1.3 Вимоги до діяльності тренера
Важливим критерієм педагогічної майстерності тренера в суспільно-політичній роботі з юними спортсменами є уміння виховувати в них: 1) почуття безпосередньої приналежності до дитячої організації як до колективу; 2) інтерес до політичного життя України і інших країн і прагнення до політичної самоосвіти; 3) чуйність, звичку зауважувати, коли ровесники і дорослі мають потребу в їхній допомозі, діяти, не чекаючи прохання або розпорядження старших; 4) відчуття радості від праці на загальну користь, відчуття своєї потреби країні; 5) навички ретельності й організованості в колективній роботі команди; 6) прагнення бачити свою успішну роботу як частина суспільних справ усього спортивного колективу; 7) уміння енергійне домагатися позитивного результату і почуття відповідальності за спортивно-масову роботу в колективі; 8) свідоме відношення до справ команди, корисним для навколишніх, для самої команди і для підлітка.
Тренер зобов'язаний озброїти юних спортсменів політичними знаннями, сформувати в них комуністичні переконання, виховати суспільну активність. Організація такої діяльності жадає від тренера якостей пропагандиста, агітатора, політичного керівника, організатора.
Сучасний тренер — це людина високих моральних якостей, чуйний і уважний. Він повинний мати такі якості, що він хоче виховати в підлітка.
Високі моральні якості тренер виробить у себе, якщо буде строго додержуватися принципів морального кодексу, на їхній основі будувати свої взаємини з вихованцями і з іншими людьми як на роботі, так і в побуті. Ідейна переконаність, твердий світогляд, моральна чистота — основа внутрішнього стануособистості тренера, його морально-політичної і професійної спрямованості.
Високоморальний тренер завжди може зі спокійною совістю пред'являти юним спортсменам високі вимоги в області моральної поведінки і своїм способом життя, своїми вчинками закріплюють ці вимоги в їхній свідомості і поведінці. Спортивна діяльність у силу своєї специфіки породжує особливі форми відносин: колективну й особисту відповідальність, повагу, взаємодопомогу, коректність поводження і т.п. Тренерові необхідно в доступній формі роз'ясняти юним спортсменам норми морального поводження, принципи моралі і спортивної етики, що, як і загальні норми моралі, визначає відношення спортсмена до країни, суспільства, колективу, до процесу спортивного удосконалювання, спортивній боротьбі і т.д.
У виховній роботі потрібно широко використовувати позитивні приклади морального поводження радянських спортсменів, тому що важливим напрямком морального виховання є формування прагнення до морального ідеалу. Використовуючи цікаві приклади з практики спорту, тренер зуміє послідовно сформувати в юних спортсменів якості дійсної людини і громадянина нашої незалежної країни.
Тренер не повинний залишати без уваги жодного випадку порушення правил і норм поводження в дитячій спортивній команді, давати їм негайну оцінку. Він веде боротьбу з палінням, лихослів'ям, недбалістю в одязі, створює в команді обстановку вимогливості, доброзичливості і взаємної поваги [4].
У центрі уваги тренера постійно повинні бути питання правового виховання юних спортсменів. Виховні впливи спортивного колективу, тренера повинні бути спрямовані в першу чергу на підлітків, що складаються на обліку в інспекціях по справах неповнолітніх, педагогічно запущених.
Важливо не тільки допомогти юному спортсменові показати гарний спортивний результат, установити рекорд, необхідно (і це в першу чергу) прищепити любов до спортивної діяльності, систематичній праці, розвити і зміцнити його моральні і вольові якості. Тренерові необхідно пам'ятати, що серед рушійних мотивів поводження в юного спортсмена не останнє місце займає честолюбство. У ньому закладене суперечлива єдність свідомості власної переваги в боротьбі Із супротивником, невигубне бажання перемогти будь-що-будь і шляхетне прагнення вести цю боротьбу в строгих рамках правил, на чесних початках.
Позитивний моральний досвід у юного спортсмена повинний накопичуватися в процесі тренувань, змагань, суспільної роботи, у відносинах з товаришами по команді, тренерами, суддями. Перевіркою моральних якостей юного спортсмена нерідко є ситуація, коли він повинний допомогти товаришам, відмовивши при цьому від особистого успіху.
Тренер повинний учити своїх вихованців володіти собою. Стримуючим початком у прагненні до безмежного твердження і відокремлення власної особистості (іноді підсвідомому її протиставленню іншим) є твердість характеру, воля і самовладання.
