| Ім'я файлу: Рак шлунку Челебій Т.О. 16гр..pptx Розширення: pptxРозмір: 414кб.Дата: 20.11.2022скачатиПрезентація на тему: «Рак шлунку» Виконала: студентка 5 курсу 16 групи Челебій Тетяни Олександрівна - Рак шлунка –це злоякісна пухлина шлунка,яка розвивається з епітеліальної тканини
Приблизно 90-95% пухлин шлунка злоякісні,а з усіх злоякісних пухлин більше 95% складає рак.Рак шлунка по захворюваності й смертності займає 2 місце після раку легенів. Чоловіки хворіють на РШ у 2 рази частіше, ніж жінки. Показник захворюваності значною мірою залежить від віку хворих і коливається у чоловіків від 15 у віці 30—39 років до 352,1 у віковій групі понад 70 років, у жінок, відповідно, 8,2 і 177,4. Не випадково понад 55 % — пацієнти віком понад 60 і 15—20 % — понад 70 років. Епідеміологія Рак шлунку (РШ) займає друге місце у світі в структурі злоякісних новоутворень поступаючись тільки раку легень [6]. Серед всіх пухлин людини на рак шлунку приходится 15%, а серед пухлин шлунковокишкового тракту 50%. Висока захворюваність відмічається в Японії (56,8 на 100 тис.населення), Фінляндії (48,7), Бразилії (49,5), Колумбії (44,5). Низька захворюваність відмічається в США (10х100 тис. населення), Канаді 13,6, Індонезії 12,8. В Росії - 44,6, в Україні - 30, Закарпатті – 20 Більше 85% хворих на рак шлунку знаходяться у віковій групі старше 40 років . Щорічно в світі реєструється 8 млн. нових випадків злоякісних пухлин і більше 5,2 млн. смертей від них . Захворюваність в Україні за даними канцер-реєстру 2009 року складає 25,5 на 100 тис. населення, смертність від даної патології становисть 19,77 на 100 тис. населення. У Закарпатській області захворюваність – 17,17 на 100 тис. населення, смертність – 12,82 на 100 тис.населення Етіологія Найпоширенішими чинниками ризику виникнення РШ прийнято вважати: • високий уміст солі в їжі (солона, копчена і в’ялена риба, консервовані й мариновані продукти); • високий уміст нерафінованих жирів у їжі; • недостатнє вживання в їжу незбираного молока й молочних продутсгів; • куріння, особливо в поєднанні з уживанням алкоголю; • постійне споживання дуже гарячої їжі й напоїв; • забруднення їжі афлатоксинами; • нерегулярне харчування. Показник захворюваності залежить від багатьох екзо- й ендогенних чинників, певну роль відіграють природні геогідрохімічні фактори й підвищена .мінералізація води. Доведено безсумнівний зв’язок РШ з високим вмістом нітросполук у їжі. Результати численних досліджень показали, шо нітрати, які містяться в їжі, у порожнині шлунка легко перетюрюються на нітрити, які своєю чергою перетворюються на нітрозаміни, що володіють доведеною канцерогенною дією. Слід зазначити, що утворення нітрозамінів відбувається інтенсивніше на тлі зниженої кислотності шлункового соку. Певну роль у виникненні захворювання відіграють уживання мідних спиртних напоїв і куріння. Ризик виникнення РШ у курців вищий у 1,3—1,5 раза. Показник смертності від РШ в осіб, які почали курити в юнацькому віці, становить 206,9 — 381,4, а в тих, хто не курить, — 144,7. Доведено роль Helicobacter pylori (Нр) у виникненні пухлин шлунка. За спостереженнями фінських учених ерадикація інфекції, спрямована на усунення хронічного гастриту в пацієнтів, призвела до прямо пропорційного зниження показника захворюваності на РШ. Виходячи з теорії багатоступінчастого канцерогенезу, можна припустити, що Я/)-інфекція призводить до розвитку хронічного атрофічного гастриту, який є початковою ланкою у процесі виникнення пухлини. Фактори ризику та передракові захворювання Передракові стани слизової шлунку, котрі у відповідних умовах можуть призвести до виникнення злоякісної пухлини: хронічні гастрити, хронічні виразки, поліпи, оперований шлунок. Передракові зміни – гістологічно підтверджені зміни слизової шлунку, що свідчать про розвиток процесу в бік злоякісного переродженя (дисплазії різного ступеню) . До місцевих передракових захворювань належать: - Резектований шлунок – частота переродження досягає 20%, пік захворюваності відмічається через 15-20 років після резекції.
