Тема Предмет і метод економічної теорії сторінка 2

1 2 3 4

Ім'я файлу: Гошко Анастасія СБЗ-41 економіка (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 47кб.
Дата: 11.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Ой летіла стріла.doc
Практична робота №2.docx
Педагогіка_дошкільна_для_сайта_1.docx
Фізичний розвиток немовлят курсова.doc
Античні міста.docx
Методична розробка (2).doc
Моя концепція.docx
[UAReferats.com]_C29N14832.doc
мет зош Г-4.docx
реферат (2).rtf
194445.docx
ТІ-01_Диханов_Ярослав_Асинхронн_лаб_6.docx
перзентація 1.pptx
доклад.docx

Тема 4. Розвиток теорії грошових відносин

1.Які основні форми обміну передували появі грошей і в чому їхня сутність? Чому відбувається перехід однієї форми обміну в іншу?

Поступово почав розвивається обмін продуктами праці та першими товарами. В роль грошей були різні товари: сіль, шкури звірів, мідні браслети, коні, сушена риба, бавовняні тканини, знаряддя праці, золотий пісок. Появі грошей передувала епоха натурального обміну. Її заступила епоха товарних грошей. Монети із неблагородних металів стали використовуватись в обігу у міру того, як росла вартість золота. Потім з’явилися повноцінні гроші, виготовлені з паперу. Найпростішою формою обміну з економічної точки зору є бартер. Бартер – безпосередній обмін одного товару на інший, чи однієї послуги на іншу. На цьому процес грошового розвитку не закінчився. Потрібен був такий товар-еквівалент, який б забезпечував функціонування національних і міжнародних обмінів. Роль такого еквівалента, який став грошима, закріпилась за золотом і сріблом. Така система, в який роль загального еквівалента відіграє золото і срібло називається біметалічною. Сутність грошового обігу проявляється у двох його функціях: опосередкування руху суспільного капіталу й стимулювання економічної активності господарюючих суб’єктів

2.У чому полягають переваги грошового обігу над бартером?

Під бартерним господарством зазвичай розуміють господарство, в якому будь-який товар можна безпосередньо обміняти на будь-який інший товар. Монетарне господарство базується на такому обміні, коли кожний товар обмінюється на гроші, а потім гроші обмінюються на будь-який інший товар, а безпосередньо товари обмінюватись не можуть. На перший погляд, може здаватися, що бартер є вигіднішим обміном, ніж обмін за гроші. Адже в ньому продаж і купівля зливаються в одну операцію, тобто ціль (купівля) досягаться одночасно з продажем, отже, значно швидше. А в грошовому обміні ці операції розділяються в часі, виникає ризик «продати і не купити» чи купити згодом дорожче через знецінення грошей . Бартерна торгівля підриває стійкість грошової одиниці, зменшує обсяг податків до бюджету тощо, тому вона небажана для правлячої верхівки, але істотно вигідна громадянам, які при звичайних умовах віддають 75-80% свого доходу цій верхівці у тому чи іншому вигляді. Бартерна торгівля за своїм змістом суперечлива, оскільки з одного боку, розширює торговий обмін, а з іншого — обмежує його товарообмінною угодою.

3.Яка природа грошей і в яких функціях вона реалізується? Яка із традиційних функцій грошей виконується в сучасний період чисто номінально?

Гроші – це товар, який набув загальної споживчої вартості, а тому став загальним еквівалентом вартості. виділяють п’ять головних функцій грошей:

міра вартості;
засіб обігу;
засіб платежу;
засіб нагромадження;
світові гроші

Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів.

У функції засобу обігу гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів.

Функція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (відстрочкою платежу).

Виконання грошима функції засобу платежу створює можливість виникнення ситуації взаємної неплатоспроможності і заборгованості.

У функції засобу нагромадження гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках (в установах банків).

4.Товаровиробник одержав від продажу свого товару Х доларів. Розрахувавши, скільки можна купити сировини та інших товарів, він вирішив не витрачати гроші, з тим щоб у наступному зробити більш великі придбання. У яких функціях були використані гроші?

Засіб нагромадження. Вклад в інвестиції.

5.Що таке кредитні гроші та чому вони переважають у розвинених країнах світу?

