5.7. На кожній технологічній дільниці облаштовують туалет з умивальником.
5.8. Для обслуговування тварин за кожною технологічною (виробничою) групою закріплюють відповідний персонал, що має навики утримання, годівлі, догляду за тваринами та пройшов обов’язкове медичне обстеження.
Особи, хворі туберкульозом, теніаринхозом, сальмонельозом та іншими захворюваннями, спільними для людей і тварин, до роботи в спеціалізованих свиногосподарствах, малих та середніх сільськогосподарських підприємствах не допускаються.
5.9. Персонал господарства забезпечують спецодягом та спецвзуттям із розрахунку не менше двох комплектів на працівника. Обладнання, інвентар, спецодяг, спецвзуття та інші предмети маркують і закріплюють за дільницею (цехом). Передавати означені предмети з одної дільниці на інші без попереднього знезараження забороняється.
5.10. Працівники спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств, не повинні утримувати свиней в особистих селянських господарствах. Керівники господарств мають здійснювати суворий контроль за наявністю свиней в особистих селянських господарствах найманих працівників.
У випадку інфекційного захворювання інших сільськогосподарських тварин, що належать працівникам спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств, такі працівники зобов’язані сповістити керівника та не допускатись до роботи до повної ліквідації хвороби в їх особистому селянському господарстві.
5.11. На території спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств забороняється утримувати собак (крім сторожових), котів, а також інші види тварин, включаючи птицю. Сторожові собаки мають бути зареєстрованими та з відповідними відмітками в паспорті про щеплення проти сказу та інші обробки й постійно перебувати на території господарства.
5.12. На території радіусом в три кілометри від спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств все свинопоголів’я підлягає профілактичним обробкам проти інфекційних захворювань відповідно до плану протиепізоотичних заходів з урахуванням епізоотичного стану.
Ветеринарним фахівцям спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств забороняється обслуговувати тварин, поза межами господарства, яке вони обслуговують та тварин особистих селянських господарств. Відповідальність за організацію ветеринарного обслуговування покладається на керівника господарства.
5.13. Для забезпечення технологічного процесу у виробничій зоні виділяють спеціальний внутрішньогосподарський транспорт та проводять розподіл «чистих» (підвезення кормів, тварин) та «брудних» (вивезення гною, загиблих тварин, відходів забою) автотранспортних шляхів унеможлививши їх перетин.
5.14. Тварин, що підлягають вимушеному та внутрішньогосподарському забою, перевозять на забійно-санітарний пункт (забійний майданчик) спеціальним транспортом, що виключає витікання виділень.
5.15. Туші вимушено забитих тварин в обов’язковому порядку піддають дослідженням в уповноваженій лабораторії ветмедицини. Залежно від результатів дослідження туші відправляють на м’ясопереробне підприємство або утилізують. До отримання результатів дослідження і відправлення на переробку туші зберігають в холодильних камерах забійно-санітарного пункту.
5.16. Вивезення трупів і боєнських відходів на ветсанзаводи здійснюють спецавтотранспортом, який регулярно знезаражують.
5.17. Санітарний день в господарстві проводять з метою ретельної очистки приміщень та поточного ремонту, не рідше одного разу на місяць.
Обов’язковою умовою експлуатації приміщень є принцип «все зайнято/все вільно», з обов’язковою їх санацією впродовж двох-п’яти діб.
5.18. На територію виробничої зони спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств забороняється заносити продукти харчування особливо - тваринного походження. Споживання їжі дозволяється лише на території адміністративної зони у спеціально відведених для цього місцях, що відповідають санітарним вимогам.
5.19. Забороняється вигул свиней за межами території господарств.
5.20. Персонал спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств зобов’язаний проходити обов’язкові профілактичні медичні огляди у відповідності до чинного законодавства.
VI. Ветеринарно-санітарні вимоги до дрібних особистих селянських господарств
6.1. Утримання свиней в дрібних особистих селянських господарствах зобов’язує власника дотримуватись ветеринарно-санітарних вимог або проводити еквівалентні до них санітарні заходи, які дають змогу досягти рівноцінного рівня санітарного захисту тварин та людей.
