Ім'я файлу: Психодіагностика негативних емоційних станів у сучасних підліткі
Розширення: docx
Розмір: 63кб.
Дата: 08.07.2020
скачати
Пов'язані файли:
Психодіагностика негативних емоційних станів у сучасних підліткі
Розширення: docx
Розмір: 63кб.
Дата: 08.07.2020
скачати
Пов'язані файли:
Психодіагностика негативних емоційних станів у сучасних підліткі
1.3. Фактори, що впливають на виникнення підліткової депресії
Біологічні зміни в процесі статевого дозрівання, як і соціальні зміни, пов’язані з переходом до старших класів,- це потребує великих зусиль для біологічної адаптації у підлітків.
Вчені вважають, що імовірність виникнення у підлітків депресії підвищують такі фактори:
Підвищена здібність до критичного осмислення, підлітком, свого майбутнього(може підвищити розвиток депресії, коли людина фіксується на можливому негативному результаті);
Проблеми в сім’ї;
Низька популярність серед однолітків;
Низька успішність в школі.
«У підлітків природньою частиною процесу розвитку являються рольові переходи. Рольовий перехід визначається, як проблема в адаптації до життєвих вмінь, що потребують виконання нової ролі. Зміна ролі супроводжується переходом з однієї стадії життя в іншу: з дитячого в період статевого дозрівання, із середньої школи в коледж і так далі. Ці зміни сприймаються як традиційні, та з ними нормально справляються. Проблеми зазвичай виникають, якщо батьки не можуть прийняти змін. Наприклад, бажання підлітка більше часу проводити з друзями, а не з сім’єю. Також ці проблеми виникають, якщо підліток сам не може справитися з цими змінами. Але рольові переходи також можуть бути нав’язані підлітку в результаті непередбачених обставин. Здібність підлітка справлятися з цими обставинами залежить від психологічного розвитку та соціальної підтримки цей момент життя» [3, 170 с.].
«Депресія може призвести до появи проблем в рольовому підході. Е. Еріксон описав зміни та основні задачі, що пов’язані зі стадіями розвиту підлітка і дорослої людини.
Природні для підлітка переходи являються такими:
Перехід в період статевого дозрівання;
Перехід від групових відносин до парних;
Початок сексуальних відношень;
Відділення від батьків для досягнення незалежності від них;
Бажання знайти роботу, щоб забезпечувати себе;
Прийняття на себе відповідальності за своє майбутнє, планування кар’єри.
Проблеми, що виникають в час цих переходів, пов’язані з низькою самооцінкою, неспромогою відповідати бажанням своєї сім’ї, зі збільшеною відповідальністю, тиску однолітків, неспроможність бути незалежним від сім’ї через брак впевненості в собі, або небажання сім’ї віддалятися» [21].
«Депресія може призвести до неправильного сприйняття підлітком нормального рольового переходу. Підліток може відчувати себе неспроможним виповнювати нову роль. Депресія може привести до прояву у підлітка постійного почуття безнадійності. Отже ці фактори, що пов’язані з переходом на інший ступінь розвитку, призводять до депресивного стану. Також до цього стану може призвести неспроможність вжитися в нову роль через небажання батьків. Сімейне неблагополуччя, та неправильне виховання в формуванні неврозів у підлітків та неправильна поведінка у батьків може призвести до формування достатньо глибоких депресивних розладів, що мало чим відрізняються від дорослих» [2, 125с.].
«Як показують численні дослідження, депресивні підлітки виходять з сім’ї з високим рівнем психопатології. Існує багато можливих механізмів, які могли б пояснити такий зв’язок. Це і генетичні процеси, і сімейне порушення. Генетичну теорію підтверджують ті факти, що свідчать про те, що підлітки депресивних батьків мають тенденцію показувати ті ж самі психічні порушення, що і їх батьки.
Значимі для життя підлітка відношення зазвичай включають відношення з членами сім’ї, вчителями, кращими друзями та іншими людьми, з якими він відчуває прив’язаність. На якість цих відношень може впливати депресія, в той час як і самі відношення, точніше проблеми у відношеннях, можуть також призвести до такого стану. Наприклад, депресивний підліток с депресією часто зіштовхується з міжособистісними проблемами у відношенні до батьків, сестер, друзями, навіть після того як його настрій був підвищений. Рольові спори можуть виникати, коли батьки чекають, що підліток буде відкриватися їм, розповідати про свої почуття, а підліток відчуває необхідність відділитися від сім’ї і розкривати свої почуття друзям, а не батькам. Також найчастіша проблема між батьками та підлітками виникає при розходженні поглядів на життя. Так підліток, при цих обставинах почуває себе незрозумілим та втрачає надію на взаємне спілкування, так його самооцінка знижується, що і відбивається на соціальному відстороненню» [3, 185 с.].
