Ім'я файлу: Курсова робота - замовлення 03.11.docx
Розширення: docx
Розмір: 1135кб.
Дата: 05.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
ДИПЛОМ З ПРАВКАМИ - Ріпак озимий.docx
Розширення: docx
Розмір: 1135кб.
Дата: 05.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
ДИПЛОМ З ПРАВКАМИ - Ріпак озимий.docx
3. Вдосконалення структури бюджету соціально економічного розвитку та пошук напрямків підвищення її ефективності
3.1. Вдосконалення бюджетування соціально-економічного розвитку за умови підвищення ефективності державних бюджетних програм.
Тенденції сучасного економічного розвитку потребують все більшої віддачі від економічної діяльності суб’єктів господарювання, оскільки задоволення зростаючих потреб населення у різносторонніх товарах, роботах та послугах є досить складним і непростим завданням. Навіть усвідомлюючи всю згубність економічного розвитку, його недоліки і передусім вплив на навколишнє природне середовище, надмірне споживання і виснаження земних надр, суспільство змушене нарощувати обсяги виробництва для задоволення суспільних потреб.
Одним із способів забезпечення зростання виробництва товарів, підвищення кількісних і якісних показників економічної діяльності є зосередження суб’єктів господарювання на результативності діяльності в кожній сфері економіки, ефективне та раціональне використання наявних природних, матеріальних та фінансових ресурсів. Через різноманітні механізми та інструменти держава бере активну участь в економічних процесах, регулюючи економічну діяльність. Так, через бюджетну систему бюджетні видатки шляхом розподілу та перерозподілу ВВП спрямовуються на стимулювання ділової активності, забезпечення зростання економіки та задоволення інших суспільних потреб.
Аналіз стану соціально-економічного розвитку України свідчить, що задовольнити потреби в бажаних пропорціях поки що не вдається. Здобутки в економіці, соціальній сфері, не відповідають загальним суспільним запитам. Причиною цього явища є передусім низька ефективність та результативність бюджетних програм та вплив бюджетного механізму на кількісні і якісні показники економічного життя.
Важливу роль у забезпеченні результативності бюджетних програм відіграють розпорядники бюджетних коштів, однак їх діяльність в освоєнні бюджетних видатків не завжди спрямована на досягнення максимально високих результатів, що є серйозною проблемою для бюджетної системи та розвитку країни. У період світової фінансової кризи негативні тенденції соціально-економічного розвитку посилилися, оскільки на державні фінанси було покладено функції фінансування антикризових заходів і стабілізації фінансової системи країни.
Таким чином, значний обсяг фінансових ресурсів був фактично перенаправлений від нагальних соціально-економічних проблем на стабілізацію фінансової системи, що не могло не позначитися на добробуті населення. В економічній науці термін «результативність» нерозривно пов’язаний з ефективністю і характеризує ступінь фактичних результатів до запланованих. Результативність – це отримання ефекту (від латинського effectus – виконання, дія), здатність орієнтуватись та забезпечувати досягнення визначених цілей та планів.
Оцінюючи ефект, порівнюємо запланований і фактичний результат. Якщо планові показники досягнуті, значить, діяльність ефективна. З точки зору видатків бюджету, отриманий результат характеризує кількісні і якісні показники використання коштів і рівень задоволення потреб споживачів. Через бюджетні програми, які є інструментом досягнення пріоритетних цілей в економічній та соціальній сферах, створюються умови для безпечного та комфортного життя громадян. Практика свідчить, що проблеми низької результативності бюджетних програм і, відповідно, використання бюджетних коштів відображаються на рівні і якості життя людей. Оскільки мета бюджетної програми, на яку виділяються державні кошти, не досягається, отже, програмну ціль, наприклад, інфраструктурний об’єкт (лікарню, дитсадок, школу) не буде вчасно збудовано і здано в експлуатацію.
Діти не отримають можливість відвідувати дошкільний заклад, школярі – оволодівати знаннями за сучасними методиками, мешканці - отримувати медичні послуги з відповідними умовами та діагностикою. Результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених Національній академії педагогічних наук України на наукові дослідження, показали, що із 79 завершених наукових робіт передані до архіву у вигляді рукописів, не дочекавшись реалізації, розробки 55 НДР, на які з бюджету витрачено 82 млн грн, з підготовлених до публікації 428 найменувань наукової та навчальної продукції видано лише 1,6%. У 2017 році проведений аудит ефективності використання коштів державного бюджету, спрямованих на розвиток та функціонування системи протипаводкового захисту, засвідчив, що Міністерство екології та природних ресурсів України, Державне агентство водних ресурсів України протягом 2015–2017 рр. не використали наданих їм повноважень у сфері визначення державної політики з протипаводкового захисту.
