1 2 3 4 5 Ім'я файлу: озима пшен 2009 2.doc ) різниця між потребою рослин в теплі підвищуються до 5ºС, тому цей період зимостійкості температурний режим погіршується, що можемо спостерігати в листопаді-грудні 2007 та 2008 року. Температурні умови 2008-2009 року, особливо зимові місяці характеризувалися нижчими температурами порівняно із умовами 2007-2008 року, це стосується січня – 3,9ºС, лютого – 1,4 ºС, березня + 1,3 ºС. Завищеними менш сприятливими температурні умови були у 2009 році у квітні – 10,4 ºС, травні - 14,0 ºС, червні - 18,9 та липні - 20,4 ºС. Розширення: doc Розмір: 666кб. Дата: 20.06.2022 скачати Пов'язані файли: obraz_bacalavr.docx 34 Краща забезпеченість вологою спостерігалася у вересні 2007 року, а тому і сходи були дружніші в цей рік, а також температурний режим в цей період був достатнім. У жовтні випала менша кількість опадів – 11 мм, а в листопаді місяці - більша 42 мм порівняно із 2008 роком. За листопад, грудень, січень, лютий і березень місяці випало 104 та 152 мм опадів за роки досліджень, тобто недостатня кількість, а разом із низькими температурами та недостатньою кількістю опадів може привести до гіршої перезимівлі (вимерзання озимих), особливо на посівах, які не досягли 3-4 пагонів до припинення вегетації. Квітень і травень місяць 2008 року краще забезпечений вологою порівняно із цими місяцями 2009 року, так у квітні 2008 року випало 97 мм, а в травні 41 мм. На противагу 2009 році у квітні взагалі не було опадів, а в травні випало 40 мм. Тобто критичний період за 15 днів до виколошування краще був забезпечений вологою у 2008 році. Квітень і травень місяці 2009 року були набагато гірше забезпечені опадами, у квітні була сильна посуха, а послідуючі опади особливо в червні є не продуктивними і навіть пригнічують рослини озимої пшениці. 35 Розділ 3. Методика проведення досліджень Об’єктом досліджень були сорти озимої пшениці. Середньоранні: Застава одеська, Смуглянка, Господиня; середньостиглі: Володарка, Диканька, Василина, Миронівська 65. Схема досліду
Попередником озимої пшениці був горох. Облікова площа ділянок 18 м² в чотириразовій повторності. Норма висіву – 4,5 млн. схожих насінин на 1 га, ширина міжрядь 15 см, глибина загортання насіння 3-5 см. Після збирання попередника провели поверхневий обробіток, який полягав у дворазовому дискуванні на глибину 10 см з наступним коткуванням грунту кільчасто-шпоровими котками. Передпосівний обробіток грунту провели з використанням культиватора КПС-4, обладнаним стрілчастими лапами. Культивацію проводили одночасно з боронуванням зубовими боронами БЗТС-1,0 і коткуванням котками 3ККШ -6. Фосфорні і калійні добрива вносились під передпосівну культивацію (P2O5 і K2O по 40 кг/ га діючої речовини), а також в рядки під час посіву по 15 кг/га діючої речовини - NPK. Азотні добрива вносились в підживлення двічі: (N 30) перший раз – по мерзлоталому ґрунті, другий раз - наприкінці весняного кущення – на початку виходу в трубку (N 50). Фенологічні спостереження проводили згідно „Методики державного сортовипробування сільськогосподарських культур” (Волкодав В.В.,2000). Відзначали такі фази росту і розвитку рослин: сходи, кущення, вихід в трубку, колосіння, молочна, воскова і повна стиглості. Початок кожної відмічали при настанні її у 10 і повну у 75 % рослин. 36 Польову схожість насіння вираховували відсотковим відношенням кількості рослин з 1 м² у час повних сходів у двох несуміжних повтореннях до кількості висіяних схожих насінин. Виживання рослин - шляхом їх підрахунків на 1 м2 . Перед збиранням проводили оцінку стійкості сортів до вилягання. Перед збиранням урожаю озимої пшениці проводили відбір пробних снопів з кожної ділянки для визначення його структури: кущистості - відношення загальної кількості продуктивних стебел до кількості рослин; середню довжину колоса – вимірювали довжину 50 колосків з точністю до 0, 5см, цифри сумували і ділили на 50; середню кількість колосків у колосі – підраховували кількість колосків на 50 колосах, отримані величини ділили на 50; середню масу зерна одного колоса обчислювали діленням маси зерна снопового зразка із 100 стебел на кількість продуктивних стебел; середню кількість зерен в одному колосі визначали за формулою: Х= ; де У – середня маса зерна з одного колоса, г; Ф – маса 1000 зерен, яка визначається за середнім зразком зерна. Урожайність зерна визначали після проведення структурного аналізу снопового