«Також треба звернути увагу на підлітка в системі шкільного навчання, на шкільну успішність, на взаємозв’язок з вчителями та однолітками, депресивні стани залишають відбиток на цю систему відносин. З іншого боку навіть ці відношення можуть тільки спровокувати виникнення цього стану. Нерідко ці стани можуть породжувати конфлікти з вчительми та однолітками через що він може втратити інтерес до навчання, може прогулювати школу, через небажання зустрічатися з однокласниками аюо вителями. Багато дослідників показали, що депресія у підлітків асоціюється з іх невдачами в різних відношеннях. Депресія пов’язана з проблемами в установлені дружніх відносин, на думку деяких авторів, що пояснювали це так: або соціальна поведінка депресивних підлітків негативно впливала на соціальну поведінку друзів, або соціальна поведінка друзів впливала на виникнення депресії у підлітка. Коул в своєму дослідженні виділив, що депресія у хлопчиків краще прогнозується через почуття невпевненості в собі. У дівчаток проблеми у відношенню з однолітками можуть зіграти роль в розвитку депресивної симптоматики» [21, 235с.].
Ще однією причиною виникнення депресивного стану являється: емоційна уразливість – при провокуванні ззовні відповідна поведінка супроводжується дратівливістю із гнівливістю, злостивістю й агресією. При цьому спалахи люті, активний опір з, лайкою чергуються з періодами слізливості і пригніченості. Також спосіб мислення як базові переконання, призводять до пригніченого настрою. Розвитку депресії сприяють такі перекручені зразки мислення: Все-або-нічого-мислення, але речі бачаться тільки у чорних або білих категоріях. Якщо виконана справа не довершена, то це сприймається як повна особиста неспроможність.
«Стресові життєві події являються одними з самих поширених причин депресивного стану у підлітків. Взаємовідношення між стресовими ситуаціями, реакцією нашого організму на життєві труднощі і депресивним розладам виглядають доволі складно. Доволі багато людей, що пережили депресію указували на події або тяжку ситуацію, що можливо и спровокувала виникнення хвороби.
Вивчаючи вплив стресових ситуацій на виникнення депресії, вчені прийшли до висновку, що у людей, що піддаються повторним стресам, повільно розвивається почуття безпомічності. Особливо якщо вони не мають можливості контролювати стресову ситуацію. Така безпомічність веде до депресивних станів, і приймає форму негативного і песимістичного переконання відносно своєї здібності справлятися з тяжкими задачами в житті, що засновано на пережитих стресових ситуаціях та невдач в минулому. Коли люди бачать причини своїх невдач за межами їх контролю, можливість розвитку депресії збільшується» [9, 150с.].
Депресія може розвиватися і в результаті неспроможності управляти своїми почуттями, на основі пережитої події. Чим тяжче переживається така подія, тим більше можливість розвитку цієї хвороби. Але люди по-різному реагують на такі події, у одного це може визвати душевну травму, а у іншого – ні.
«Психотравмуючі події можуть сказатися і на процесі одужання при депресивному розладу. Чим важче складується життя підлітка, тим довше він буде одужувати.Якщо депресія почала розвиватися на основі розлучення батьків, то затримувати одужання можуть слідуючі події в ланцюжку цього процесу батьків. З іншої сторони, скорішому одужанню будуть допомогати події, що роблять розлучення менш болючішим для підлітків» [9, 150с.].
Отже, на думку більшості вчених (Д.А. Коул, Ю.Ф. Антропов, А.І. Подольський), депресія як психоемоціональний стан виникає у підлітків, в більшості, в результаті екзогенних факторів, що впливають на її розвиток.
РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕГАТИВНИХ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ У ПІДЛІТКІВ
2.1. Організація і методики дослідження
«Для діагностики негативних емоційних станів у сучасних підлітків ми обрали метод" Масштабна оцінка рівня реактивної та особистісної тривожності "Чарльза Д. Спілбергера та Ю.Л. Ханіна та методи" Самопсихічні стани "Х. Айзенка, оскільки вони, наша думка представляє ці негативні емоційні стани, які ми хочемо дослідити найточніше, і вони здаються корисними при дистанційній організації досліджень.
У діагностиці брали участь 10 осіб віком від 15 до 17 років. Для визначення рівня тривожності ми використовували 2 методи:
Розглянемо ці методи більш детально. Метод "Шкала оцінки рівня реактивного та особистого страху" Ч.Д. Спілбергера та Ю.Л. Ханіна (додаток А) дозволяє виявити один із видів страху (ситуаційний страх чи особистий страх) , який переважає серед досліджуваних підлітків, а також рівень тривожності.