- Атрофічний (анацидний) гастрит (з дисплазією епітелію) – малігнізація до 13 %.
- Дисгормональні (метапластичні) гастрити
- Складчастий гіперпластичний гастрит (хвороба Менетріє) – малігнізація від 8 до 40%.
- Аденоматозні поліпи: поодинокі - 60%, множинні - 100% вірогідність розвитку раку.
- Перніціозна анемія завжди супроводжується атрофічним гастритом та приводить до малігнізації в 10 – 20 %.
- Хронічна кальозна виразка шлунку, особливо у осіб похилого віку повинна розглядатися як потенційний передрак
Морфологічно передракові стани характеризуються проліферативними змінами в епітелії з порушенням дозрівання клітин, що називається дисплазією хронічний анацидний гастрит, гіпертрофічний гастрит (хвороба Менетріє), хронічна кальозна виразка шлунка, перніціозна анемія, поліпоз шлунка, резектований шлунок. Тривалий хронічний анацидний гастрит — передракове захворювання, що становить реальну загрозу із частотою малігнізаиії до 13 %. Хвороба Менетріє (гіпертрофічний гастрит) спричинює малігнізапію у 8—40 % пацієнтів. Перніціозна анемія завжди супроводжується атрофічним гастритом і призводить до малігнізації у 10—20 % випадків. Хронічну кальозну виразку шлунка на відміну від звичайних виразок слід розглядати як потенційний передрак, особливо в осіб літнюго віку, із частотою малігнізапії до 20 %, а пацієнти цієї групи мають перебувати піц динамічним ендоскопічним спостереженням з обов’язковими повторними морфологічними дослідженнями, у цьому разі необхідно враховувати такі обставини: • можлива виразка інфігіьтративних форм раку і, навпаки, епітелізація малігнізованих виразок; • терміни загоєння виразок індивідуальні і не можуть бути критерієм диференціальної діагностики; • виразку, що зарубцювалася, з утворенням переривчастості складок варто вважати малігнізованою Поліпи становлять 5—10 % доброякісніїх новоутворень шлунка, при цьому чоловіки хворіють у 2—4 рази частіше. Розрізняють поодинокі, множинні поліпи і тотальний поліпоз шлунка. Частота злоякісного переродження поліпів коливається в широких межах — від З до 60 % і деякою мірою корелює з їхньою кідькістю. Загально прийнятою є думка, шо хворі з поліпами шлунка мають бути віднесені до групи підвищеного ризику. Особливо пе стосується множинних і аденоматозних поліпів, імовірність малігнізапії яких сягає 27—38 %. До груп підвищеного ризику виникнення злоякісної пухлини шлунка повинні входити; • особи чоловічої статі віком понад 50 років, які нерегулярно харчуються, курять і зловживають алкоголем; • особи, родичі яких хворіли на злоякісні захворювання; • хворі, які перенесли операції на шлунку або хворіють на хронічні, у тому числі передракові, захворювання ишунка (поліпоз, анацидний гастрит, ка.тьозна виразка тощо). Ці пацієнти мають перебувати під диспансерним спостереженням і їм регулярно (1—2 рази на рік) слід здійснювати фіброгастроскопію з морфологічним дослідженням біопсійного матеріалу. Патологічна анатомія і морфологія раку шлунку І. Екзофітна форма: (експансивний ріст) а) бляшкоподібний б) поліпоподібний в) блюдцеподібний, чашеподібний. ІІ. Інфільтративна форма (ендофітний ріст) Виразково-інфільтративна форма; 2. Дифузно-інфільтративна форма (скір, субмукозний, плоскоінфільтративний). ІІІ. Змішана форма А. Рак з поліпа. Б. Рак з виразки. Екзофітна форма спостерігається в 50-60%. Ендофітна форма - 40-50%. 1.Аденокарцинома (папілярна, тубулярна, муцинозна, перснеподібно-клітинний рак). 2. Залозисто-плоскоклітинний рак. 3. Плоскоклітинний рак. 4. Недиференційований рак. 5. Дрібноклітинний рак. 6. Інші пухлини (лейоміосаркома, лімфогранулематоз, лімфосаркома, ретикулосаркома тощо). Багато хто з науковців, особливо європейських, вважають за доцільне використовувати класифікацію Lauren: - Інтерстиціальний (кишковий) тип — рак, що утворився на тлі довготривалого перебігу хронічного гастриту (Нр-інфекція), залозистий, більш диференційований і прогностично сприятливіший. Кишковий тип виникає переважно в осіб молодого віку, в дистальному відділі, з ним більше пов’язаний високий показник захворюваності, характерний для низки країн.
