Ім'я файлу: Економіка здоров'я КУРСОВА Богданович.docx
Розширення: docx
Розмір: 53кб.
Дата: 12.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Курсова Економ підприємства.docx
Розширення: docx
Розмір: 53кб.
Дата: 12.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Курсова Економ підприємства.docx
3.2 Напрями стимулювання конкуренції на ринку медичних послуг
На відміну від реформованих західних систем охорони здоров’я, при трансформації української системи не було враховано дії конкурентних механізмів. Перехід на медичне страхування сприяв підвищенню ролі економічних методів управління (матеріальне стимулювання окремих працівників і колективів у цілому), але не забезпечив незалежності від неконкурентного середовища. Обсяги й структура надання медичної допомоги, особливо в секторі стаціонарної допомоги, майже повністю визначаються політикою власне ЛПУ, причому без урахування ризику втрати ринку через занадто високі витрати на утримання непотрібного персоналу, тривалих строків лікування тощо.
Очевидно, що конкуренція між ЛПУ не з’явиться сама по собі. Усвідомлення цього потребує цілеспрямованих дій зі стимулювання конкуренції у можливих та економічно виправданих інтересах пацієнтів. На наш погляд, можна запропонувати загальні напрями стимулювання конкуренції, зокрема з використанням елементів зарубіжного досвіду:
1. Встановлення принципу конкурентного розміщення замовлень на конкурсній основі на наданнямедичної допомоги. Прикладом державного регулювання договірних відносин є заходи, що використані при реформуванні охорони здоров’я Великобританії (обов’язкове проведення конкурсу на укладення договорів з лікарнями; зобов’язання фінансуючої сторони в частині розгляду альтернативних варіантів й оцінки їх порівняльної ефективності на основі критерію задоволення потреб населення й витрат; використання конкретного алгоритму конкурсного розміщення замовлень, що базується на специфікації вимог до обсягу та якості медичної допомоги й розгляді заявок медичних організацій на їхнє виконання, списку вимог визначення безпосередньо покупцем медичної допомоги на основі оцінки потреб населення, обраних пріоритетів і чинної стратегії розвитку охорони здоров’я): – проведення конкурсного відбору з обов’язковим наданням інформації щодо витрат на кожен вид медичної допомоги.
При виконанні вимог щодо обсягу та якості послуг вирішального значення набуває ціна послуг, тобто за інших рівних умов перевага віддається лікарням, що запропонували нижчу ціну. Відтак інформація про цінові витрати має відкритий характер: кожна лікарня проінформована щодо пропозицій потенційних конкурентів. – жорстка вимога стосовно права фінансових аудиторів на здійснення перевірки обґрунтованості цін (що особливо важливо для лікареньмонополістів).
2. Проведення комплексу організаційних заходів щодо обмеження сформованої монополії медичних організацій, зокрема:
– перетворення дільничних лікарів у часткових фондоотримувачів
– з правом розпорядження коштами на надання спеціалізованої амбулаторної допомоги й частиною коштів
– на надання стаціонарної допомоги;
– проведення періодичної перереєстрації пацієнтів із правом вибору поліклініки й дільничного терапевта, а також сімейних лікарів;
– здійснення експертизи при спорудженні нових великих спеціалізованих центрів і придбанні коштовного устаткування;
– підтримка створення мережі дрібних і середніх приватних організацій охорони здоров’я, залучення їх на конкурсній основі до реалізації програми державних гарантій у сфері надання медичної допомоги населенню.
За сучасних умов, у зв’язку зі зміцненням недержавного сектора медичних послуг, а також наданням платних медичних послуг державними медичними закладами, перед керівниками медичних установ різних форм власності виникає необхідність вирішення комплексу питань, що пов’язані з організацією медичних послуг, вивченням попиту на них, рекламою, ціноутворенням тощо. Тому діяльність будь-якого підприємства на ринку має починатися із сегментації ринку. Сегмент ринку являє собою виокремлену за певними критеріями обмежену його частину. Класифікація сегментів системи медичного маркетингу (сегмент життя, сегмент хвороб, сегмент здоров’я) дає змогу вивчити попит на певний вид медичних послуг у кожному сегменті, визначити привабливість сегмента на ринку медичних послуг. Ринок зазвичай складається з покупців, які відрізняються за певними ознаками, уподобаннями та потребами.
Найпоширенішими ознаками сегментації ринку є географічна (спеціалізована медична допомога, що стосується кількох регіонів чи країни загалом), соціально-демографічна (поділ ринку за статевими та віковими ознаками, родом занять, рівнем освіти), економічна (поділ споживачів на групи залежно від рівня доходів), психологічна (поділ споживачів на групи за типом особистості, характером життя, турботою про стан здоров’я), а також залежно від частоти звернень за наданням послуг.
Оцінка результатів ринкового функціонування підприємства й коригування його стратегії й тактики з метою найбільш повного досягнення цілей становлять суть такого етапу (елементу) маркетингової діяльності, як контролінг, що спрямований на превентивну діяльність з вивчення рівня функціонування підприємства, його шансів і ризиків. Впровадження ефективної системи контролінгу в охороні здоров’я ускладнено відсутністю адекватних критеріїв успішності роботи відповідних установ.
Проведений аналіз надав можливість виявити головні з них:
– нерегулярне й поверхове опитування пацієнтів, неформалізованість програми їх проведення, що утруднює інтерпретацію й сумірність результатів;
– практичну відсутність системи реагування на скарги (рекламації) як напряму підвищення якості медичних послуг;
– відсутність даних щодо міркувань (поглядів) різних категорій персоналу про можливу зміну стратегії й тактики установи;
– нерозробленість показників, що характеризують успішність управління;
– відсутність оцінки маркетингового впливу різних ресурсів підприємства.