Ситуаційна масштаб страху. Ситуаційний (реактивний) страх як стан характеризується суб'єктивно пережитими емоціями: напругою, страхом, хвилюванням, нервозністю. Цей стан характеризується нестабільністю у часі та різною інтенсивністю залежно від сили стресової ситуації. Таким чином, значення останнього показника за цією шкалою дозволяє не тільки оцінити рівень реального страху суб'єкта, але й визначити, чи знаходиться він під впливом стресової ситуації та яка інтенсивність цього впливу на нього. Шкала не повністю забезпечує виявлення тривожності учнів, головним чином через найрізноманітніші захисні тенденції, починаючи від елементарних (небажання виявляти себе незнайомцю) і закінчуючи найскладнішими захисними механізмами. Крім того, шкала не показує страху, який суворо пов'язаний з певними об'єктами.
Ступінь особистого страху. Особиста тривога - це схильність людини відчувати тривожність, невпевненість , передчуття проблем. Це може створити бар’єр для спілкування, перешкоджати ефективному спілкуванню. Тривожність визначає чутливість людини до стресу, підвищену схильність до переживання незвичних, суб'єктивних конфліктних ситуацій, а також примушування переживань, ескалацію конфлікту та психологічну захист тощо. Особистий страх - це конституційна межа, яка визначає схильність сприймати широке коло ситуацій як загрозливих та реагувати на кожну з них певним реагуванням. Як схильність особистісний страх активізується сприйняттям певних подразників, які людина вважає небезпечними для самооцінки, самооцінки. При високій особистісній тривожності всі ці ситуації матимуть стресовий вплив на предмет і викличуть у нього сильну тривожність. Дуже висока особистісна тривожність безпосередньо пов’язана з наявністю невротичних конфліктів, емоційних та невротичних порушень та психосоматичних захворювань» [19].
Психологічний портрет дуже тривожних людей:
«Їм властива схильність у ряді ситуацій розглядати будь-який прояв своїх якостей особистості, будь-який інтерес до них, як потенційну загрозу їх престижу, самооцінці. Вони схильні сприймати складні ситуації як загрозливі, катастрофічні. За сприйняттям виражається сила емоційної реакції. Такі люди запальні, дратівливі і постійно готові до конфліктів і готові захищатися, навіть коли немає об’єктивної потреби. Зазвичай вони характеризуються неадекватною реакцією на коментарі, поради та запити. Особливо високий шанс нервових зривів, афективних реакцій в ситуаціях, коли мова йде про їх компетентності в тих чи тих питаннях, їх престижу, самооцінки, їх відносин. Перенаголошення на результатах їх діяльності чи способах поведінки, як на краще, так і на гірше, категорично по відношенню до тону чи тону, що виражає сумніви - все це неминуче призводить до збурень, конфліктів, створення різних психологічних бар’єрів, ефективної взаємодії з такими заважати людям. Таким людям небезпечно встановлювати високі стандарти навіть у ситуаціях, коли для них це об'єктивно можливо. Неадекватна відповідь на такі вимоги може затримати або навіть затримати бажаний результат на тривалий час» [8].
Психологічний портрет тривожних людей:
«Низька тривожність вимагає більшої уваги до мотивів і більшого почуття відповідальності. Але іноді дуже низька тривожність у тестових балах є результатом того, що людина активно рухає високою тривожністю, щоб проявити себе в "кращому світлі".
Шкала може бути успішно використана для саморегуляції для лідерських та психокорекційних заходів.
Інструкції: У першому блоці (20 питань):
Прочитайте уважно кожне з наступних тверджень. Вибір відповіді залежить від того, як ви себе почуваєте в даний момент .
У другому блоці (20 питань):
Прочитайте уважно кожне з наступних тверджень. Вибір відповіді залежить від того, як ви нормально себе почуваєте .
Обробка даних
Шкала самооцінки складається з 2 частин, окремо оцінюючи реактивну (RT, заяви № 1-20) та особисту (LT, заяви № 21-40) тривожність. Показники RT та LT розраховуються за формулами:
PT = E1 - E2 + 35,
де E1 - сума закреслених чисел на формі у точках за шкалою 3, 4, 6, 7, 9, 12, 13, 14, 17, 18;
E2 - сума інших закреслених чисел (пункти 1, 2, 5, 8, 10, 15, 16, 19, 20).
LT = E1 - E2 + 35,
де E1 - сума закреслених чисел на формі у точках за шкалою 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 40;
E2 - сума інших закреслених цифр у заголовках 21, 26, 27, 30, 33, 36, 39.
При інтерпретації результат можна оцінити так: до 30 - низька тривожність; 31-45 - помірне занепокоєння; 46 і більше - висока тривожність.
