1.3 Вплив інноваційного розвитку на ефективність роботи підприємства
На сьогодні інноваційна забезпеченість є умовою розвитку соціальноекономічного механізму функціонування національної економіки країни на ряду з іншими. Залучення достатньої кількості інвестицій сприяє розвитку підприємств. Інновації використовуються в технологіях, розробках та запуску нових продуктів.
Стаття 1 Закону Україні «Про інноваційну діяльність» трактує інновації як новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва та соціальної сфери, а інноваційну діяльність як діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та
Незважаючи на однозначність трактування вищенаведених понять нормативними документами, в наукові та довідниковій літературі відсутня єдина позиція щодо їх визначення.
Розглядаючи тлумачення терміну «інновація» сучасні вітчизняні та закордонні економічні словники тлумачать інновацію (нововведення) як:
– впровадження нової техніки, технологій, організації виробництва і збуту товарів тощо, що дає змогу здобувати переваги над конкурентами;
– новий підхід до конструювання, виробництва т збуту товарів унаслідок якого інноватор і його компанія здобувають переваги над конкурентами;
– кінцевий результат інноваційної діяльності, втілений у вигляді нового або вдосконаленого продукту чи технологічного процесу, який використовується в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг [48, с. 7].
Поняття «інновація» трактується порізному, але загалом, можна стверджувати, що воно визначає економічне зростання роботи будь-якого підприємства.Рішення з впровадження нововведень приймається для підвищення ефективності виробництва. Розвиток інноваційної діяльності зумовлений впровадженням науково-технічних розробок, нововведень, вдосконалення технологічних методів, розробкою нових видів продукції.
Для забезпечення ефективного процесу впровадження інновацій потрібно забезпечити здійснення таких завдань:
- оцінювання світових тенденцій науково-технічного розвитку;
- розроблення стратегії інноваційної політики і механізмів її здійснення;
-формування стратегічних цілей інноваційної діяльності;
-розроблення планів та програм інноваційних проектів;
-розроблення організаційно-виробничої структури управління інноваційною діяльністю;
- планування організації інноваційного процесу;
-спостереження (контроль) за виконанням етапів, стадій інноваційного процесу в часі та синхронізацією всіх видів діяльності;
-підготовка відповідного персоналу для здійснення інновацій [38].
Сучасний етап розвитку інноваційної сфери в Україні слід визнати таким, що не відповідає потребам економіки та рівневі розвитку інноваційних процесів у промислово розвинених країнах. Продовжує зростати зношеність основних засобів та виробничої інфраструктури, залишається низьким технологічний рівень виробництва, зумовлюючи його високу енерго- та матеріаломісткість. Із загального обсягу капіталовкладень в економіку України лише 10-15% спрямовується на фінансування інноваційних і науково-технічних процесів.
Інновації як основа інноваційних процесів мають такі властивості:
-науково-технічна новизна;
- можливість виробничого використання;
-комерційна реалізація.
Існують технічні, організаційні та економічні нововведення націлені на активний розвиток і постійне підвищення ефективності .
Технічні нововведення обумовлюють певні організаційні зміни, а останні потребують зрушень в економічному механізмі діяльності підприємств. Наприклад, запровадження автоматизованого виробництва на підприємстві вимагає радикальних змін в організації його технічної підготовки, методах поточного планування, оперативного регулювання, режиму роботи підприємства або його окремих цехів та ін.
Технічні, організаційні та економічні нововведення спричиняють зміни у соціальних процесах на підприємстві, і навпаки, завдання соціального характеру «викликають до життя» нові економічні рішення і потребують нових організаційних нововведень. І, нарешті, будь-які нововведення мають ґрунтуватись на прогресивній нормативно-правовій базі, яка є наслідком активної законотворчої діяльності в державі.
Локальні та глобальні нововведення можуть позитивно впливати на виробництво, якщо підприємства використовують їх постійно і комплексно.
