Складники підприємницького успіху української діаспори в Канаді та США

1. Чинники, які обумовили формування української діаспори в Канаді
та США
Український народ розсіяний по всьому світу. За різними відомостями за межами України проживає понад 20 млн. українців.
Одним із чинників розвитку країн Канади та Америки є українська діаспора.
Це дві великі держави з найбільш потужною українською діаспорою . І
Канада і Америка країни ринкової економіки. Ринок, майже в ідеальній формі, реалізує свої принципи.
Порівняємо дані: Канада - на 37,6 млн. осіб - виходці з України складають
1млн. 400тис. Діаспора в Америці - на 328 млн. осіб - виходці з України складають 976 тисяч.
Як виникла українська діаспора? Перша хвиля еміграції - трудова еміграція, виникла ще до 1914 р. перед першою світовою війною, це було перекачування робочої сили з однієї країни в іншу). Працездатне населення, чоловіки їхали в пошуку роботи. Це були перші заробітчани із західних областей до Канади, Сполучених Штатів Америки. Там вони освоювали нові землі та працювали на шахтах. «Праця та здібності до господарства наших людей показали, що переживши всі труднощі, вони там укоренилися».
Українці, які емігрували перед Першою світовою війною намагалися поліпшити своє незадовільне матеріальне становище. Спочатку планували заробити грошей і повернутись до дому. Але з часом життя на чужині здавалось привабливішим і вони залишалися. Виїжджали цілими сім'ями, шукали кращої долі у краях Канади, Бразилії, США.
Емігранти прагнули зберегти свою національну своєрідність, культурні та побутові особливості. Навіть території, де вони жили, отримували українські назви - Київ, Галич, Карпати, Коломия, Січ, Козак та ін.
Багато українських діячів діаспори стали відомими людьми в культурі та освіті. Вони відкривали українські й двомовні школи, піклувалися про освіту дітей українських емігрантів. У першій хвилі еміграції переважали соціально-економічні мотиви.
Друга хвиля еміграції - на початку ХХ століття (1920--1941 рр.) - соціально- політична, поштовхом до якої став розвиток України в рамках радянської держави, з централізованою економікою. Трудова еміграція зберігається.

В еміграцію поїхала та частина українців, що не згодні були з перетворенням в країні, що змінювали уклад їх життя: колективізація, політика репресій. Це були власники земель ті, що мали свою справу, великі землевласники, директори підприємств, вони мали досвід організації роботи підприємств. Усе частішою стає політична причина еміграції.
Емігрантами були люди переважно молодшого та середнього віку. В
Канаду і в Америку вони поїхали, як підприємці, маючи певний досвід підприємництва.
У другій хвилі еміграції спостерігалося поєднання соціально-економічних і політичних причин, вона заклала підґрунтя прошарку підприємців серед української діаспори.
Третя хвиля: політична еміграція (1950 - 1960 рр.) переміщених осіб, коли велика кількість українців була змушена з політичних мотивів покинути територію України. «Сотні тисяч українців, які не бажали залишатися під радянською владою….».
У третій хвилі спостерігається домінування політичних мотивів. Було здійснено переселення переміщених осіб на місця постійного проживання до США, Канади, Австралії, Латинської Америки. З України також від'їжджали від репресій, політики СРСР, хотіли свободи, але і серед них появився істотний прошарок підприємців. Емігранти третьої хвилі, з погляду соціально-економічного становища досить строкаті, переважно освічені, поселилися в містах індустріального Сходу.
Четверта хвиля - заробітчанська. Виникла у 1991-2001 рр. і пов'язана із занепадом Радянського Союзу та утворенням незалежної України. Коли в країні почалася перебудова, розвал економіки, люди шукали кращої долі, хотіли заробляти. Це були люди різних професій.
Явище зовнішньої трудової міграції набуло таких великих масштабів, що вже отримало назву «четвертої хвилі еміграції». Найбільш невтішним є той факт, що українці, заробляючи гроші, не завжди прагнуть повернутись на рідну землю. Основна їх маса має вищу освіту або технічну спеціальність, володіє англійською мовою, що дає змогу легше знайти роботу за кордоном.
Склад емігрантів української діаспори 2 - 4 хвилі є важливими чинниками підприємницької діяльності та успіху в цих країнах.

