Міністерство освіти і науки України
Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедрапедагогіки, освітнього менеджменту та соціальноїроботи
Курсова робота
на тему:
«Соціальна робота з сім'єю»
Підготувала
студентка ППФ
групи СР-21
спеціальності 231
«Соціальна робота»
Крупич Владислава
Науковий керівник:
доц. Оксенюк О.В.
Рівне-2022
ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1. Основи соціально – правового захисту сім'ї. 5
Правове регулювання шлюбних і сімейних відносин в Україні здійснюється тільки державою. Визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів цивільного стану. Релігійний обряд шлюбу, так само, як і інші релігійні обряди, не має правового значення і є особистою справою громадян. Це правило не стосується вчинених до утворення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану релігійних обрядів і одержаних на їх посвідчення документів про народження, укладення шлюбу, розірвання шлюбу і смерть. Права, що виникають із шлюбних та сімейних відносин, охороняються законом за винятком тих випадків, коли ці права здійснюються всупереч їх призначенню. Використання членами сім'ї своїх прав не має завдавати шкоди інтересам суспільства і держави, правам інших громадян. При здійсненні прав і виконанні обов'язків громадяни повинні додержуватися законів, поважати загальнолюдські принципи, всемірно сприяти зміцненню сім'ї. Захист прав, що виникають із шлюбних та сімейних відносин, здійснюється судом, органами опіки і піклування та органами реєстрації актів цивільного стану. 6
Дослідження соціального становища сім'ї 9
Соціальна робота з сім'єю спирається на її дослідження як малої соціальної групи. На макрорівні при розгляді сім'ї як соціального інституту вивчаються: суспільна свідомість у сфері шлюбно-сімейних стосунків, узагальнені характеристики сімейної поведінки окремих груп населення за різноманітних економічних та культурних умов, вплив суспільних потреб на характер відносин та спосіб життя сім'ї, причини та наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту сім'ї за тих чи інших умов; соціальний механізм зміни сімейних норм і цінностей; ефективність реалізації інститутом сім'ї своїх основних функцій у різних політичних, соціально-економічних і культурних умовах; співвідношення зразкових сімейних норм і цінностей та реальної поведінки сім'ї і т. д. 9
ЛІТЕРАТУРА: 18
23
Сім’я, як особливий феномен відіграє надзвичайно важливу роль у
функціонуванні суспільства, у функціонуванні кожного її члена. Вагомий вплив має на сім’ю і суспільство. Інколи зовнішні проблеми і власне сімейні ставлять цю малу соціальну групу в такі складні умови, що власне її захисних сил виявляється недостатньо. Виходячи з цього загальновизнаною системою
допомоги сім’ї стає організація соціальної роботи в межах усієї держави, регіонів, конкретних населених пунктів, здійснювана на фаховій основі соціальними працівниками. Предметом вивчення навчальної дисципліни є соціальна робота з сім’єю, роль сім’ї в суспільстві, основні підходи до вивчення сім'ї, понятійний апарат, тенденції соціальної роботи з сім’єю, роль держави в регулюванні сімейношлюбних відносин, головні функції сім'ї, отримання знань про основи соціальної роботи з різними типами сімей специфіку розвитку сімейних відносин в Україні, здобуття знань з нормативно-правового забезпечення соціальної роботи з сім’єю в Україні, перспективи розвитку сім'ї. вивчення виникнення та розвиток соціології як науки в Україні, починаючи від її давніх витоків до сучасності.
Метою викладання навчальної дисципліни «Соціальна робота з сім’єю» є
вивчення та аналіз головних проблем сім’ї, що мають теоретичне та практичне значення, а саме: історію та різновиди шлюбно-сімейних відносин, структуру та функції сім’ї, основні тенденції розвитку сучасної сім’ї, методологічні підходи до соціологічного аналізу сім’ї, державну політику в галузі сім’ї, ознайомлення студентів із засадами соціальної роботи з різними типами сімей, особливостями та специфікою роботи, вивчення законодавчого забезпечення соціальної роботи з різними типами сімей в Україні.