У результаті положення про функціональну підсистему протипаводкових заходів єдиної державної системи цивільного захисту не затверджено, Загальнодержавна цільова програма розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року, затверджена Законом України від 24.05.2012 № 4836, не приведена у відповідність із чинним законодавством, методика оцінки ефективності виконання Загальнодержавної програми з урахуванням її специфіки державними замовниками не розроблялась, а аналіз її виконання не здійснювався, що створило ризики неефективної реалізації державної політики у сфері протипаводкового захисту як на державному, так і територіальному рівнях. Як наслідок, систему протипаводкового захисту держави, передбачену програмою, не створено, а функціонування об’єктів протиповеневого захисту не забезпечено на належному рівні. Через недостатній рівень прогнозованості розвитку повеней, паводків і підтоплення, а також відсутність сучасного, повноцінного та цілісного захисного комплексу аграрний, промисловий і соціальний сектори економіки щороку зазнають значних збитків.
Планування протипаводкових заходів Загальнодержавної програми протягом 2015–2017 рр. здійснювалося не всіма їх виконавцями та в умовах недостатності бюджетних асигнувань. Крім того, внаслідок змін бюджетного законодавства, які відбувалися з 2016 року в частині визначення джерел формування дохідної частини бюджетів різних рівнів, Загальнодержавна програма втратила свій головний фінансовий ресурс реалізації і з 2016 року фактично була зупинена. Протягом 2015–2017 рр. безпосередньо на виконання протипаводкових заходів державним бюджетом було передбачено 126,5 млн грн, або 7% обсягу, визначеного Загальнодержавною програмою (1 млрд 808,1 млн грн), що призвело до невиконання протипаводкових заходів Загальнодержавної програми у планових обсягах. Водночас Мінприроди і Держводагентство не забезпечили ефективного використання затверджених асигнувань державного бюджету.
Аудитом встановлено окремі факти недотримання одержувачами бюджетних коштів вимог затвердженого порядку використання коштів державного бюджету за КПКВК 2407070 на загальну суму 4,1 млн грн. Це свідчить про незабезпечення державою конституційних прав громадян і створює значні ризики, у тому числі у сфері національної безпеки.
Наведені приклади демонструють системний характер проблем, що мають місце в бюджетній системі. За нашими підрахунками, кожна друга бюджетна програма має серйозні недоліки в її виконанні, а кожна третя не досягає кінцевої мети, на яку виділяються бюджетні асигнування.
У процесі дослідження основних причин низької результативності та невиконання бюджетних програм прийшли до висновку, що стримуючими чинниками є:
недосконалість бюджетного законодавства;
неналежна організація виконання Кабінетом Міністрів України і деякими міністерствами – головними розпорядниками бюджетних коштів, законодавчих актів;
відсутність послідовності і системності в реалізації державної політики у різних сферах;
система підзаконних актів (постанови, розпорядження Кабінету Міністрів України) спотворює положення деяких законів та не діє на практиці;
відсутня система спрямування фінансових ресурсів держави на виконання інвестиційних програм;
неузгодженість відомчих нормативно-правових актів;
відсутня система взаємодії відповідальних виконавців програм та їх професійне супроводження програмних напрямів;
відсутні пріоритети та критерії вибору напрямів спрямування коштів;
програми соціально-економічного розвитку не містять переліку конкретних об’єктів, тому кошти витрачаються на розсуд розпорядників, безсистемно;
внесення численних змін до бюджетних програм свідчить про суттєві організаційні та фінансові прорахунки, допущені головними розпорядниками, що впливає на ефективність та якість реалізації програмних заходів;
розподіл бюджетних коштів за напрямами здійснюється безсистемно і непослідовно; невизначені конкретні завдання програми, їх реалізація за виконанням заходів здійснюється на низькому професійному рівні;
не розроблено програми чітких дій, спрямованих на комплексне вирішення проблеми незавершеного будівництва, а розпорошення бюджетних коштів призводить до збільшення чисельності довгобудів;
серйозні прорахунки на етапі планування, у виконанні робіт, неефективне, безсистемне управління коштами та недофінансування програмних заходів є причиною невиконання заходів та очікуваного економічного й соціального ефекту;
відсутній системний підхід вирішення проблеми газифікації сільських населених пунктів, що зумовлює спорудження газових мереж низького тиску без урахування технічних можливостей їх підключення до магістральних газопроводів;
недосконалість порядків використання коштів, недоліки та порушення вимог бюджетного законодавства під час планування та виконання бюджетних програм, а також недостатній рівень внутрішнього контролю головного розпорядника за діяльністю розпорядників нижчого рівня та одержувачів негативно впливає на досягнення результативності та економічності при виконанні бюджетних програм;
відсутність системи оперативного управління фінансовими ресурсами;
низька виконавська дисципліна та безконтрольність розпорядників і одержувачів коштів;
безвідповідальність посадових осіб фінансових органів, розпорядників коштів, замовників та підрядних будівельних організацій.