2.
Чинники, які обумовили формування української діаспори в Канаді
та США
Український народ розсіяний по всьому світу. За різними відомостями за межами України проживає понад 20 млн. українців.
Одним із чинників розвитку країн Канади та Америки є українська діаспора.
Це дві великі держави з найбільш потужною українською діаспорою . І
Канада і Америка країни ринкової економіки. Ринок, майже в ідеальній формі, реалізує свої принципи.
Порівняємо дані: Канада - на 37,6 млн. осіб - виходці з України складають
1млн. 400тис. Діаспора в Америці - на 328 млн. осіб - виходці з України складають 976 тисяч.
Як виникла українська діаспора? Перша хвиля еміграції - трудова еміграція, виникла ще до 1914 р. перед першою світовою війною, це було перекачування робочої сили з однієї країни в іншу). Працездатне населення, чоловіки їхали в пошуку роботи. Це були перші заробітчани із західних областей до Канади, Сполучених Штатів Америки. Там вони освоювали нові землі та працювали на шахтах. «Праця та здібності до господарства наших людей показали, що переживши всі труднощі, вони там укоренилися».
Українці, які емігрували перед Першою світовою війною намагалися поліпшити своє незадовільне матеріальне становище. Спочатку планували заробити грошей і повернутись до дому. Але з часом життя на чужині здавалось привабливішим і вони залишалися. Виїжджали цілими сім'ями, шукали кращої долі у краях Канади, Бразилії, США.
Емігранти прагнули зберегти свою національну своєрідність, культурні та побутові особливості. Навіть території, де вони жили, отримували українські назви - Київ, Галич, Карпати, Коломия, Січ, Козак та ін.
Багато українських діячів діаспори стали відомими людьми в культурі та освіті. Вони відкривали українські й двомовні школи, піклувалися про освіту дітей українських емігрантів. У першій хвилі еміграції переважали соціально-економічні мотиви.
Друга хвиля еміграції - на початку ХХ століття (1920--1941 рр.) - соціально- політична, поштовхом до якої став розвиток України в рамках радянської держави, з централізованою економікою. Трудова еміграція зберігається.
В еміграцію поїхала та частина українців, що не згодні були з перетворенням в країні, що змінювали уклад їх життя: колективізація,

політика репресій. Це були власники земель ті, що мали свою справу, великі землевласники, директори підприємств, вони мали досвід організації роботи підприємств. Усе частішою стає політична причина еміграції.
Емігрантами були люди переважно молодшого та середнього віку. В
Канаду і в Америку вони поїхали, як підприємці, маючи певний досвід підприємництва.
У другій хвилі еміграції спостерігалося поєднання соціально-економічних і політичних причин, вона заклала підґрунтя прошарку підприємців серед української діаспори.
Третя хвиля: політична еміграція (1950 - 1960 рр.) переміщених осіб, коли велика кількість українців була змушена з політичних мотивів покинути територію України. «Сотні тисяч українців, які не бажали залишатися під радянською владою….».
У третій хвилі спостерігається домінування політичних мотивів. Було здійснено переселення переміщених осіб на місця постійного проживання до США, Канади, Австралії, Латинської Америки. З України також від'їжджали від репресій, політики СРСР, хотіли свободи, але і серед них появився істотний прошарок підприємців. Емігранти третьої хвилі, з погляду соціально-економічного становища досить строкаті, переважно освічені, поселилися в містах індустріального Сходу.
Четверта хвиля - заробітчанська. Виникла у 1991-2001 рр. і пов'язана із занепадом Радянського Союзу та утворенням незалежної України. Коли в країні почалася перебудова, розвал економіки, люди шукали кращої долі, хотіли заробляти. Це були люди різних професій.
Явище зовнішньої трудової міграції набуло таких великих масштабів, що вже отримало назву «четвертої хвилі еміграції». Найбільш невтішним є той факт, що українці, заробляючи гроші, не завжди прагнуть повернутись на рідну землю. Основна їх маса має вищу освіту або технічну спеціальність, володіє англійською мовою, що дає змогу легше знайти роботу за кордоном.
Склад емігрантів української діаспори 2 - 4 хвилі є важливими чинниками підприємницької діяльності та успіху в цих країнах.
3. Чинники, які обумовили формування української діаспори в Канаді
та США
Український народ розсіяний по всьому світу. За різними відомостями за межами України проживає понад 20 млн. українців.