Проте безпосередній вплив на ефективність діяльності підприємства мають Інноваційна діяльність – це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок. Вона зумовлює виробництво і реалізацію на ринку нових конкурентоспроможних товарів і послуг технічні та організаційні нововведення, а інші – опосередковано впливають на виробництво через ефективність нових організаційно-технічних рішень [3, c. 225].
Під нововведенням розуміється оформлений результат досліджень і розробок у будь-якій сфері діяльності, пов’язаний з підвищенням її ефективності, а під інновацією – кінцевий результат впровадження нововведення з метою зміни об’єкта управління й отримання економічного, соціального, екологічного і інших видів ефекту. Тобто нововведення – це предмет інновації, вони мають різний життєвий цикл [9, с.216].
З погляду економічної кон’юнктури можливі два типи інвестиційної стратегії підприємства (фірми):
- пасивні інвестиції, які забезпечують принаймні підтримку на заданому рівні показників рентабельності даного підприємства;
- активні інвестиції, які забезпечують підвищення конкурентоспроможності підприємства й прибутковість його операцій в порівнянні з вже досягнутим рівнем.
Як правило, це відбуваєтьсяза рахунок впровадження нових технологій, організації випуску конкурентоспроможної продукції, завоювання нових ринків збуту й поглинання конкуруючих фірм.
Організація інвестиційного процесу на різних етапах освоєння інвестицій (переднроектні дослідження, планування, проектування, реалізація і експлуатація планування) вимагає широких господарських зв’язків інвесторів з іншими учасниками інвестиційного проекту, розвиток всіляких організаційних форм взаємодії партнерів по інвестиційному процесу спонукає інвесторів на договірних засадах залучати до спільної інвестиційної діяльності різні фірми, функціями яких є надання спеціальних послуг і виконання різного роду робіт .
Учасники інвестиційної діяльності – це громадяни і юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручень інвесторів. Визначаючи цілі, напрями і обсяги інвестицій, інвестор для реалізації своїх намірів може залучати на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності. Учасники інвестиційної діяльності зображені на рис. 1.2 [9, c. 198].
Рис 1.2 Учасники інвестиційної діяльності
Впровадження інновацій на підприємствах потребують значних інвестицій. Гострота питань фінансово забезпечення інноваційного розвитку посилюється дефіцитом фінансових ресурсів самих підприємств та обмеженими можливостями такого фінансування з інших джерел.
Основними джерелами фінансування інноваційної діяльності є:
- грошові кошти у вигляді асигнувань з державного та регіонального бюджетів;
- кошти спеціальних фондів фінансування інноваційної діяльності, які утворюються на підприємствах або регіональними органами управління;
- власні кошти підприємств у вигляді частини прибутку, а також нагромаджені суми амортизаційних відрахувань;
-інвестиційні ресурси різних комерційних структур: комерційних банків, інвестиційних і страхових компаній тощо;
- кредитні ресурси спеціально уповноважених урядом інвестиційних банків; -
-кошти вітчизняних та зарубіжних наукових фондів;
- іноземні інвестиції фірм і компаній;
-грошові кошти приватних осіб [3, с. 226].
Активне фінансове забезпечення відіграє значну роль у інноваційному розвитку і стає елементом прогресу технологічних та інноваційних розробок.
Успішний розвиток підприємства пов'язаний з рішенням проблем підвищення його конкурентоспроможності, а саме:
-поліпшення якісного стану сировинної бази;
-розширення виробничої сфери діяльності;
-скорочення витрат на всіх ланках виробничого процесу.
Рішення цих проблем взаємопов'язано з інноваційною діяльністю підприємства [5, с. 346].
Держава також має здійснювати контроль за інноваційною діяльністю суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин, нагляд за її відповідністю вимогам законодавства і державним інноваційним програмам. Законом можуть бути передбачені галузі чи об'єкти інноваційної діяльності, в яких обмежується чи забороняється використання іноземних інвестицій. Сьогодні держава гарантує суб'єктам інноваційної діяльності:
– підтримку інноваційних програм і проектів, спрямованих на реалізацію економічної та соціальної політики держави;
– підтримку щодо створення та розвитку суб'єктів інфраструктури інноваційної діяльності;
– охорону та захист прав інтелектуальної власності, захист від недобросовісної конкуренції у сфері інноваційної діяльності;
– вільний доступ до інформації про пріоритети державної економічної та соціальної політики, про інноваційні потреби та результати науково-технічної діяльності, крім випадків, передбачених законом;
–підтримку щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері здійснення інноваційної діяльності [5, с. 356].