Кореляційний аналіз реально виявляються моральних якостей з таким мотивом участі в спортивній діяльності, як бажання досягти високого спортивного результату, показав, що в ряді випадків ці взаємозв'язки носять негативний характер. Інакше кажучи, спрямованість роботи тренера тільки на досягнення високого спортивного результату поза зв'язком із соціально-педагогічною стороною спортивної діяльності може привести до негативних наслідків у моральному розвитку особистості юного спортсмена. Виражену орієнтацію підлітків на високий спортивний результат тренерові необхідно використовувати насамперед для прилучення їх до гуманних цінностей. У противному випадку прагнення до високого спортивного показника може привести до негативних моральних наслідків, перші симптоми якого: небажання підкоряти особисті інтереси інтересам колективу; небажання прислухатися до критики, бути самокритичним; можливі прояви несумлінності і нечесності у вчинках.
Сучасний тренер — це людина, що володіє високою загальною культурою. Щоб вести за собою підлітків, потрібно користуватися їхнім розташуванням, жити їх думками, захопленнями. А на це може тільки тренер, що постійно підвищує свій культурний рівень. М. И. Калінін з повною підставою називав культурність запліднюючим фактором позитивної роботи, вважаючи, що чим складніше, кваліфікованіше робота, тим більше культури потрібно для її виконання [7].
Висока загальна культура тренера є базою для формування почуття нового, ініціативи, уміння вчасно використовувати всі можливості наукового і технічного прогресу для удосконалювання виховного процесу в спортивній команді. Зрілість тренера визначається його здатністю ефективно організовувати педагогічний процес, об'єктивно аналізувати й оцінювати щирий стан справ, знаходити найбільше раціональні шляхи для рішення поставлених задач. Висококультурний тренер організує педагогічний процес з визначеною перспективою, з огляду на нові дані психології і педагогіки, теорії і практики фізичного виховання.
Тренер повинний виховувати в юних спортсменів розуміння того, що загальне обов'язкове середнє утворення — громадянський обов'язок і життєва потреба кожної молодої радянської людини; у роботі з командою створювати атмосферу творчості і зацікавленості в оволодінні знаннями, оперативно реагувати на неуспішність, пропуски занять, недисциплінованість; виховувати в юних спортсменів прагнення самостійне поповнювати знання, опановувати прийомами організації навчальної праці.
Сучасний тренер — це людина, що вміло організує виховання юних спортсменів. У процесі виховної й учбово-спортивної роботи він використовує різні засоби впливу. Основними засобами педагогічного впливу тренера в процесі навчання і виховання виступають слово, ясна, чітка і культурна мова, прийоми й елементи педагогічної техніки, різноманітні знання, навички й уміння, що він передає вихованцям. Найважливішими засобами впливу на юних спортсменів є також особистісні якості тренера, і в першу чергу його політична і моральна зрілість, внутрішня і зовнішня культура, особисте поводження.
"Знаряддями праці" тренера є не тільки слова, знання, якості, якими він володіє і які передає вихованцям, але і види діяльності. Тому дуже важливо уміти вчасно і правильно організувати юних спортсменів, "уключити" їхній у конкретний вид діяльності, викликати з їх боку "зустрічний рух": інтерес до діяльності, старання і працьовитість, творчість і ініціативу у виконанні завдань, своїх обов'язків і т.д.
Варто враховувати, що те саме засіб педагогічного впливу, навіть в однакових умовах, може робити на юних спортсменів різний вплив: на одних — позитивне, на інші — нейтральне, на третіх — негативне. Успіх педагогічної праці, а виходить, і педагогічна майстерність тренера будуть виражатися в умінні використовувати всі засоби впливу з урахуванням особливостей підлітка й умов, у яких протікає педагогічна робота./
Сучасний тренер – це людина фанатичної відданості спортові, цілеспрямованості, схильний до сміливих пошуків і новаторства, що виявляє ентузіазм, уміння працювати з вогником, перспективно. "...Людина може бути дуже знаючим, культурним, але якщо він керує молоддю з холодком, не вкладає душі в її виховання і навчання, то молодь це відразу зрозуміє. Такого керівника вона любити не буде. Зате, якщо ти вкладаєш душеві в роботу, прагнеш усі зробити для того, щоб твоя організація вийшла в ряд передових, витрачаєш на це сили, свою гарячу кров, у відповідь ти напевно заслужиш любов молоді. Такої людини будуть не тільки поважати, але і любити, а це більше, ніж поважати".