- B. Солідний (дифузний) тип — високоагресивна, менше диференційована, інфільтративного росту пухлина, схильна до метастазування і прогностично менш сприятлива. Дифузний тип пов’язаний зі спадковими чинниками, частіше виникає в проксимальному відділі й тілі шлутка.
- C. Змішаний тип поєднує ознаки диференційованої і низькодиференційованої пухлини, більше відповідаючи солідному типу. Крім того, гістологічний висновок включає оцінку ступеня злоякісності пухлини, визначення глибини проростання і наявності ракових клітин у просвіті судин, лімфоїдної і плазматичної інфільтрації, стану регіонарного лімфатичного апарату'.
Метастазування Метастазування Найчастіше пухлина поширюється в проксимальному напрямі рідше в дистальному при блокаді шляхів лімфовідтоку. При дистальних раках пухлина поширюється на 12-плу кишку в 13,6% випадків. Метастазування при РШ буває: лімфогенне, гематогенне, імплантаційне, змішане. Поширення по лімфатичних шляхах найбільш часте і зустрічається в 45-55% оперованих хворих. Гематогенні метастази: печінка, кістки, наднирники, яєчники, легені. Імплантацій метастази: карциноматоз очеревини (міліарний або просоподібний карциноз) Метастаз в дугласів простір (Шніцлера) Метастаз в пупок (шлях Герота) сестри Джозеф В яєчник (Крукенберга) Метастаз Вірхова (у надключичні лімфовузли зліва) Стадії раку шлунку Залежно від ступеня ураження тканин і поширення злоякісних клітин рак шлунку поділяють на кілька стадій: 1 стадія. Характеризується пухлиною, яка не поширюється глибше м’язового шару. Може вражати 1-2 лімфовузли. 2 стадія. Злоякісне новоутворення проростає глибше і вражає більшу кількість лімфатичних вузлів. 3 стадія. Відрізняється тим, що пухлина проростає в вісцеральну очеревину та сусідні органи. 4 стадія раку шлунку. З’являються відокремлені метастази в кістках, яєчниках, легенях, інших внутрішніх органах і тканинах. Класифікація раку шлунку (код МКХ-10 С16) за системою ТNM-6 (2002) Т – первинна пухлина. ТХ – недостатньо даних для оцінки первинної пухлини. Т0 – первинна пухлина не визначається. Тis – преінвазивна карцинома (carcinoma in situ): інтраепітеліальна пухлина безураження власної пластинки слизової оболонки. Т1 – пухлина інфільтрує власну пластинку слизової оболонки або підслизову основу. Т2 – пухлина інфільтрує м’язеву оболонку або субсерозну. Т2а – пухлина інфільтрує м’язеву оболонку. Т2b – пухлина інфільтрує субсерозну оболонку. Т3 – пухлина проростає серозну оболонку (вісцеральну очеревину) без інвазії в сусідніструктури. Т4 – пухлина поширюється на сусідні структури N – регіонарні лімфатичні вузли. NХ – недостатньо даних для оцінки регіонарних лімфатичних вузлів. N0 – нема ознак метастатичного ураження регіонарних лімфатичних вузлів. N1 – метастази в 1–6 лімфатичних вузлах. N2 – метастази в 7–15 лімфатичних вузлах. N3 – метастази більше ніж в 16 лімфатичних вузлах. М– віддалені метастази. MX – недостатньо даних для визначення віддалених метастазів. М0 – немає ознак віддалених метастазів. М1 – є віддалені метастази. Виділяють анатомічні відділи: Виділяють анатомічні відділи: Кардії (С16.0) Дно (С16.1) Тіло (С16.2) Переддвір’я пілоруса (С16.3) Пілоричний відділ (С16.4) Малої кривизни (С16.5) Великої кривизни (С16.6) Виходить за межі одної або більше вказаних областей (С16.8) Неуточненої локалізації в шлунку (С16.9) Ранній рак шлунка. Успіхи в розвитку методів діагностики РШ і в лікуванні ранніх форм захворювання зумовили