Досить вагомою тенденцією на ринку інноваційного продукту України є підвищення зацікавленості кінцевих покупців, особливо держави, промислових і аграрних підприємств до інноваційних розробок у галузі енергоефективності та екологічних інновацій. Однак, покупці таких інноваційних продуктів бажають отримати готові інноваційні рішення власних проблем при низькому рівні інвестиційних витрат на купівлю інноваційних розробок.
Національний ринок інноваційного продукту досить сильно залежить від тенденцій світового ринку та ринків економічно розвинутих країн, що впливає на його функціонування у останні роки. У сучасних умовах, враховуючи високу конкуренцію на світовому ринку інноваційного продукту, вітчизняні розробники повинні відслідковувати тенденції світової економічної системи та активізувати маркетингові інструменти просування власних розробок. Таким чином, сучасний виробник інноваційного продукту повинен бути не тільки науковцем, а й менеджером, фінансистом та маркетологом.
Серед головних тенденцій розвитку ринку інноваційного продукту в Україні є збільшення кількості та ускладнення структури продавців і покупців такого продукту. Продавцями інноваційного продукту виступають: навчальні заклади, переважно університети; науково – дослідні центри (НДЦ), у тому числі галузеві інститути, НДЦ підприємств та відповідні лабораторії; організовані наукові колективи; окремі науковці; посередники. Серед покупців інноваційного продукту можемо виділити: державні та муніципальні інститути; приватний бізнес; всі групи продавців інноваційного продукту (див. вище); недержавні фонди (вітчизняні та закордонні); різні види посередників та професійних учасників ринку.
Отже, тенденції розвитку інноваційної діяльності є одним з найважливіших завдань, яке необхідне для формування ефективної роботи підприємства.Для України проблема розвитку інноваційної діяльності є надзвичайно актуальною, тому що проблема підвищення ефективності виробництва стоїть перед кожною підприємницькою структурою, оскільки переважна їх більшість утворена в процесі приватизації на базі колишніх державних підприємств. Інноваційна діяльність (діяльність із питань нововведень підприємства) задає динаміку і темпи розвитку підприємству, сприяє його активній позиції на ринку попиту і пропозицій.
Висновки до 1 розділу
1. У першому розділі було розглянуто сутність понять: «ефект», «ефективність», «економічна ефективність підприємства», які знайшли своє відображення у наукових працях вітчизняних вчених, таких як: В. Нусінов, А. Турило, А. Темченко, М. Афанасьєв, А. Гончаров, П. Орлов, П. Друкер та багатьох інших. Ними висвітлено основні теоретичні аспекти економічної ефективності діяльності підприємств, які є складовою сукупності понять, які відображають еволюційний розвиток поглядів.З цього випливає таке трактування економічного ефекту: економічний ефект – це результат праці людини в процесі виробництва матеріальних благ (кількість випущеної продукції, приріст знову створенім вартості в народному господарстві).
Економічна ефективність виробництва – об'єктивна економічна категорія, що характеризує його результативність, тобто ступінь досягнення конкретних результатів від оптимального використання всіх ресурсів підприємства (матеріальних, трудових, фінансових). Категорія «ефективність виробництва» властива будь-який економічній системі.
2. Методичні підходи до оцінювання ефективності роботи суб’єкта господарювання були розглянуті в комплексному підході.Методика оцінки показників ефективності роботи суб’єкта господарювання ґрунтується на інтегрованому підході, який окреслює кількісні та якісні параметри. Визначено, що сьогодні для підприємств та науковців важливою є проблема врахування методологічних аспектів у процесі використання різних підходів до оцінюванняпоказників ефективності роботи суб’єкта господарювання, їхня адаптація до регіональних умов.