Основними завданнями вивчення дисципліни «Соціальна робота з сім’єю» є: сформувати уміння аналізувати різні соціологічні погляди на сімейношлюбні відносини, робити висновки з них, вільно визначити коло питань, яке вивчає соціологія сім’ї взаємозв’язок сім’ї і суспільства, зв'язок сім’ї з іншими соціальними спільностями та сферами соціального життя, типи соціальних відносин, характерних для сім’ї, виділити суперечності сімейно-шлюбних відносин, причини, мотиви розлючень та їх соціальні наслідки.
Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати :
- базові форми сім’ї та шлюбу в їх історичному розвитку;
- типи сімей та стадії її розвитку;
- проблеми сім’ї та сімейної політики в сучасній Україні;
- предмет і завдання соціальної роботи;
- форми і методи соціальної роботи з сім’єю ;
- правові засади сімейної політики в Україні;
- загальні тенденції розвитку соціальної роботи в світі;
- особливості роботи з різними типами сімей.
вміти :
- самостійно аналізувати, оцінювати та прогнозувати розвиток інституту
сім’ї;
- охарактеризувати сім’ю як соціальний інститут та малу соціальну групу;
- критично оцінювати та аналізувати сучасний стан української сім’ї та
систему допомоги дітям та сім’ям;
- визначати відмінності між соціальною роботою та соціальною
педагогікою;
- обирати форми і методи роботи з різними типами сімей;
- аналізувати законодавчі засади соціальної роботи.
- організовувати соціально-профілактичну, діагностичну, реабілітаційну та
інші види роботи з молодими сім’ями, з дисункційними сім’ями, з сім’ями, що мають дітей з функціональними обмеженнями, а також дітей з соціальнонебезпечними хворобами.
РОЗДІЛ 1. Основи соціально – правового захисту сім'ї.
Правове регулювання шлюбних і сімейних відносин в Україні здійснюється тільки державою. Визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів цивільного стану. Релігійний обряд шлюбу, так само, як і інші релігійні обряди, не має правового значення і є особистою справою громадян. Це правило не стосується вчинених до утворення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану релігійних обрядів і одержаних на їх посвідчення документів про народження, укладення шлюбу, розірвання шлюбу і смерть. Права, що виникають із шлюбних та сімейних відносин, охороняються законом за винятком тих випадків, коли ці права здійснюються всупереч їх призначенню. Використання членами сім'ї своїх прав не має завдавати шкоди інтересам суспільства і держави, правам інших громадян. При здійсненні прав і виконанні обов'язків громадяни повинні додержуватися законів, поважати загальнолюдські принципи, всемірно сприяти зміцненню сім'ї. Захист прав, що виникають із шлюбних та сімейних відносин, здійснюється судом, органами опіки і піклування та органами реєстрації актів цивільного стану.
Подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Батьки користуються рівними правами і мають рівні обов'язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано. Захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх батьках, які діють без особливих на те повноважень. У разі одруження неповнолітніх вони набувають дієздатності в повному обсязі з моменту одруження і здійснюють захист своїх прав самостійно. Батьки мають право і зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їхнє здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дітей. При неналежному виконанні батьками (одним з них) обов'язків по вихованню або при зловживанні батьківськими правами діти вправі звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органів опіки і піклування. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги. При ухиленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з них у судовому порядку.
Діти зобов'язані піклуватися про батьків і надавати їм допомогу. Утримання непрацездатних батьків, які потребують допомоги, є обов'язком їхніх повнолітніх дітей. Повнолітні діти, які сплачують аліменти на батьків, можуть бути притягнуті до участі в додаткових витратах, викликаних винятковими обставинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці осіб, які доглядають за батьками, та ін.). Діти можуть бути звільнені від обов'язків щодо утримання своїх батьків і стягнення витрат по догляду за ними, якщо судом буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання батьківських обов'язків.
