1   2   3   4   5
Ім'я файлу: Українські спортсмена на Паралімпійських іграх(легка атлетика).d
Розширення: docx
Розмір: 129кб.
Дата: 01.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Українські спортсмена на Паралімпійських іграх(легка атлетика).d
Українські спортсмена на Паралімпійських іграх(легка атлетика).d
Українські спортсмена на Паралімпійських іграх(легка атлетика).d

РОЗДІЛ 3
Практичні рекомендації паралімпійскій збірній з легкої атлетики



Аналіз науково-методичної літератури дозволяє виділити такі сучасні тенденції тренування спортсменів паралімпійської збірної з легкої атлетики, як:

    • розширення календаря спортивних змагань;

    • підвищення інтенсивності тренувального процесу за основними засобами спеціальної підготовки;

    • значне використання у тренувальному процесі спряженого методу;

    • розвиток фізичних якостей на рівні максимальних вимог до основних рухових структур;

    • поглиблена індивідуалізація тренувального процесу на етапах максимальної реалізації індивідуальних можливостей кожного спортсмена та збереження вищої спортивної майстерності;

    • підвищена увага до психологічної підготовки спортсменів для зростання рівня надійності їх виступу в змаганнях з високою конкуренцією;

    • підвищена увага до застосування у тренувальному процесі нетрадиційних засобів підготовки;

    • підвищення вимог до надійності спортивної техніки і до змагальної майстерності спортсменів;

    • виконання у тренувальному процесі цілісної основної вправи чи відтворення змагального режиму роботи;

    • використання технічних засобів, що дозволяють ефективно застосовувати в тренувальному процесі принципово нові методи розвитку фізичних якостей і вдосконалення спортивної майстерності.

Як бачимо, у тренуванні паралімпійської збірної з легкої атлетики відбувається форсування розвитку функціональних можливостей і фізичних якостей спортсменів. Це не виключає тимчасових успіхів кожного спортсмена, проте не гарантує постійного росту спортивних результатів та ефективного поповнення збірної команди України з легкої атлетики, що й спостерігається протягом останніх років. Прагнення тренерів збільшити обсяг спеціально-підготовчих вправ, гонитва за швидким зростанням результатів неминуче негативно вплине на становлення спортивної майстерності паралімпійської збірної, тому є необхідність у розробці практичних рекомендацій для покращення системи тренувань наших спортсменів.

Аналіз науково-методичної літератури та досвід світової практики свідчать, що на початкових етапах підготовки людей з фізичними та розумовими вадами не слід вибирати вузьку спеціалізацію, потрібно будувати тренувальний процес за різноманітною програмою, всебічно розвивати фізичні здібності, створювати руховий потенціал, що дозволяє засвоювати різноманітні рухові навички за допомогою спеціальних комплексів та ігор. При цьому необхідно орієнтуватися на індивідуальні особливості кожного окремого спортсмена і формувати групи саме за цим принципом.

Визначено, що збереження вищої спортивної майстерності є найменш вивченою ланкою у структурі підготовки легкоатлетів, особливо – легкоатлетів-паралімпійців, що вимагає подальших наукових пошуків у цьому напрямі, більш глибокого вивчення, насамперед, основ побудови тренувального процесу, а також пошуку засобів його раціоналізації.

Передбачаємо, що підвищення ефективності тренувального процесу легкоатлетів-паралімпійців можна забезпечити завдяки таким чинникам, як:

    1. зменшення обсягів тренувальних і змагальних навантажень;

    2. пошук оптимального співвідношення засобів різної переважної спрямованості протягом річного циклу в різні роки чотирирічного періоду підготовки;

    3. зміщення акцентів підготовки в бік удосконалення технічної майстерності;

    4. пошук шляхів індивідуалізації тренувального процесу, що вимагає подальших наукових досліджень у цьому напрямі.

Нині побудова тренувального процесу повинна здійснюватися на основі об’єктивних показників у видах легкої атлетики, враховуючи: емоційне сприйняття спорту, змагальну активність, технічну підготовленість, експертну оцінку тренера, спеціальні тести оцінки фізичного стану і технічної підготовленості.

Раціональна побудова тренувального процесу легкоатлетів-параолімпійців на етапах багаторічної підготовки неможлива, якщо відсутня інформація медичних обстежень та психологічна оцінка кожного конкретного спортсмена, з врахуванням індивідуальних особливостей та стану здоров’я [21].

