Міністерство охорони здоров’я України
РЕФЕРАТ
На тему: «Сексуальні девіації: види, причини і наслідки»
Запоріжжя 2022
План
1.Сексуальні девіації
2. Теорії виникнення сексуальних девіацій
3. Поширеність
4. Класифікація
5. Чим небезпечні сексуальні відхилення
6. Девіації і сексуальна злочинність
7. Джерела
Сексуальні девіації
Девіантною вважають поведінку, яка не відповідає офіційно встановленим чи сформованим у суспільстві (соціальній групі) нормам та очікуванням. Особи з такою поведінкою можуть бути піддані ізоляції, лікуванню, виправленню чи покаранню.
Донедавна як сексуальні девіації розглядали будь-які сексуальні потреби та дії, які відрізнялися від загальноприйнятої в суспільстві моделі статевої поведінки. Такі відхилення не лише трактували як хворобливі розлади, а й засуджували морально.
Оскільки сексуальна норма є відносною, нині лише незначну частину девіацій розглядають як явну патологію, а сексуальними девіаціями вважають лише якісні (не кількісні, наприклад німфоманія, фригідність) зміни лібідо.
Сексуальні девіації (парафілії, аберації, статеві, сексуальні перверсії) - хворобливі порушення спрямованості статевого потягу чи способів його задоволення.
Спрямованість статевого потягу характеризує вибір сексуального об'єкта на основі віку, статі, національної та етнічної належності, професії, соціального статусу, належності об'єкта потягу до живих істот чи неживих предметів, біологічних та анатомічних особливостей (людина, тварина), кількості партнерів, зовнішньої та внутрішньої спрямованості потягу тощо.
Спосіб задоволення статевого потягу вказує на пріоритетність методів і засобів досягнення статевих відчуттів (оргазму), серед яких виокремлюють механічні, психологічні, фізіологічні.
При оцінюванні нормальності та анормальності сексуальної поведінки використовують інтенсивність філії (любові, схильності) і тілесний образ суб'єкта.
Інтенсивність філії відображає кількісний показник сили лібідо без його спрямованості. За цим критерієм розрізняють гіпофілію (грец. hypo - під, знизу і philia - любов, потяг) та гіперфі-лію (грец. hyper - над, надміру і philia - любов).
При розгляді тілесного образу суттєвими елементами є адекватна/неадекватна самоідентифікація індивіда, характер прийняття/неприйняття ним образу власного тіла. Кожна із цих характеристик може спричинювати формування різних сексуальних девіацій або їх комбінацій.
Теорії виникнення сексуальних девіацій
Причини, через які виникають статеві відхилення, до кінця не відомі. Але є кілька загальних факторів, що впливають на формування сексуальних девіацій:
- спадковість;
- гормональний дисбаланс;
- родова травма, що спричинила зміни головного мозку;
- інтоксикація;
- порушення психосексуального розвитку (причиною могло стати сексуальне виховання або нестандартні стосунки з однолітками);
- розлади психіки.
Вивчаючи причини ініціації сексуальних девіацій, Dietz та Evans зазначили, що зміст популярних порнографічних видань може мати зв’язок з появою девіантних потреб і розвитком девіантної поведінки. Орієнтуючись на метапсихологію психоаналізу, Koning і Jenner акцентують увагу, що оральні, анальні, уретральні і садистичні сексуальні потреби посідають значне місце в нормальній сексуальності. На основі вивчення змісту сексуальних фантазій у чоловіків різних вікових категорій цю тезу було підтверджено і іншими дослідниками. Причому багато сучасних дослідників вказують на значення змісту фантазій, що супроводжують мастурбацію в дитячому та підлітковому віці, у розвитку сексуальних девіацій.
Перелік класичних сексуальних девіацій останнім часом значно поповнився новими, раніше невідомими формами, виникнення яких зумовлене технічним прогресом (телебачення, інтернет та інші інформаційні технології), звичаями сучасних деяких субпопуляційних течій (наприклад, груповий секс у комунах хіпі) або впливом деяких хімічних речовин (наприклад, фармакогенний оргазм, який настає під дією деяких наркотиків).