необхідність виділити «ранній рак шлунка» як практично виліковне захворювання. Під «раннім раком шлунка» розуміють пухлини розміром не більше ніж 25 мм, що локалізуються в межах слизової оболонки і не дають метастазів. Радикхіьне хірургічне лікування у цій стадії забезпечує майже повне вилікування. В Україні ранній РШ діагностують рідко і здебільшого випадково. Його частота найвища в осіб віком 50—69 років. Через відсутність будьяких специфічних клінічних проявів діагностика раннього РШ грунтується винятково на застосуванні фіброгастроскопії з біопсією (як метод скринініг) Клініка Часто клініка залежить від локалізації раку в шлунку. До основних симптомів відносяться: Біль в епігастральній ділянці (періодична або постійна). Періодична частіше буває при раку вихідного відділу і пов’язанана з надлишковим розтягненням шлунку під час їди, пов'язана з перистальтикою. Постійний біль свідчить про проростання пухлини в сусідні органи. При малих пухлинах (до 3-х см) больовий синдром спостерігається в 35% випадків, при великих розмірах в 60-95% випадків. При локалізації пухлини в дні шлунку болю взагалі може не бути. Диспепсичний синдром Відчуття переповнення в епігастрії, відрижка, печія. Частіше при раку вихідного відділу шлунку, при явищах стенозу. Відчуття швидкого наповнення, відчуття важкості в епігастральній області. Дисфагія Порушення проходження їжі при ковтанні характерне для раку кардії. Це інколи перший симптом раку, але не ранній. Зниження апетиту Залежить від ураження обкладвих залоз, які продукують соляну кислоту і розташовані в тілі і дні шлунку. При цій локалізації пухлини може спостерігатися анемія внаслідок втрати здатності утворювати антианемічний фактор Кастля. Втрата ваги Втрата ваги Найбільш частий симптом раку шлунку. Причини: дисфагія, стеноз, порушення травлення, внаслідок ураження секреторних залоз. Синдром малих ознак Савицького А.І. Слабкість, швидка стомлюваність, втрата працездатності. Розвиток психічної депресії, апатія. Анорексія, відраза, частіше до м'ясної їжі. Втрата відчуття задоволення від прийнятої їжі. Тріада О.В. Мельникова: Втрата ваги, втрата апетиту, біль в епігастрії - шлунковийдискомфорт. Безсимптомне протікання має місце у 5-10% хворих.Часто це занедбані та інкурабельні хворі до часу встановлення діагнозу. Атипові форми 1. Анемічна форма (гіпохромна анемія); 2. Гарячкова форма (висока або субфебрильна температура) 3. Сердечна або стенокардитична форма Ускладнені форми протікання раку шлунка І. Кровотеча з пухлини (блювота кавовою гущею, дьогтьоподібний стул, блідість,зниження тиску). II. Стеноз. Рак кардії або вихідного відділу шлунка. При неоперабельному раку з наявністю стенозу накладують обхідний гастроентероанастомоз. ІІІ. Прорив пухлини (перфорація) Клініка гострого живота. Симптом Щоткіна-Блюмберга, зникнення печінкової тупості, газ під куполом діафрагми Найчастішими синдромами місцево-поширеного РШ є: 1) шлункова кровотеча і її прояви: блювання кров’ю і «кавовою тушею», мелена, блідість шкірних покривів, загальна слабість, анемія, біль голови, задишка тахікардія. У разі масивної кровотечі спочатку з’являються симптоми гострої крововтрати й кровотечі в травному тракті, у разі хронічної — симптоми анемії. Причинами кровотечі е розпад пухлини й пухлинна деструкція стінок судин; 2) анемія супроводжується загальною слабістю, блідістю шкірних покривів, відсутністю апетиту, зниженням працездатності, найчастіше