РОСІЙСЬКО -УКРАЇНСЬКА ВІЙНА
Кобернік Л.В
Дистанційна робота
Повторіть!
- Розгляньте зображення та поясніть, що їх об’єднує. Запропонуйте для них спільну назву.
- Розгляньте постер. Установіть, з якими подіями пов’язана його поява. Поясніть задум художника.
Початок війни РФ проти України: окупація, анексія Криму
Загострення російсько-українських відносин відразу після Революції гідності стало черговою ланкою гібридної війни, яку породила геополітична стратегія керівництва Російської Федерації — прагнення відродити СРСР у нових умовах. Першим кроком російської агресії проти України стала окупація Криму. Від 1991 р. півострів був важелем тиску в російсько-українських відносинах. Росія вимагала зберегти в Севастополі військову базу Чорноморського флоту, погрожуючи в іншому випадку перетворити Крим на «гарячу точку». 20 лютого 2014 р. голова Верховної Ради АРК Володимир Константинов на прес-конференції в Москві заявив, що через зміну влади в Києві можлива денонсація рішення 1954 р. про перехід Кримської області до складу УРСР. Цей день вважають початком російської агресії проти України.Окупація та анексія Криму
26 лютого у Сімферополі відбувся великий проукраїнський мітинг. Його учасниками були переважно кримські татари, які не допустили скликання Верховної Ради АРК. За твердженням голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, того дня «ми розійшлися, будучи впевненими, що врятували Крим, себе і Україну». Однак вранці 27 лютого Верховну Раду і Раду Міністрів АРК захопили озброєні люди. Серед них були як дислоковані в Криму російські військовослужбовці, так і спеціально перекинуті групи. Вони не мали знаків розрізнення (згодом Путін назвав їх «ввічливими зеленими чоловічками»). Під дулами автоматів депутати Верховної Ради АРК призначили нового керівника уряду - Сергія Аксьонова і референдум про статус Криму. 1 березня російська Рада Федерації дозволила президенту використати збройні сили держави на території України. Українські військові частини в Криму було заблоковано. 18 березня 2014 року в Кремлі на підставі псевдореферендуму підписано так званий договір про прийняття Криму до складу Російської Федерації, що розпочав період його незаконної анексії, яку не визнає міжнародна спільнота.Поміркуйте!
Прокоментуй мотиви, якими керувалося тогочасне керівництво України, коли не віддало наказ українським військовослужбовцям у Криму чинити збройний опір.
Політичне керівництво України, зважаючи на стан силових структур, не чинило збройного опору, розраховуючи на дипломатичне вирішення питання за допомогою міжнародної спільноти.
27 березня 2014 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію на підтримку територіальної цілісності України
Окупація Криму стала тільки першим кроком російської агресії. План державного керівництва Російської Федерації полягав у дестабілізації всієї південно-східної України. У березні-квітні 2014 р. тут прокотилася хвиля акцій, які російські пропагандисти об'єднали назвою «русская весна». Їх організовували місцеві проросійські сили за участі спецслужб РФ. Метою виступів було показати проросійські настрої серед населення України.
У квітні 2014 року були самопроголошені так звані «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка». В інших регіонах України спроби дестабілізації провалилися.
17 березня 2014 р. в Україні оголошено часткову мобілізацію.
Спираючись на російську пропаганду, мешканці Донбасу сприймали Росію не як агресора, а як наддержаву, пов'язували з нею надії на подолання соціально-економічної кризи, свавілля криміналітету тощо. Воєнний конфлікт на Сході України розпочався 12 квітня 2014 р., коли російська диверсійна група разом з місцевими бойовиками захопила м. Слов'янськ. 14 квітня 2014 року для протистояння бойовикам, яких підтримувала Російська Федерація, в Україні оголошено початок Антитерористичної операції (АТО). У квітні 2018 року правовий режим АТО замінено на Операцію об’єднаних сил (ООС).Луганськ, 13 квітня 2014 року. Проросійські бойовики біля будівлі СБУ.
Українські військові рухаються до Лисичанська, 25 липня 2014 року.
Бойовики з автоматами та РПГ-26 біля слов'янської міськради,
14 квітня 2014
Карта АТО
https://www.youtube.com/watch?v=BPu6hIwbQBw
За кілька років ведення воєнних дій українська армія перетворилася на боєздатне військо. Незалежна Україна сповідувала миролюбну доктрину, не мала наміру воювати. Тож увага до стану й забезпечення армії була невелика: чисельність скорочували, фінансування обмежували, реформи практично не відбувалися. Наслідком став катастрофічний стан війська на початок воєнних дій. Ускладнювали ситуацію брак сучасних засобів зв'язку, що перешкоджало координації між підрозділами, робота ворожої агентури. Усе це оберталося жертвами. Утім готовність українців зі зброєю в руках стати на захист Вітчизни значно перевищувала очікування противника. Мужність українських воїнів стала головним чинником, що завадив утіленню планів агресора як 2014, так і 2022 року, коли Росія розгорнула повномасштабні воєнні дії на території України. Українське військо в зоні АТО складалося з трьох основних груп: кадрових військовослужбовців, добровольців і мобілізованих.
Офіцер.
[Ігор Момот]
Худ. Б. Куркуль
Ігор Гордійчук
Перевірте себе!