Поширеність
Поширеність сексуальних девіацій в людській популяції різними дослідниками оцінюється по-різному. За даними МсСаrу, прояви садизму відзначаються у 5% чоловіків і 2% жінок, мазохізму - у 2,5% чоловіків і 4,6% жінок, трансвестизму - у 1% людей (причому в 25% випадків він має гомосексуальну орієнтацію).
Класифікація
Існує безліч сексуальних девіацій та способів їх класифікації, однак найчастіше девіації поділяють на дві групи.
Сексуальні девіації, пов'язані із спрямованістю, об'єктом статевого потягу. До цієї групи зараховують:
фетишизм (сексуальний символізм, сексуальний парціалізм) – об’єктом статевого потягу є частина тіла, одяг або який-небудь інший предмет, що символізує сексуального партнера. (Апотемнофілія - поєднується з садомазохізмом, є різновидом фетишизму, при якій роль фетиша відіграють каліцтва тіла);
пігмаліонізм (іконолагнія, монументофілія) - різновид фетишизму, який поєднується з вуаєризмом, при якому роль фетиша виконують зображення людського тіла (статуї, картини, статуетки, фотографії);
нарцисизм (аутофілія, аутоерастія, аутоеротизм) – девіація, при якій об’єктом статевого потягу є власне тіло (різновид фетишизму);
аутомоносексуалізм - як і при нарцисизмі, об’єктом статевого потягу також є власне тіло (частіше його дзеркальне відображення), але в даному випадку воно імітує тіло суб’єкта протилежної статі, що досягається за допомогою одягу, пози і відповідних манер (різновид фетишизму);
гетерохромофілія - об’єктом статевого потягу є тільки партнер з іншим кольором шкіри (різновид фетишизму);
ретифізм - різновид фетишизму, що поєднується з мазохізмом, при якому роль фетиша відіграє взуття (а іноді інші предмети зі шкіри). Вперше дана девіація описана письменником Нікола Ретиф де ла Бретонном, який описав свої юнацькі переживання, пов’язані з жіночим взуттям на високих підборах;
педофілія (падерозія, інфантосексуалізм) - статевий потяг до дітей (деякими дослідниками розглядається як різновид фетишизму, в якій роль фетиша відіграють риси незрілого дитячого тіла, а стать дитини при цьому не відіграє суттєвої ролі);
ефебофілія - статевий потяг до хлопчиків-підлітків, юнаків;
німфофілія - статевий потяг до дівчаток-підлітків, юних дівчат;
геронтофілія (пресбіофілія) - статевий потяг до осіб старшого віку, до людей похилого віку;
зоофілія (зооступрум, зооерастія, скотоложство, бестіофілія) – статевий потяг до тварин;
зоосадизм - різновид зоофілії і садизму, що полягає в отриманні сексуального задоволення при жорсткому поводженні з тваринами (те саме що ктиноманія - патологічний потяг до шкуродерства);
некрофілія (лікантропія, некроманія) - статевий потяг до трупів і проведення з ними сексуальних дій. Одними дослідниками це явище виділяється в самостійну форму сексуальних девіацій, іншими ж розглядається як різновид фетишизму (при якій в ролі фетиша виступає мертве тіло) в поєднанні з садизмом або без такого, третіми - як різновид садизму. Близьким до цього явища є потяг до сексуальних дій зі сплячими або людьми, що знаходяться в несвідомому стані, з важкохворими і вмираючими, а також сексуально забарвлена підвищена зацікавленість трупами, цвинтарями, похоронним ритуалом і всім тим, що так чи інакше пов’язано зі смертю і померлими. Крайньою формою некрофілії є некросадизм (бертранізм) - прагнення до спаплюження трупа і наруги над ним (часто у формі вирізання статевих органів, відрізання молочних залоз) і некрофагія - поїдання частин трупа (часто – статевих органів). І некрофаги, і некросадизм іноді поєднуються з попереднім вбивством жертви, або одержанням сексуального задоволення пов’язаного безпосередньо з самим процесом вбивства;
Сексуальні девіації, що проявляються в характері дій, які приносять задоволення та призводять до оргазму. До них належать:
трансвестизм (метатропізм, еонізм) - статеве задоволення досягається при переодяганні в одяг іншої статі. В одних випадках це робиться приховано (наприклад, коли на нижній жіночий одяг чоловік одягає сорочку та чоловічий костюм), в інших – очевидно. Але при цьому трансвестити не бажають зміни статі, як у випадку транссексуалізму;