Кредитні гроші – це гроші особливого типу, що нерозмінні на золото, а в обіг випускаються центральним (національним) банком як банкноти. Початковою формою кредитних грошей була боргова розписка (документ, яким оформлювалися кредитні відносини між позичальником і кредитором), яка вперше з'явилася в Італії у XII ст. Спочатку боргові розписки були засобом переказу грошей, а потім стали використовуватися як засіб платежу. З часом ці боргові розписки отримали назву "вексель".

Обіг кредитних грошей регулюється двома законами.

1. Емісія кредитних грошей здійснюється на основі зворотного принципу. Тобто їх випуск в обіг відбувається на основі надання кредиту на умовах повернення у визначений час. За такої умови грошова маса утворюється на основі взаємодії двох грошових потоків – випуску грошей через банк і повернення кредитованої суми після закінчення встановленого часу.

2. Забезпеченість емісії кредитних грошей, що означає функціонування такої системи кредитування, коли позики надаються для забезпечення реальних потреб товаровиробників й інших учасників товарообігу в грошах і погашення кредиту в міру їх задоволення.

Кредитні гроші переважають у розвинених країнах світу ,тому що розвиток економічних зв'язків пов'яанний з поширенням інтеграційних процесів, які охоплюють не лише світові економічні зв'язки , а й національні грошові системи держав.Найважлтвішими процесами що відбувається в кредитних системах ровинених країн світу є :

дерегулювання фінансової сфери;
посилення конкуренції між банківськими та небанківськими установами ;
комп’ютеризація , фінансові інновації ;
фінансова глобалізація;
банківські кризи ;
концентрація і централізація банківського капіталу;
зростання ризиків.

6.За яких умов відбувається перетворення грошей в капітал?

Гроші стають капіталом лише тоді, коли вони приносять додаткову вартість. А додаткову вартість вони приносять тоді, коли робоча сила перетворюється в товар. Джерело додаткової вартості - особливий товар - робоча сила. Таким чином додаткова вартість – це вартість, створена найманим працівником понад вартість його робочої сили. Вона привласнюється власником засобів виробництва і є для нього формою економічної реалізації власності на капітал.

7.Які особливості товару робоча сила в порівнянні з іншими товарами? Які чинники визначають величину вартості робочої сили?

Робоча сила – це здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних сил, які він використовує у виробництві. В ринковій економіці робоча сила перетворюється на товар, тому що для цього є дві умови:

-особиста свобода людини;

-відсутність у працівника засобів виробництва.

Властивості товару „робоча сила”

Вартість – це вартість засобів існування працівника і його родини

Споживча вартість - здатність робітника працювати, створюючи вартість більшу, ніж вартість робочої сили.

8. Чим визначається найнижча границя вартості робочої сили? Яку роль в визначенні вартості робочої сили відіграє моральний елемент?

Моральний елемент визначається гідністю, самоповагою людини, впливом морально-етичних факторів, посиленням їх ролі у процесі еволюції капіталістичного способу виробництва.

9. Поясність, що таке номінальна і реальна заробітна плата. Чим вони відрізняються?

Номінальна заробітня плата — це фактична заробітна плата, що вимірюється в грошах. Показник номінальної зарплати простий та прямолінійний — він зображає суму у гривнях, яку працівники отримують за роботу. Саме вона займається обрахуванням та публікацією всіх важливих показників: валового внутрішнього продукту, інфляції, демографії. До показника номінальної зарплати входить посадовий оклад, а також всі премії, доплати, надбавки, оплати за невідпрацьований час. Тобто, це всі доходи працівника, які виплачуються йому у трудових відносинах.

Реальна заробітня плата це зображення номінальної зарплати не в кількості грошових одиниць, а в кількості товарів і послуг, яку на неї можна придбати. Реальна зарплата жорстко прив’язана до існуючих цін споживчих товарів і послуг. В її обрахунку враховується рівень інфляції та податків.