матеріалу з облікової ділянки з перерахунком на 100% чистоту і стандартну вологість. Вологість зерна, зеленої маси визначають для приведення врожайності різних сортів до порівняльного стану за стандартної вологості. З цією метою відбирають середній зразок з кожної ділянки при зважуванні. Урожайність з приведенням до стандартної вологості (Х) визначають за формулою: 37 Х= , де У - урожайність за збирання, ц/га; В - вологість врожаю, %; СВ - стандартна вологість для культури, %. Оцінку достовірності відхилень між варіантами дослідів здійснюють на підставі даних статистичного опрацювання. Виведення середніх даних та виявлення кращих сортів. Середню врожайність сорту визначають, як середнє арифметичне з повторень. Статистичну обробку даних проводили за (Доспеховим Б.А., 1985). 38 Розділ 4. Результати досліджень 4.1. Характеристика сортів озимої пшениці Середньоранній сорт озимої пшениці Застава одеська з тривалістю вегетаційного періоду 275-279 днів (Табл.4.1). Оригінатор Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення УААН. Сильна пшениця. Вміст клейковини 28,0-29,5%, сирого білка 13,5-14%. Придатний для вирощування в Лісостепу та Поліссі, внесений в реєстр з 2002 року. Середньоранній сорт озимої пшениці Смуглянка. Оригінатори – Інститут фізіології рослин і генетики НАН України, Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла УААН. Рекомендовано для вирощування у зонах Степу, Лісостепу та Полісся. Середньоранній сорт озимої пшениці Господиня – оригінатор Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення УААН. Внесений у реєстр сортів рослин України з 2007 року, рекомендований для вирощування в Степовій і Лісостеповій зонах. Вміст сирого протеїну 12,8-13,6%, сирої клейковини 28,3-32,4%. Середньостиглий сорт озимої пшениці Володарка, сортовласник – Інститут фізіології рослин і генетики НАН України, Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла УААН. Рекомендовано для Лісостепу та Полісся. Середньостиглий сорт озимої пшениці Диканька – сортовласник Полтавська державна аграрна академія. Внесений в реєстр сортів з 2005 року. Рекомендований для Лісостепу. Середньостиглий сорт озимої пшениці Василина. Сортовласник - Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН. Внесено в реєстр з 2005 року. Рекомендовано для Лісостепу та Полісся. Середньостиглий сорт Миронівська 65. Оригінатор – Миронівський інститут пшениці. Рекомендований для поширення в Лісостепу та на Поліссі, внесено в реєстр з 2000 року (Табл. 4.1). Таблиця 4.1 Характеристика сортів озимої пшениці, які вивчалися в умовах господарства
40 4.2. Оцінка сортів озимої пшениці за цінними господарськими ознаками Аналізуючи результати досліджень (Табл. 4.2), можна сказати, що польова схожість була досить доброю за період досліджень і змінювалася на рівні 79-85%. Вищою в цілому по всіх сортах вона була в 2008 (2007) році в межах 83-85%, що вказує на більш сприятливі умови в період сходів у цей рік досліджень. Найвищою схожістю характеризувалися сорти озимої пшениці Володарка та Миронівська 65 – 82-85%. Найнижчим відсотком схожості характеризувався середньоранній сорт озимої пшениці Господиня – 79-83%. Кількість рослин, які зійшли становила в межах 355,5-373,5 шт. на м². Зимостійкість сортів озимої пшениці більш чітко виражена на фоні різних років за умовами перезимівлі. Так більш сприятливі умови перезимівлі склалися в 2008 році той відсоток рослин, які відновили вегетацію був вищим на рівні 67-81%. В 2009 році склалися гірші умови, тому й кількість рослин, які відновили вегетацію знаходилась в межах 56-75%. Однак, незважаючи на загальну тенденцію все ж таки в цілому виділилися сорти із вищою зимостійкістю за обидва роки досліджень. В середньоранній групі сорт озимої пшениці Господиня – 69-76%, а в середньостиглій сорти Диканька – 80-75% та Василина – 81-74%. Даний відсоток перезимівлі забезпечив відповідну кількість рослин на 1 м². У середньораннього сорту Господиня 245,3-283,9 шт./м². У середньостиглих сортів Диканька – 270-298,8 шт./м² та Василини – 269,7-309,8 шт./м². Густота продуктивного стеблостою відрізнялася за роками досліджень, так вищою вона була у всіх сортів в більш сприятливому 2008 році і складала в межах 487-540 шт./м², а в 2009 році 475- 519 шт./м². Незважаючи на дану густоту продуктивного стеблостою по роках досліджень, вищий коефіцієнт продуктивного кущення був у менш сприятливий рік за умовами перезимівлі, проте загальна кількість продуктивних стебел була нижчою. В 2008 році коефіцієнт продуктивного кущення в досліджуваних Таблиця 4.2 Польова схожість, зимостійкість та елементи структури врожаю сортів озимої пшениці
