Потапенко Вікторія Володимирівна
03-22м-01
Тема 2. Владні повноваження та компетенція органів публічної влади
Задача 2
Частиною концепції належного адміністрування виступає ст.47 Хартії основних прав Європейського Союзу. Зобов’язання адміністрації щодо неупередженості, справедливості й розумні строки вирішення справи кожної людини є еквівалентом положення про право на доступ до правосуддя, закріпленого у ст. 47 Хартії (право на ефективний правовий захист і на справедливий судовий розгляд). Яким чином вказане положення Хартії корелюється з Рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк „ІНДУСТРІАЛБАНК“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021, в якому зазначено «Судовий захист передбачає здійснення правосуддя з метою захисту або відновлення порушених оспорюваних прав і свобод. Право на судовий захист не є абсолютним, однак держава має забезпечити доступ до правосуддя в такий спосіб або такою мірою, щоб саму суть цього права не було порушено.» (абзац перший підпункту 7.2 пункту 7 мотивувальної частини).
Знайдіть та проаналізуйте інші рішення КСУ щодо права на судовий захист, зокрема Рішення Конституційного Суду (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002.
Рішення:
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Належне урядування є засадничим принципом, покладеним в основу публічно-правових відносин. Окремі аспекти принципу належного урядування знайшли своє закріплення у положеннях Конституції України, Хартії основних прав Європейського Союзу та ін.
Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України).
Згідно з юридичними позиціями Конституційного Суду України (Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк „ІНДУСТРІАЛБАНК“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021.):
- держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого статтею 55 Конституції України права кожного на судовий захист (друге речення абзацу п’ятого підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019);
- метою правосуддя є захист порушених, оспорюваних прав, свобод, які належать безпосередньо особі, що звертається до суду щодо їх захисту (перше речення абзацу другого підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 24 червня 2020 року № 6-р(II)/2020).
У своєму рішенні КСУ (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002, розкриваючи конституційний зміст права на судовий захист, зауважив, що Конституцією України ( 254к/96-ВР ) кожній людині і громадянину гарантовано і забезпечено право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Рішенням від 1 жовтня 1998 року N 13-рп/98 ( v013p710-98 ) у справі про підсудність спорів Вищому арбітражному суду України Конституційний Суд України констатував, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання згідно з частиною другою статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ), поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Конституційне повноваження Президента України щодо скасування актів Кабінету Міністрів України і повноваження Вищого арбітражного суду України визнавати такі акти недійсними з підстав, зазначених у законодавстві, є самостійними гарантіями забезпечення законності діяльності Кабінету Міністрів України, які не виключають одна одну.
При розгляді даного питання слід звернути увагу на Постанову від 26 лютого 2020 року у справі № 804/15772/15 ВС зазначив, що у ситуації з пропуском процесуальних строків державними органами поважною причиною апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору суб’єктом владних повноважень чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов’язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов’язків, встановлених нею ж.
Аналіз наведених норм права та практики дає підстави для висновку про те, що зобов’язання адміністрації щодо неупередженості, справедливості й розумні строки вирішення справи кожної людини є рівнозначне положенню про право на доступ до правосуддя, закріпленого у ст. 47 Хартії (право на ефективний правовий захист і на справедливий судовий розгляд.
Задача 4.2
Принцип захисту довіри громадян до держави і до права («доктрина vacatio legil») було застосовано в практиці Конституційного Суду України у справі за конституційними скаргами Мельничук Надії Миколаївни, Григор'євої Лілії Іванівни та Кліменко Марини Робертівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні"
Проаналізувавши вказане рішення КСУ дайте відповідь на наступні питання: 1. В чому виражається зміст принципу захисту довіри громадян до держави і до права? 2. Якою на Ваш погляд повинна бути тривалість vacatio legis? 3. Що впливає на достатність тривалості періоду адаптації суб’єкта до нових обставин ( зокрема предмет та зміст нового закону)?
Проаналізуйте окрему думку Судді КСУ В.В.Лемака до зазначеного рішення, зокрема які обставини повинні визначити суди для застосування принципу vacatio legis як підстави для конституційного контролю, і чи відповідає тривалість vacatio legis таким обставинам.
Рішення:
Зміст принципу захисту довіри громадян до держави і до права виражається у формулюванні та застосуванні закону таким чином, щоб він не став своєрідною пасткою для громадянина. Громадяни повинні влаштовувати свої справи з упевненістю, що на момент ухвалення ними рішень та вибору поведінки вони не будуть піддані непередбачуваним юридичним наслідкам, а також мають бути впевненими в тому, що їхні дії відповідають вимогам чинного законодавства і будуть визнані такими у майбутньому.
Згідно з частиною п’ятою статті 94 Конституції України „Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Достатність тривалості періоду адаптації загалом слід визначати та оцінювати для кожного законодавчого акта окремо, а не за загальними правилами. Відповідно до принципу довіри громадян до держави та до права законодавець повинен не лише надати можливість адресатам ознайомитися з новим нормативним актом, але й уможливити для відповідних суб’єктів адаптацію до зміни юридичного статусу.
На достатність тривалості періоду адаптації суб’єкта до нових обставин ( зокрема предмет та зміст нового закону) впливає суспільний інтерес, який становить новий закон, який не може бути збалансований з інтересами особи. Виняток полягає в тому, що закон, який набрав чинності, диктується умовами надзвичайних обставин об’єктивного характеру.
Проаналізувавши окрему думку Судді КСУ В.В.Лемака до зазначеного рішення, слід зазначити, що тривалість vacatio legis в один день не надає особам можливості уникнути серйозних небажаних наслідків чи іншим способом адаптуватися до нових умов. Навіть за наявності надзвичайних обставин об’єктивного характеру, що підтверджує легітимну мету Закону, серйозне втручання до юридичного статусу особи за такої тривалості vacatio legis не може бути виправданим з огляду на статті 1 і 8 Конституції України.