Виконайте вправу «Так/ні».
- Розпочавши збройну агресію проти України, Росія порушила фундаментальні норми міжнародного права, низку двосторонніх та багатосторонніх угод.
- Перше бойове зіткнення російсько-української війни відбулося в Луганському аеропорту.
- 14 квітня 2014 р. указом виконуючого обов'язки президента України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) розпочати широкомасштабну Антитерористичну операцію (АТО) із залученням Збройних сил України.
- Правовий режим АТО було обрано через необхідність провести вибори президента і Верховної Ради України (під час воєнного стану вибори неможливі).
- Президентом України 2014 року був обраний Петро Порошенко, а Кабінет міністрів очолив Арсеній Яценюк.
- У квітні 2015 р. правовий режим АТО було змінено на Операцію об'єднаних сил (ООС).
Перебіг бойових дій Мінські домовленості
У червні 2014 року українські війська повернули контроль над Красним Лиманом (тепер Лиман), що дало змогу наступати у двох напрямках: Слов’янськ–Краматорськ і Сєвєродонецьк–Лисичанськ.
Наприкінці липня ЗСУ повернули контроль над містами Рубіжне, Дзержинськ (тепер Торецьк), Соледар, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Кіровськ (тепер Голубівка) і Попасна. Майже весь південь Донецької області (район Маріуполь–Новоазовськ) повернуто під контроль української влади. Уночі проти 24 серпня 2014 року ситуація в зоні АТО кардинально змінилася через вторгнення на територію України підрозділів збройних сил РФ (без розпізнавальних знаків на спорядженні та військовій техніці). Численне угруповання українських військ оточено поблизу Іловайська (Іловайський котел). Під час переговорів російська сторона надала гарантії безпечного виходу українських військових з оточення без важкого озброєння за узгодженими маршрутами. Проте залишити техніку та зброю українські військові відмовилися. Уранці 29 серпня при спробі виходу організованими колонами їх обстріляли в полі, кілька сотень загинуло. Символом боїв улітку 2014 року стало соняшникове поле.Іловайськhttps://flashvideo.rferl.org/Videoroot/Pangeavideo/2016/08/1/15/157aee13-1722-4974-a081-29a2a3e34e50_hq.mp4
Мінські домовленості
Восени 2014 року Путін демонстрував більшу, ніж раніше, схильність до переговорів: з одного боку, через опір української армії, що завдавала росіянам дошкульних утрат, які було складно приховати, а з другого — через міжнародні санкції. 5 вересня 2014 року та 11–12 лютого 2015 року учасники Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України підписали Мінські угоди. До складу групи входили: від України — Леонід Кучма (з листопада 2018 року — Євген Марчук), від Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) — Гайді Тальявіні, від Росії — посол в Україні Михайло Зурабов. Погоджено припинення вогню та відведення важкої техніки й артилерії за межі 30-кілометрової зони зіткнення. Утім, обстановка залишалася напруженою, відбувалися локальні бої. 25 січня 2015 року ворог обстріляв житлові квартали Маріуполя (загинуло близько 30 цивільних). У січні-лютому 2015 року загострилося протистояння навколо залізничного вузла в Дебальцевому. Унаслідок боїв інфраструктуру зруйновано; утративши за два місяці понад півтори сотні убитими, українські війська відступили. У січні 2015 року драматично завершилася оборона Донецького аеропорту. Із часу, коли 11–12 лютого 2015 року на саміті в Мінську лідери Німеччини, Франції, України та Росії («нормандська четвірка») узгодили комплекс заходів щодо виконання Мінських угод, бої набули локального характеру.Перебіг бойових дій
Особливо запеклими були бої за стратегічні об’єкти — Луганський, Краматорський і Донецький аеропорти. Оборона Луганського аеропорту тривала з 8 квітня до 1 вересня 2014 року. У червні під час посадки збито військово-транспортний літак Іл-76, загинули 49 осіб, які перебували на борту. Захисники Луганського аеропорту (80-ма окрема десантно-штурмова бригада) опинилися в блокаді. 1 вересня за наказом вони залишили об’єкт. Оборону Краматорського аеропорту протягом 45 днів блокади утримували спецпризначенці під командуванням полковника Сергія Кривоноса. На початку липня 2014 року Краматорськ повернули під контроль ЗСУ. Оборона Донецького аеропорту тривала 242 дні. До неї залуче- но військовослужбовців різних підрозділів, одним з її організаторів був полковник Олександр Трепак (псевдо — Редут), згодом Герой України. Захисників Донецького аеропорту, які утримували його до останнього, називають кіборгами.Оборона Донецького аеропорту https://www.youtube.com/watch?v=yBWWeETUmFs
Добровольчі батальйони
Історія добровольчого руху почалася 14 березня 2014 року, коли безпосередньо з Майдану Незалежності перші добровольці вирушили на тренувальну базу поблизу Києва. Добровольчі батальйони «Айдар», Донбас», «Азов», «Дніпро», «ДУК — Правий сектор», «Кривбас», «ОУН», «Київська Русь», «Київ» та інші брали участь у протистояннях на найгарячіших ділянках фронту. Вмотивованість добровольців підвищувала бойовий дух українського війська. Восени 2014 року добровольчі частини влилися в структури ЗСУ.14 березня в Україні відзначається День українського добровольця