Ім'я файлу: Філософія ННІП365972164385519536.docx
Розширення: docx
Розмір: 84кб.
Дата: 03.05.2020
скачати
Тема 3: Філософія Нового часу (XVII-XVIII ст.), її основна парадигма – вивчення природи.Розширення: docx
Розмір: 84кб.
Дата: 03.05.2020
скачати
Філософія Нового часу. Буття як природне буття, людина як частина природи.
Філософія Ф.Бекона. Проблема методу. Соціальна філософія Т.Гоббса.
Метод раціоналістичної дедукції Р.Декарта. Вчення про субстанцію і свободу Б.Спінози. Монадологія Лейбніца.
Сенсуалізм. Дж.Локка. Філософія Д.Берклі і Д.Юма.
Французькі просвітителі XVIII століття (Монтеск’є, Руссо, Вольтер). Механістичний характер філософії XVIII ст. (Ламетрі, Гельвецій, Гольбах, Дідро).
План семінарського заняття.
Особливості духовних процесів та розвитку філософії в епоху Нового часу.
Розвиток методології та гносеології у філософії Нового часу. Провідні філософські позиції в тлумаченні пізнання.
Онтологія Нового часу про світобудову та місце в ній людини.
Антропологічні та соціальні ідеї у філософії Нового часу.
Творчі завдання до семінару (письмово).
Завдання 1. Панорама соціокультурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії.
"…Один француз заявляв: ‖У Голландії інтерес держави у справах торгівлі становить інтерес приватних осіб, вони йдуть крок у крок (це те ж саме, що сказати, що держава і купецьке товариство – одне й те ж саме) …коли приватна особа робить для своєї комерції щось, що суперечить інтересу держави, держава заплющує очі і робить вигляд, що не помічає цього…" (Фернан Бродель. "Час світу").
Уважно прочитайте уривок. З‘ясуйте, чиї інтереси – окремої особи чи держави – ставилися вище у Голландії у період Нового часу? Чи можна з даного уривку зробити висновок не лише про відмінність, а й про певне співпадіння інтересів приватної особи – купця – та держави? Які зв‘язки і залежності можна зауважити між завоюваннями нових земель та морськими подорожами і розвитком наукових знань?
"…Освіта звільняє людину від дикості та варварства… Наука настроює і спрямовує розум на те, щоб він віднині ніколи не залишався у спокої та …не застигав у своїх недоліках, а, навпаки, постійно спонукав себе до дії і прагнув до вдосконалення. Адже неосвічена людина не знає, що значить заглиблюватися в себе саму, оцінювати себе, і не знає, яким радісним є життя, коли помічаєш, що з кожним днем воно стає кращим; якщо ж така людина випадково має якусь позитивну якість, то вона вихваляється цією якістю … та використовує її , можливо, навіть вигідно, проте не приділяє уваги тому, як цю якість розвинути і примножити. … Освічена ж людина, навпаки, не лише використовує розум й всі свої позитивні якості, але постійно виправляє свої помилки і вдосконалюється у доброчесності" (Френсіс Бекон ).
На який аспект важливості освіти звертає увагу Ф.Бекон – освіта має важливе значення в першу чергу для саморозвитку особистості чи для суспільства? На думку Ф.Бекона, заняття науками необхідні для зміни соціального становища людини чи для самовдосконалення? Зверніть увагу на те, про які конкретні відмінності між освіченою та неосвіченою людиною пише Ф.Бекон.
"…Науки ще сильніше та ефективніше спонукають нас звеличувати і прославляти божественну велич… І для того, щоб ми не впали у заблудження, Спаситель дав нам дві книги: книгу Писання, в якій розкривається вола Божа, а по тому – книгу природи, що розкриває його могутність. З цих двох книг друга є ніби ключем до першої, бо… розвиває далі нашу віру, змушуючи нас звернутися до серйозного розмірковування про божественну всемогутність…" (Френсіс Бекон).
Використавши даний уривок, поясніть, яким чином мислителі XVII ст. тлумачили співвідношення науки і релігії? Чи протиставлялась релігія науці? Чи розглядали наукові знання як такі, що руйнують релігійні догмати та віру? Чи потрібно віруючій людині займатися наукою?
