Ім'я файлу: Тема 6 Лекція.docx
Розширення: docx
Розмір: 365кб.
Дата: 13.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Лабораторна робота.docx
Система з фіксованою періодичністю замовлення передбачає, що за-мовлення підприємством ресторанного господарства здійснюються в строго визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали. Отже, основний параметр моделі – інтервал поновлення. Щодо обсягу замов-лення, то у межах системи з фіксованою періодичністю замовлення він роз-раховується за формулою:Розширення: docx
Розмір: 365кб.
Дата: 13.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Лабораторна робота.docx
Перевагою системи з фіксованою періодичністю замовлення є відсут-ність необхідності вести систематичний облік запасів на складах підпри-ємств. Недолік же полягає в необхідності робити замовлення іноді на незнач-ну кількість матеріальних ресурсів, а за умови прискорення інтенсивності споживання сировини (наприклад, через зростання попиту населення) вини-кає небезпека використання запасу до настання моменту чергового замов-лення, тобто виникнення дефіциту.
Таким чином, система управління запасами з фіксованою періодичніс-тю замовлення є досить зручною для підприємств ресторанного господарства внаслідок того, що умови постачання дозволяють варіювати розміром замов-лення, а витрати на замовлення і доставку та втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.
Система з фіксованим обсягом замовлення є простою та свого роду класичною. У даній системі розмір замовлення на поповнення запасу є пос-тійною величиною. Змінними величинами є інтервали часу між поповненням запасів. Замовлення на постачання здійснюється не у фіксовані моменти ча-су, а тоді, коли фактичне значення запасу на складі знижується до визначено-го заданого рівня (точки поновлення замовлення). Після подачі замовлення запас буде продовжувати зменшуватися, тому що постачання, як правило, здійснюється з деяким запізненням.
Якщо підприємство ресторанного господарства замовляє продукти рід-ко, але великими партіями, виникають витрати, пов’язані зі збереженням і псуванням товарно-матеріальних цінностей, якщо часто – виникають витра-ти, пов’язані з транспортуванням партій, відсутністю оптових знижок тощо. Таким чином, головний критерій оптимізації в даному випадку – мінімізація сукупних витрат на збереження запасів і повторення замовлення.
Таким чином, система з фіксованим обсягом замовлення передбачає захист підприємства ресторанного господарства від утворення дефіциту. З іншого боку, істотним недоліком цієї системи є те, що вона передбачає без-перервний облік залишків матеріальних ресурсів на складі з тим, щоб не пропустити момент досягнення «точки замовлення».
Одноперіодна модель використовується підприємствами ресторанного господарства для системи замовлень продуктів, що швидко псуються, і передбачає визначення обсягу замовлення чи рівня запасів, який дає мініма-льні витрати, пов’язані з нестачею або зайвими запасами товарів.
Витрати від нестачі запасів включають збитки від втрати популяри-ності у споживачів і від нереалізованої продукції. Цей вид витрат характери-зується як нереалізований прибуток на одиницю товару й розраховується за формулою:
Якщо нестача чи вичерпання запасів відносяться до товару, який ви-користовується у виробничому процесі, тоді вартість нестачі прямо пов’яза-на з фактичною вартістю не випущеного обсягу виробництва.
Витрати від зайвих запасів виникають у тому випадку, коли є не реа-лізована продукція й розраховують ці витрати за формулою:
Якщо виникають додаткові витрати, пов'язані з реалізацією або лікві-дацією зайвих запасів, тоді вартість екстреної реалізації товару стає величи-ною від'ємною, тобто вона тільки збільшує витрати від зайвих запасів.
Розрізняють два типи попиту на товари, кожний з яких сприяє ство-ренню відповідних запасів, що, у свою чергу, визначає необхідність вико-ристання певної моделі:
Попит, що наближається до безперервного розподілення (теоретик-но нормального або рівномірного), наприклад, попит на м’ясо, рибу, картоп-лю. Оптимальний запас товару при рівномірному розподіленні попиту розра-ховується за формулою:
Оптимальний запас товару при нормальному розподіленні попиту роз-раховується за формулою:
Попит, наближений до дискретного розподілення (теоретичного розподілення типа Пуассонова), наприклад, попит на обладнання, комп’ю-тери.
Порядок визначення оптимального рівня запасів при дискретному розподіленні має певні особливості. Спочатку розраховується рівень обслуго-вування, тобто ймовірність того, що попит не перевищить рівень запасу. Він, як правило, не збігається з реальним рівнем запасів (запас знаходиться у діапазоні, наприклад, 8-9 одиниць). Потім обирається більший з двох най-ближчих значень (тобто 9 одиниць). Таким чином, рівень вибирають таким, щоб він був більшим або дорівнював рівню обслуговування. Якщо розрахо-ваний рівень обслуговування збігається з ймовірністю, пов’язаною з одним з рівнів запасу, то можна приймати два рівні запасів: мінімальний – той, що збігся, і максимальний – наступний за величиною.
Таким чином, матеріальні запаси мають важливе значення для задово-лення потреб споживачів. Проте, великі запаси маскують проблеми замість того, щоб їх розв’язувати. Крім того, утримання запасів потребує відповідних витрат. У зв’язку з цим, зусилля менеджерів повинні бути спрямовані на фор-мування оптимального рівня запасів.
Належним чином поставлене управління запасами – це ознака чіткої організації роботи підприємства ресторанного господарства. Планування рівня запасів повинно надавати можливість збалансувати вартість збережен-ня запасів і підтримання достатнього рівня обслуговування споживачів. Ус-пішне управління запасами потребує створення надійної системи відслід-ковування запасів, точної інформації про попит і терміни виконання замов-лення, реалістичної оцінки різних витрат, пов’язаних із запасами.
Слід відзначити, що контроль стану запасів і формування замовлення постачальнику здійснюється підприємствами ресторанного господарства, найчастіше, за допомогою системи з фіксованим розміром замовлення, сис-теми з фіксованою періодичністю замовлення або на основі застосування од-ноперіодної моделі.
1 2 3