Примітка: у чисельнику значення за 2008 рік; у знаменнику значення за 2009 рік. 42 сортів змінювався від 1,6-2,1, а в 2009 році він змінювався 1,8-2,6. Тобто вищий коефіцієнт кущення був характерним для рослин, з меншою кількістю на м² після перезимівлі. Найвищою густотою продуктивного стеблостою в середньоранній групі характеризувався сорт озимої пшениці Застава одеська – 540 та 519 шт./м², а коефіцієнт продуктивного кущення становив 2,1 і 2,6. У середньостиглій групі найвищою густотою продуктивного стеблостою характеризувався сорт Володарка – 520 та 511 шт./м², а коефіцієнт продуктивного кущення склав 1,7 і 2,0. Характеристика сортів озимої пшениці за кількісними господарсько-цінними ознаками показано в табл. 4.3. За елементами структури врожаю в середньоранній групі кращим був сорт Смуглянка. Довжина колоса в цього сорту склала за роки досліджень 9,8 та 9,4 см, кількість колосків в колосі від 20 і 19 шт., кількість зерен в колосі 48 та 43 шт., маса зерна із колоса 1,94 і 1,69 г, маса 1000 зерен склала 40,3 та 39,1 г. Дещо нижчими елементами структури врожаю характеризувався середньоранній сорт озимої пшениці Господиня, в якого довжина колоса становила 9,9 та 9,5 см, кількість колосків в колосі 20 та 19 шт., кількість зерен в колосі 47 і 42 шт., маса зерна із колоса – 1,89 і 1,67 г, а маса 1000 зерен 40,1та 39,2 г відповідно за 2008 і 2009 роки. У середньостиглій групі стиглості кращими виявилися за елементами структури врожаю сорти озимої пшениці Володарка, в якого довжина колоса була 10,1 та 9,6 см, кількість колосків в колосі 20 і 19 шт., кількість зерен в колосі 46 та 41 шт., маса зерна із колоса 1,91 і 1,66 г, маса 1000 зерен 41,1 та 40,5 г; а також сорти Диканька і Василина, в першого сорту довжина колоса була 10,0 і 9,5 см, кількість колосків – 19 та 18 шт., кількість зерен в колосі - 44 і 39 шт., маса зерна із колоса 1,83 та 1,57 г, маса 1000 зерен 42,0 і 40,4 г. У другого сорту довжина колоса – 9,6 та 9,0 см, кількість колосків 19 і 18 шт., кількість зерен в колосі 48 та 43 шт., проте маса 1000 зерен в цього сорту була нижчою порівняно із сортом Диканька і становила 39,7 та 38,6 г, проте маса зерна із колоса за рахунок кращої його озерненості була вищою 1,92 і 1,66 г. Таблиця 4.3 Кількісні господарсько-цінні ознаки та стійкість до вилягання сортів озимої пшениці за роки досліджень
Примітка: у чисельнику значення за 2008 рік; у знаменнику значення за 2009 рік. 44 За стійкістю до вилягання кращим в середньоранній групі був сорт Смуглянка, кількість рослин, які вилягли в нього становила 8 та 7 %, а висота рослин була в межах 103 та 98 см. В середньостиглій групі більш стійкими до вилягання були сорти Володарка та Диканька, в першого сорту кількість полеглих рослин становила 11та 9%, а висота рослин 96 і 88 см, в другого 12 і 10 %, а висота рослин 99 та 91 см. Вищою стійкістю до вилягання характеризувалися низькорослі та напівкарликові сорти озимої пшениці, проте і серед середньорослих сортів були сорти з досить високою стійкістю рослин проти вилягання, наприклад середньоранній сорт Господиня в якого кількість полеглих рослин, становила 11 і 9%, а висота рослин була 112 та 103см. 4.3. Кореляційні зв’язки між цінними господарськими ознаками в сортів озимої пшениці Результати кореляційного аналізу (Таблиця 4.4) між стійкістю рослин до вилягання та іншими ознаками стебла показали зворотну кореляційну залежність між стійкістю рослин до вилягання і висотою рослин (r=-0,49-0,58), а також між довжиною останнього міжвузля (r=-0,41-0,53), встановлений позитивний зв'язок середньої сили між стійкістю до вилягання та товщиною другого надземного міжвузля (r=0,49-0,58). Отже, вищою стійкістю до вилягання характеризуються низько і середньорослі сорти озимої пшениці з товстим стеблом із незначною довжиною останнього міжвузля. Аналізуючи отриману кореляційну залежність між господарсько-цінними ознаками та урожайністю сортів озимої пшениці (Табл.4.5) необхідно відмітити високу кореляційну залежність між масою зерна із колоса та урожайністю (r=0,89-0,96), кількістю зерен в колоску (r=0,72-0,87), 45 Таблиця 4.4 Кореляційні зв’язки між стійкістю до вилягання та іншими ознаками стебла озимої пшениці
1 2 3 4 5 |