Чи відповідає дане міркування середньовічній "теорії подвійної істини"? Які точки зору з приводу співвідношення науки та релігії ви зустрічали в наш час?
"Нова філософія прагне до пізнання речей силами людського розуму і тому починає свою справу … з повною довірою до можливостей людського розуму: вона ґрунтується на цьому припущенні і тому за способом її обґрунтування має характер догматичний . Оскільки вона передбачає пізнання, то повинна зробити своїм об‘єктом природу речей … і вважати своїм завданням пояснення речей, в тому числі й духовних, із суті природи: через це …вона має характер натуралістичний.. …Людський розум складається з двох здібностей, через які ми уявляємо речі: чуттєвості та розуму …Одна сторона вважає єдиним істинним пізнання речей через чуттєве сприйняття, інша – за допомогою розуму…, там досвід (empiria), тут розсудок (ratio)…, тому це рішення слід шукати у протилежних напрямках – емпіризмі та раціоналізмі" ( Куно Фішер).
Які основні характеристики філософії Нового часу перераховано у даному уривку? – Спробуйте чітко їх виділити. Чому автор пише, що філософія цього періоду була догматичною? Які протилежні методи дослідження виникають у філософії Нового часу і чому?
Завдання 2. Методологічні пошуки Ф.Бекона та Р.Декарта.
"Два шляхи існують і можуть існувати для відшукування та відкриття істини. Один відразу зноситься від відчуттів та часткового до найзагальніших аксіом та, йдучи від… непохитної їх істинності, обговорює середні аксіоми. Цим шляхом користуються і нині. Інший же шлях – виводить аксіоми з відчуттів і часткового, піднімаючись безперервно і поступово, поки нарешті не приходить до найзагальніших аксіом. Це шлях істинний, але ще не випробуваний" (Френсіс Бекон.)
Порівняйте описи двох шляхів пізнання. Простежте, які етапи у використанні кожного метода виділяє автор, і з‘ясуйте різницю між цими шляхами пізнання. Чим, на вашу думку, можна виправдати протиставлення цих шляхів? Який з наведених шляхів пізнання виражає суть емпіризму, а який – раціоналізму? Використайте свої знання з природничих наук, а також
досвід лабораторних робіт, щоб навести приклади кожного з шляхів пізнання.
"Ідоли та хибні поняття, котрі вже заполонили людський розум і глибоко в ньому укорінилися, настільки володіють розумом людей, що ускладнюють входження істині…Є чотири види ідолів, які здійснюють облогу розуму людей. …Назвемо перший вид ідолами роду, другий – ідолами печери, третій – ідолами площі і четвертий – ідолами театру… Ідоли роду беруть початок у самій природі людини… Ідоли печери є заблудженнями окремої людини… Існують ще ідоли, які виникають через взаємну пов‘язаність і спільнотність людей. Ці ідоли ми називаємо … ідолами площі. Існують, нарешті, ідоли, які вселилися в душі людей з різних догматів філософії, а також із хибних законів доведення. Їх ми називаємо ідолами театру…" ( Френсіс Бекон).
Який вид ідолів, на вашу думку, є особливо небезпечним для молодої людини? Чому? Чи існують ці ідоли пізнання в наш час? Аргументуйте свою відповідь. Яким чином можна відмежувати пізнання, спотворене ідолами, від справжніх знань? Аргументуйте свою відповідь.
"Ті, що займалися науками, були або емпіриками, або догматиками. Емпірики, подібно до мурашки, тільки збирають і задовольняються зібраним. Раціоналісти, подібно до павуків, творять тканину з себе самих. Бджола ж обирає середній спосіб: вона дістає матеріал з садових та польових квітів, проте розташовує та змінює його відповідно до свого вміння. … Отже, слід покладати сподівання на … союз цих здатностей – досвіду та розсудку" (Френсіс Бекон).
Який із згаданих методів почав широко використовуватися в період Нового часу? Який був поширений у середні віки? Який із зазначених методів особисто вам здається найбільш привабливим? Чи використовуються ці методи у сучасній науці?