У видах витривалості, щоб тренувальні та змагальні навантаження були адекватні підготовленості спортсмена та враховували особливості його фізичних вад, потрібно здійснювати планомірний оперативний і поточний контроль функціонального стану на основі коректної оцінки показників варіабельності серцевого ритму, що дозволить науково спрогнозувати фізичні спроможності спортсменів, вирішити питання відбору для занять спортом, раціонально побудувати режим тренувань [22].

Інформативною є також оцінка стану нервовом’язового апарата спортсменів, що широко впроваджуються в практику легкої атлетики на основі використання сучасних інструментальних і комп’ютерних технологій.


Висновки



Дослідивши вплив занять фізичною культурою на людей з фізичними та розумовими вадами, участь українських спортсменів у різного виду змаганнях, зокрема, у легкоатлетичних видах змагань на Паралімпійських іграх, ми дійшли таких висновків.

Під час роботи були охарактеризовані етапи розвитку світового паралімпійського руху, що розпочався з проведення спортивних змагань для людей з вадами слуху. Наступним етапом у становленні паралімпійського руху став так званий Сток-Мандевільський етап, в якому були задіяні спортсмени з травмами опорно-рухового апарату. Сучасний етап паралімпйського руху починається з 1984 року, коли термін «Паралімпійські ігри» був ухвалений Міжнародним олімпійським комітетом, після чого змагання 1960 року були визнані І Паралімпійскими іграми.

Було проаналізовано становище розвитку паралімпійського спорту в Україні. У 1989 році були створені перші фізкультурно-спортивні та оздоровчі клуби людей, які мають інвалідність. Ці громадські об’єднання стали основою для створення національних федерацій спорту людей з різними вадами: опорно-рухового апарату, порушеннями зору, слуху та інтелекту.

У ході роботи було проведено аналіз результатів участі української збірної в Паралімпійських іграх, яка дебютувала в 1996 році на літніх іграх. Ми дійшли висновку, що професіоналізм українських параолімпійців зростає з кожним роком, зокрема, в останніх параолімпйських іграх наша збірна зайняла 3 місце в загальному заліку, а на чемпіонаті Європи виборола 19 нагород.

Було визначено та охарактеризовано результати збірної з лекої атлетики України в Паралімпійських іграх. Загалом, у параолімпійській збірній – п’ять мультимедалістів (за золотими нагородами), 32 із 36-ти спортсменів повернулися в Україну з останніх змагань з високими нагородами, 14 із них – із золотими нагородами. Найкращі результати серед українських паралімпійців показули такі спортсмени: Аджаметова Лейля та Загребельний Владислав, Ботурчук Оксана, Цвєтов Ігор, Москаленко Анастасія, Жабняк Микола (диск, F37), Помазан Марія (ядро, F35), Ільчина Орися (диск, F12), Данилюк Роман (ядро, F12), Березюк Сергій (1500 м, Т13), Коваль Максим (ядро, F20), Овсій Зоя (булава, F51), Литвиненко Олександр (довжина, T36).

Ми визначили, що прагнення тренерів збільшити обсяг спеціально-підготовчих вправ, гонитва за швидким зростанням результатів неминуче негативно вплине на становлення спортивної майстерності паралімпійської збірної, тому є необхідність у розробці практичних рекомендацій для покращення системи тренувань наших спортсменів. Передбачаємо, що підвищення ефективності тренувального процесу легкоатлетів-параолімпійців можна забезпечити завдяки таким чинникам, як: зменшення обсягів тренувальних і змагальних навантажень; пошук оптимального співвідношення засобів різної переважної спрямованості протягом річного циклу в різні роки чотирирічного періоду підготовки; зміщення акцентів підготовки в бік удосконалення технічної майстерності; пошук шляхів індивідуалізації тренувального процесу, що вимагає подальших наукових досліджень у цьому напрямі.

Нині побудова тренувального процесу повинна здійснюватися на основі об’єктивних показників у видах легкої атлетики, враховуючи емоційне сприйняття спорту, змагальну активність, технічну підготовленість, експертну оцінку тренера, спеціальні тести оцінки фізичного стану і технічної підготовленості тощо. Збереження вищої спортивної майстерності є найменш вивченою ланкою у структурі підготовки легкоатлетів-параолімпійців, що вимагає подальших наукових пошуків у цьому напрямі.

