1) Платіжну систему M-Pesa, надзвичайно популярну в таких африканських країнах як Кенія, Танзанія та Південна Африканська Республіка, внаслідок відсутності в цих країнах банківської інфраструктури;
2) Міжнародну платіжну систему PayPal, проте правовий статус цієї платіжної системи в різних державах неоднозначний.
3)До електронних фіатних грошей на базі смарт-карт, можна віднести: передплачені банківські карти Visa Cash, призначені для здійснення невеликих
12 платежів (Зазвичай не більше 500 доларів); 4) Безконтактні карти з обмеженою сферою застосування Octopus (Гонконг) систему електронних грошей Chipknip, що об'єднує всі банківські карти, що випускаються банками Голландії.
Нефіатні електронні гроші - виражені в одиницях вартості недержавних платіжних систем. Емісія, обіг та погашення таких грошей відбуваються за внутрішніми правилами платіжної системи. Ставлення до нефіатних електронних грошам і ступінь їх контролю в різних країнах сильно розрізняються. Платіжні одиниці нефіатних платіжних систем найчастіше еквівалентні національній або іноземній платіжної одиниці, проте їх реальна цінність і надійність не забезпечується державою. Нефіатние електронні гроші представлені широкою мережею різноманітних платіжних систем, такими як
WebMoney, QIWI, «Яндекс.Деньги» і «криптовалютними» платіжними системами (Bitcoin, Litecoin і т. п.). [8]
Іншим прикладом нефіатних електронних грошей є криптовалюта - це підвид електронних валют, емісія (найчастіше сполучена зі значними обчислювальними витратами, що визначають внутрішню вартість грошових одиниць) і облік яких базується на криптографічних методах, а функціонування самої платіжної системи відбувається децентралізовано в розподіленої комп'ютерної мережі. Платіжні одиниці в таких системах представлені у вигляді якихось електронних монет, курс яких в переважній більшості випадків формується балансом попиту і пропозиції. Приклади криптовалютних платіжних систем - Bitcoin і Litecoin, де платіжними одиницями служать якісь однойменні електронні монети.
Таким чином, криптовалюта, що видобувається користувачами платіжної системи, висловлює собою витрати, понесені на її видобуток, і не володіє речової формою, що, на мою думку, також свідчить на користь виділення електронних грошей в самостійний економічний підвид, що не належить повною мірою ні до однієї з наявних грошових форм.
Віртуальні або ігрові електронні гроші, відносяться до внутрішньої електронної валюти мережевих спільнот таких як соціальні мережі, віртуальні
13 світи і онлайн ігри. Сфера їх використання обмежена придбанням і продажею віртуальних товарів всередині мережевої спільноти. У переважній більшості випадків, курс віртуальної валюти не прив'язаний до курсу національної валюти або валюти іншої держави. Прикладом віртуальних грошей є придбання віртуальної валюти методом купівлі додаткових бонусів у онлайн-іграх.
Конвертація ігрової віртуальної валюти в національну валюту в більшості випадків неможливо, однак гравці великих онлайн-ігор, нерідко використовують незаконні методи виведення віртуальної валюти, шляхом її продажу іншому учаснику.
Віртуальні (ігрові) грошові кошти є досить новим явищем, ставлення до якого в різних країнах сильно різниться. Можливо, в майбутньому підвид віртуальних (ігрових) електронних грошей буде значно розширено та систематизовано або буде об'єднаний з іншим підвидом електронних грошей.
Електронні гроші можна також класифікувати як анонімні і персоніфіковані. Класифікація електронних грошей на анонімні і персоніфіковані, на мою думку, носить в більшій мірі правовий характер, ніж визначає економічну сутність електронних грошей. Наявність або відсутність анонімності обумовлено правилами певної платіжної системи. У ряді країн анонімні платежі мають значні обмеження розміру анонімного електронного гаманця і максимальної суми одноразової грошового переказу.
Проаналізуємо, які конкретні потенційні вигоди від зазначених переваг можуть отримати основні суб’єкти економіки України – держава, підприємства та домогосподарства-споживачі.
Підприємства. Для фірми використання електронних грошей дає змогу, по- перше, збільшити обсяги продажу товарів за рахунок спрощення процесу купівлі
і розширення кола потенційних споживачів; по-друге, зменшити витрати на обслуговування готівки і готівкових операцій; по-третє, завдяки збільшенню швидкості обороту коштів збільшується обсяг вільних оборотних коштів, що прямо впливає на прибуток фірми; по-четверте, вища швидкість і зручність здійснення операцій дозволяють скоротити витрати на ці операції. Логічним
14 наслідком вказаних вигоди є збільшення прибутку, а отже – поява мотивації до розширення обсягів виробництва продукції. Крім того, використання електронні гроші в деяких випадках можуть сприяти підвищенню продуктивності праці.