6.2. З метою запобігання занесенню збудників інфекції на територію дрібного особистого селянського господарства придбання тварин може здійснюватися лише за наявності відповідних ветеринарних документів в осіб чи підприємців, які їх реалізують.
6.3. При придбанні тварин власник повинен вимагати у постачальника чи в особи, що продає їх населенню, ветеринарні документи, які засвідчують стан здоров’я тварин, благополуччя господарства-постачальника та регіону, звідки походять ці тварини, щодо інфекційних хвороб, проведені щеплення та результати лабораторних досліджень.
6.4. Придбані тварини підлягають профілактичному карантинуванню. Для цього їх утримують окремо від загального поголів’я впродовж 30 діб. У період карантину власник повинен повідомити спеціаліста ветеринарної медицини про придбання тварин та виконувати надані ним рекомендації щодо їх утримання в цей період, сприяти проведенню необхідних лабораторних досліджень тощо.
Тварин розташовують у чистому, продезінфікованому приміщенні. Нові приміщення перед розміщенням тварин також очищають і дезінфікують.
6.5. Для профілактики захворювань тварин власник повинен забезпечити комплекс заходів, які сприяють збереженню поголів’я в дрібних особистих селянських господарствах, а саме:
1) дотримуватись норм щільності;
2) забезпечити належну годівлю тварин та своєчасне прибирання годівниць і гною;
3) забезпечити дотримання основних параметрів мікроклімату, вентиляції, освітлення приміщень;
4) забезпечити дотримання ветеринарно-санітарних вимог утримання тварин;
5) забезпечити своєчасне видалення гною, його знезараження та дезінфекцію приміщень, кліток, обладнання й інвентарю;
6) забезпечити своєчасне виявлення та знищення ектопаразитів і мишоподібних гризунів у приміщенні;
7) забезпечити достатньою кількістю питної проточної води.
6.6. Консультації та допомогу у визначенні придатності води власник може отримати в територіальних установах санітарно-епідеміологічної служби чи лабораторії ветеринарної медицини.
6.7. Мінімізувати можливість проникнення гризунів у приміщення, де утримуються тварини та регулярно проводити дератизацію.
6.8. Приміщення для утримання тварин мають бути обладнані природною приточно-витяжною вентиляцією, зручною для очищення та миття.
6.9. Побілка стелі, стін та очищення допоміжного обладнання мають проводитися у міру забруднення, але не рідше одного разу на рік. Перед побілкою має здійснюватися механічне очищення, ремонт та дезінфекція.
6.10. Для прибирання гною, підстилки та сміття має використовуватись закріплений за цим приміщенням інвентар, який необхідно періодично очищати та дезінфікувати.
6.11. Дрібний інвентар дезінфікують шляхом занурення в окріп на 5 хвилин або знезаражують одновідсотковим розчином їдкого натру чи іншим деззасобом, зареєстрованим в Україні, згідно з настановою по його застосуванню, великий інвентар та обладнання зрошують дезрозчином за допомогою гідропульту тощо.
6.12. Очищені годівниці, поїлки та інший інвентар рекомендується виставити під прямі сонячні промені.
6.13. Підлоги, клітки, годівниці та поїлки, виготовлені з негорючих матеріалів рекомендовано обробляти паяльними лампами чи спеціальними вогнеметами, що забезпечує водночас ще й знищення членистоногих та яєць гельмінтів. При цьому необхідно дотримуватися правил протипожежної безпеки.
6.14. Для захисту тварин від кровосисних членистоногих необхідно:
1) постійно підтримувати в чистоті територію та приміщення;
2) запобігати виплоду мух, для чого своєчасно видаляти сміття та нечистоти;
3) закривати вікна влітку дрібною сіткою та обробляти тварин репелентами;
4) не рідше одного разу на тиждень (влітку) обробляти смітники та вигрібні ями дезінфектантами та інсектицидами, затвердженими до застосування Міністерством охорони здоров’я України в установленому порядку.
6.15. Для захисту приміщень від гризунів необхідно:
1) оббивати пороги та двері приміщення, де утримуються тварини, на висоту 40-45 см листовим залізом або металевою сіткою;
2) заливати отвори в підлозі та стінах, цементним розчином з металевою стружкою або товченим склом;
3) щоденно очищати годівниці від залишків корму;
4) періодично очищати від бруду поїлки та підлогу.