цисвестизм - різновид трансвестизму, при якому відзначається прагнення до надягання одягу не протилежної, а своєї ж статі, але типового для іншого віку, або іншої соціальної групи;
гомесвестизм - різновид трансвестизму, що поєднується з фетишизмом, при якому сексуальне задоволення досягається при одяганні одягу своєї ж статі, але який належить іншій людині;
сексуальний садизм (активна алголагнія, ерототиранізм) – статеве задоволення, отримане шляхом заподіяння страждання або приниження сексуальному партнерові;
флагелантизм (активний флагелантизм, флагеляція, дипольдизм) - різновид садизму, при якому задоволення отримують шляхом катування статевого партнера, рідше - самокатування (остання форма частіше відноситься до садомазохізму або мазохізму);
саліроманія - отримання сексуального задоволення в результаті мазання статевого партнера брудом, калом, сечею, кров’ю та ін. (різновид садизму);
полюціонізм - різновид саліроманії, що полягає в прагненні бруднити статевого партнера спермою;
вампіризм (сексуальний вампіризм ) - сексуальне задоволення настає при відчутті смаку крові партнера (частіше кров партнера отримують у процесі коїтусу або випереджають його шляхом нанесення укусів);
мазохізм (пасивний флагелантизм, пасивна алголагнія) – отримання сексуального задоволення під час приниження і переживання фізичних страждань, що заподіюються сексуальним партнером (деякі дослідники об’єднують садизм і мазохізм в одну загальну форму сексуальної девіації - садомазохізм, вважаючи, що вони є доповнюючими один одного формами отримання сексуального задоволення й іноді чергуються в однієї ж і тієї особи);
танатофілія (танатомінія) - різновид мазохізму, що полягає в отриманні сексуального задоволення під час фантазій на тему власної смерті і поховання (більш широко - закоханість у тематику, пов’язану зі смертю; мазохістський еквівалент некрофілії);
екскрементофілія (пікацизм) - поєднання мазохізму і фетишизму, при якому людські виділення відіграють роль фетиша (у вигляді їх обмацування, обнюхування, проковтування або обмазування себе ними; за останнім принципом деякі автори мають на увазі під полюціонізмом обмазування себе спермою, у зв’язку з чим відносять його до екскрементофілії);
реніфлекс (нюховий фетишизм, озолагнія, осфрезіофілія) – різновид екскрементофілії, при якій роль фетиша відіграє специфічний запах об’єкта сексуального задоволення (нюховий фетишизм);
уролагнія (урофілія) - різновид реніфлексу, при якому нюховим фетишем є запах сечі (при копролагнії фетишем служить запах калу, при спермолагнії - запах сперми, тощо; смаковим еквівалентом екскрементофілії є поїдання чи питво виділень - урофагія, копрофагія, спермофагія);
фроттаж (фроттеризм) - отримання сексуального задоволення шляхом дотику (чи тертя) статевими органами до різних частин тіла обраного об’єкта в натовпі, у тісноті (наприклад, в транспорті; одними дослідниками під цим терміном мається на увазі сексуальна девіація, що є різновидом ексгібіціонізму, іншими - різновид петтингу);
кандаулезизм - різновид ексгібіціонізму, що сполучається з мазохізмом, грунтується на досягненні сексуального збудження при демонстрації оголеної власної дружини чи партнерки іншим чоловікам;
плюралізм (сексуальний плюралізм) - груповий секс, різновид ексгібіціонізму в поєднанні з вуаєризмом;
тріолізм - різновид сексуального плюралізму, який полягає в сексуальних діях між трьома партнерами, два з яких мають однакову стать;
вуаєризм (міксоскопія, скопофілія, скоптофілія, візіонізм) - потяг до підглядання за статевим актом чи оголеними об’єктами сексуальних уподобань (специфічним різновидом вуаєризму є надмірне захоплення порнографією);
ексаудиризм - акустичний еквівалент вуаєризму;
клізмофілія - отримання сексуального задоволення шляхом введення рідини чи медичних свічок у пряму кишку;
піролагнія - отримання сексуального задоволення від споглядання вогню, видовища пожежі (здійснення підпалу з цією метою - піроманія).