Соціальний захист і соціальне забезпечення сім'ї
В Україні є різні види державної соціальної підтримки сімей з дітьми: грошова і натуральна допомога, соціальні пенсії, пільги, послуги тощо. Правове регулювання, призначення і виплати допомог здійснюються на підставі Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 р. та
Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
"Основних напрямках соціальної політики на період до 2004 року", затверджених Указом Президента України від 24 травня 2000 р. № 717, визначено необхідність надання адресного характеру соціальним програмам. Система соціальної допомоги передбачає В поглиблення адресної соціальної підтримки малозабезпечених верств населення, тобто врахування матеріального становища сімей, заміни системи пільг окремим категоріям населення на адресну цільову допомогу, розроблення єдиних принципів і критеріїв надання різних видів допомоги. При визначенні розмірів соціальної допомоги враховується матеріальна забезпеченість сім'ї та вартісна величина межі малозабезпеченості. З метою підтримки найменш захищених верств населення 1 червня 2000 р. прийнято Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям". Цей Закон спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист — забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям, зокрема тим сім'ям, які з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму сім'ї.
РОЗДІЛ 2. Сім'я як об'єкт соціальної роботи
Соціальна робота з сім'єю спирається на її дослідження як малої соціальної групи. На макрорівні при розгляді сім'ї як соціального інституту вивчаються: суспільна свідомість у сфері шлюбно-сімейних стосунків, узагальнені характеристики сімейної поведінки окремих груп населення соціальний механізм зміни сімейних норм і цінностей; співвідношення зразкових сімейних норм і цінностей та реальної поведінки сім'ї і т. д.
На мезорівні вивчаються умови формування, структури та етапи розвитку сучасної сім'ї, розподіл обов'язків у сім'ї, причини та мотиви розлучень тощо. При вивченні структури сім'ї використовуються не лише кількісні показники, такі як склад сім'ї, кількість її поколінь, а й якісні характеристики: міра згуртованості, характер сімейної взаємодії, розподіл соціальних ролей та верховенства в сім'ї, структура сімейного спілкування та ін.
Соціономія досліджує такі соціальні проблеми сучасної сім'ї: зниження рівня шлюбності; зростання кількості неповних сімей; перевантаження однодітної сім'ї; перевантаження працюючих жінок домашніми обов'язками.
На мікрорівні соціальної роботи досліджуються соціальні і соціально-психологічні проблеми подружжя, проводиться діагностична робота як важливий етап надання соціальної допомоги і підтримки.
Соціальну роботу з сім'єю здійснюють: управління соціального захисту населення, охорони здоров'я, у справах неповнолітніх, освіти обласних, районних і міських державних адміністрацій; соціальні служби для молоді; спеціалізовані заклади та установи, служби соціальної роботи з сім'єю (консультаційні пункти, громадські приймальні, телефони довіри, служби сім'ї, служби соціально-психологічної допомоги, служби соціальної адаптації, школи майбутніх матерів, школи виживання, медико-соціальні кабінети, центри реабілітації, недільні школи, центри для сімей з інвалідами, центри роботи з дітьми з особливими потребами, пункти обміну речей, школи батьківської підтримки).
Форми і методи соціальної роботи, соціальні технології, технології соціальної роботи з сім'єю. У соціальній роботі з малозабезпеченими сім'ями застосовуються соціальні технології: соціальне забезпечення, соціальне страхування, соціальна опіка і піклування. З сім'єю, яка перебуває у складній життєвій ситуації внаслідок індивідуального випадку чи складної психотравмуючої ситуації, проводиться сімейна психотерапія, реалізуються різні технології соціальної роботи: соціальна корекція, соціальна терапія, психологічне і соціальне консультування, соціально-психологічна адаптація. Для організації рекреаційної діяльності, проведення дозвілля, допомоги у реалізації виховної функції сім'ї застосовуються соціально-педагогічні методи і методи соціального виховання. Актуальною для попередження дисгармонії сімейних стосунків, поліпшення її соціально-психологічного стану є соціальна робота на місцевому рівні у напрямку благоустрою району, створення умов для відпочинку, тимчасового перебування маленьких дітей у дитячих кімнатах, створення ігрових майданчиків для дітей, забезпечення зручним транспортним обслуговуванням тощо.