"Оскільки відчуття нас інколи обманюють, я прийняв за необхідне припустити, що немає жодної речі, яка б була такою, якою нам уявляється…Приймаючи до уваги, що кожне уявлення, яке ми маємо у стані бадьорості, може з‘явитись нам і уві сні, при тому, що це не є дійсність, я вирішив уявити собі, що все, що будь-коли спадало мені на думку, не більш істинне, ніж примари моїх снів. Але відразу ж я звернув увагу на те, що в цей самий час, коли я схилявся до думки про ілюзорність всього на світі, було необхідно, щоб я сам, міркуючи таким чином, дійсно існував. І зазначаючи, що істина "Думаю, отже існую‖ настільки тверда і безсумнівна, що навіть найбільш навіжені припущення скептиків не можуть її похитнути, я прийшов до висновку, що можу без побоювань прийняти її за перший принцип шуканої мною філософії" (Рене Декарт).
Уважно прочитайте наведене міркування. Як можна витлумачити або пояснити своїми словами висловлювання "Думаю, отже існую"? Чому ця теза може бути вихідним пунктом філософії?
"…потрібно коротко викласти, чому Декарт в усьому сумнівався, яким шляхом він досягнув надійних засад наук і яким способом він…звільнився
від усіх сумнівів. …щоб по можливості передбачливо просуватися у пізнанні речей, Декарт зробив спробу: залишити всі упередження; знайти засади, на яких можна все побудувати; відкрити причину заблуджень; розглянути все ясно і чітко. Щоб досягти першого, другого і третього, він і починає в усьому сумніватися, але не як скептик, котрий не має іншої мети, крім сумніву, але щоб таким чином звільнити свій розум від усіх забобонів і, нарешті, відшукати стійкі і непорушні підвалини наук, котрі в тому випадку, якщо вони існують, не могли би лишитися поза увагою. Бо істинні принципи наук повинні бути настільки стійкими і достовірними, щоб вони не потребували подальшого доведення, щоб вони були абсолютно вільні від небезпечності сумніву і щоб без них нічого не могло бути доведено" (Б.Спіноза про Р.Декарта).
Спробуйте пояснити та витлумачити кожну з наведених засад філософії Р.Декарта. Навіщо сумніватися тому, хто займається наукою? Яким може бути позитивний результат сумнівів дослідника для наукового пізнання в цілому?
Порівняйте між собою найбільш виразні пояснення позицій Ф.Бекона та Р.Декарта:
"Індукцію ми вважаємо тою формою доведення, яка рахується із даними чуттів, схоплює природу та мчить до практики, майже зливаючись із нею" (Ф.Бекон).
"…Досвідні дані про речі часто бувають помилковими, дедукція ж, або чисте виведення одного із іншого, хоча і може бути залишена поза увагою, якщо вона неочевидна, ніколи не може бути неправильно здійснена розумом, навіть вкрай нерозсудливим…" (Р.Декарт).
Спробуйте розгорнути сукупність аргументів на користь кожної позиції та з‘ясувати для себе, яка з них більше виправдана.
Завдання 3. Теорія пізнання Т.Г.Гоббса та Дж.Локка. Скептицизм Д.Юма, сенсуалістські максими Дж.Берклі.
"…Філософія – це здійснюване через правильне розмірковування пізнання явищ або дій, що виходить із знання їх можливого виникнення чи утворення, а також дійсного чи можливого способу їх виникнення, виходячи із знання їх дій… Це – наука про причини або …наука про ―чому‖. Отже, метод при вивченні філософії є найкоротший шлях до того, щоб на підставі знання причин прийти до пізнання їх дій і на підставі знання дій прийти до пізнання їх причин" ( Томас Гоббс).
В даному уривку наводиться визначення філософії та методу пізнання за Т.Гоббсом. Зверніть увагу на те, як Т.Гоббс розуміє сутність філософії:
А) як таємне і сакральне (священне) знання ( тобто езотерично);
Б) як проникнення у сутність людського "Я" (антропологічно);
В) як пізнання явищ через їхні дії (гносеологічно).