У цілому, вітчизняні дослідження в галузі вимірювання результативності, є досить інтегрованими і грунтуються як на накопиченому прикладному досвіді, так і на дослідженнях зарубіжних теоретичних пошуків. Більшість теоретичних і науково-прикладних питань оцінки результативності в силу їх багатогранності і багаторівневості не враховують особливостей окремих галузей і особливостей продукції, що випускається .
Оцінка ефективності формується за окремими елементами економічного потенціалу підприємства та його властивостей. Така оцінка дозволить проаналізувати та сформувати шляхи удосконалення підприємства.
Було визначено, що в умовах України, доступним і корисним показником оцінки ефективності буде саме ROE, оскільки ілюструє розкладання показника – «рентабельність власного капіталу» (ROE) з використанням формули DuPont і таким чином модель розкриває взаємозв’язок між рентабельністю і основними фінансовими показниками підприємства. Його краще всього визначити як відношення чистого прибутку (представленого як результат господарської діяльності у фінансовій, а не податковій звітності) до власного капіталу (відбитого у пасивах балансу). Дослідження ефективності виробництва потребує використання комплексного системного підхіду, необхідність визначення таких показників: прибуток, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність основних засобів, фондовіддача, фондомісткість, оборотність оборотних коштів та ін.
Важливо зауважити, що одним с основних аспектів аналізу діяльності суб'єкта господарювання є оцінка ділової активності. Це зумовлено тим, що такий аналіз дає змогу оцінити внутрішній і зовнішній стан підприємства, визначити рівень прибутковості та перспективи його розвитку, дослідити ефективність використання виробничо-фінансових ресурсів.
3. Розглянуто вплив інноваційного розвитку на ефективність роботи підприємства. Інноваційний процесспрямований на створення та удосконалення продуктів і технологій.Впровадження інновацій на підприємствах потребують значних інвестицій виходячи з проблематики цього питання.Визначено, що тенденції розвитку інноваційної діяльності є одним з найважливіших завдань, яке необхідне для формування ефективної роботи підприємства. Інноваційна діяльність (діяльність із питань нововведень підприємства) задає динаміку і темпи розвитку підприємству, сприяє його активній позиції на ринку попиту і пропозицій.
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ РОБОБОТИ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ«МОНОЛІТБУД»
2.1 Оцінка ефективності ринку будівництва
Підвищення ефективності функціонування будівельної індустрії – це велика і багатозадачна проблема. З одного боку, кінцеву продукцію замовникові будівельних робіт здають будівельні організації, але, з іншого боку, від якості проектування залежать терміни, вартість, якість кінцевих об’єктів нерухомості. Саме тому так важливо підвищення ефективності діяльності і якості роботи перших у циклі створення будівельної продукції – проектних організацій. Будівельна індустрія здійснює відтворення основних засобів шляхом створення нових, реконструкції, розширення, технічного переозброєння і підтримки потужностей діючих об’єктів основних засобів. Створенню об’єктів основних засобів обов’язково передує їх проектування. Від якості проекту, рівня прогресивності прийнятих в ньому рішень залежить економічна ефективність капітальних вкладень у відтворення основних засобів.