Окремо виділимо ті підприємства, що є емітентами електронних грошей та власниками електронно-платіжних засобів – тобто передусім банки (а в перспективі це можуть бути і небанківські фінансові установи). Для них головний зиск полягає у отриманні комісійних виплат за проведення операцій з електронними грошима. [9-10]
Чим більше коло клієнтів, тим більше обсяг комісійних – тому емітенти зацікавлені у масовому поширенні е-коштів.
Споживачі. Очевидно, що для пересічного споживача основними позитивними результатами користування електронними грошима є економія часу і грошей. Адже не потрібно витрачати час у чергах до кас і терміналів; багато товарів можна купувати через інтернет-магазини, де ціни часто є нижчими; здійснювати платіжні операції можна швидко і в будь-який зручний для себе час. Безпека і конфіденційність операцій також є важливими для споживача – електронні гроші дозволяють забезпечити і те, і інше, на відміну від банку, де вимагається ідентифікація клієнта. Однак крім економії коштів споживач також отримає збільшення доходів. Воно буде викликано деяким підвищенням зарплати та збільшенням зайнятості населення, обумовленими розширенням виробництва та більшими обсягами реалізації продукції, про що говорилося в попередньому пункті. [11]
Держава. Аналізуючи список переваг, можна дійти висновку, що крім вище перелічених переваг, найочевиднішою вигодою держави є зменшення витрат на виготовлення, обслуговування, виведення, знищення готівки – внаслідок заміни певної частини готівки на електронні гроші. [12]
15
РОЗДІЛ 2. СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА РОЗВИТОК ЕЛЕКТРОННИХ
ГРОШЕЙ В УКРАЇНІ.
2.1. Досвід США у використання електронних грошей.
Термін «електронні гроші» не часто вживається в Сполучених Штатах
Америки. Разом з цим різноманітні електронні платіжні продукти, які в країнах
Європейського Союзу підпадають до відповідного поняття, отримали в США розвиток, що заслуговує на увагу.
Аналізуючи ринок платіжних інструментів США, варто згадати, що це завжди була країна, де широко вживалися чеки. Такими США залишаються й сьогодні. У середині 1990-х років використання чеків почало поступово зменшуватися, і в 2003 році кількість електронних платежів уперше перевищила платежі чеками. Нині кількість електронних платежів на одного мешканця
Америки майже така сама, як і в більшості країн – членів Європейського Союзу.
Хоча використання чеків зменшується значно повільніше, ніж цього можна було очікувати з урахуванням відносно широкого поширення електронних платежів.
Картки, що зберігають вартість. «Традиційні» електронні гаманці, такі як, наприклад, гаманці системи Proton у Бельгії, ніколи не відігравали навіть і другорядної ролі в США. Хоча в середині 1990-х років на ринку Америки розгорталося кілька проектів, у тому числі система Mondex, яку часто згадують як один із великих смарт-карткових проектів електронних грошей. Але ці проекти не набули широкого визнання і незабаром практично зникли.
За останні роки в Америці помітно зросло застосування інших типів карток електронних грошей, так званих «карток, що зберігають вартість» . До цього широкого терміну відносять великий перелік наперед оплачених карткових продуктів, кожному з яких притаманні власні специфічні риси. По суті, грошова вартість не зберігається безпосередньо на картці. Американські картки, що зберігають вартість, дають доступ до певних сум, які централізовано зберігаються на сервері. Якщо бути ще точнішими, на сервері зберігається
інформація про банківський рахунок, до якого картка дає доступ з метою виконання електронної платіжної інструкції. [13]
16
Картки, що зберігають вартість, сьогодні є одним із найбільш стрімко зростаючих продуктів фінансової індустрії Сполучених Штатів Америки.
Системи карток, що зберігають вартість, поділяють на відкриті та закриті.
Картки закритих систем, на відміну від карток відкритих систем, приймаються одним торговцем або в одному локалізованому місці.
До відкритих систем карток, що зберігають вартість, належать системи наперед оплачених дебетових карток, відкриті системи гіфтових карток, пейрол карток, дорожніх грошових карток тощо. Чіткої межі між цими продуктами немає. Наприклад, деякі наперед оплачені дебетові картки позиціонуються емітентами як гіфтові картки. Сьогодні картки, що зберігають вартість, значно поширеніші в Америці, ніж традиційні кредитні та дебетові картки.