Як можна зрозуміти з даного уривку: метод – це:
А) лабораторна діяльність;
Б) експерименти; В) спосіб розмірковування;
С) певний спосіб пізнання явищ…
Конкретизація уявлень Т.Гоббса про метод філософського дослідження подано в наступному уривку:
"Перший початок всякого знання – образи сприйняття та уявлення. Проте, чому вони існують та звідки походять, ми дізнаємося лише через наукове дослідження, котре… полягає в розкладанні предмету на його основні елементи і в з‘єднанні останніх. Тому всякий метод, за допомогою якого ми досліджуємо причини речей, є або з‘єднавчим, або роз‘єднавчим. Зазвичай роз‘єднавчий метод називають аналітичним, а з‘єднавчий – синтетичним". (Томас Гоббс).
Як Т.Гоббс розрізняє способи пізнання у філософії та у природничих науках? Наведіть приклади використання аналітичного методу та синтетичного методу у різних сферах знання.
"Всі висновки щодо фактів ґрунтуються … на відношенні причини до дії. Лише це відношення може вивести нас за межі нашої пам‘яті і відчуттів. …Знання відношення причинності… виникає цілком з досвіду, коли ми помічаємо, що окремі об‘єкти постійно з‘єднуються один з одним. …Жоден об‘єкт не виявляє у своїх доступних для почуттів якостях ні причин, що його породили, ні дій, котрі він здійснить; і наш розум без допомоги досвіду не може зробити ніякого висновку відносно реального існування та фактів. …Наш розум … не може знайти дії у …причині, …бо дія абсолютно відмінна від причини і тому ніколи не може бути відкрита в ній" (Девід Юм).
Уважно прочитайте міркування Д.Юма щодо зв‘язку фактів з досвідом. Наведіть приклади, які б показували, що уявлення про причинний зв‘язок виводиться з досвіду. Як можна пояснити вислови: "дія відмінна від причини", "дія не може бути відкрита в причині"?
"Від причин, які зовнішньо подібні, ми очікуємо подібних же дій; у цьому суть всіх наших висновків з досвіду. …Не лише неосвічені та тупі селяни, але й діти і навіть тварини вдосконалюються завдяки досвіду і вивчають якості об‘єктів природи, спостерігаючи їх дії. …Тому всі заключення з досвіду є наслідком звички, а не розмірковування" ( Девід Юм).
Чи можете ви стверджувати на підставі власного досвіду, що звичка – це те ж саме, що знання? Аргументуйте свою відповідь. Чи може досвід, у відповідності з наведеними міркуваннями Д.Юма, давати нам достовірні знання? Як би ви пояснили, в чому полягає скептицизм Д.Юма?
"…Усі погодяться з тим, що ні наші думки, ні пристрасті, ні ідеї, що створюються уявою, не існують поза нашою душею. … Я говорю: стіл існує, – це значить, що я бачу його та відчуваю його на дотик; якби я знаходився поза моїм кабінетом, то сказав би, що стіл існує, розуміючи це таким чином, що, бувши в моєму кабінеті, я міг би сприйняти його… Тут був запах – це значить, що я його відчував; був звук – значить, його чули; були колір або фігура – значить, вони були сприйняті зором або на дотик. …Те, що говорять про безумовне існування не помислених речей без будь-якого відношення до того, що їх хтось сприймає, для мене абсолютно незрозуміло" (Джордж Берклі).
Наведіть приклади (пізнавальні ситуації), які б підтверджували слова Дж.Берклі. Які аргументи можливі на користь того що речі існують і тоді, коли їх ніхто не сприймає?
Тема 4: Німецька класична філософія.
Німецьке просвітництво. Класична німецька філософія. Сутність „копернівського” перевороту Канта в філософії.
Філософія людського "Я" (Фіхте). Філософія Шеллінга.
Філософія абсолютної ідеї Гегеля. Метод і система.
Філософські погляди Фейербаха, сутність антропологізму Фейєрбаха. Діалектичний матеріалізм Маркса, Енгельса.
План семінарського заняття
Місце німецької класичної філософії в історії новоєвропейської філософії.
Вихідні ідеї філософії І. Канта – засновника німецької класичної філософії.
Розвиток ідей в німецькій класичній філософії після І.Канта.
Філософія Г.Гегеля: вчення про Абсолютну ідею: система філософії Гегеля; діалектична логіка.
"Антропологічний принцип" у філософії Л.Фейєрбаха.
Творчі завдання до семінару (письмово).
Завдання 1. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії, її особливості та здобутки.