Одним із важливих підходів до соціальної роботи з сім'єю є сімейна терапія.
Дослідження соціального становища сім'ї
Соціальна робота з сім'єю спирається на її дослідження як малої соціальної групи. На макрорівні при розгляді сім'ї як соціального інституту вивчаються: суспільна свідомість у сфері шлюбно-сімейних стосунків, узагальнені характеристики сімейної поведінки окремих груп населення за різноманітних економічних та культурних умов, вплив суспільних потреб на характер відносин та спосіб життя сім'ї, причини та наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту сім'ї за тих чи інших умов; соціальний механізм зміни сімейних норм і цінностей; ефективність реалізації інститутом сім'ї своїх основних функцій у різних політичних, соціально-економічних і культурних умовах; співвідношення зразкових сімейних норм і цінностей та реальної поведінки сім'ї і т. д.
На мезорівні вивчаються умови формування, структури та етапи розвитку сучасної сім'ї, розподіл обов'язків у сім'ї, причини та мотиви розлучень тощо. При вивченні структури сім'ї використовуються не лише кількісні показники, такі як склад сім'ї, кількість її поколінь, а й якісні характеристики: міра згуртованості, характер сімейної взаємодії, розподіл соціальних ролей та верховенства в сім'ї, структура сімейного спілкування та ін. На цьому рівні соціальної роботи досліджуються різні функції сім'ї, спроможність подружжя реалізовувати їх у процесі спільного життя: виховна, господарчо-побутова, духовного спілкування, репродуктивна, матеріального забезпечення, ігрова, організаційна та ін. Важливим для розуміння соціально-психологічних проблем подружжя є вивчення впливу соціального оточення на функціонування сім'ї. Соціономія досліджує такі соціальні проблеми сучасної сім'ї: зниження рівня шлюбності; зростання розлучень і кількості подружніх пар, які мешкають окремо; поширення явища позашлюбного життя; підвищення рівня позашлюбної народжуваності; зростання кількості неповних сімей (з одним із батьків, як правило, — матір'ю); перевантаження однодітної сім'ї; перевантаження працюючих жінок домашніми обов'язками; зростання кількості малозабезпечених сімей; сімейні норми; структура родинних зв'язків; соціально-психологічні наслідки розлучень як для подружжя, що розлучається, так і для їхнього найближчого оточення; взаємовідносини родичів у сім'ї тощо.
На мікрорівні соціальної роботи досліджуються соціальні і соціально-психологічні проблеми подружжя, проводиться діагностична робота як важливий етап надання соціальної допомоги і підтримки.
РОЗДІЛ 3. Соціальна робота з молодою сім'єю.
Соціальна робота з молодою сім'єю — це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення умов її життєдіяльності, розширення можливостей в реалізації прав і свобод.
Пріоритет у соціальній роботі з молоддю належить центрам соціальних служб для молоді, які здійснюють соціальну профілактику, соціальний патронаж, соціальну реабілітацію, надають соціально-психологічну, психолого-педагогічну, соціально-медичну, соціально-правову, інформативно-консультативну, психотерапевтичну допомогу.
Один із важливих принципів соціальної роботи з молодою сім'єю — принцип самозабезпечення сім'ї, тобто надання соціальної допомоги для стимуляції її внутрішніх резервів, вирішення власних проблем.