Узагальнюючи наведені чинники низької результативності бюджетних програм, слід зазначити, що причини полягають у недостатньо ефективному плануванні та необґрунтованому прогнозуванні, низькому рівні реагування розпорядників коштів на виявлені факти порушень за наслідками контрольно-аналітичних заходів, слабкій відповідальності та компетентності посадовців при прийнятті управлінських рішень у бюджетній сфері, недосконалості нормативно-правової та законодавчої бази у сфері управління державними фінансами.
Проблеми ефективного та результативного використання бюджетних коштів не дають можливості досягати кращих соціально-економічних показників виконання бюджетних програм та динамічно розвиватися в нашій країні, розбудовувати сучасну, стійку, відкриту і конкурентоспроможну у світовому масштабі економіку. Низька ефективність та результативність бюджетних програм характерна не тільки для України. Ця проблема стосується більшості країн пострадянського простору.
У бюджетній системі колишнього СРСР домінував принцип утримання. Проте із зміною ідеології мали б змінитися і підходи в управлінні фінансами, однак цього не сталося. Разом з тим, нинішні умови соціально-економічного розвитку країни суттєво відрізняються від умов двадцятисемирічної давності і потребують все більшої віддачі та конкретного результату. Без результативності бюджетних програм неможливо забезпечити інвестиційну привабливість економіки, стійкість фінансової системи, зростання реального ВВП та поступовий, динамічний розвиток країни на шляху до економічного добробуту та соціальної стабільності. Невиконання заходів бюджетної програми в кінцевому результаті може призвести до економічних, екологічних криз та виникнення підґрунтя для невдоволення людей і загострення соціальної напруги.
Підвищити результативність бюджетних програм, змінити форми і методи управління фінансами необхідно шляхом створення умов, в яких кожен відповідальний виконавець, маючи достатній рівень знань для здійснення ефективних та результативних дій, усвідомлював би важливість здійснення таких кроків. Варто застосовувати принципово нові концептуальні підходи та системні заходи впливу до усіх учасників бюджетного процесу, аби спонукати останніх ефективно та результативно використовувати фінансові ресурси, тим самим забезпечувати стабільний розвиток країни.
Доцільність використання бюджетних коштів при реалізації бюджетних програм має відповідати пріоритетним цілям соціально-економічного розвитку країни, її територій та галузей економіки. В цьому взаємозв’язку для кожної бюджетної програми важлива ціль, яку необхідно досягти при використанні бюджетних коштів і реалізації проекту.
З огляду на посилення ролі видатків бюджету у процесі регулювання соціально-економічного розвитку держави та адміністративно-територіальних одиниць, актуальними є оптимізація кількості бюджетних програм, покращання якісного рівня управління бюджетними коштами у межах встановлених бюджетних повноважень та проведення оцінки ефективності бюджетних програм, внутрішнього фінансового контролю за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов’язань розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів. Необхідно розвивати інструменти програмно-цільового методу планування бюджету, посилювати відповідальність за порушення у фінансовій сфері.
3.2. Бюджетне врегулювання як напрям підвищення ефективності соціально - економічної політики. Технології бюджетування.
Визначення обсягів видатків в кожній країні здійснюється в межах загальних економічних принципів, виходячи з цілей бюджетної політики та особливостей внутрішнього середовища. Факторами, які визначають обсяги державних видатків є такі: історичні тенденції в проведенні бюджетної політики, структура та стан розвитку економіки країни, рівень державних фінансових можливостей, ставлення країни до перерозподілу доходів, трансфертна політика, процедури прийняття бюджетних рішень, нагальність вирішення соціальних проблем, уявлення в соціумі, що є суспільним благом, і відповідно, на які потреби необхідно спрямовувати кошти бюджету.