6.16. Годівниці, поїлки та обладнання для приготування кормів очищають і миють гарячим двохвідсотковим розчином кальцинованої соди або іншим миючим засобом, з подальшим промиванням проточною водою.
6.17. Перед проведенням санітарної обробки тварин виводять з приміщення.
6.18. Територію дрібних особистих селянських господарств необхідно постійно підтримувати в чистоті. Гній має складуватись на окремо виділеному майданчику для біотермічного знезараження. Використання гною як добрива без біотермічного знезараження забороняється.
6.19. Власник при обслуговуванні тварин має дотримуватися правил особистої гігієни.
6.20. До роботи з тваринами не допускають осіб, які хворіють на туберкульоз, хронічну дизентерію та інші зоонозні захворювання.
6.21. Власник повинен мати окремий робочий одяг і зберігати його в нежилій частині приміщення.
Для зберігання верхнього одягу і взуття встановлюють окрему шафу. Забороняється носити спецодяг за межами приміщення, де утримуються тварини, а також одягати поверх нього будь-який інший домашній одяг. Весь спецодяг необхідно регулярно прати (один раз на тиждень) та знезаражувати.
6.22. Після роботи з тваринами необхідно змінити спецодяг, взуття та вимити руки. Для знезараження рук обладнують бачок з дезрозчином, поряд з умивальником встановлюють поличку для мила, та вішають чистий рушник.
6.23. При утриманні свиней на підстилці використовують лише сухий підстилковий матеріал, який зберігають у закритих приміщеннях. Категорично забороняється використовувати цвілу, мерзлу чи сиру підстилку.
6.24. В період вирощування тварин власник зобов’язаний щоденно спостерігати за їх фізіологічним та клінічним станом, поїданням кормів, споживанням води та контролювати динаміку приросту ваги.
6.25. При виявленні будь-яких відхилень від нормального фізіологічного стану тварин, при яких спостерігаються клінічні прояви хвороби або загибель, власник має негайно повідомити фахівця територіальної установи ветеринарної медицини, який огляне тварину та за необхідності відбере проби матеріалу й направить їх в лабораторію ветмедицини для проведення необхідних лабораторних досліджень в порядку, передбаченому законодавством.
Подальші дії мають здійснюватися під контролем спеціаліста ветеринарної медицини.
6.26. Тварин, які захворіли, ізолюють в відокремлену ізольовану секцію в приміщенні чи станок. Для догляду - виділяють спеціальне обладнання та інвентар.
6.27. Для профілактики заразних хвороб, окрім загальних ветеринарно-санітарних заходів, проводять ще й специфічну профілактику - тварин вакцинують.
Щеплення та діагностичні дослідження свиней проводять фахівці ветеринарної медицини в порядку, визначеному чинним законодавством.
6.28. Чітке виконання ветеринарно-санітарних вимог до утримання свиней передбачає також сприяння спеціалістам ветеринарної медицини у проведенні обов’язкових щеплень, взятті крові для лабораторних досліджень, проведенні дезінфекції, дезінсекції, дератизації тощо.
VI. Ветеринарно-санітарні вимоги до дрібних особистих селянських господарств
7.1. Комплектування і поповнення поголів’ям підприємств допускається лише здоровими тваринами з підприємств, які мають не нижчий ступінь компартменту ніж підприємство, яке комплектується.
7.2. Якщо закупівля тварин планується в межах адміністративного району (міста), то суб’єкт господарювання, який планує закуповувати тварин, звертається із листом-заявою до головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста), в якому вказує господарство, з якого планується закупівля, кількість тварин, вік, стать, породу і мету придбання. Завезення тварин може здійснюватись лише за письмового погодження головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста).
7.3. Якщо закупівля тварин планується із-за меж адміністративного району (міста), але в межах області, то суб’єкт господарювання звертається з аналогічним листом-заявою до головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста), який з’ясовує епізоотичний стан господарства-постачальника у головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста), де розташоване господарство-постачальник і повідомляє власника про можливість такого переміщення.