Використовуються вони за допомогою вже існуючої інфраструктури, створеної для традиційних платіжних карток. [14]
Випуск одних видів карток, що зберігають вартість, орієнтований на небанківську публіку та осіб із сумнівною кредитоспроможністю – емігрантів, підлітків, людей з низькими доходами. Інші види таких карток призначені для свідомого бюджетування, оскільки наперед оплачені продукти допомагають розподіляти кошти, наприклад під час подорожей, обмежуючи витрати держателя певною сумою. Таким чином, картки, що зберігають вартість, відкритих систем використовуються в Америці з різними цілями. Їм можуть відповідати невеликі суми (як, наприклад, у випадку з наперед оплаченими дебетовими картками малої вартості, які американці звикли купувати для подарунків), а можуть і набагато більші суми (як у випадку з пейрол картками, які все частіше використовуються роботодавцями для електронного переказу заробітної плати персоналу і які функціонують майже як нечекові банківські рахунки).
Багато з відкритих систем карток, що зберігають вартість, впевнено зростали в США протягом останніх років, проте незважаючи на це, проникнення продуктів відкритих систем на ринок не є дуже глибоким. Водночас продукти закритих систем у вигляді гіфтових, купонних і лойалті карток, призначених для
17 18 приваблювання постійних покупців, забезпечення їм зручності і підтримання прихильності до певного бренду, отримали більш суттєвий розвиток, а окремі представники індустрії – навіть вражаючий. Успіх закритих систем гіфтових карток пояснюється тим, що все більше американців сприймають ідею про те, що картка може бути використана як певний запас коштів або подарунок.
Торговці, у свою чергу, активно пропонують ці картки, оскільки вони можуть бути достатньо вигідними (ще й тому, що у разі втрати або псування картки, кошти ніколи не будуть використані держателем).
Державні установи США також випускають картки, що зберігають вартість, які належать відкритим і закритим системам. Великим емітентом вартості, що зберігається на технічних пристроях, є Федеральний уряд, який використовує так картки у збройних силах з метою створення умов для безготівкових розрахунків на військових базах, кораблях та інших військових об’єктах [15].
Різні суспільні організації США емітують як одноразові наперед оплачені картки, так і ті, які можуть перезавантажуватися. Призначення таких карток – надання грошової допомоги бідним, забезпечення оплати щоденних і дорожніх витрат, допомога потерпілим від стихійних лих тощо. Наприклад, після урагану
Катріна наперед оплачені картки випустив Червоний Хрест.
За оцінками експертів Aite Group, LLC, загальна сума коштів, витрачених американцями у 2004 році з використанням наперед оплачених карток, досягла
63,4 млрд. доларів США, з них 50,6 млрд. доларів США витрачено в закритих системах і 12,8 млрд. доларів США – у відкритих системах. За прогнозами у 2009 році загальна сума коштів, витрачених в Америці з використанням наперед оплачених карток, досягне 257 млрд. доларів США .
Інші види електронних грошей. У сфері онлайнових платіжних схем великим небанківським провайдером, який дійсно має успіх на ринку, є система
PayPal, призначена для побудови зручних, безпечних і рентабельних платіжних рішень у мережі Інтернет. Система PayPal розпочала роботу в жовтні 1999 року в Сполучених Штатах Америки. Головний офіс розміщений у Сан Жозе, штат
Каліфорнія. Єдиним власником системи PayPal є компанія eBay Іnс, яка придбала систему у 2002 році. [16]
Система PayPal отримала ліцензії у 33 штатах США на право здійснювати грошові перекази, операції з платіжними інструментами та інше (у відповідності до вимог законодавства окремих американських штатів). У лютому 2004 року
PayPal, отримала ліцензію у Великобританії як емітент електронних грошей
(ЕLMI) відповідно до вимог Директиви Європейського Парламенту та Ради
2000/46/ЄС від 18 вересня 2000 року і внаслідок цього може діяти на території всіх країн-членів ЄС.
PayPal має близько 20 нагород за технічні нововведення від представників
Інтернет-індустрії та бізнесу в цілому.
Сьогодні система PayPal є провідною глобальною системою електронних грошей, що дозволяє фізичним та юридичним особам, які мають e-mail адресу, здійснювати миттєві розрахунки та перекази у 55 країнах світу у 7 валютах.