Реальна заробітна плата є корисним економічним показником, на відміну від номінальної зарплати, яка просто показує грошову вартість доходу працівника. Номінальна зарплата може збільшуватися безкінечно, але якщо її зростання не підтверджене зростанням ефективності праці, тоді ціни будуть просто наздоганяти її. Лише зростання показника реальної зарплати відображає, що працівники та підприємства збільшують свою ефективність, отримують більше, витрачають більше, інвестують більше — це все сприяє зростанню економіки.

10. Який вигляд має загальна формула капіталу і у чому полягають її суперечності?

В простому товарному виробництві виробник метою продажу товарів має придбання інших товарів для власного споживання, тобто: Т-Г-Т′, гроші тут виступають лише як посередник при обміні споживчих вартостей. Але з розвитком товарного виробництва всі продукти праці стають товарами, а метою виробника є отримання прибутку, або додаткової вартості. Формула приймає вигляд: Г-Т-Г′; Г′=Г+г, де г – додаткова вартість: це надлишок вартості над початковим капіталом; називається загальною формулою капіталу, загальною вона є тому, що рух будь-якого капіталу – торгового, промислового, земельного – можна описати за допомогою цієї формули. Загальна формула капіталу породжує суперечності:

На перший погляд, здається, що порушується вимога закону вартості про еквівалентний обмін товарів. Але це не так. Навіть якщо окремий продавець встановлює ціну вищу за вартість, він може отримати приріст вартості. Але покупець на таку ж суму отримує збиток. Тому відхилення цін від вартості взаємно компенсується, суспільство в цілому отримати приріст вартості у сфері обігу не може.

Приріст вартості не може з’явитися зі сфери обігу, оскільки обіг є обміном еквівалентів, але також приріст вартості не може відбутися без сфери обігу, оскільки саме там підприємець отримує приріст вартості у вигляді грошей (додаткової вартості). Тому приріст вартості з’являється не зі сфери обігу, а за допомогою сфери обігу.

Висновок: повинен з’явитися такий товар, саме споживання якого одночасно повинно стати процесом зростання вартості. За капіталізму таким товаром стає робоча сила.

Тести

1. А-засіб обігу

Б-міра вартості

В-засіб платежу

Г- засіб нагромадження

2.А

3.Б

4.Суб’єктивний –Б Г

Об’єктивний – А В Д

5.А Г Б

6. Б

Тема 5. Ринок як форма організації економічної діяльності суспільства

Завдання для самостійного опрацювання

1.Виникнення ринку

Перші ринки виникли ще в рабовласницькому суспільстві – це були місця, де протонувались для обміну або продажу певні товари. Пізніше у великих містах стали організовувати численні ярмарки. З їх появою почали формуватися внутрішні державні ринки. Протягом століть відбувався постійний розвиток і вдосконалення ринку. . Ринок характеризується передусім тим, що продукт в його умовах створюється не для власного споживання, а для споживання іншими через обмін.

2.Суб’єкти та об’єкти ринкових відносин

Ринкові відносини – відносини між учасниками ринку з приводу купівлі та продажу товарів та послуг. На ринку взаємодіють між собою лише два суб’єкти — покупці та продавці. Покупці — це ті суб’єкти ринкових відносин, які мають гроші і збираються за них придбати необхідний їм товар. Продавці — це ті суб’єкти ринкових відносин, які мають певний товар і збираються за нього отримати необхідні їм гроші. При цьому поза сферою ринкових відносин кожен з цих суб’єктів може виконувати й інші економічні ролі — бути виробником, постачальником, посередником, споживачем . Головними суб’єктами ринкової економіки є домогосподарства та підприємства.

Домогосподарства — це окрема господарююча одиниця, що складається з однієї або групи осіб, об’єднаних місцем проживання і спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в економіку та одержує натомість кошти для придбання необхідних благ з метою забезпечення своєї життєдіяльності.

Підприємство — це другий суб’єкт економіки, який являє собою виробника товарів. В межах економіки підприємство виступає основним постачальником тих товарів, які задовольняють потреби домогосподарств. В обмін на ці товари підприємство отримує від домогосподарств гроші, що витрачаються на придбання тих економічних ресурсів, які дають можливість здійснювати процес виробництва товарів.

Держава — це той суб’єкт економіки, який являє собою політичну організацію, що наділена правом примусу по відношенню до всіх інших суб’єктів економіки.