буває наслідком не лише тривалої прихованої крововтрати, а й інтоксикації, порушення харчування і недостатнього засвоєння заліза; 3) біль у надчеревній дітянці переважно ниючий, глухий, несильний, іррадіює в ділянку серця — при раку карнії, або в спину — у разі проростання підшлункової залози й заочереви иного простору; 4) диспептичний синдром здебільшого зумовлений порушенням функції шлунка при п>^^^шax нижньої і верхньої третини, що супроводжуються розвитком стенозу вихідного або проксимального відділу з відповідними клінічними прояваші; 5) «синдром малих ознак», запропонований А.І. Савипьким у 1947 р., найхарактерніший для місцево-пошире ного пухлинного процесу і включає такі симптоми: • зміна самопочуття, загальна слабість, зниження працездатності; • стійке погіршення апетиту, відраза до деяких видів їжі; • шлунковий дискомфорт, відчуття переповнення шлунка, відрижка, нудота, б^іювання; • безпршіинне схуднення; • стійка анемія, блідість шкірних покривів, їхня пастозність; • депресія, апатія. Шлункова кровотеча — найчастіше ускладнення (до 13,5 %). При гострій кровотечі характерні блювання кров’ю або «кавовою гущею», мелена і прояви гострої крововтрати: загальна слабість, блідість, холодний піт, тахікардія, у разі масивної кровотечі — колапс. У разі тривалої хронічної кровотечі переважають загальні симптоми анемії. Перфорація шлунка також належить до досить частих ускладнень і відзначається у 8—9 % хворих. Клінічна картина здебільшого починається з появи сильного (кинджального) болю в надчеревній ділянці, що також характерний для перфорації стінки шлунка при виразковій хворобі. Потім починає розвиватися клінічна картина перитоніту, вираженість якої деякою мірою залежить від інтенсивності надходження шлункового вмісту у вільну черевну порожнину, у хворих із поширеним пухлинним процесом при вираженій анергії перитоніт може розвиватися ніби поволі, без характерних клінічних проявів, на тлі прогресування погіршення стану. Стеноз вихідного або проксимального відділу шлунка супроводжується характерною клінічною картиною: при стенозі антрального відділу — нудота, блювання, відрижка з неприємним запахом, ознаки переповнення шлунка; при стенозі кардіального відділу — дисфагія різного ступеня вираженості аж до повної непрохідності страюходу, гіперсалівація, регургітація. Діагностика раку шлунку. 1.Клінічне обстеження Огляд, пальпація і аускультація живота. Ранній (поверхневий) рак таким чином не визначається. Маніфестний рак: шкіра бліда, суха (зневоднення), інколи видно розширені підшкірні вени,слабовиражена підшкірно-жирова клітковина, западання живота (при карциномі кардіального відділу), “повний” шлунок і опущення його нижньої границі до рівня пупка і нижче (ураження пілоричного відділу), пальпація пухлини в епігастрії (карцинома тіла чи пілоричного відділу), “великий” приплюснутий живіт - ознака асциту. Далі здійснюється пальпація і перкусія печінки (гепатомегалія, жовтяниця), огляд і пальпація пупка (метастаз сестри Джозеф), аксилярних лімфовузлів (метастаз Irish), надключичиних (метастаз Вірхова), гінекологічне обстеження (метастази Крукенберга в яєчники), пальцеве дослідження прямої кишки (метастаз Шніцлера в дугласовий простір). 2.Інструментальні методи 2.