При вивченні першого питання необхідно засвоїти такі ключові терміни і поняття: трансцендентне, об‘єкт, суб‘єкт, активність, діяльність, системність, розвиток, діалектика, рефлексія. Німецька класична філософія змістила спрямування дослідження від об‘єкта до суб‘єкта, від природи до історії і культури; на високому теоретичному рівні збагатила філософію і науку низкою ідейних надбань (принцип активності, розвитку, розробка діалектики, принцип системності, рефлексії і т.д.).
Уважно перечитайте наведенні нижче висловлювання мислителів минулого і сучасності. Зверніть увагу на:
зв‘язок відкриттів німецької класичної філософії із соціально-культурними чинниками епохи;
розуміння німецької класичної філософії як вершини новоєвропейської філософії.
"Філософська революція в Німеччині – неминучий наслідок релігійної революції, здійсненої Лютером". (Г.Гейне).
До якого принципу німецької класичної філософії підводить це положення?
"Все, що почали у духовній діяльності XVIII ст. англійці та французи, було завершено в Німеччині. І там виникла та естетично-філософська система освіти, яка в духовному відношенні визначила в цій країні останні десятиліття XVIII і перші десятиліття XIX ст... В інтелектуальному відношенні – це найвеличніший час німецького, навіть, європейського культурного життя, час високої духовної зрілості та свободи. ...Вона була покликана звести в... єдність усе інтелектуальне багатство людства" (В.Віндельбанд).
"…Систематичний характер філософії постає результатом історичної ситуації… Історія досягла етапу, що давав можливість реалізувати людську свободу. Проте свобода передбачає реальність розуму. Людина може бути вільною та розвинути свої потенційні можливості тільки в тому випадку, якщо весь її світ знаходиться під владою раціональної волі і знання… Будь-яка форма буття постає як форма розуму…" (Г.Маркузе).
"Геніальні завоювання класичної німецької філософії тісно пов‘язані з тим, що в ній знайшли ідейне відображення всесвітньо-історичної події цього періоду". (Д.Лукач).
Подумайте над змістом наведених положень. Спробуйте узагальнити їх та прояснити, які риси німецької класики в них наголошені. Зверніть увагу на часові межі розквіту німецької класичної філософії. Спробуйте обгрунтувати сучасне значення німецької класичної філософії.
"...Те, чого ми чекаємо в наш час від філософії, – це роздумування про вічні цінності... Сформувалося... життя особистості, яка хоче знов знайти та врятувати свій внутрішній духовний світ. Такі проблеми повернули нас... до великих систем ідеалізму, що сповістили цю віру як основну духовну сутність усієї дійсності. Ми не цінуємо більше в цих системах форму їх логічної конструкції.., але ми знов зрозуміли ту переконливу енергію, з якою їх автори, особливо Гегель, виробили із сукупності історичного розвитку постійне коло культурних цінностей... Відношення здатного до самосвідомості і самоформування індивіда до цих великих образів – наша найнагальніша проблема..." (В.Віндельбанд).
"Діалектичний образ мислення, який розглядає себе як такий, що інтерпретує, є необхідним для вільного суспільства, - якщо останнє ми розуміємо як суспільство, в якому люди можуть критикувати..." (Ч.Тейлор).
Які особливості німецької класичної філософії виділяють автори останніх фрагментів? В чому вони вбачають незаперечне значення даної філософії?
Завдання 2: І.Кант – засновник німецької класичної філософії.
Уважно перечитайте низку провідних філософських положень І.Канта – засновника німецької класичної філософії. Покажіть, якими саме твердженнями визначаються в них:
— сутність "коперніканського перевороту" у філософії;
принцип активності людини у пізнанні;
джерела людського пізнання, знання як синтез.
Спробуйте пояснити та обґрунтувати, які положення критичної філософії Канта зберігають своє значення і в наш час, а які вважають однобічними; яке значення має філософія Канта для розвитку природознавства; які позитивні моменти кантівського агностицизму.
"До цього часу вважали, що будь-які наші знання повинні узгоджуватись із предметами... (Але) природознавці зрозуміли, що розум бачить лише те, що сам створює за власним планом, що він із принципами своїх суджень повинен йти попереду... і змушувати природу відповідати на його запитання... Розум повинен підходити до природи, з одного боку, із своїми принципами,... з іншого боку – з експериментами, вигаданими відповідно до цих принципів для того, щоб черпати із природи знання, але не як школяр, якому вчитель підказує все.., а як суддя, що змушує свідка відповідати на запропоновані питання" (І.Кант).
