ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ
1.Суть комерційної таємниці та її ознаки
Захист інтелектуальних здобутків у сфері торгового обігу, підприємницької діяльності є важливою основою та умовою розвитку інновацій, вдосконалення економічних процесів, технологій, упровадження нових досягнень у комерційну практику. Правовий захист комерційної таємниці покликаний стимулювати розвиток у тих сферах, де патентний захист є слабким або взагалі неможливим.
Комерційною таємницею, відповідно до статті 505 Цивільного кодексу України (ЦКУ), є “інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію”.
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Комерційна таємниця має таке значення для охорони результатів інтелектуальної діяльності в процесі комерційної діяльності суб’єктів господарювання:
стимулює підвищення ефективності господарської діяльності. Відсутність правової охорони комерційної таємниці гальмує розвиток інновацій, упровадження новаторських рішень, якісний розвиток економічних процесів тощо;
зменшує операційні невиробничі витрати суб’єктів господарювання на фізичний захист цінної інформації у вигляді охоронних засобів – шифрування, матеріальних перешкод та ін. Правові засоби збереження в таємниці комерційної інформації таким чином є дієвішим та менш витратним інструментом охорони порівняно з неправовими, матеріальними засобами;
зменшує ризики ведення бізнесу, пов’язані з ненадійністю трудових контрактів, які не містять застереження про збереження комерційної таємниці, можливістю “викрадення” комерційних секретів конкурентами тощо;
підвищує інвестиційну привабливість національної економіки. Відсутність або неефективність системи охорони комерційної таємниці в національному законодавстві є додатковим стримуючим чинником для надходження іноземних інвестицій.
Отже, встановлення правових основ, закріплення дієвих механізмів охорони комерційної таємниці слід розглядати як важливий елемент правового забезпечення підприємницької діяльності в будь-якій країні.
Комерційна таємниця як об’єкт інтелектуальної власності має певні особливості, зокрема, — це її універсальність серед інших об’єктів інтелектуальної власності, оскільки під поняття «комерційна таємниця» можна підвести найрізноманітніші відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю суб’єкта господарювання.
Треба знати!
Фахівцями встановлено, що втрата 20 % інформації, яка є комерційною таємницею, призводить до банкрутства підприємство протягом місяця в 60 випадках зі 100.
2.Як на конкретному підприємстві визначити інформацію, що становить комерційну таємницю?
Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначає суб’єкт господарювання відповідно до законодавства. Власникові підприємства варто скласти й затвердити перелік інформації, яка не підлягає розголошенню, а також ознайомити із цим переліком працівників, котрі нею володіють.
Для визначення такого переліку радимо створити спеціальну комісію, яка групуватиме й уточнюватиме відповідну інформацію. Кількість членів такої комісії не має перевищувати чотирьох-п’яти осіб. Її створюють із найбільш кваліфікованих і компетентних фахівців основних підрозділів та представників служби безпеки підприємства, ознайомлених як із діяльністю підприємства в цілому, так і з роботою окремих підрозділів.
Деякі роботодавці під час прийняття на роботу наполягають, щоб працівники підписали зобов’язання про нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю. При цьому слід пам’ятати, що працівник має бути обов’язково попередньо ознайомлений із переліком зазначеної вище інформації, адже якщо йому буде невідомо, які відомості належать до комерційної таємниці, то, відповідно, він не нестиме відповідальності за їх розголошення.
Треба знати!
Відомості комерційного характеру є комерційною таємницею або конфіденційною інформацією лише в тому разі, якщо це документально підтверджено відповідним волевиявленням їх власника.
Відомості, які можуть бути віднесені до комерційної таємниці, повинні мати такі ознаки:
• не містити державної таємниці;
• не заподіювати шкоди інтересам суспільства;
• належати до виробничої діяльності підприємства;
• мати дієву або потенційну комерційну цінність і створювати переваги в конкурентній боротьбі;
• бути обмеженими в доступі тощо.
Зазвичай комерційною таємницею є така інформація:
• відомості про укладені або заплановані контракти. Не підлягають розголошенню не лише суть і текст договорів, контрактів, а й дата і сам факт їх укладення;
• відомості про рівень прибутку, цінову політику;
• документи, що характеризують працівників підприємства з того чи іншого боку;
• фінансові та адміністративні плани розвитку підприємства;
• дані про контрагентів (постачальників і клієнтів);
• незапатентовані науково-технічні розробки, бази даних та інші комп’ютерні програми;
• власні винаходи та раціоналізаторські пропозиції, які ще не захищені авторським або патентним правом; маркетингові дослідження; власні аналітичні огляди ринку.