У зв’язку з цим пропонуємо використання таких показників: оцінка задоволеності клієнтів, середня тривалість взаємин із ними, частка постійних клієнтів у кожного співробітника, кількість і причини скарг (рекламації), рентабельність, плинність кадрів та її причини. Оцінка зазначених параметрів слугуватиме підґрунтям для прийняття управлінських рішень.
Отже, дослідження ринку потребують аналізу всіх умов, які мають значення для успішної реалізації послуги й ефективності її збуту, а також мотивацій споживача, сезонних коливань попиту, можливостей і резервів реклами, діяльності конкурентів.
У цьому важлива роль належить маркетинговій підтримці та маркетинговому супроводженню діяльності медичних закладів різних форм власності, підвищенню доступності та якості надаваних послуг. Проблема використання маркетингових досліджень особливо актуальна при реформуванні галузі в умовах обмежених ресурсів.
На сьогодні всі установи, особливо некомерційного сектора, внаслідок політичної нестабільності, кризового стану економіки, високих темпів інфляції тощо функціонують в умовах підвищеного ризику. Тому застосуван- ня ефективних механізмів управління, у тому числі використання маркетингових важелів, є особливо актуальним.
Висновки
Ринкові відносини виражають певну економічну відособленість виробників і споживачів продуктів і послуг. За своїм змістом вони включають широкий набір різних елементів. Сфера охоплення ринковими відносинами тих чи інших сторін життєдіяльності суспільства не є постійною величиною. Ринковий механізм є процесом, за допомогою якого продавці та покупці взаємодіють, щоб визначити ціну і кількість вироблених благ, отже, попит, пропозиція і ціна є його елементами.
Отже узагальнюючи вищевикладене, можна констатувати: медична послуга, будучи товаром ринку, різко відрізняється від будь-якого іншого товару або послуги. Поширений стереотип суджень про безоплатність медичної допомоги та платності медичної послуги, пов’язується з соціальним характером медичних відносин, адже її об’єктом є людина. Відокремлення медичної послуги, як виключно платної, від медичної допомоги, яка є безкоштовною, вносить непорозуміння в діяльність приватного сектору медицини.
Тому, перспективними напрямами подальших досліджень в окресленій темі можна вважати вивчення механізмів державного управління медичними послугами, визначенням ціноутворення та можливості їх використання в українській системі охорони здоров’я.
Тому одним із видів стратегії в сучасній охороні здоров’я повинна стати стратегія соціально-етичного маркетингу, яка передбачає ведення лікувально-профілактичної діяльності, продажу товарів і послуг для окремих спеціальних груп населення (пенсіонерів, ветеранів війни та праці, одиноких, малозабезпечених, багатодітних, осіб з соціально значимими захворюваннями та ін). У комерційній діяльності повинна обов’язково бути передбачена програма спонсорства, безоплатності, зниження цін, доброчинства, чесності, етичної спрямованості. Сприятливий імідж медичної організації створюють психологічну довіру і, в кінцевому рахунку, медичний і економічний ефект.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бочкаров М. Функціонування галузі охорони здоров’я в умовах ринкової економіки //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2003. - № 4. - C. 391-396
2. Долот В. Державна політика України в галузі охорони здоров"я: вступ до проблеми //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2005. - № 1. - C. 231-235
3. Жаліло Л. Наукові засади реформування охорони здоров'я в Україні/ //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - № 3. - C. 205-209.
4. Карамишев Д. Проблеми і перспективи розробки та виконання галузевих програм з охорони здоров’я в Україні //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2006. - № 3. - C. 226-234
5. Кризина Н. Категорійно-понятійний апарат державної політики України в галузі охорони здоров’я //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2006. - № 2. - C. 391-397
6. Кризина Н. Основи державної політики України в галузі охорони здоров"я //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2006. - № 1. - C. 313-319
7. Осташко С. Охорона здоров’я України: стан та шляхи реформування //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2003. - № 2. - C. 213-217
8. Пліш Б. Державне управління охороною здоров'я в умовах реформування галузі: аналіз світового досвіду та шляхи використання в Україні //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2002. - № 1. - C. 161-168.
9. Радиш Я. Категорійно-понятійний апарат про державне управління системою охорони здоров'я України (огляд літератури та уточнення окремих дефініцій) //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - № 1. - C. 195-202.
10. Радиш Я. Основи державної політики України в галузі охорони здоров'я/ Я.Радиш //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - № 4. - C. 209-214.
11. Радиш Я. Проблема державного управління охороною здоров’я у вітчизняній і зарубіжній літературі/ Я. Радиш //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2003. - № 1. - C. 220-232
12. Радиш Я. Проблеми державного управління охороною здоров"я в Україні //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2004. - № 2. - C. 182-189
13. Радиш Я. Державне управління охороною здоров’я в Україні //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2004. - № 1. - C. 159-168.
14. Радиш Я. Державне управління охороною здоров’я в Україніа //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2003. - № 3. - C. 322-332.
15. Рожкова І. Демократизація розробки та впровадження державної політики з охорони суспільного здоров’я в Україні //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2007. - № 2. - C. 263-272
16. Рожкова І. Сучасні механізми управління якістю в системі охорони здоров’я //Управління сучасним містом. - 2005. - № 1-2. - C. 126-130.
17. Тарахонич Т. Правові основи діяльності системи охорони здоров"я України //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2002. - № 2. - C. 191-196.
18. Ярош Н. Основи соціальної теорії розвитку охорони здоров’я //Управління сучасним містом. - 2005. - № 1-2. - C. 37-43.
1 2 3 4 5 6 7