За даними на кінець 3 кв. 2006 року кількість відкритих рахунків PayPal досягла 123 млн. дол., загальний обіг коштів – 9.3 млрд. доларів США. Щорічне збільшення обігу коштів у середньому склало 37%. До кінця 2006 року планувалося збільшити кількість країн, в яких працює система PayPal до 103, а кількість валют до 17.
Відправляти електронні гроші PayPal можуть власники карткових рахунків міжнародних карткових систем Visa International, MasterCard WorldWide,
American Express тощо, яких відкрито рахунок у системі PayPal. Отримувати електронні гроші PayPal можуть власники рахунків PayPal. Рахунок у системі
PayPal може бути відритий користувачем вже після отримання email- повідомлення про надходження грошей від іншого користувача PayPal.
Відкриття рахунку PayPal – безкоштовне. Покупець або відправник електронних грошей користуються системою PayPal також безкоштовно.
Інші форми електронних грошей, у тому числі платежі за допомогою мобільних телефонів, у США на сьогодні не поширені.
19 2.2. Європейський досвід використання електронних грошей.
Ринок електронних грошей в Європейському Союзі розвивається не так швидко, ніж очікувалося, і сьогодні не використав свого потенціалу. Серед головних причин називають недостатню чіткість бізнес-правил і відсутність таких пропозицій, які б переконали більшість користувачів у перевагах електронних грошей. Разом з цим, певні продукти, зокрема, серверні онлайнові схеми, мають успіх у вільних нішах ринку та при деяких специфічних використаннях. Крім того, постійно з’являються нові продукти та проекти.
Порівняно з іншими безготівковими платіжними інструментами рівень приймання електронних грошей, які зберігаються на карткових носіях, у країнах
Європейського Союзу є невисоким. Тільки в країнах Бенілюкс локальні схеми електронних гаманців досягли критичної маси.
У країнах, де рівень використання електронних грошей є відносно високим, електронні гроші на карткових носіях приймаються здебільшого автоматичними пристроями: телефонними та торговими автоматами, лічильниками на автостоянках тощо.
Найбільш відомими проектами електронних грошей на карткових носіях в
Європі є Proton, Chipknip, Geldkarte та Moneo [17].
Згідно з даними Європейського центрального банку, в 2003 році бельгійська система Proton була найбільш вживаною системою електронних грошей в Європі. Її оператором є BankSys, а учасниками – 34 банки Бельгії, які доповнили свої дебетові картки додатком Proton і здійснюють емісію електронних грошей. Було випущено приблизно 10 млн. карток з додатком
Proton і близько 20% з них активно використовуються.
Основні сфери застосування системи Proton: їдальні та торгові автомати у великих компаніях, телефонні та торгові автомати загального користування, а також лічильники на автостоянках.
Сучасна схема нідерландської системи Chipknip є результатом її злиття у
2000 році з системою Chipper. Існують два варіанти Chipknip: додаток,
інтегрований на
80% нідерландських дебетових картках, який
20 перезавантажується, а також одноразові картки Prepaid Chipknip. Обидва типи у
90% випадків використовуються для розрахунків на автостоянках, з торговими автоматами та підприємствами харчування. [18]
Якщо говорити про кількість випущених карток, найбільшою в Європі є німецька система Geldkarte [19]. У 2005 році в обігу перебувало 63 млн. карток цієї системи. Чіпи, які можуть зберігати електронні гроші, вміщені на банківські дебетові картки EC-Karten, проте менше 5% держателів використовують електронні гроші на практиці. Існує понад 300 тис. пунктів приймання таких електронних грошей (торгові автомати та лічильники на автостоянках). Емітенти
Geldkarte сподіваються, що використання електронних грошей збільшиться завдяки новому німецькому законодавству з питань захисту неповнолітніх. Із січня 2007 року на торгових автоматах з продажу сигарет буде встановлюватися система перевірки віку покупців, інформація про який зберігатиметься на картках Geldkarte. Навіть, якщо покупці платитимуть готівковими грошима, вони будуть вимушені застосовувати картки Geldkarte для такої перевірки. До кінця 2006 року планувалося встановити 500 тис. автоматів.
Французьку систему Moneo очолює кредитна установа SFPMEI [20], яка здійснює емісію електронних грошей від імені банків-учасників. На початок
2006 року випущено 30 млн. банківських карток з відповідним додатком, проте тільки 300 тис. з них дійсно використовуються. Кількість торговців, які приймають електронні гроші Moneo, становить 100 тис. Серед перешкод, що заважають подальшому поширенню системи, називають трансакційні витрати, які розподіляються між користувачами та торговцями, а також вартість терміналів.
1 2 3