Тренер повинний насамперед виховувати в собі уміння, терпіння, бажання працювати з командою щодня по декілька годин, не менше, а більше своїх учнів. Особливо важливо для дитячого тренера бути емоційним, але гранично зібраним при виконанні кожної вправи. Інакше, дивлячись на нього, юні спортсмени будуть тренуватися в'януло, без емоцій, але ж без цього в спорті, особливо в ігрових видах, сьогодні навряд чи доможешся великих успіхів!
Тренер повинний уміти керувати командою на змаганнях: проводити установку на гру (змагання)і розбирати її після закінчення; керувати командою в перерві, у тайм-ауті; обов'язково індивідуально розмовляти з кожним спортсменом до і після змагань. Дуже важливо уміти впливати на підлітків за допомогою вчителів, громадськості, батьків. При будь-яких обставинах тренер повинний бути завжди інформований про свого вихованця, його життя, можливостях, устремліннях, інтересах.
Професійного тренера відрізняє уміння мобілізувати юних спортсменів, інструкторів по спорті, громадськість, батьків на краще виконання задач, що коштують перед ними, постійно контролювати їхня діяльність, вчасно надавати їм необхідну допомогу. В. И. Ленін указував на необхідність наполегливо і терпляче розпізнавати дійсних організаторів, людей із тверезим розумом і практичною кмітливістю, людей, що з'єднують відданість соціалізмові з умінням без шуму налагоджувати міцну і дружну спільну роботу великого колективу.
Треба пам'ятати також, що успіх у вихованні і навчанні супроводжує, як правило, тим тренерам, що мають діловитість. Діловий тренер не тільки уміє віддати потрібне розпорядження, точно вказати, що і до якого терміну варто зробити, але і здатний практично показати, як потрібно діяти, вчасно вказати на недоліки і відразу допомогти усунути них, домогтися реального результату.
Сучасний тренер — це людина, що систематично враховує результати педагогічної праці, використовує педагогічні ідеї і методичні рекомендації в практичній діяльності, навчає юних спортсменів застосовувати знання на практиці, вміло аналізує педагогічну ситуацію і вибирає найбільш ефективні засоби впливу на юних спортсменів. Різноманіття факторів, що впливають на навчально-виховний процес, особистість самого тренера, діяльність юних спортсменів, а також складність роботи тренера не завжди дозволяють точно, всебічно й об'єктивно враховувати результати його праці, особливо у вихованні юних спортсменів. Обсяг проведеної навчально-виховної роботи іноді не відповідає якості й ефективності педагогічних впливів [12].
Якість педагогічної праці тренера визначається рівнем його підготовки по конкретному виді спорту, психолого-педагогічними знаннями про об'єкт своєї діяльності — юному спортсмені, ступенем підготовленості до кожного конкретного тренування або виховного заходу.
Оцінка педагогічної діяльності тренера складається з оцінки придбаних вихованцем конкретних спортивних навичок і умінь, тієї позиції (особистісної), що він займає у своїй команді, і з оцінки підготовленості тренера.
Оцінити результати своєї роботи тренерові досить важко, тому що аналізуються вчинки, почуття і знання, обумовлені мотивами, поглядами, звичками, переконаннями вихованців. Інакше кажучи, оцінка повинна виявляти і зовнішні дії, і, по можливості, внутрішній світ юного спортсмена.
Проблема обліку результатів роботи тренера зв'язана з визначенням критеріїв оцінки і кінцевих результатів навчально-виховної роботи. Ці показники містять деякі непрямі дані про користь того або іншого заходу для самих юних спортсменів, але саме по собі захід ще не свідчить ні про рівень зрілості дитячого спортивного колективу, ні про розвиток юних спортсменів, ні про отримані ними спортивних уміннях або досвіді моральних відносин. Усі залежить від того, як готувалося або проводився цей захід, наскільки високий його педагогічна культура, яка моральна атмосфера була створена в колективі, яка застосовувалася методика.