Основні напрямки соціальної роботи з молодою сім'єю:
· -підготовка молоді до сімейного життя;
· -робота з молодими сім'ями зі стабілізації сімейних стосунків;
· -допомога батькам у розв'язанні проблем сімейного виховання;
· -соціальна реабілітаційна робота з сім'єю.
Підготовка молоді до сімейного життя передбачає формування навичок здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров'я молоді, збереження вагітності, розвитку сімейних традицій, народження здорових дітей і т. д.
Соціальна робота проводиться серед учнів шкіл, шкіл-інтернатів, ПТУ, ліцеїв, коледжів, вищих навчальних закладах, у середовищі робітничої молоді, а також з молодими парами, які подали заяву до РАЦСу.
Форми роботи: мобільні курси, навчально-консультативні пункти (у тому числі виїзні у сільській місцевості), вечірні жіночі та юнацькі гімназії, клуби для дівчат, кабінети Довіри; лекторії, дискусійні клуби, спеціалізовані служби (Служба знайомств, Пошта довіри, Школа молодого подружжя, Телефон довіри) тощо. Для досягнення поставленої мети застосовуються такі методи роботи як комунікативні тренінги, тестування, індивідуально-групові психологічні консультації, психологічний театр мініатюр, лекції та семінари, проектні методики.
До особливих, фундаментальних груп суспільства відноситься молода сім'я. Вона є одночасно соціальною групою і суспільним інститутом. Молода сім'я є своєрідною моделлю суспільства, всіх його соціальних зв'язків і відносин. Саме вона здійснює народження і формування нових членів суспільства.
Молода сім'я – це сім'я в перші три роки після укладення шлюбу (у разі народження дітей – без обмеження тривалості шлюбу), в якій обидва члени не досягай 30-річного віку, а також сім'я, що складається з одного з батьків у віці до 30 років і неповнолітньої дитини.
Сучасна молода сім'я дуже швидко пристосовується до нових вимог соціокультурного фону, швидше за інші сім'ї реагує на всі суспільні зміни, має перед собою безліч альтернатив шлюбно-сімейної і тендерної поведінки, але в той же час вона помітно залежна від дії зовнішніх обставин (погані житлові умови, обмежені матеріальні можливості, нерідко матеріальна залежність від батьків, проблеми самовизначення та ін.).
Молода сім'я – одна з найбільш незахищених груп населення. Саме вона, в першу чергу, потребує підтримки з боку держави.
Основна мета і завдання соціальної роботи з молодими сім'ями наступні:
– розробка і здійснення заходів зі зміцнення молодої сім'ї як репродуктивної соціальної одиниці;
– адаптація молодої сім'ї в умовах перехідної ринкової економіки;
– поліпшення матеріального, етичного і духовного стану молодої сім'ї;
– створення і розвиток системи служб соціально-психологічної допомоги молодій сім'ї;
– створення сприятливих умов для поєднання соціальної і сімейно- побутової функції молодої сім'ї;
– стимулювання ділової активності молоді;
– організація сімейного дозвілля і відпочинку.
Соціальна робота з молодою сім' єю – це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення умов її життєдіяльності, розширення можливостей в реалізації прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку всіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.
Один із важливих принципів соціальної роботи з молодою сім'єю – принцип самозабезпечення сім'ї, тобто надання соціальної допомоги для стимуляції її внутрішніх резервів, вирішення власних проблем. Крім того, соціальна робота з сім'єю спрямовується не тільки на родину в цілому, а й окремих її членів (дитину, матір, батька та інших членів сім'ї).
Ефективність реалізації основної мети і завдань соціальної роботи з молодою сім'єю забезпечується при врахуванні типології та категорії сімей, які потребують різних видів соціальної роботи, застосуванні відповідних форм і методів роботи.
Основні напрямки соціальної роботи з молодою сім'єю:
– підготовка молоді до сімейного життя;
– робота з молодими сім'ями зі стабілізації сімейних стосунків;
– допомога батькам у розв'язанні проблем сімейного виховання;
– соціальна реабілітаційна робота з сім'єю.