7.4. Якщо закупівля тварин планується із-за меж області, але в межах України, то суб’єкт господарювання звертається з аналогічним листом-заявою до головного державного інспектора ветеринарної медицини області, попереднього погодивши його з головним державним інспектором ветеринарної медицини району (міста). Головний державний інспектор ветеринарної медицини області звертається до головного державного інспектора ветеринарної медицини області, де розташоване господарство з якого планується завезення, із запитом про епізоотичне благополуччя господарства-постачальника. Після отримання відповіді він повідомляє власника про можливість такого переміщення.
7.5. У кожному з цих випадків господарство-постачальник відбирає групу тварин, які призначені для реалізації та ставить їх на профілактичне карантинування із проведенням відповідних ветеринарно-профілактичних заходів.
7.6. Перед розміщенням тварин приміщення очищають, за необхідності ремонтують та дезінфікують з лабораторним контролем якості дезінфекції, забезпечують відповідний температурний режим і контроль мікроклімату.
7.7. При формуванні технологічних груп враховують технологію утримання тварин, кількість вільних місць (станків для тварин) та необхідний резерв вільних місць.
7.8. Всі тварини, якими комплектується господарство, мають бути ідентифіковані.
7.9. Тварин в приміщеннях розташовують із врахуванням статево-вікових груп, необхідної площі та норм щільності.
7.10. Холостих, супоросних свиноматок та кнурів розташовують в окремих приміщеннях або станках. Отримання молодняку в свиногосподарствах рекомендується організовувати шляхом турових або циклічно-турових опоросів.
7.11. Забороняється використання кнурів, із приватного сектору для осіменіння свиноматок промислових підприємств.
7.12. В період осіменіння та в першу стадію супоросності (до 32 діб) свиноматок рекомендовано утримувати ізольовано, в індивідуальних станках площею не менше 1,2 м2. Для супоросних свиноматок (понад 32 доби) рекомендовано групове утримання на площі - не менше 1,9 м2 на одну свиню.
За дві-три доби до опоросу свиноматок рекомендовано переводити в індивідуальні підготовлені станки.
7.13. При переведенні свиноматок із одного приміщення в інше рекомендовано зберігати попередньо сформовані групи тварин, не допускаючи їх перемішування.
Підсисних свиноматок рекомендовано утримувати в індивідуальних станках.
7.14. По завершенні кожного виробничого циклу вирощування чи утримання свиней в ізольованих секціях роблять профілактичні перерви не менше ніж на дві-п’ять діб з обов’язковим проведенням:
1) ретельної механічної очистки та миття підлоги, станків, стін, гноєстоків;
2) дератизації та дезінсекції, знищення синантропних птахів;
3) дезінфекції - деззасобами відповідно до настанов по їх застосуванню;
4) просушування приміщення;
5) приведення параметрів мікроклімату приміщення до технологічних норм.
Дезінфекцію окремих станків для опоросу проводять по мірі їх звільнення.
7.15. Станки для утримання кнурів дезінфікують один раз на місяць, а також після їх вибраковки чи переведення.
7.16. Хворих свиноматок і поросят ізолюють та утримують окремо в індивідуальних станках. При масовому захворюванні тварин - всіх тварин цього приміщення переводять на режим карантину з обов’язковою аерозольною дезінфекцією та проведенням відповідних лікувально-профілактичних заходів.
7.17. Для профілактики стресу не допускається поєднання вакцинації свиноматок і поросят з процесами перегрупування, зважування тощо. Лікувально-профілактичні маніпуляції необхідно закінчити ще до перегрупування.
7.18. Комплектацію стада здійснюють у відповідності з такими вимогами:
1) збереження первинної групи тварин;
2) групи свиноматок з встановленою поросністю у межах технологічного циклу;
3) тварини, які надходять з інших господарств, підлягають обов’язковому профілактичному карантинуванню впродовж 30 діб зі щоденним клінічним оглядом, вибірковою термометрією та проведенням обов’язкових лікувально-профілактичних та діагностичних заходів.
7.19. Годівлю тварин рекомендовано здійснювати лише знезараженими кормами (вимога обов’язкова для господарств IV рівня безпеки (компартменту)). Заборонено використання харчових відходів для годівлі свиней.
VIII. Профілактичний карантин свиней
8.1. Тварини, що виходять з свиногосподарства та надійдуть до інших свиногосподарств, підлягають обов’язковому профілактичному карантинуванню впродовж 30 діб.
1 2 3