ПТСР у дорослих і дітей
Виконала студентка 322 ск
Вакарчук Валерія Миколаївна
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) має безліч інших назв : В’єтнамський синдром, Афганський синдром, Чеченський синдром…
Насправді, все це – прояви одного феномену.
Часта зміна понять, стала причиною розмежування назви з реальним психофізичним станом людини та нерозуміння певної специфіки цього стану.
ПТСР – певний психофізичний стан, що виникає в результаті психотравмуючих подій, коли нервова система занадто напружена, у випадку, коли людина виходить за межі звичайного людського досвіду; коли виникає загроза фізичної цілісності його самого, або ж оточуючих. Відзначається ситуація, що призводить до ПТСР, пролонгованою дією, та має латентний період (від 6 міс до 9 років після проживання травматичного досвіду).
ПТСР можуть бути викликані :
військовими діями;
Природними катастрофами (пожежі, землетруси, урагани…);
Різноманітними аваріями (авто, авіа, техногенні тощо);
Насильницькими діями, зґвалтуванням, тортурами…
Якщо людина стала свідком загибелі, поранення інших;
При втраті майна або статусу людини.
Реакції ПТСР:
- Страх за власне життя, та (або) за життя близьких;
Страх самотності;
Страх втрати контролю над собою;
Страх, що подібна ситуація може повторитися;
Почуття безпорадності, неможливості будь-як зарадити подібній ситуації;
Почуття провини за те, що людина вижила, на відміну від інших;
Сором за бездіяльність та почуття безпорадності в критичній ситуації;
Гнів на саму подію, або ж на винуватців її;
Гнів на самого себе за пережиті почуття;
Гнів на оточуючих, які не здатні зрозуміти душевного стану постраждалого.
Типи реагування за ПТСР:
Минуле “тримає” людину через картини спогадів про травмуючі події. Ці спогади постійно повертаються і будь-яка дрібниця може виступати тригером (що є частиною травмуючого досвіду) до повернення переживання стресового стану з такою ж інтенсивністю, дія якого може проявлятися від кількох секунд до декількох годин. Постраждалі зазвичай намагаються уникати подібних стимулів. Для даного типу реакцій характерне прагнення до компульсивного нав’язливого переживання травматичних подій, несвідоме програвання пережитої ситуації, що може стати причиною збільшення насильства в суспільстві.
Типи реагування за ПТСР:
Свідоме витіснення спогадів травмуючого досвіду. Постраждалий прикладає титанічні зусилля задля уникнення думок, почуттів, розмов, місць, людей, пов’язаних з джерелом болю. З цим типом реагування пов’язана т.з. психогенна амнезія – стан, коли важливі аспекти травмуючого досвіду блокуються та зникають з пам’яті постраждалого. Спогади носять уривчастий характер.
Наслідки ПТСР безпосередньо після трагічного випадку:
Нічні кошмари, страх перед якими викликає безсоння;
Стан апатії – байдужість до цікавих раніше речей, безглуздість буття;
Заціпеніння, емоційне виснаження, фізична втома, непередбачувані вчинки та почуття, неадекватні реальній ситуації, наче трагічні події відбуваються й досі;
Небажання згадувати подробиці психологічної травми, прагнення витіснити думки, почуття, пов’язані з трагічними подіями;
Втрата будь-якого уявлення про майбутнє, людина починає жити одним днем, відсутність надії та планів на майбутнє;
Підвищена обережність, навіть в ситуаціях, які не потребують цього.
Допомога постраждалому від ПТСР:
Для цілковитого позбавлення необхідна допомога спеціаліста;
Приділяти увагу загальному здоров’ю, як то: правильне харчування, фізична активність;
Потурбуватися про емоційний комфорт: приділяти час справам, які приносять задоволення, та уникати негативних емоцій, але
Не слід уникати будь-якого спілкування, необхідно знаходитись серед людей, намагатися приносити користь оточуючим, захоплювати дрібними повсякденними турботами;
Не слід очікувати, що спогади про трагічні події зникнуть – вони все одно будуть турбувати, але з часом може відбутися десенсибілізація - втрата емоційного включення в події минулого, саме тому
Вкрай важливі відверті розмови на екзистенційні теми для виходу емоцій назовні, але вони мають бути добровільні, без примусу.
Ознаки ПТСР у дітей:
Тривожність, агресія, страхи (в тому числі страх самотності), які набувають фонового характеру;
Проявляються симптоми захворюваності: підвищується температура, з’являється нудота,;
Дитина стає мовчазною, замкнутою, лякливою, плаксивою, виникає почуття провини;
Засмучення при відсутності улюбленої іграшки, що пов’язано з проявом аутистичних рис у дітей, що перенесли сильний стрес.
Допомога дітям, що пережили травматичну подію:
Необхідно розмовляти з дитиною та повідомляти лише достовірну інформацію, не можна обманювати та приховувати певні факти;
Ділитись з дитиною своїми почуттями (спокійно), це покаже їй, що вона не самотня у своїх переживаннях;
Обійми, погойдування, тримання за руку та інші тілесні контакти заспокоюють дитину;
Спільні ігри, малювання, ліплення з пластиліну, забавки з водою, піском і т.п. допомагають дитині зняти тривожність.