Коли ж мова заходить про результати виховної роботи, то на перший план виступають рівень зрілості дитячого спортивного колективу, особистість юного спортсмена, його ріст (спортивний і моральний) і розвиток. Результати спортивно-масової роботи з підлітками визначають по:
1) рівневі зрілості дитячого спортивного колективу:
а) готовності колективу до виконання спортивних і суспільно корисних справ;
б) діловитості, організованості колективу і здатності до подолання труднощів;
в) турботі про кожен член колективу, відповідальному відношенню кожного до колективу;
2) рівневі вихованості юного спортсмена:
а) почуттю приналежності до дитячого спортивного колективу, за діяльність якого він і його товариші відповідають;
б) успішній участі в спортивно-масових заходах, якості їхнього проведення;
в) оволодінню визначеними навичками і знаннями, необхідними для проведення спортивно-масових і суспільно корисних справ, ігор. Особливо важливі організаторські і спортивні навички;
г) розширенню досвіду комуністичних моральних відносин в умовах систематичної спільної діяльності в команді. Досвід моральних відносин юних спортсменів до праці, спортові, до своїх обов'язків, товаришам, дорослим, до рідної землі, до природи - головний результат виховної роботи. Уся спортивно-масова робота з підлітками повинна бути спрямована на досягнення високого ідейно-морального рівня юного спортсмена.
Аналіз передового педагогічного досвіду — найважливіший елемент наукового дослідження. Тренерові для того, щоб використовувати передовий досвід, необхідно вирішити ряд задач. По-перше, передовий педагогічний досвід необхідно виявити. Для цього мало знать його загальні ознаки — треба уміти відрізнити його від масової практики, мати точні докази того, що даний досвід є передовим. По-друге, передовий досвід потрібно вивчити, проаналізувати, узагальнити, для чого необхідно установити його основні параметри. По-третє, будь-яке явище не може бути вірно вивчене й осмислено, якщо воно узято ізольоровано від навколишніх його умов, поза зв'язком з іншими явищами. Тільки "цільний досвід", підкреслював А. С. Макаренко, є підставою для ухвалення рішення. Така цілісність може бути досягнута лише при комплексному підході до вивчення передового педагогічного досвіду.
Сучасний тренер — це людина, що розвиває в юних спортсменів ініціативу і самостійність, що учить переборювати труднощів, що готує піонерів-інструкторів по різних видах спорту. При цьому тренер прагне, щоб його вихованці вміли: визначати мета своєї спортивної роботи; розробляти план дій; організовувати обговорення цього плану в спортивній команді; обладнати місця для проведення тренувань і змагань, підготовляти спортивне спорядження й інвентар; розподіляти товаришів для виконання різних завдань; захоплювати товаришів майбутніми тренуваннями і змаганнями; організовувати в команді змагання за краще виконання різних вправ, елементів техніки; організовувати допомога починаючої і відстаючої; проводити заходу, присвячені олімпійським іграм, чемпіонатам світу, Європи; переконувати своїх товаришів; орієнтуватися в непередбаченій обстановці; контролювати виконання спортивних завдань; підводити підсумки; організовувати допомога вчителеві в проведенні уроку фізкультури [4].
Особлива увага сучасний тренер повинний звертати на те, щоб інструктори по різних видах спорту прагнули: прищеплювати юним спортсменам любов до радянського спорту; бути щирих і тактовними стосовно однолітків; прислухатися до їх висловлень, обережно поправляти них, якщо вони помиляються; організовувати допомога відстаючими силами хлопців; уміти переконувати підопічних, домагатися, щоб усі розуміли справедливість сказаного; впливати на хлопців своєю захопленістю, бути упевненими в успіху; вимагати категоричного виконання своїх завдань тільки у виняткових випадках; давати доручення не тільки найбільш здатним; даючи доручення, пропонувати подумати, як його краще виконати; враховувати інтереси товаришів при розподілі доручень; завести бібліотечку спортивної літератури для самоосвіти; уміти бачити спорт і переносити побачене на своє тренування; думати про завтрашній успіх; завжди приходити на тренування в гарному настрої, веселим, добру і чуйним; не приписувати перемогу собі. Хлопці повинні почувати, що перемогли вони; не показувати свою утому; організовувати в команді випуск стінної газети або бойового листка; бути суворим до порушників; запрошувати на тренування батьків своїх товаришів; вірити у вольового товариша більше, ніж у здатного, але примхливого; завжди шукати важку роботу.
Значне місце в роботі сучасного тренера приділяється системі самостійних завдань інструкторам по видах спорту.
Навчаючи інструкторів, тренер повинний прагнути, щоб тренування, що вони проводять зі своїми однолітками, були цікавими, а головне, корисними для команди.