Список використанИХ ДЖЕРЕЛ





  1. Смирнов В. С. Современные европейские традиции паралимпийского спорту: история становления паралимпийского движения. Історичні і політологічні дослідження. Видання Донецького нац. університету, історичний факультет. 2013. №4 (54). С. 295–304.

  2. Сайт «Рецепт-спорт». Паралимпийское фехтование . URL: http://www.rezeptsport.ru/sports/fextov.php. (Дата звернення: 30.09.2019).

  3. Национальный Олимпийский комитет Республики Казахстан. URL: http://www.olympic.kz/content.php?id=099. (Дата звернення: 30.09.2019).

  4. Смирнов В. С. Спорт як складова соціального захисту інвалідів у Незалежній Україні. Історичні і політологічні дослідження. Видання Донецького нац. університету, історичний факультет. 2013. №2 (52). С. 329–337.

  5. Евтеев С. П. Олимпийское, паралимпийское, специальное олимпийское движения: тенденции интеграции и дифференциации. Олимпийское движение и социальные процессы: Х Юбилейная Всеросс. научнопрактическая конфер., материалы. М.: Сов. спорт, 2001. С. 40–42.

  6. История паралимпийского спорта: становление, события, факты : Материалы международного паралимпийского комитета. URL: http://paralymp.ru/paralympic/histori.php. (Дата звернення: 29.09.2019)

  7. Гик Е., Гупало К. Паралимпийские игры. Наука и жизнь. 2010. № 3. С. 56–62.

  8. Національний комітет спорту інвалідів України URL: http://www.paralympic.org.ua. (Дата звернення: 28.09.2019)

  9. Сайт универсальной научно-популярной онлайн-энциклопедии «Кругосвет». Паралимпийские игры. URL: http://www.krugosvet.ru/enc/sport/PARALIMPISKIE_IGRI.html. (Дата звернення: 28.09.2019)

  10. Сайт «Центра адаптивного спорта Югры». История летних Паралимпийських игр. URL: http://www.csiugra.ru/sorevnovaniya/
    paralimpiyskie-igry/istoriya-letnih-paralimpiyskih-igr. (Дата звернення: 30.09.2019)

  11. Евтеев С. П. Теория и организация адаптивной физической культуры : учебник. Том 2. М. : Советский спорт. 2005. 448 с.

  12. Григоревич В. В. Всеобщая история физической культуры и спорта : учеб. пособие. М. : Советский спорт. 2008. 288 с.

  13. Евтеев С. П. Теория и организация адаптивной физической культуры : учебник. Том 1. М. : Советский спорт. 2003. 296 с.

  14. История паралимпийского спорта: становление, события, факты : Материалы международного паралимпийского комитета URL: http://paralymp.ru/paralympic/histori.php. (Дата звернення: 27.09.2019)

  15. Сирота В. Людвиг Гутман – отец Паралимпийских игр. URL: http://www.abrud.org/interviews/history_paralimpic.htm/.

  16. Указ Президента України «Про Національну доктрину розвитку фізичної культури і спорту» (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1505/2005 від 21.10.2005). URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/1148/2004. (Дата звернення: 27.09.2019)

  17. Римар О. Спорт неповносправних: історія та сучасність. Л.: Видавничий центр Національного університету імені Івана Франка, 2001. 56 с.

  18. Римар О. В. Історико-соціальні аспекти розвитку параолімпійського руху в Україні : Дис. ... канд. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.01. Л., 2002. 212 с.

  19. Смирнов В. С. Спорт як складова соціального захисту інвалідів у Незалежній Україні. Історичні і політологічні дослідження. Видання Донецького нац. університету, історичний факультет. 2013. №2 (52). С. 329–337.

  20. International Paralympic Committee: Official website of the Paralympic Movement. URL: http://www.paralympic.org/ (Дата звернення: 28.09.2019)

  21. Платонов В.М., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена: навч. Посібник. К.: Олімп. літ-ра, 1995. 326 с.

  22. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее приложения. К.: Олимп. лит-ра, 2004. 808 с.

  23. Криворученко Е.В. Особенности вегетативного обеспечения сердечно-сосудистой системы легкоатлетов-бегунов различной спортивной квалификации. Современный олимпийский спорт и спорт для всех: XI Междунар. науч. конгресс: тез. докл. Минск.: БГУФК, 2007. Ч.3 С. 316–318.

1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас