української мови як засобу збереження національної ідентичності.
Загроза для міжнаціонального співжиття: Дзюба попереджає про те, що політика русифікації загрожує міжнаціональному співжиттю та може призвести до конфліктів та розколу у суспільстві.
Праця Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" відіграла важливу роль у формуванні української національної свідомості та відродженні національної ідентичності під час радянського періоду. Вона проливала світло на проблеми русифікації та національного питання в Україні та спонукала багатьох українців до боротьби за свободу та національну незалежність.