"Наше знання виникає з двох основних джерел душі: через чуттєвість предмети нам даються, і лише вона постачає нам споглядання; мисляться ж предмети розсудком, і з розсудку виникають поняття. ... Жодній з цих здатностей не можна віддати перевагу в порівнянні з іншою... Думки без змісту порожні, споглядання без понять сліпі... Розсудок нічого не може споглядати, а чуття нічого не можуть мислити. Лише з їх поєднання може виникнути знання". (І.Кант).
Звернувшись до наведених нижче положень І.Канта, з‘ясуйте, як він визначав ті інтелектуальні форми, які приймають участь у створенні знання; поясніть, як доводяться: - необхідність існування апріорних форм діяльності розсудку;
- відмінність критичної філософії Канта від емпіризму та раціоналізму XVII-XVIII ст.;
- співвідношення "речей у собі" та явищ (феноменів);
- можливості існування математики та природознавства.
"Без сумніву, усяке наше пізнання починається з досвіду... Але хоч усяке наше пізнання і починається з досвіду, звідси зовсім не впливає, що воно цілком походить із досвіду... Досвід ніколи не дає своїм судженням істинної... всезагальності, він надає їм тільки умовну і порівняльну загальність (через індукцію)... Необхідність і безумовна всезагальність є точні ознаки апріорного знання і невід‘ємно пов‘язані між собою". (І.Кант).
"Не важко довести, що людське знання дійсно містить такі необхідні і... всезагальні, отже, чисті апріорні судження. Якщо хочете знайти приклади із галузі наук, то варто лише вказати на всі положення математики, якщо хочете знайти приклад із застосуванням самого буденного розсудку, то цим може служити універсальне твердження, що всяка зміна має мати причину". (І.Кант).
Звертаючись до наступних фрагментів із творів І.Канта, переконайтесь у тому, що його філософія обернена не лише до питань пізнання, а й до фундаментальних питань людського буття:
"Припустимо, що... необхідна відмінність… предметів досвіду і "речей-у-собі" зовсім не була б запроваджена. В такому випадку закон причинності
і... механізм природи мали б... обов‘язково розповсюджуватись на всі речі взагалі... Тоді не можна було б, не впадаючи у явну суперечність, сказати... про людську душу, що її воля свобідна, але в той же час підпорядкована природній необхідності, тобто не свобідна". (І.Кант).
"...Отже, я не можу навіть припустити існування бога, свободи і безсмертя душі для мети необхідного практичного застосування розуму, якщо не звільню спекулятивний розум від його зазіхань на трансцендентне (за межами явищ) знання... Тому я був змушений обмежити знання, щоб звільнити місце вірі..." (І.Кант).
Зверніть увагу й на те, що І.Кант, всупереч давній традиції, почав тлумачити простір і час як форми, що постають необхідними для оформлення будь-яких чуттєвих сприйнять, тобто ці форми, за І.Кантом, суб‘єктивні: "Саме час і простір є такими спогляданнями, які математика кладе в основу всього свого пізнання і суджень... Але вони саме тим, що є чистими апріорними спогляданнями, доказують, що вони є лише формами нашої чуттєвості, які мусять випереджувати будь-яке емпіричне споглядання" (І.Кант).
Подумайте над змістом наведених нижче положень, спробуйте окреслити основні засади вчення Канта про мораль. З якими аспектами кантівського "категоричного імперативу" (остаточного морального повеління) можна погодитись, а з якими – ні?
"Дій так, щоб максима твоєї волі могла водночас мати силу принципу всезагального законодавства... Дій так, щоб ти завжди ставився до людства і в своїй особі, і в особі будь-кого іншого лише як до мети і ніколи б не ставився до нього як до засобу". (І.Кант).
Завдання 3: Лінія розвитку ідей в німецькій класичній філософії після І.Канта.
Ознайомтесь з деякими положеннями філософії Й.Г.Фіхте; прокоментуйте їх, звертаючи увагу на відношення Й.Г.Фіхте до вчення І.Канта про річ у собі, на дальший розвиток ідеї активності суб‘єкта пізнання та ідеї свободи як принципу практичного розуму.