Створенню об’єктів будівництва обов’язково передує їх проектування. Проект визначає технічний вигляд майбутніх об’єктів будівництва і умови їх експлуатації, він є сполучною ланкою між наукою і виробництвом. Від якості проекту, рівня прогресивності прийнятих в ньому рішень залежить економічна ефективність капітальних вкладень і основних засобів. Проектування є початковим і тому одним з найбільш значущих етапів будівництва об’єктів. Проектування також складає вагому частку в загальному обсязі робіт по об’єкту, про що свідчить той факт, що число проектних організацій в Україні складає близько 10% від загального числа будівельних організацій. Вплив проектних робіт на увесь ланцюжок процесів різноманітний, оскільки проектні роботи призводять як до економічного ефекту у вигляді зміни витрат на будівництво і експлуатацію об’єктів, скороченню термінів будівництва, так і до соціального ефекту у вигляді зниження витрат на перевезення вантажів, кількості дорожньо-транспортних подій, підвищення доступності житла [10, с. 260]. Це означає, що якість проектної документації, яка є результатом проектування, чинить істотний вплив на якість і вартість об’єкту будівництва. Якість проектної документації залежить від якості: - персоналу, який їх здійснює; - процесів проектування; - виробничої інфраструктури, яка потрібна для цих процесів, і яка включає засоби для створення документації і роботи з нею, засоби для розрахункових досліджень і випробувань, приміщення; – інформації, використовуваної при проектуванні [11, с. 198]. Особливо необхідно відмітити, що на сьогодні система проведення аукціонів і тендерів не націлена на отримання якісної проектної документації. Зараз основним критерієм вибору підрядника при проведенні конкурсів на проектування, будівництво і ремонт доріг являється ціна. Таким чином, організація, що виставила найменшу суму за виконання робіт, виграє тендер. Цей чинник спричиняє за собою ризик отримання проектної документації низької якості, а також зриву термінів. Практика капітального будівництва ставить перед проектувальниками усе більш великі і потужні завдання, збільшуються масштаби об’єктів і розширюється об’єм застосування окремих проектів. При цьому помилки в проектах можуть привести до мільйонних збитків. У проектах мають бути враховані новітні досягнення науки і техніки з тим, щоб об’єкти, які вводяться в експлуатацію, були технічно передовими, мали відповідні часу економічні і технічні показники з продуктивності праці, собівартості і якості продукції, що випускається [12, с. 79]. Проектні організації на сьогоднішній момент стикаються з істотними змінами умов праці на ринку, а саме: - рентабельність реалізації проектів скорочується; - проекти стають більшими і комплексними; - зміщується географія реалізації проектів; - відбуваються зміни в законодавчій сфері. Однією з сучасних тенденцій взаємодії замовників з проектними організаціями є вимоги зниження ціни контракту і скорочення термінів. Ця тенденція веде до того, що основним показником при виборі підрядника (у тому числі і проектувальника) і проекту стає ціна, що не сприяє якості робіт і може позначитися на вартості подальшої експлуатації об’єкту [13, с. 79]. Частенько дуже сильною виявляється ілюзія, що можна заощадити засоби, вибираючи дешевший проект. У свою чергу, проектуваль ники задіють аргументи, що якісний проект забезпечує вищу ліквідність майбутнього об’єкту нерухомості і нижчу собівартість будівництва. Замовникам доводиться пояснювати, що якісно виконаний проект і збільшення вартості проектування – це не втрата коштів, а можливість підвищити ефективність експлуатації об’єкту будівництва. Часом замовники, вибравши проектувальника за критерієм низької ціни, вимушені знову втрачати час і гроші, звертаючись до професійних проектувальників для завершення проекту [14, с. 94]. Ще одна тенденція виражається в прагненні замовників до реалізму і ефективності проектних рішень. Замовники стали відповідальніше і вимогливо підходити до питань проектування. Тепер чіткіше формулюється технічне завдання на проектування і прописуються технології, щоб не було ніяких зайвих речей і елементів випадковості. Під впливом змін, що