Поділ сексуальних девіацій на види є вельми умовним і неоднозначним, як і їх визначення. Зарахування сексуальних схильностей конкретної особи до певного виду девіації ускладнюється і тим, що у багатьох осіб помітне не лише кількісне поєднання окремих симптомів різних девіацій, а й їх тісне переплетення, взаємопроникнення, злиття в комплекси, що унеможливлює однозначну їх ідентифікацію з відомими видами порушень сексуальної поведінки. Крім того, кожен вид сексуальної девіації може мати гетеро-, гомо- та бісексуальний характер.
Чим небезпечні сексуальні відхилення
У ситуаціях, коли людина втрачає контроль над собою та своїми діями, потрібна психологічна підтримка. Якщо стан погіршується, може знадобитися не лише психолог чи сексолог, а повноцінне медичне втручання.
Людину долають сильні переживання, болючі звички та нав'язливі думки. Цей стан схожий на алкогольну або наркотичну залежність. У таких людей зростає соціальна непристосованість, їм важко контролювати свої дії. З'являються почуття неповноцінності, неспроможності, роздвоєння переживань.
Через внутрішній непереборний конфлікт між можливістю сексуального задоволення і прийнятими сексуальними нормами люди можуть страждати на невротичні розлади. Іноді це призводить до спроб самогубства.
У деяких людей почуття провини та переживання можуть зовсім не виникати, причина у психосексуальному розвитку.
Однак є окремі випадки, які стосуються сексуальних відхилень, пов'язаних із заподіянням морального чи фізичного болю людям проти їхньої згоди. Така поведінка виходить за рамки законодавства та регулюється правовими нормами.
Девіації і сексуальна злочинність
Польський сексолог К.Імелінський повідомляє, що з 250 осіб, які страждають сексуальними девіаціями, 52,8% визнали наявність в анамнезі вчинення сексуального злочину. При цьому розкрито було 43,2% цих злочинів і злочинці були судимі (в основному педофілія), а 9,6% злочинів залишилися не розкритими. Отже, майже половина сексуальних девіантів ніколи не мали конфліктів із законом. З одного боку це обумовлено тим, що чим вище інтелектуальний рівень девіанта, тим більшу обережність він проявляє в здійсненні своїх дій. З іншого, більшість потерпілих просто не заявляє про скоєні злочини.
Wanda Ponikiewska серед 2532 пацієнтів сексологічної клініки виявила наявність девіацій у 54 пацієнтів (2,1% випадків). Серед них: 16 осіб (29,6%) відзначили випадки конфлікту з законом; 33 особи (61,1%) здійснювали дії, розцінювані як сексуальні злочини, але не постали перед судом; лише 5 осіб сексуальних злочинів ніколи не скоювали. Таким чином, розкриття подібних злочинів знаходиться на рівні близько 29,6%. Причому, за даними автора, засудженню в основному піддаються ексгібіціоністи, гомосексуалісти та фроттеристи. Особи, що страждали справжніми статевими збоченнями, скоювали злочини тільки на сексуальному тлі. У суспільстві широко поширене переконання, що девіантність і злочинність – по суті дві сторони єдиного процесу. Однак більшість сексуальних девіацій самі по собі ніяк не порушують чинного законодавства (наприклад, тріолізм, фетишизм, і т.п.). Окрім того, в більшості випадків для здійснення девіантної дії необхідна не тільки участь, але й згода партнера. І, нарешті, лібералізація права супроводжується зменшенням кількості кримінально засуджених атипових форм сексуальної поведінки.
Джерела
1.https://pidru4niki.com/1334020336162/psihologiya/seksualni_deviatsiyi
2. http://psychologis.com.ua/-1-652.htm
3. http://repository.pdmu.edu.ua/bitstream/123456789/8902/1/SSU_2018.pdf
4. http://um.co.ua/2/2-18/2-18741.html