Інструментальні методи Фіброгастродуоденоскопія (ФГДС) з біопсією пухлини дозволяє в 95 % випадків поставити діагноз при екзофітних карциномах, і в 50% - при інфільтративних. ФГДС є основним методом у діагностиці раннього (Т1s,Т1) раку шлунка. Ендоскопічна класифікація раннього (поверхневого) раку шлунка(1962): Тип І - поліпоїдний ріст. Тип ІІ - плоский поверхневий ріст карциноми (ІІа -дещо виступає над слизовою, ІІb - на рівні слизової, ІІс - з незначною пролябацією слизової). Тип ІІІ - виразковоподібний ріст. Глибина інвазії пухлини визначається шляхом ендоскопічної сонографії з використанням ультразвукових датчиків з частотою від 7,5 до 20 MHz. З метою візуалізації місця біопсії підозрілі ділянки слизової обробляються0,1 % розчином індигокарміну (хромоендоскопія). 3. Ренгенівські методи: 3. Ренгенівські методи: -контрастна (з барієм) гастроскопія діагностично-ефективна більш як у 90 % випадків; -флюорографія шлунка для масового скринінгового обстеження населення; - рентгенографія органів грудної порожнини; -комп’ютерна томографія грудної і черевної порожнини. Лапароскопія (для встановлення ступеня поширення процесу, коли не планується оперативне лікування). Лапароцентез (цитологічне дослідження асцитичної рідини) Лікування Xiрургічні методи Радикальна операція - це єдиний спосіб тривалого продовження життя. В Японії, де на ранній стадії діагностується більше 30 % карцином, показник 5річного виживання таких пацієнтів становить понад 90 %. При високодиференційованих карциномах з ураженням лише слизової Тип І-ІІаb(до 2 см в діаметрі) і Тип ІІс (до 1 см) застосовують ендоскопічнуелектрорезекцію слизової або ендоскопічну лазерну (Nd-YAG) вапоризацію. При пухлинах більшого діаметра, залежно від їхньої локалізації і гістологічної структури, виконують лапароскопічну крайову резекцію стінки шлунка або лапароскопічну інтрагастральну резекцію ураженої Проксимальну субтотальну резекцію, гастректомію і дистальну субтотальну резекцію. Проксимальний відділ: а) екзофітна пухлина І стадії - проксимальна субтотальна резекція шлунка; б) екзофітна пухлина ІІ-ІІІ стадії або інфільтративна карцинома І-ІІІ стадї - гастректомія. Тіло шлунка: екзофітні та інфільтративні карциноми І-ІІІ стадії - гастректомія. Дистальний відділ: а) екзофітна пухлина І стадії - дистальна субтотальна резекція шлунка; б) екзофітний рак ІІ-ІІІ стадії або інфільтративний рак І-ІІІ стадії - гастректомія. Залежно від типу операції видаляють великий і малий сальники, регіонарні лімфоколектори та здійснють ревізію (візуально-пальпаторно чи за допомогою радіозонда) відповідних басейнів лімфогенного метастазування. Резекція шлунка з D2-дисекцією вважається стандартом у хірургії шлункових карцином. При наявності метастатичного ураження лімфовузлів за межами регіонарного лімфовідтоку виконують розширену операцію, так звану D3-дисекцію. Лімфатичні вузли об’єднані в групи відповідно до лімфодренування ними тієї чи іншої частини шлунка. Видалення першої, другої чи третьої групи лімфовузлів позначається як D1D2 і D3 дисекція У випадках проростання пухлини в прилеглі органи (підшлункову залозу, селезінку, попереково-ободову кишку) виконуються комбіновані операції з видаленням або резекцією частини цих органів субтотальна гастректомія тотальна гастректомія Хіміотерапія Хіміотерапія Рак шлунку мало чутливий до хіміотерапії. Ефективність хіміотерапії при РШ не перевищує 30-40%. У більшості країн застосовуються комбінації PF (цисплатин і 5- фторурацил), ELF (етопозид, кальцію фолінат і 5-фторурацил), ECF (епірубіцин, цисплатин і 5-фторурацил). При цьому поняття «ефективність» часто включає досить різнорідні поняття: суб'єктивний ефект, об'єктивний ефект - зменшення пухлини або метастазів, загальну або безрецидивну виживаність і т.