За рахунок видатків бюджету держава з метою недопущення істотних відмінностей між групами населення з низькими та високими станом матеріального забезпечення, зниження рівня бідності здійснює допомогу малозабезпеченим верствам населення, досягаючи тим самим суспільних принципів справедливості. Завдяки прогресивному оподаткуванню, з одного боку, та надання трансфертів населенню, з іншого — можна зменшити нерівність та диференціацію доходів членів суспільства. Рівень бюджетних видатків на забезпечення виконання державою своїх функцій має відповідати якості надання державних послуг суспільству.
Оптимізація видатків на державне управління є одним із важливих завдань підвищення результативності використання бюджетних коштів. За нинішніх умов соціально-економічного розвитку для України набуває особливої вагомості необхідність переосмислення ролі бюджетної політики та підвищення її ефективності.
Вагомою основою здійснення ефективної бюджетної політики є визначення її основних напрямів, спираючись на національні пріоритети стратегії економічного і соціального розвитку країни, засади грошово-кредитної політики та зовнішньоекономічної діяльності. За таких обставин будуть створені умови для виконання державою своїх функцій, підтримки фінансової стабільності в країні та досягнення економічного зростання. Посилення якісного рівня вітчизняної бюджетної політики з врахуванням відповідного світового досвіду сприятиме дієвим інституційним перетворенням суспільного розвитку.
Як суспільно-економічна категорія бюджетна політика має певну структуру, яка охоплює суб'єкт, об'єкт і взаємозв'язки між ними, відповідний набір методів та інструментів регулювання згідно з визначеними у суспільстві цілями та завданнями.
До структурних елементів бюджетної політики також належать: розроблення науково обгрунтованої концепції розвитку бюджету, яка формується на основі вивчення потреб сучасного стану суспільного розвитку, тенденцій соціально-економічного розвитку та стратегічних пріоритетів держави; визначення основних напрямів формування та використання бюджетних ресурсів на перспективу і поточний період; здійснення заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей.
Призначення бюджетної політики є продуктом еволюції ролі та значення функцій держави в суспільно-економічному розвитку. Бюджетне регулювання є невід'ємним елементом бюджетної політики, залежним від показників макроекономіки, та має адаптувати відповідні механізми, інструменти і важелі з метою ефективного впливу на соціально-економічні процеси. В умовах трансформації економіки бюджетна політика має реалізувати адаптаційно-регуляторний потенціал для виходу на траекторію економічного зростанння. Із метою розробки та реалізації збалансованого бюджетного регулювання протягом певного часового інтервалу бюджетна політика повинна визначатися, з одного боку, з урахуванням циклічності економічного розвитку, з іншого — стану державних фінансів і запасу стійкості бюджетної системи, суттєве зменшення якої може призвести до ускладнення проведення ефективного бюджетного регулювання для позитивного впливу на економічне зростання.
Система бюджетного регулювання як одна з основних складових системи державного регулювання економіки є сукупністю функціональних фінансово-бюджетних та економічних елементів, зокрема, дохідна частина бюджету, видаткова частина бюджету, дефіцит (профіцит) бюджету, державний борг, податкове регулювання, міжбюджетні відносини, економічні процеси країни, зовнішнє економічне середовище та взаємозв'- язки між ними.
Бюджетна політика забезпечення та регулювання пріоритетів подальшого розвитку суспільства повинна враховувати відповідну переорієнтацію економіки на переважно ендогенні чинники економічного зростання з огляду на євроінтеграційні процеси. При цьому бюджет як вагомий елемент системи державного регулювання економіки має спиратися на довгострокову програму економічного й соціального розвитку країни. Основні напрями бюджетної політики мають формуватися із чітким виділенням пріоритетів, на засадах комплексного підходу з урахуванням виявлених проблем та аналізу внутрішніх і зовнішніх факторів, які визначають процеси розвитку суспільства.
Ефективність впливу бюджетного механізму на соціально-економічний розвиток держави значною мірою залежить від обґрунтованості та гармонізації його елементів в межах обраної управлінської технології бюджетування, яка використовується в тій чи іншій країні на певному етапі її розвитку.
Соціально-економічні трансформації, які відбуваються в Україні, та зумовлені внутрішніми та зовнішніми загрозами виклики національній безпеці потребують зміни наукових підходів до управління коштами на підприємствах та удосконалення технологій бюджетування з метою покращення суспільного добробуту та прискорення економічного зростання українських підприємств.