Одним із чинників розвитку країн Канади та Америки є українська діаспора.
Це дві великі держави з найбільш потужною українською діаспорою . І
Канада і Америка країни ринкової економіки. Ринок, майже в ідеальній формі, реалізує свої принципи.
Порівняємо дані: Канада - на 37,6 млн. осіб - виходці з України складають
1млн. 400тис. Діаспора в Америці - на 328 млн. осіб - виходці з України складають 976 тисяч.
Як виникла українська діаспора? Перша хвиля еміграції - трудова еміграція, виникла ще до 1914 р. перед першою світовою війною, це було перекачування робочої сили з однієї країни в іншу). Працездатне населення, чоловіки їхали в пошуку роботи. Це були перші заробітчани із західних областей до Канади, Сполучених Штатів Америки. Там вони освоювали нові землі та працювали на шахтах. «Праця та здібності до господарства наших людей показали, що переживши всі труднощі, вони там укоренилися».
Українці, які емігрували перед Першою світовою війною намагалися поліпшити своє незадовільне матеріальне становище. Спочатку планували заробити грошей і повернутись до дому. Але з часом життя на чужині здавалось привабливішим і вони залишалися. Виїжджали цілими сім'ями, шукали кращої долі у краях Канади, Бразилії, США.
Емігранти прагнули зберегти свою національну своєрідність, культурні та побутові особливості. Навіть території, де вони жили, отримували українські назви - Київ, Галич, Карпати, Коломия, Січ, Козак та ін.
Багато українських діячів діаспори стали відомими людьми в культурі та освіті. Вони відкривали українські й двомовні школи, піклувалися про освіту дітей українських емігрантів. У першій хвилі еміграції переважали соціально-економічні мотиви.
Друга хвиля еміграції - на початку ХХ століття (1920--1941 рр.) - соціально- політична, поштовхом до якої став розвиток України в рамках радянської держави, з централізованою економікою. Трудова еміграція зберігається.
В еміграцію поїхала та частина українців, що не згодні були з перетворенням в країні, що змінювали уклад їх життя: колективізація, політика репресій. Це були власники земель ті, що мали свою справу, великі землевласники, директори підприємств, вони мали досвід організації роботи підприємств. Усе частішою стає політична причина еміграції.
Емігрантами були люди переважно молодшого та середнього віку. В

Канаду і в Америку вони поїхали, як підприємці, маючи певний досвід підприємництва.
У другій хвилі еміграції спостерігалося поєднання соціально-економічних і політичних причин, вона заклала підґрунтя прошарку підприємців серед української діаспори.
Третя хвиля: політична еміграція (1950 - 1960 рр.) переміщених осіб, коли велика кількість українців була змушена з політичних мотивів покинути територію України. «Сотні тисяч українців, які не бажали залишатися під радянською владою….».
У третій хвилі спостерігається домінування політичних мотивів. Було здійснено переселення переміщених осіб на місця постійного проживання до США, Канади, Австралії, Латинської Америки. З України також від'їжджали від репресій, політики СРСР, хотіли свободи, але і серед них появився істотний прошарок підприємців. Емігранти третьої хвилі, з погляду соціально-економічного становища досить строкаті, переважно освічені, поселилися в містах індустріального Сходу.
Четверта хвиля - заробітчанська. Виникла у 1991-2001 рр. і пов'язана із занепадом Радянського Союзу та утворенням незалежної України. Коли в країні почалася перебудова, розвал економіки, люди шукали кращої долі, хотіли заробляти. Це були люди різних професій.
Явище зовнішньої трудової міграції набуло таких великих масштабів, що вже отримало назву «четвертої хвилі еміграції». Найбільш невтішним є той факт, що українці, заробляючи гроші, не завжди прагнуть повернутись на рідну землю. Основна їх маса має вищу освіту або технічну спеціальність, володіє англійською мовою, що дає змогу легше знайти роботу за кордоном.
Склад емігрантів української діаспори 2 - 4 хвилі є важливими чинниками підприємницької діяльності та успіху в цих країнах.