д. Загалом вважається, що застосування хіміотерапії покращує якість життя, тобто досягається суб'єктивний ефект, збільшує безрецидивну виживаність, не впливаючи на загальну виживаність, особливо при радикальних операціях, мало ефективна в неоад'ювантному режимі і в ряді випадків збільшує тривалість життя при неоперабельному РШ. «Золотим стандартом» у лікуванні РШ останні 10 років вважалася комбінація з включенням цисплатину, фторурацилу і кальцію фолінату. Збільшується тривалість життя на 16-24 міс. Ефективними при раку шлунку є такі хіміопрепарати як доцетаксел та іринотекан:можуть використавуватися в якості альтернативи стандартним схемам або у якості ІІ лініїхіміотерапії . Заміна цисплатину на оксаліплатин, а 5-фторурацилу на капецитабін достовірнопокращують тривалість життя хворих із поширеними формами РШ . У якості таргетної терапії застосовуються препарати: бевацизумаб, панітумумаб, трастузумаб. Променева терапія Променева терапія Променеве лікування раку шлунку з перед- та інтраопераційною променевою терапією у порівнянні з хірургічним лікуванням приводить до статистично достовірного збільшення 5-ти річної виживаності та медіани виживаності у хворих в стадії Т3-4, при метастатичному ураженні лімфовузлів, а також у тих випадках коли пухлина має будову низько- та недиференційованого раку. Не показана при: тотальному ураженні шлунку, низькодиференційованій формі пухлини і проростанні серозної оболонки, а також при 4 стадії пухлинного процесу. Експертиза непрацездатності, прогноз, реабілітація Працездатність залежить від: • обсягу операції • наявності пострезекційних синдромів • виду трудової діяльності Інваліди ІІ групи – перші два роки Інваліди ІІІ групи або працездатні - якщо відсутній рецидив захворювання Непрацездатні – після 2-х років з вираженими пострезекційними синдромами. Реабілітація: санаторно-курортне лікування (мінеральні води, дієтотерапія, фітотерапія, лікувальна фізкультура) у санаторіях гастроентерологічного профілю. Прогноз залежить від: • стадії • локалізації • гістологічної структури • віку 5-ти річне виживання з І стадією – 70%, з ІІ ст. – 50-60%, з ІІІ ст. – 25%. [1,3] Профілактика та скринінг раку шлунку Таким чином РШ в Україні залишається надзвичайно гострою проблемою. Смертність за останні роки в нашій країні не знизилася. Виявлення ранніх форм, з одного боку, низька, проте, з іншого боку, є запорукою успішного лікування. Клінічні прояви раннього РШ не є патогномонічними, але часто ховаються під звичайними «шлунковими» скаргами. Скринінгові програми, що проводяться в економічно розвинених країнах, є дорогими. В Україні потрібно національна скринінгова програма з виявлення найбільш поширених онкологічних захворювань, а в умовах сучасної дійсності скринінг РШ має проводитися хоча б у групах фонових і передракових захворювань. У зв'язку з цим потрібна популяризація знань (включаючи телебачення, радіо, розповсюдження буклетів тощо) про РШ лікарів загального профілю і серед населення. Особлива роль має відводитися терапевтам, гастроентерологам, ендоскопістам. Дійовим заходом профілактики РШ може служити зміна способу харчування. Хворі РШ повинні лікуватися у спеціалізованих установах. При сімейному РШ має проводитися медикогенетичне консультування родичів. Дякую за увагу!
скачати
|