З огляду на актуальність євроінтеграційних процесів в Україні, а застосування бюджетування, орієнтованого на результат, є однією із вимог для країн-членів ЄС, та враховуючи окреслені проблеми, котрі створюють суттєві перешкоди на шляху до реального, а не декларативного запровадження програмно-цільового методу на державному та місцевому рівнях, у сучасних умовах доцільно:
підвищити фахову компетентність працівників фінансових секторів, служб органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів щодо прийняття рішень у сфері бюджетного менеджменту шляхом вивчення зарубіжного досвіду управління результатами від витрачання бюджетних ресурсів та набуття практичних навиків роботи із програмним забезпеченням;
удосконалити переліки бюджетних програм, формулювання їх мети, завдань та результативних показників відповідно до пріоритетів соціально-економічного розвитку адміністративних територій та держави загалом.
Своєчасними та актуальними видаються й завдання, визначені Стратегією реформування системи управління державними фінансами на 2017-20 роки, цілеспрямовані на перетворення програмно-цільового методу на інструмент прийняття управлінських рішень щодо дієвого використання державних коштів: дієвий моніторинг результативності; підвищення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів за результати діяльності у відповідних сферах та результативність бюджетних програм; запровадження комплексної оцінки дієвості та доцільності видатків для забезпечення економії та вивільнення ресурсів для нових пріоритетів; оптимізація бюджетних програм та посилення їх відповідності стратегічним цілям. [Error: Reference source not found].
Будівництво процесу бюджетування на підприємствах має відбуватись, на нашу думку, із врахуванням функціонального та процесного підходів. Функціональний – враховується ієрархічною структурою підприємства, окремі функції діяльності єднаються у наявні підрозділи. Процесний підхід навпаки з’єднує окремі центри відповідальності за бізнес-процесами (придбання, передпродажної підготовки, реалізації та зберігання). Процесне бюджетування повинно бути базисом бюджетування підприємства. Позаяк, специфічна особливість діяльності визначає й структуру бюджетів досліджуваних підприємств.
Інклюзивно-орієнтоване бюджетування (inclusive- oriented budgeting) пропонуємо трактувати як технологію управління бюджетними коштами, яка відображає спосіб впливу методів, форм, інструментів, важелів бюджетного механізму на розподільчі відносини, полягає у забезпеченні відповідності результатів формування і використання бюджетних коштів пріоритетам соціально-економічного розвитку держави (адміністративно-територіального утворення), потребам громадян та базується на активній участі усіх зацікавлених сторін у бюджетних процедурах і рівних можливостях у доступі до бюджетних ресурсів та суспільних послуг.
Інклюзивно-орієнтоване бюджетування передбачає широке застосування показників інклюзивно-орієнтованого бюджетування на кожній стадії бюджетного процесу. Зокрема, у процесі складання бюджетних запитів і програм, затвердження паспортів бюджетних програм, визначення результативних показників бюджетних програм, оцінки ефективності бюджетних програм, контролю за їх виконанням.
Основними етапами інтеграції інклюзивних аспектів у бюджетний процес вважаємо:
проведення інклюзивного бюджетного аналізу (аналіз ситуації з метою визначення проблем нерівного доступу громадян до бюджетних ресурсів та суспільних послуг - аналіз бюджетних програм та стану їх фінансування за рахунок бюджетних коштів);
формування цілей та рекомендацій щодо посилення інклюзії;
внесення змін до бюджетних програм, дохідної та видаткової частин бюджетів;
моніторинг та оцінка внесених змін.
Зважаючи на те, що визначальною відмінністю програмно-цільового методу управління від інших технологій бюджетування є розподіл видатків бюджету за програмами та застосування у процесі аналізу використання бюджетних коштів результативних показників, доречно зазначити, що у чинних нормативно-правових актах, які регламентують складання паспортів бюджетних програм (спільних наказах галузевих міністерств та Міністерства фінансів України), вказані показники результативності застосовуються в узагальненому вигляді. Зазначене утруднює проведення інклюзивного бюджетного аналізу.
Враховуючи зазначене, важливим кроком на шляху до запровадження інклюзивно-орієнтованого бюджетування в умовах діючого в Україні програмно- цільового методу управління бюджетними коштами вважаємо використання інклюзивного підходу у процесі формулювання назв бюджетних програм, деталізацію результативних показників виконання бюджетних програм з урахуванням статі, віку, місця проживання, соціальної належності населення тощо з метою забезпечення справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами задля покращення якості надання гарантованих суспільних послуг за рахунок бюджетних коштів і підвищення рівня задоволення суспільних потреб усіх соціальних груп.
1 2 3 4