Метод «Самооцінки психічних станів» Г. Ейсенка (додаток В) визначає, як підлітки оцінюють психічні стани. А саме такі як: страх, розчарування, агресія та жорсткість. Ці стани є важливими елементами у визначенні загальної пристосованості людини. Тест може використовуватися як самостійний клініко-психологічний прийом і як частина послідовних процедур у поєднанні з іншими методиками того ж напрямку. Цей прийом досить поширений у роботі практичних психологів, а саме в корекційній роботі з підлітками, досліджуючи самооцінку психічних станів можна зробити дуже детальні висновки про людину, яка допоможе в подальшій профілактичній роботі.
Тривожність - індивідуальна психічна риса, що виявляється у схильності людини до частих і інтенсивних переживань тривоги, а також у низькому порозі її виникнення. Тут страх виступає як переживання, емоційний дискомфорт, передчуття проблем, передчуття небезпеки» [21].
«Розчарування - психічний стан, викликаний невиконанням потреб, бажань. Проявляється в негативних переживаннях: розчарування, роздратування, страх, відчай і т. Д. Розчарування виникає в результаті особистих конфліктів з оточуючими, особливо в колективі, де людину не підтримують, співчуття. Негативне соціальне судження людини, що впливає на її особистість - його важливі стосунки, загрожує престижу, людській гідності - викликає стан фрустрації. Найпомітнішими проявами поведінки людини в стані фрустрації є також апатія, агресія, регресія (поведінка, яка заохочує майже мінімальні потреби людини) та стереотипи (порушення працездатності та імітація дій людини)» [6].
«Агресія - не викликана об’єктивними обставинами, не спровокована ворожість людини до інших людей та навколишнього світу. Проявляється у схильності до нападу, заподіює проблеми, шкодить людям, тваринам, навколишньому світу. Іноді вона проявляється у вигляді демонстрації переваги влади над іншою людиною чи іншим соціальним об’єктом» [1].
«Жорсткість - труднощі (до повної неможливості) змінити заплановану програму діяльності за обставин, які об'єктивно вимагають її перебудови. Сильна жорсткість відображається на незмінності поведінки, переконань, переконань, навіть якщо вони не відповідають дійсності. протилежна цінність особистості - пластичність» [2].
У психології існують такі види жорсткості: афективна, мотиваційна, емоційна.
«Афективна жорсткість у психології виражається в незміненості реакцій (афективних чи емоційних) на мінливі об’єкти емоцій.
Мотиваційна жорсткість відображається на труднощах перебудови мотиваційної системи в умовах, які потребують гнучкості та зміни поведінки. Жорсткість, яку випробовує в тій чи іншій ситуації, багато в чому залежить від складності завдання, його привабливості, наявності небезпеки тощо» [11].
«Емоційна жорсткість характеризується наступним чином: це найдовший період для людини, в який емоція, якусь колись збуджена, знову розкривається, незважаючи на те, що збудник перестав працювати і змінилися умови . Жорсткість думки пов'язана зі стабільністю емоцій з фіксація уваги на деяких важливих подіях, предметах чи обставинах, невдачах, образах тощо »
Інструкція: уважно прочитайте опис різних психічних станів. Якщо цей опис збігається з вашим станом, а стан є загальним, оцініть його у 2 балах. Якщо цей стан нечастий, наберіть 1 бал. Якщо це не відповідає вашій фізичній формі - 0 балів» [4].
Обробка даних
«Обробка результатів виконується шляхом обчислення суми балів за кожну групу питань: І) 1-10 запитань - страх; ІІ) 11 - 20 питань - розчарування; ІІІ) 21 - 30 питань - агресія; ІV) 31 - 40 питань - жорсткість.
Оцінки оцінюються та інтерпретуються так:
Я боюся: 0… 7 балів - не страшно; 8… 14 балів - страх середнього, прийнятного рівня; 15 ... 20 балів - дуже тривожно.
ІІ фрустрація: 0… 7 балів - не має високої само іміджу, протистоїть невдачі, не боїться труднощів; 8… 14 балів - середній рівень, фрустрація; 15… 20 балів - низька самооцінка, уникає труднощів, боїться невдач, розчарування .
ІІІ агресія: 0… 7 балів - спокій, стриманість; 8… 14 балів - середній рівень агресії; 15 ... 20 балів - агресивні, неперешкоджені, є труднощі у спілкуванні та роботі з людьми.
ІV жорсткість: 0 ... 7 балів - немає жорсткості, легке зміщення ; 8… 14 балів - проміжний рівень; 15 ... 20 балів - сильна жорсткість, незмінна поведінка, переконання, переконання, навіть якщо вони відрізняються, не відповідають реальній життєвій ситуації, протипоказані зміни в роботі, зміни в сім'ї» [12].
1 2 3