Підготовка молоді до сімейного життя передбачає формування навичок здорового способу життя, психолого-педагогічні, юридичні, економічні, медичні знання з питань становлення особистості, розвитку комунікативних навичок, формування статево-рольової ідентифікації, корекції особистих проблем, духовного виховання, знання з сексології шлюбу та сім'ї, створення власного іміджу, знання медико-соціальних проблем алкоголізму, наркоманії, профілактики захворювань, планування сім'ї та збереження репродуктивного здоров'я молоді, збереження вагітності, розвитку сімейних традицій, народження здорових дітей і т.д.
Робота з молодими сім'ями зі стабілізації сімейних стосунків – профілактика дисгармонії сімейних відносин; розв'язання сімейних конфліктів; організація вільного часу сім'ї, допомога в організації сімейного господарювання та побуту; створення іміджу сім'ї; ознайомлення з юридично-правовими аспектами сімейних стосунків, особливостями лідерства в сім'ї; проведення благодійних акцій [165].
Розв'язання проблем сімейного виховання – підготовка молодих батьків до народження дитини; допомога батькам у вихованні дітей різних вікових груп; підготовка дитини до школи; консультації щодо застосування форм і методів сімейного виховання; розв'язання проблем у відносинах батьків і дітей; формування педагогічної культури молодих батьків; допомога неповнолітнім та одиноким матерям, сім'ям з дітьми- інвалідами, усиновленими, прийомними дітьми; допомога вихователям дитячих будинків сімейного типу; допомога сім'ям з обдарованими дітьми, проблемними і нестандартними дітьми; допомога вчителям, шкільним психологам, класним керівникам з питань взаємин із батьками учнів.
Одна із проблем у сім'ї є залежність молодої сім'ї від батьків, що проявляється:
– у спробах керуватися установками батьків, а не своїми потребами і рішеннями;
– в ототожненні сімейних ритуалів із змістом сімейних стосунків;
– у спробах створити свою, незалежну від батьківської сім'ю, але при цьому демонструючи лояльне ставлення до генетичної сім'ї.
Підтримує залежність дітей почуття небезпеки, що відчувають батьки. Воно спонукає їх постійно контролювати дітей і опиратися їх самостійності, до того ж не повністю усвідомлюючи мотиви опору, що надає стосункам емоційного забарвлення. Контроль підсилює та ускладнює психологічні проблеми дорослих дітей.
Притаманне багатьом молодим людям суперечливе ставлення до автономії (бажання користуватись турботою в одних сферах сімейного життя і бути самостійними в інших) виразно проявляється у ставленні молодого подружжя до матеріальної допомоги з боку батьків.
Отже, реалізація установки на допомогу і невтручання з боку батьків виявляється досить проблематичною.
Проте, проблеми молодої сім'ї (матеріальна та емоційна залежність від батьків) вказують і на цілі консультації – допомога у досягненні самостійності, відповідальності, автономії, тобто дорослості (хоч психологічна дорослість досягається складніше, ніж матеріальна).
Питання матеріального забезпечення молодої сім'ї у консультативній роботі соціального працівника можуть бути вирішені шляхом надання інформації про місця роботи, умови придбання житла тощо.
Для комфортного життя важливо, аби кожен із членів сім'ї мав окрему кімнату. Дотепер у країні для багатьох сімей це є проблемою.
Досягнення молодими психологічної дорослості обумовлено дещо іншими проблемами. Молодята часто не мають достатнього досвіду прийняття спільних рішень. У консультативній роботі ефективним прийомом є ділове обговорення конкретних сімейних питань. Він сприяє усвідомленню молодим подружжям таких моментів:
– наданої інформації і чіткого розуміння власних інтересів, достатнього для прийняття рішень;
– неможливість узгоджено діяти обумовлена не прагненням до взаєморозуміння, а спробами вирішувати проблему, що виникла, одне за одного, а не спільно;
– "невміння" найти рішення спирається на егоцентричне уявлення про сім'ю, небажання відмовитись від деяких привілеїв чи інтересів.
