Відверто кажучи , перше вересня я не памятаю. Але перший шкільний рік запамятвся мені надовго. Нове оточення мені не дуже сподобалось, але я досить легко знайшла друзів і відчувала себе в класі комфортно. Перші шкільні роки запамятались мені строгою вчителькою яка кожен урок давала нам новий вірш, напевно сам через неї в мене ровинулась хороша пам'ять і вміння планувати свої задачі наперед.Всью молодшу школу я боялася старшокласників. Коли я була в другому класі то мене відправили на четвертий поверх щоб я занесла якість папери. Вже йдучи по коридору я помітила хлопців що йшли за мною, однин з них підняв мене і відніс вестибюлю, там поставив і пішов додому. Я нічого не зрозуміла, але я старалася після того триматися подалі від старшокласників. Ще одного разу ми з дівчатами прогулювали історію в шкільному туалеті, в нас був план що хто робить шоб нас не відправили на урок. Одна дівчина мала плакати а всі решто типу її заспокоювати. Весь урок ми старалися довести їх до сліз щоб було реалістично , але звичайно нічого не получилось, нас побачила прибиральниця і пішла розповідати про прогульщиць вчительці. А ще в шостому класі я забула який мав бути урок і загубилась в школі, я пройшла крізь усі кабінети щоб знайти свій клас але мені не получилось. В результаті мене всю в сльозах знайшла директорка і завела в клас. Насправді під час навчання відбулося уйма подій і вони всі пов'язані з школою. Це логічно, бо зараз все відбувається вперше і тому викликає максимум емоцій