Ім'я файлу: Завдання_2_Тема_3_Скрипаль.docx
Розширення: docx
Розмір: 14кб.
Дата: 30.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
Завдання_1_Тема_3_Скрипаль.docx
Розширення: docx
Розмір: 14кб.
Дата: 30.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
Завдання_1_Тема_3_Скрипаль.docx
Семантичний диференціал як інструмент політико-психологічних досліджень.
Семантичний диференціал є майже універсальним методом в контексті психологічних та психосемантичних досліджень. Він дозволяє дослідити образ будь-якого об’єкту як у сприйнятті конкретної людини, так і в колективній свідомості. Стимулом в тестах, побудованих за методикою семантичного диференціалу, може бути будь-який предмет, людина або абстрактне поняття, тож вони можуть бути використані і в політико-психологічних дослідженнях.
Семантичний диференціал довів свою ефективність в дослідженнях, предметом яких є ставлення людей до політиків, законів, політичних теорій та процесів. Цей метод також дозволяє оцінити обізнаність громадян нашої країни в світових політичних процесах, побудувати порівняльну характеристику іміджу українських та зарубіжних політиків або навіть режимів влади.
Для подібних цілей зазвичай розробляється спеціалізований СД, адже класичний його варіант, розроблений Ч. Осгудом, є занадто загальним та неінформативним. Вже на етапі розробки СД за відповідним алгоритмом можна зробити певні висновки, встановивши категорії, в яких люди говорять про, наприклад, політиків. Очевидно, що різні соціальні верстви населення використовують різні атрибути для оцінки політичних діячів та процесів, це варто брати до уваги як при розробці СД, так і при його застосуванні.
В політико-психологічних дослідженнях використовуються як біполярні СД, так і уніполярні – з прихованою опозицією. Обидва типи добре підходять для вивчення образу того чи іншого об’єкту в політичному просторі, але уніполярний є більш ефективним у випадках, коли метою є, наприклад, оцінка відповідності дій політика до його передвиборних обіцянок.
Спеціалізований СД для дослідження іміджу конкретних діячів є найбільш популярним серед усіх подібних тестів в контексті політики і складається, зазвичай, з двох груп дескрипторів: ділові атрибути (ерудиція, переконливість, раціональність) та емоційно-вольові (харизматичність, упевненість, альтруїзм).
Втілювати політичні дослідження методом СД в життя – непросте заняття у порівнянні з іншими галузями, в яких використовується цей спосіб. Як під час процесу розробки, так і при подальшому використанні диференціала, експериментатор має залучати до участі людей з усіх соціальних прошарків, громадян різної статі та віку, з різним рівнем освіти та доходів – це правило, спільне для всіх СД, але в нашому випадку головною рисою досліджуваних має бути відсутність заангажованості. Ми не можемо набрати людей для досліджень з СД, наприклад, на мітингу у підтримку президента, а потім робити висновки щодо іміджу голови держави в цілому, презентуючи отримані результати як «середню температуру по палаті».
Якщо говорити про оцінку ставлення до певних політичних теорій, що є предметом вивчення окремих гуманітарних наук, для експерименту необхідно добирати людей з виключно високим рівнем освіченості, адже якщо у більшості досліджуваних виникнуть труднощі з дескрипторами, що містять складні політичні терміни, результати будуть вкрай незадовільними з точки зору надійності. Якщо слово-стимул «собака» легко викликає ряд асоціацій у будь-кого, поняття «лібертаріанство» для багатьох людей буде, якщо можна так виразитись, індиферентним, що позбавить сенсу проведення експерименту.
Те саме стосується і оцінки законопроектів. Питання освіти та обізнаності є вкрай важливим і доволі складним. Точаться навіть суперечки про те, чи варто допускати до виборів людей без вищої освіти. Вони звісно, абсурдні, адже вищі навчальні заклади – не єдині джерела знань, доступні українцям. Тим не менш, ця проблема впливає в тому числі на проведення тестувань методом СД в контексті політико-психологічних досліджень.