Отже, соціальний працівник працює за наступною схемою із молодими сім'ями.
По-перше, це профілактика сімейного неблагополучия через роботу з підлітками та молоддю щодо відповідального батьківства та підготовки до сімейного життя.
По-друге, це безпосередня робота з сім'єю, яка опинилася в складних життєвих обставинах. Причому не можна визначати пріоритетність одного з напрямків – обидва мають здійснюватися паралельно.
РОЗДІЛ 4. Соціальна робота з прийомною сім'єю.
Соціальна робота з прийомною сім'єю Соціальний супровід — це цілеспрямована діяльність соціального працівника (або групи соціальних працівників) зі створення необхідних умов для оптимального функціонування прийомної сім'ї і розвитку дитини.
Соціальний супровід — це цілеспрямована діяльність соціального працівника (або групи) зі створення необхідних умов для оптимального функціонування прийомної сім'ї і розвитку дитини.
Відбір сімей, які після проведення інформаційної кампанії виявили бажання взяти на утримання та виховання дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, проводиться таким чином.
Оцінювання потенційних прийомних батьків. Ця процедура передбачає збір матеріалів, документів, свідчень, на підставі яких будуть затверджуватися кандидатури прийомних батьків. Важливою складовою процедури відбору є ознайомлення з житловими умовами кандидатів та зустрічі соціальних працівників з членами потенційної прийомної сім'ї.
Затвердження кандидатів проводиться за результатами процедури оцінювання. Водночас визначається спеціалізація прийомних батьків. Вони можуть бути затверджені для виховання однієї конкретної дитини, певної кількості дітей або певної соціальної групи. Після затвердження кандидатів підписується угода між прийомними батьками та представниками місцевої влади, в якій визначаються обов'язки сторін щодо виховання дитини, умови партнерства прийомної сім'ї та місцевих органів влади, строки виховання у прийомній сім'ї, спеціалізація сім'ї.
Підготовка проходить шляхом тренінгів, які проводять соціальні працівники. Як правило, такі тренінги розраховані на 10 щотижневих зустрічей.
Процес соціального супроводу складається з зустрічей соціального працівника з батьками з певною послідовністю, під час яких він вивчає умови виховання дитини, надає допомогу у вирішенні проблем, які з'являються при вихованні, а у разі потреби залучає до роботи з прийомною сім'єю інших спеціалістів соціальної сфери.
Прийомна сім'я на період адаптації прийомної дитини часто стає носієм потенційної кризи. Проблеми до неї тією чи іншою мірою приносить прийомна дитина.
Спочатку розробляють план соціального супроводу на перший місяць життя дитини в прийомній сім'ї, потім — на півріччя. Після тривалого перебування дитини у прийомній сім'ї розробляють щорічний план соціального супроводу.
Основними завданнями соціального супроводу є:
· ефективне використання наявних ресурсів для оптимальної та швидкої адаптації прийомної сім'ї і прийомної дитини з метою вирішення проблем останньої;
· надання допомоги прийомній сім'ї для того, щоб у майбутньому вона могла вирішувати проблеми, які постають, в основному шляхом мобілізації власних ресурсів;
· забезпечення партнерських відносин між прийомною сім'єю, соціальною службою, іншими державними і громадськими установами для комплексного забезпечення прав прийомної дитини.
Прийомна сім'я на період адаптації прийомної дитини часто стає носієм потенційної кризи, а тому має бути предметом особливої уваги соціальних працівників, хоча з часом їхня роль буде зменшуватися, в ідеалі — зведеться до щорічного оцінювання ефективності функціонування благополучної прийомної сім'ї і допомоги їй (якщо це необхідно) на етапі становлення.