відбуваються, проектні організації вимушені адаптувати свої системи управління, диверсифікувати свої послуги, освоювати суміжні сегменти, а також підвищувати ефективність і оптимізувати витрати [15, с. 34]. Зміна умов діяльності на ринку проектування змушує керівників підвищувати конкурентоспроможність своїх організацій і міняти відповідним чином свої структури, в першу чергу, приділяючи особливу увагу скороченню витрат. Проектна організація є одним з основних елементів будівельної галузі. Якість результату діяльності з будівництва об’єкту, а також витрати на його будівництво залежать від кожного етапу, але саме проектна діяльність є першим етапом в цьому ланцюжку, тому проектна документація має ключовий вплив на якість і вартість кінцевого продукту – об’єкту будівництва. Якість проектної документації, що є результатом діяльності проектної організації, залежить від ефективності діяльності проектної організації. Ефективна діяльність проектної організації залежить від функціонування її системи управління. Необхідно модернізувати систему управління проектної організації для підвищення її ефективності і підвищення якості проектної документації, як результату діяльності проектної організації. Як один з найактуальніших на сьогодні підходів модернізації системи управління проектної організації в багатьох наукових працях виділений процесний підхід [16, с. 53]. Процесний підхід був розроблений європейськими вченими і є найбільш поширеним в розвинених країнах. Процесний підхід покладений в основу відомих методик управління організаціями, таких, як управління якістю, бенчмаркинг, реінжиніринг бізнес-процесів, збалансована система показників і багато інших. Також необхідно відмітити, що з кожним днем усього більшого значення у виробничій діяльності компаній набуває автоматизація. І більшість програмних продуктів, розроблених для віддзеркалення діяльності проектних організацій, повною мірою можуть бути використані, тільки якщо побудувати управління проектною організацією з точки зору процесного підходу. У основу процесного підходу до управління діяльністю організацій була покладена теорія варіабельної, запропонована У. Шухартом в 1924 році. До основних положень цієї теорії відноситься те, що продукція і послуги організації, а також її процеси, які впливають на їх створення або зміну, піддаються відхиленням від планових значень, які називаються варіаціями [17]. Потім У. Шухарт з Е. Демінгом спільно запропонували систему управління процесами, яка враховувала основні положення теорії варіабельної. Такою системою став цикл «PDCA». Абревіатура PDCA розшифровується як «Plan, Do, Check, Act» (заплануй, зроби, перевір, дій). У США пропонують інший варіант розшифровки, PDSA – «Plan, Do, Study, Act» (перевір, зроби, вивчи, дій) [18, с. 29]. У наукових дослідженнях, присвячених менеджменту якості, цей механізм називається, як цикл ШухартаДемінга, він містив в собі обидві версії розшифровки. Однією з переваг процесного підходу є те, що мережа процесів, дозволяє, виявивши взаємозв’язки процесів і функцій, оптимізувати кількість процесів, оскільки розгляд сукупності процесів організації і сукупності функцій усередині процесів дозволяє виявити факт дублювання тих або інших функцій, а також відсутність закріплених відповідальних за тими або іншими функціями.
В результаті розгляду управління організацією з точки зору процесного підходу відбувається перехід від вирішення окремих питань до загальної картини, яка дозволяє бачити усю систему в цілому, а також з’являється можливість виконання в цій системі стратегічних цілей, які були поставлені перед організацією. Процесний підхід дозволяє розглядати і вивчати причиннонаслідкові зв’язки і закономірності розвитку діяльності проектної організації. Застосування процесного підходу є необхідною умовою для досягнення підвищення ефективності діяльності проектної організації в цілому, а також її окремих процесів. Одним з найважливіших етапів при впровадженні процесного підходу є класифікація процесів організації. Безліч авторів пропонують класичну класифікацію процесів, яка включає три види процесів, які розрізняються за характером діяльності і створюваному продукту (табл. 2.1).
