1.2. Поняття і ознаки державного органу
Первинним і найважливішим структурним елементом механізму держави є орган держави.
Державний орган – це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь в здійсненні функцій держави і наділене для цього владними повноваженнями.
Розкриття поняття, ознак даного органу дозволяє глибше пізнати механізм держави в цілому [19].
1. Хоч орган держави і володіє певною самостійністю, автономією, він служить частиною єдиного механізму держави, займає в державній машині своє місце і міцно пов'язаний з іншими її частинами.
2. Орган держави складається з державних службовців, які знаходяться в особливих правовідносинах між собою і органом. Вони абстраговані від сімейних, громадянських та інших відносин, що не мають зв'язку з державною службою, є офіційними.
Положення, права і обов'язки державних службовців визначаються законом і забезпечують їх правовий статус. Об'єм і порядок використання ними владної правомочності встановлюються теж законом і конкретизуються в посадових інструкціях, штатних розкладах та ін.
До державних службовців належать і посадовці, які володіють владними повноваженнями, видають правові акти, самостійно проводять їх в життя.
Державні службовці безпосередньо матеріальних благ не виробляють, тому утримання їх покладається на суспільство. Вони отримують заробітну плату в державному органі згідно посади.
3. Органи держави мають внутрішню будову (структуру). Вони складаються з підрозділів, скріплених єдністю цілей, ради досягнення яких утворені, і дисципліною, якої всі службовці зобов'язані дотримуватись.
4. Найважливішою ознакою органу держави є наявність у нього компетенції – владної правомочності (сукупності прав і обов'язків) певного змісту і об'єму. Компетенція зумовлена предметом ведення, тобто конкретними завданнями і функціями, які вирішує і виконує державний орган. Компетенція звичайно юридично закріплена (у конституції або поточному законодавстві). Реалізація органом держави своєї компетенції – це не тільки його право, але й обов'язок.
5. Згідно своєї компетенції орган держави володіє владними повноваженнями, які виражаються: а) у можливості видавати обов'язкові до виконання правові акти. Ці акти можуть бути нормативними або індивідуально-визначеними (акти застосування норм права); б) у забезпеченні виконання правових актів органів держави шляхом застосування різних методів, зокрема методів примусу.
6. Для здійснення своєї компетенції орган держави наділяється необхідною матеріальною базою, має фінансові кошти, свій рахунок у банку, джерело фінансування (з бюджету).
7. Нарешті, орган держави бере активну участь у реалізації функцій держави, використовуючи для цього відповідні форми і методи.
1.3. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
Державні органи, що мають владні повноваження, можуть бути поділені за різними критеріями.
• За способом утворення:
виборні (представницькі органи);
призначувані (наприклад, органи прокуратури, виконавчо-розпорядчі органи);
що успадковуються (спадковий монарх) [21, 94-97].
• За строком функціонування:
постійні – створюються без обмеження строку дії;
тимчасові – створюються для досягнення короткострокових цілей.
• За територією дії:
загальні (загальнофедеральні у федеративній державі) – поширюються на всю територію держави;
суб'єктів федерації – у федеративній державі;
місцеві – діють в адміністративно-територіальних одиницях.
• За характером компетенції.
органи загальної компетенції – уряд;
органи спеціальної компетенції – міністерства тощо.
• За порядком здійснення компетенції:
колегіальні – парламент (Верховна Рада);
єдиноначальні – президент.
• За правовими формами діяльності:
правотворчі;
правозастосовні;
правоохоронні;
контрольно-наглядові;
установчі.
• За принципом поділу влади:
законодавчі;
виконавчі;
судові.
• За характером і змістом діяльності:
законодавчі (парламент);
виконавчі (уряд);
правоохоронні (міліція, органи безпеки);
судові (суди – вищі і місцеві);
контрольно-наглядові (прокуратура, державні інспекції) [21, 94-97].
Підрозділом держави є її глава (президент у республіці, монарх у конституційній монархії). Президент в Україні не віднесений Конституцією до посадових осіб виконавчої влади. Він вважається вищою посадовою особою держави. Фактично він є і главою держави, і главою виконавчої влади. Дане фактичне становище потребує конституційного закріплення.
Що таке "поділ влади" як принцип організації роботи державного апарату?
На схемі це можна зобразити так [21, 94-97]:
Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову має давню історію і традиційно пов'язується з ім'ям французького вченого Ш.-Л. Монтеск'є (1689-1755). Особливість його поглядів на "три влади" полягає у тому, що кожна з них оголошувалася самостійною і незалежною. Тим самим виключалася узурпація влади будь-якою особою або окремим органом держави. Вже в підході до принципу поділу влади Монтеск'є містилися засади стримування їх одна одною, що згодом в США при створенні Конституції 1787 р. було названо системою "стримувань і противаг".
У вітчизняній історії ще задовго до Ш.-Л. Монтеск'є мали місце спроби ("Пакти і Конституції" Пилипа Орлика, 1710 р.) створити конституційний проект незалежної України з урахуванням принципу поділу влади, їх єдності і взаємодії: законодавча влада – Генеральна Рада, що обирається; виконавча влада – гетьман, генеральна старшина та обрані представники від кожного полку; судова влада. "Пакти і Конституції" П. Орлика, написані під впливом західноєвропейського парламентаризму, заклали засадні принципи республіканської форми державного правління [21, 94-97].
Принцип поділу влади складається із системи вимог:
1) поділ функцій і повноважень (компетенції) між державними органами відповідно до вимог поділу праці;
2) закріплення певної самостійності кожного органу влади при здійсненні своїх повноважень, недопустимість втручання в прерогативи один одного і їх злиття;
3) наділення кожного органу можливістю протиставляти свою думку рішенню іншого органу і виключення зосередження всієї повноти влади в одній із гілок;
4) наявність у органів влади взаємного контролю дій один одного і неможливість зміни компетенції органів держави поза-конституційним шляхом [21, 94-97].
Принцип поділу влади не є абсолютним. З одного боку, є потреба узгодження і взаємного правового контролю діяльності різних гілок влади. З іншого боку, здійснення судового контролю за законністю діяльності управлінського апарату означає порушення принципу поділу влади, тому що у такий спосіб судова влада втручається у виконавчу. Отже, принцип поділу влади не можна реалізувати повністю.
Форми і ступінь здійснення принципу поділу влади залежать від національних традицій, від конкретної соціально-економічної і політичної ситуації.
Влада в демократичній державі у вигляді її трьох гілок (законодавчої, виконавчої, судової) є політичною формою вираження влади народу. Будучи "поділеною", влада в державі повинна залишатися цілісною, єдиною, тому що йдеться про поділ не влади, а функцій здійснення цієї влади. І не лише про поділ, але й про взаємодію даних функцій.
Юридичний прояв єдності і гармонійності влади полягає у тому, що:
1) органи державної влади в сукупності мають компетенцію, необхідну для здійснення функцій і виконання завдань держави;
2) різні органи держави не можуть приписувати тим самим суб'єктам за тих самих обставин взаємовиключні правила поведінки [21, 94-97].
Поділ влади треба сприймати як загальний принцип, а не як жорсткий регулятор у процесі реформування державної влади України.
1 2 3 4 5 6