1 2 3 4 5 6 7 Ім'я файлу: 1 МЕТОДИЧКА.docx Розширення: docx Розмір: 1071кб. Дата: 27.04.2020 скачати Пов'язані файли: 1.docx 2019 ДОГОВІР СУШІННЯ_ВЕСТ ВУД.DOC Opis procesa bp.doc 24 Японія..docx 8 СЕО Пальміра(1).doc Вимоги до рольових ігор на уроціРольова гра повинна відповідати таким вимогам [14: 31]: Гра повинна стимулювати мотивацію навчання, викликати в школярів інтерес і бажання гарне виконати завдання, її варто проводити на основі ситуації, адекватної реальної ситуації спілкування. Рольову гру потрібно добре підготувати і чітко організувати з погляду як змісту, так і форми. Рольова гра повинна бути прийнята всією групою. Вона неодмінно проводиться в доброзичливій, творчій атмосфері, викликає в школярів почуття задоволення, радості. Гра організовується таким чином, щоб учні могли в активно спілкуватися, з максимальною ефективністю використовуючи мовний матеріал, що відпрацьовується. Учитель неодмінно повинен вірити у ефективність рольової гри. Роль вчителя в процесі підготовки і проведення гри постійно змінюється. Якщо на початковій стадії роботи вчитель активно контролює діяльність учнів, то поступово він стає лише спостерігачем. Ігри, що відпрацьовуються, заучуються і програються для інших учнів, не є рольовими іграми. Це - драматичні представлення. Рольова гра стосується процесу гри, а не готового продукту. Це повинно бути з'ясоване із самого початку, оскільки багато учнів дуже соромливі і вони бояться, коли їх змушують брати участь у спектаклі. І крім того, вони часто переконані у тому, що вони не мають таланту гри. У рольовій грі вони не беруть участь у спектаклі, там немає публіки. Навіть учитель повинний відійти на задній план, оскільки його присутність може перешкоджати - своєю готовністю "накинутися" на учня щоразу, коли допускаються помилки. Навчання найбільш ефективне в атмосфері, вільної від напруги. Рольова гра може бути показана іншим учням чи записана на плівку, але це не обов'язково. Місце рольової гри в навчальномупроцесіБільшість авторів вважає за доцільне проводити гру на заключному етапі роботи над темою, оскільки не всі учні можуть вільно імпровізувати в рольовій грі без попередньої підготовки. «У процесі рольової гри відбувається одночасне удосконалення і розвиток навичок у використанні мовного матеріалу, але це на даному етапі периферійна задача, головне - це спілкування, мотивоване ситуацією і роллю. Тому рольовій грі варто відводити місце на завершальному етапі роботи над темою» [15: 25] . Також існують твердження багатьох авторів, що невеликі рольові ігри варто вводити в навчальний процес уже на початковій стадії роботи над темою, щоб учні звикали до цього виду роботи поступово, тому що в противному випадку від ігор не вдається домогтися бажаних результатів через бар'єр, що виникає при незвичній формі спілкування, характерної для рольової гри [1:125]. Структура рольовоїгриСтруктуру рольової гри складають такі компоненти [14: 68]: ролі; ситуація; рольові дії. Перший компонент - ролі. Ролі, що виконують учні на уроці, можуть бути соціальними і міжособистісними. Перші обумовлені місцем індивіда в системі об'єктивних соціальних відносин (професійні, соціально- демографічні), другі визначаються місцем індивіда в системі міжособистісних відносин (лідер, друг, суперник і ін.). Підбір ролей у грі повинний здійснюватися таким чином, щоб формувати в школярів активну життєву позицію, кращі людські якості особистості. Другий компонент рольової гри - вихідна ситуація. Вона виступає як спосіб її організації. При створенні ситуації необхідно враховувати й обставини реальної дійсності, і взаємини комунікантів. Розрізняють наступні компоненти ситуації: суб'єкт; об'єкт (предмет розмови); відношення суб'єкта до предмета розмови, умови мовленнєвого акта. Третій компонент рольової гри - рольові дії, що виконують учні, граючи визначену роль. Рольові дії як різновид ігрових дій органічно зв'язані з характером ролі і включають вербальні і невербальні дії, використання бутафорії. Як показують результати навчання, застосування рольової гри на уроках іноземної мови сприяє позитивним змінам у мовленні учнів як у якісному відношенні (розмаїтість діалогічних єдностей, ініціативність мовних партнерів, емоційність висловлення), так і в кількісному (правильність мови, обсяг висловлення, темп мови) [24]. |