Таблиця 2.1. – Класифікація процесів організації (розроблено автором)
| Види | Характеристики | Споживачі |
| Основні процеси | 1. Основна роль цих процесів у виробництві продукції і послуг 2. В результаті таких процесів отримують основну продукцію/послугу, а також сировину для її виготовлення. 3. Ці процеси створюють додану вартість продукту для клієнта | 1. Зовнішні споживачі 2. Внутрішні споживачі – інші процеси організації |
Продовженя таблиці 2.1
| Підтримувальні процеси | 1. Основна роль цього виду процесів полягає в забезпеченні діяльності основних процесів 2. В результаті таких процесів отримують ресурси для основних процесів 3. Діяльність процесів не зачіпає основної продукції і послуг | 1. Внутрішні споживачі – інші процеси організації | |
| Процеси менеджменту | 1. Основна роль цього виду процесів в управлінні діяльністю усієї організації 2. В результаті таких процесів можна проаналізувати діяльність усієї організації | 1. Керівництво організації 2. Споживачі 3. Співробітники 4. Постачальники і субпідрядники 5. Суспільство і держава | |
Основні процеси організації – це ті процеси, в результаті яких відбувається додавання цінності наданим на вході ресурсам, а досягнутий результат приносить прибуток організації, тому цей вид процесів має особливе значення в приведеній класифікації. Підтримувальні процеси є такими, що забезпечують, вони сприяють тому, щоб основні процеси приносили прибуток, хоча є витратними. Також виділяють процеси управління або менеджменту, які повинні здійснювати вимір результативності і ефективності основних процесів, що підтримують. Цей вид процесу можна розглядати тільки в сукупності з основними процесами організації, що підтримують. Процеси управління забезпечують постановку стратегічних цілей організації, а також їх коригування, якщо це необхідно. Існує ще один підхід до класифікації процесів, який був розроблений М. Портером, що запропонував «ланцюжок створення цінності». Цей підхід розглядає напрями діяльності організації з точки зору створення цінності для споживача [19, с. 105]. Згідно цієї концепції оцінку результатів діяльності організації споживачами можна визначити шляхом аналізу виконання дій, які потрібні для усього життєвого циклу появи певного продукту або послуги. Необхідно аналізувати результат, порівнювати його із запланованим і своєчасно вносити коригування. Ще одним пунктом теорії є те, що результат ланцюжка повинен вирішувати проблему споживача, тобто, чим детальніше організація визначить вимоги споживача, тим ефективніше буде діяльність організації. Організація в ході своєї діяльності створює продукти і послуги, але тільки споживачі можуть визначити їх істинну цінність. Дослідник А.М. Асаул в одній зі своїх наукових праць запропонував алгоритм процесу оцінки ефективності організаційної структури управління будівельної організації, метою якого стало виявлення механізму, що дозволяє порівняти організаційні структури декількох будівельних організацій. У вказаному джерелі було проведено дослідження показників, які впливають на економічну ефективність процесів, а також показників, які характеризують економічну ефективність організаційної структури управління будівельної організації в цілому і в розрізі напрямів діяльності підрозділів. А. Н. Асаул, використавши розроблений на базі процесного підходу алгоритм, запропонував оптимізовану організаційну структуру будівельної організації [20, с. 73]. Дослідник П. С. Нанасов розглядає управління будівельною організацією з точки зору управління проектами. Тобто він говорить про діяльність будівельної організації як про професійну діяльність, засновану на використанні сучасних наукових методів, засобів і технологій, орієнтованих на отримання ефективних кінцевих результатів, з дотриманням і використанням законодавчої, нормативної і довідкової бази проектування і будівництва [21, с. 49]. На підставі проведеного аналізу мною був зроблений висновок, що, незважаючи на велику кількість написаних наукових праць, присвячених процесному підходу і організаціям різних галузей народного господарства, з точки зору процесного підходу, ця тема не втрачає актуальності для галузі будівництва і проектних організацій зокрема. Особливістю проектної галузі в будівництві є те, що в ланцюжку виконання будівельних робіт вона займає одне з провідних місць [9, с. 276]. Якість результату діяльності з будівництва об’єкту, а також витрати на його будівництво, залежать від кожного етапу, але саме проектна діяльність є першим етапом в цьому ланцюжку. Тому проектна документація має ключовий вплив на якість і вартість кінцевого продукту – об’єкту будівництва. На сьогоднішній момент підвищення ефективності діяльності є ключовим питанням для будівельних організацій. З точки зору процесного підходу діяльність будівельної організації можна представити через ряд взаємозв’язаних процесів, в результаті яких досягаються стратегічні цілі, встановлені керівництвом, а також задоволення вимог споживачів, які організація повинна аналізувати. Впливаючи на неефективні процеси, можна добитися підвищення ефективності проектної організації в цілому, підвищити якість проектів і мінімізувати величину рекламацій. Ефективність проектної організації може бути виражена не просто як співвідношення досягнутого результату (виручка) з витратами (собівартість) у рамках усієї організації [10, с. 261], але і як сума ефектів за кожним процесом, виражених в скороченні непродуктивних витрат.
1 2 3 4 5