У роботі з інструкторами тренер може застосовувати цілий ряд методичних прийомів, що сприяють
Складність вимог до діяльності тренера обумовлює необхідність розгляду його конкретних функцій.
1.4 Функції тренера
Тренерові приходиться вирішувати різні задачі: організаційні, педагогічні, господарсько-постачальницькі, виробничі, адміністративні й ін. При цьому, наприклад, виробнича задача одночасно може бути і педагогічної, і організаційної, і економічної. Вирішення адміністративної задачі одночасно може служити засобом педагогічного впливу на дитячий спортивний колектив і окремого вихованця. Через цього нерідко тренер випустить з уваги головну мету своєї роботи — виховання гармонічне розвитий особистості.
Тому що діяльність тренера є різновидом педагогічної діяльності, він виконує загально педагогічні функції, але разом з тим специфічні виховні можливості дитячого спортивного колективу жадають від тренера виконання ряду своєрідних функцій.
Визначальний елемент системи діяльності тренера — це навчально-виховні цілі в роботі зі спортивною командою. Вони збігаються з цілями комуністичного виховання підростаючого покоління й визначаються потребами розвитого соціалістичного суспільства. Ідейно-політичні задачі тренер може успішно вирішувати лише на педагогічному рівні. Тому перша і головна функція тренера складається в перетворенні цілей партії, потреб суспільного розвитку в педагогічні задачі. Ця функція має на увазі насамперед уміння намітити перспективну мету, який зможе досягти команда при оптимальній організації її діяльності, точно формулювати педагогічні задачі на більш короткий термін як у відношенні навчально-виховної діяльності всієї спортивної команди, так і у відношенні тих або інших груп юних спортсменів і окремих вихованців.
Друга функція тренера — постановка колективу в позицію суб'єкта діяльності. Це ключ до розвитку ініціативи і самостійності юних спортсменів, їхнього самовиховання. Тренер повинний уміти перетворювати педагогічні задачі в задачі самого дитячого колективу. Лише при цьому умові об'єкт виховання — спортивний колектив — стає суб'єктом виховання. Дана функція припускає уміння користуватися методом переконання, впливаючи на свідомість вихованців, формуючи мотиви діяльності і поводження; методами організації діяльності колективу й особистості, а також методами їхнього стимулювання.
Зміст життя юних спортсменів невіддільно від форм їхньої діяльності, від методів педагогічного впливу, який розташовує спортивний колектив і його керівник — тренер. Лише комплексний вплив при строгій відповідності змісту, форм і методів виховної роботи забезпечує ідейне, моральне, трудове становлення особистості нової людини. Комплексний підхід у вихованні характеризується поруч елементів, що сприяють оптимізації усього виховного процесу.
По-перше, неможливо в сучасних умовах досягти високих результатів виховання в дитячому спортивному колективі, не з огляду на економічних, соціальних, ідеологічних і інших факторів громадського життя, не контролюючи і не направляючи сприйняття дітьми і підлітками явищ життя.
По-друге, необхідно піклуватися про всіляке зміцнення єдності виховних зусиль спортивної команди і родини, школи, колективів фізичної культури й інших інститутів виховання, про удосконалювання планування і координації усіх виховних засобів для досягнення поставлених задач.
По-третє, успішне рішення виховних задач найтіснішим образом зв'язано з вивченням особливостей дитячого спортивного колективу, його психолого-педагогічних характеристик, потенційних можливостей.
По-четверте, важлива умова в організації життя і справ колективу — неодмінний облік вікових і індивідуальних характеристик дітей як передумова диференційованого керівництва самодіяльністю юних спортсменів, їхнім ідейно-моральним вихованням [9].
По-п'яте, виховним впливом варто охоплювати усіх без винятку підлітків, утягуючи них в активну творчу колективну діяльність.
Третя функція тренера — облік дієвості форм, методів, засобів виховання і коректування системи і послідовності застосовуваних впливів за допомогою наукових методів аналізу. Знання методів педагогічного дослідження необхідно тренерові для дослідження об'єкта, процесу і результатів власної діяльності і найшвидшого оволодіння мистецтвом виховання.
Перерахування основних функцій тренера показує, наскільки актуальна потреба в науковому обґрунтуванні і розробці структури і змісту кожної функції, вичленовуванні кола педагогічних умінь, навичок, обсягу знань, що забезпечили б тренерові успішне виконання його функціональних задач.
1 2 3 4