Відбір батьків для прийомної сім'ї з числа претендентів означає, що сім'я вибрана благополучна. Проблеми до неї тією чи іншою мірою приносить прийомна дитина. До речі, весь сенс інституту прийомних сімей полягає в тому, що дитина приходить у звичайну сім'ю, яка нічим не відрізняється від мільйонів інших.
Інформація про дитину має складатися з кількох блоків:
1. Офіційні дані: історія життя дитини; наявність майна, в тому числі житла; статус дитини (сирота, підкинута, інше).
2. Стан здоров'я: медичний висновок повного обстеження (бажано незалежного); перспективи розвитку хвороб (якщо такі є); інформація дільничного педіатра або лікаря тієї установи, де перебуває дитина, про специфіку стану здоров'я, перебіг хвороб тощо.
3. Розвиток особистості дитини: формування рухівних навичок (для малюків); вміння дитини правильно орієнтуватися і спостерігати; розвиток уяви; вміння концентрувати свою увагу; розвиток пам'яті; успіхи у школі (для дітей шкільного віку); вміння висловлювати свої думки; розвиток мислення; інтереси дитини; емоційний розвиток; стосунки дитини з людьми, які її оточують; ставлення дитини до матеріальних цінностей; любов до тварин; ставлення до себе; активність дитини; духовні потреби дитини.
Основними функціями соціального працівника в соціальній роботі з прийомною сім'єю є вивчення відповідності об'єктивних і суб'єктивних характеристик сім'ї, яка претендує взяти дитину, нормативним вимогам; підготовка потенційних прийомних батьків до утримання в сім'ї дитини-сироти чи дитини, яка залишилася без піклування батьків; підбір та підготовка дітей для конкретної прийомної сім'ї; соціальний супровід дитини в прийомній сім'ї; робота з оцінювання ефективності функціонування прийомних сімей; корекційна і профілактична робота з кровною сім'єю дитини.
ЛІТЕРАТУРА:
Безпалько О. В., Звєрєва І. Д., Кияниця З. П., Кузьмінський В. О. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації: навч. метод. комплекс / за заг. ред. І. Д. Звєрєвої, Ж. В. Петрочко. К.: Фенікс, 2007. 528 с.
Березін О. В. Механізми формування та методологія розвитку закладів і підприємств соціального обслуговування: монографія / за заг. ред. О. В. Березіна, М. Г. Безпарточного, Л. О. Нікілєва. Полтава: Вид-во ІнтерГрафіка, 2013. 210 с.
Віннікова Л.В. Система підготовки соціальних працівників у вищих навчальних закладах США: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук. Луганськ, 2003. 22 с.
Горпинич О. В. Соціальна робота в Україні : стан та перспективи розвитку. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 11. Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління: зб. наук. пр. К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004.№ І (23). С. 67–74.
Ковчина І. М.Сучаснітехнологіїсоціальноїроботи за рубежем:навч. метод. посіб. К., 2001. 95 с.
Козлов Д.А. Социальная работа за рубежом: состояние, тенденции, перспективы.К.: Флинта, 1998. 224 с.
Козубовський В. В. Соціальний захист неповнолітніх у Великій Британії (порівняльний аналіз). Ужгород: УжНУ, 2004. 29 с.
Корнюшина Р.В. Зарубежный опыт социальной работы. Владивосток: Издательство Дальневосточного университета, 2004. 85 с.
Кубіцький С.О. Технології соціально-педагогічної роботи в зарубіжних країнах: навч. посіб. 3-те вид. доп. і перероб. К.: Міленіум, 2015. 300 с.
Микитенко Н.О. Професійнапідготовкасоціальнихпрацівників в університетахКанади: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук.Тернопіль: ТНПУ, 2006. 20 с.
Пічкар О.П. Система підготовки фахівців соціальної роботи у Великій Британії. Ужгород: УжНУ, 2001. 47 с.