"Яка людина, така її філософія". "Діяти! Діяти! – ось для чого ми існуємо". "Якщо б науковченню було поставлене питання: які речі самі по собі (речі-в-собі), то воно змогло б відповісти тільки так: такими, якими ми їх повинні зробити. Від цього науковчення аніскільки не стане трансцендентним тому, що ми знаходимо в нас все те, що ми при цьому встановлюємо; ми виносимо це із нас самих назовні..." (Й.Г.Фіхте).
"Джерелом будь-якої реальності постає Я, оскільки воно є безпосереднім. Тільки через посередництво Я і разом з ним надається і поняття реальності… Я має розглядатися не як чистий суб‘єкт, як його дотепер майже всюди розглядали, а як суб‘єкт-об‘єкт… Я покладає необхідно саме себе, і тому суб‘єктивне та об‘єктивне складають в ньому єдине ціле… Моя система – це перша система свободи; як та нація звільнила людину від зовнішніх кайданів, так і моя система звільняє від речей самих по собі" (Й.Г.Фіхте).
Спробуйте пояснити, як пов‘язані наведені твердження Й.Г.Фіхте із поняттям творчості. Якою мірою виправдані намагання виводити всі аспекти реальності із активності Я? Яка характеристика філософії Й.Г.Фіхте є більше виправданою: це є філософія активності, творчості чи активізму?
Подумайте над змістом наведених нижче положень трансцендентального ідеалізму Ф.Шеллінга. Спробуйте визначити, чим філософія Ф.Шеллінга відрізняється від філософії Й.Г.Фіхте, які характерні особливості системи Ф.Шеллінга; в яких положеннях філософії Ф.Шеллінга можна побачити елементи ірраціоналізму.
"... Кінцевою метою усіх моїх праць був перехід від роз‘єднаності часткових знань до повноти знання тому, що я бажав пізнати істину у всіх часткових напрямках, щоб вільно і без перепон дослідити глибину абсолютного". (Ф.Шеллінг).
"Або немає суб‘єкта, а є абсолютний об‘єкт, або немає об‘єкта, а є абсолютний суб‘єкт. Як же розв‘язати цю суперечку?.. (Лише) досягаючи абсолюту, усі принципи, які борються один проти одного, усі суперечливі системи стають тотожними. Це абсолютне є дійсною основою гармонії між об‘єктивним та суб‘єктивним у вільному діянні не тільки індивіда, але й усього (людського) роду" (Ф.Шеллінг).
"…(Абсолютно тотожне)… ніколи не може бути об‘єктом знання, але тільки об‘єктом... віри… Як високо ми не підносимо розум, ми все ж вважаємо, що ніхто через чистий розум не став доброчесним... або взагалі великою людиною... Тільки в особистості – життя, а все особистісне базується на темній основі" (Ф.Шеллінг).
Отже, якими саме якостями наділяє Ф.Шеллінг абсолютне? Які протилежні сутності він вводить в його зміст? Чому він вважає абсолютне об‘єктом віри? – Поясніть, приймаєте ви чи не приймаєте лінію міркувань філософа, аргументуйте свої твердження. Познайомтесь із тим, як класифікує Ф.Шеллінг найперші філософські дисципліни:
"Якщо первинним вважають суб‘єктивне, тоді задача полягає в тому, щоб пояснити, як до нього приєднується об‘єктивне... Якщо кожне знання базується на їх поєднанні, то пояснення цього поєднання, безперечно, є найвищою задачею для кожного знання, а оскільки філософія є... найвищою і головною наукою, то й основною задачею філософії..." (Ф.Шеллінг).
"Подавати в якості первинного об‘єктивне і виводити з нього суб‘єктивне є... задачею натурфілософії... Отже, якщо трансцендентальна філософія існує, їй залишається прямувати у протилежному напрямку – виходити із суб‘єктивного як первинного і абсолютного і виводити з нього об‘єктивне. Таким чином, натурфілософія і трансцендентальна філософія розділили між собою два можливих напрямки філософії... Трансцендентальна філософія є другою необхідною основною наукою філософії" (Ф.Шеллінг).
1 2 3