Основними об’єктами ринкових відносин є всі види товарів, що постачаються на ринок. До них відносяться:

1) споживчі товари;

2) засоби праці;

3) робоча сила або праця;

4) земля та інші природні ресурси;

5) нерухомість: виробничі будівлі та житло;

6) грошово-кредитні ресурси.

3. Риси і принципи функціонування ринку. Функції ринку: регулююча, розподільча, стимулююча, інтегруюча.

Риси :

-Переважання форм приватної власності

-Обмежена роль держави

-Конкуренція

-Свобода вибору

-Ціновий механізм

-Маркетингова система управління виробництва

-Гнучкість системи.

Ринкова економіка заснована, на принципах:

-підприємництва;

-різноманіття форм власності на засоби виробництва;

-ринкове ціноутворення;

-договірних відносин між господарюючими суб'єктами (людьми, підприємствами та інше);

-обмеженого втручання держави в господарську діяльність;

-присвоєння додаткової вартості

Одним з досягнень ринкової економіки прийнято називати рівність, рівні можливості, хоча насправді можливості визначає соціальний стан.

Регулююча функція забезпечує постійність зв'язків між різними галузями виробництва, з допомогою ринку встановлюються основні мікро- та макропропорції в економіці, у виробництві та обміні.

Стимулююча функція полягає в тому, що на ринку виграє той, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництв для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації праці та управління.

Розподільча функція полягає в тому, що завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств.

Ринок також "зшиває" економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), в тому числі зовнішньоекономічних. У цьому проявляється інтегруюча функція ринку.

4.Сучасні теорії ринку.

5. Структура та види ринку. Їх класифікація.

Інфраструктура ринку – це система державних, громадянських, приватних організацій та установ, що обслуговують інтереси суб’єктів ринкових відносин і забезпечують їх ефективну взаємодію.

1. організаційно-технічна інфраструктура (торгові біржі, аукціони, торгові палати, холдингові і брокерські компанії, інформаційні центри, ярмарки, сервісні центри, пункти прокату і лізінгу, державні інспекції, асоціації підприємців і споживачів та ін).

2. фінансово-кредитна інфраструктура (банки, фондові і валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та громадських організацій, тобто усі ті, хто може і займається мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх в кредити, а потім і в капіталовкладення).

3. організаційно-дослідна інфраструктура (наукові організації, навчальні установи, що вивчають ринкові проблеми, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади, які готують фахівців з ринку).

Ринок предметів споживання і послуг. Ринок споживчих товарів і послуг являє собою сферу обігу, за допомогою якої реалізуються товари народного споживання та послуги.

Ринок засобів виробництва. У ринку засобів виробництва виділяють ринок засобів праці і ринок предметів праці

Фінансовий ринок - це певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал.

До ринку капіталів відносять перш за все товари і послуги виробничого призначення або такі товари і послуги, які безпосередньо не призначаються для задоволення потреб населення.

Кредитний ринок є системою відносин між позикодавцями і позичальниками з приводу позики в товарній або грошовій формі.

Ринок цінних паперів є прямим продовженням кредитного ринку.

Ринок праці - це саморегульована система розподілу робочої сили із специфічними факторами конкуренції між її власниками за найбільш вигідні умови та оплату праці, а також між працедавцями - за залучення найбільш кваліфікованої робочої с.

Ринок інформації - це сукупність економічних відносин з приводу збирання, опрацювання, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу.

Моделі та шляхи переходу до ринку.

7.Визначити, вірні (В) чи невірні (Н) наступні твердження:

1) Ринок розвивається на принципах суперечливих інтересів ринкових суб'єктів.

Н

2) Умова неефективного функціонування сучасного ринку - це надання державою податкових, торговельних, кредитних, митних та інших пільг певним господарюючим суб'єктам.

В

3) В основі поділу ринку на окремі види лежить форма власності суб'єктів, що функціонують на ринку.

Н

4) На фінансовому ринку купують готівку та облігації.

В

5) Банківські та біржові (фондові, товарні, валютні, праці) установи формують інфраструктуру ринку.

Н

Тести

1.В

2.Г

3. А

4.В

5.В

6.Б

1 2 3 4

скачати