Треба знати!
Об’єкти інтелектуальної власності, щодо яких отримано патенти або авторські свідоцтва, нема сенсу відносити до комерційної таємниці, оскільки подібні об’єкти охороняються відповідним законодавством (законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 № 3687-ХІІ, «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-ХІІ, «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 № 3688-ХІІ, «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 № 3689-ХІІ).
На документах, у яких міститься інформація, що становить комерційну таємницю, проставляють гриф «Комерційна таємниця» («КТ») або «Конфіденційно» («Конф.»).
Разом з тим, 9 серпня 1993 року Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про підприємства в Україні" затверджений перелік відомостей, що не становлять комерційну таємницю:
1) установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою або господарською діяльністю і її окремими видами;
2) інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
3) дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів;
4) відомості про кількість і склад працюючих, їх заробітну плату в цілому і за професіями та посадами, а також наявність вільних робочих місць;
5) документи про сплату податків і обов’язкових платежів, інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпеки умов праці, реалізація продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України і розміри завданої при цьому шкоди;
6) документи про платоспроможність;
7) відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, союзах, об’єднаннях і інших організаціях, що займаються підприємницькою діяльністю;
8) відомості, які відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
Треба знати!
Підприємства, установи та організації зобов’язані подавати перелічені вище відомості органам державної виконавчої влади, органам контролю та правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до законодавства за їх вимогою.
3. Правовий захист комерційної таємниці
Організаційні заходи
Щоб захистити інформацію, яка є важливою для підприємства, обмежують доступ до неї. Тобто кожен працівник отримує можливість працювати лише з тими даними, які потрібні для виконання його обов’язків.
Наприклад, менеджерові із збуту необов’язково мати доступ до бухгалтерських регістрів, крім тих, у яких міститься інформація про контрагентів, з якими безпосередньо він працює. Також можна обмежити доступ до контрактів, укладених із постачальниками та покупцями. Комерційному директорові бухгалтерські регістри потрібні для роботи, як і контракти. Таким чином, дані пов’язані із стратегічним розвитком підприємства, будуть відомі лише його комерційному директорові.
Технічні заходи
З метою захисту інформації використовують спеціальні програми та обладнання, які унеможливлюють перегляд та/або копіювання важливої електронної інформації. Для цього блокують доступ до жорсткого диска або можливість використання змінних цифрових носіїв. Здійснення таких заходів покладають зазвичай на адміністратора системи.
Інформацію, що становить комерційну таємницю, слід розбити на категорії за рівнем важливості:
1) відомості, які потребують максимально повної таємності;
2) інформація, розголошення якої можливе, але не бажане;
3) повсякденна робоча інформація.
Також складають список працівників, які мають доступ до кожної групи інформації.
Юридичні заходи
Право суб’єкта підприємницької діяльності на комерційну таємницю може бути оформлене внесенням відповідних доповнень до таких документів:
• статуту підприємства (прописують, що запроваджується режим комерційної таємниці);
• засновницького договору;
• колективного договору;
• положення про комерційну таємницю і правила її збереження;
• положення про дозвільну систему доступу виконавців до документів і відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства; про режим роботи працівників із даними, що становлять комерційну таємницю, або до інших локальних документів.
4. Відповідальність за розголошення комерційної таємниці
Способи розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, можуть бути різними:
• повідомлення зазначених відомостей іншим особам, зокрема конкурентам;
• надання іншим особам для ознайомлення документів, у яких міститься інформація, що становить комерційну таємницю;
• повідомлення зазначених вище відомостей у засобах масової інформації тощо.
За порушення прав роботодавця щодо збереження комерційної таємниці законодавством України передбачено такі види відповідальності:
• матеріальна;
• цивільно-правова;
• адміністративна;
• кримінальна.
*Нмдг - неоподаткованих мінімумів доходів громадян*
Матеріальна відповідальність
Відповідно до ст. 132 Кодексу законів про працю України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Кримінальна відповідальність
Згідно зі ст. 231 Кримінального кодексу України (ККУ) умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це заподіяло істотну шкоду суб’єктові господарської діяльності, караються штрафом у розмірі від 3000 до 8000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг), тобто від 51 000 до 136 000 грн.
Відповідно до ст. 232 ККУ умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єктові господарської діяльності, карається штрафом у розмірі від 1000 до 3000 нмдг з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Адміністративна відповідальність
У ст. 164/3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за недобросовісну конкуренцію.
Так, незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а також імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 30 до 44 нмдг(неоподаткованих мінімумів доходів громадян) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини або без такої.
Умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п’яти до дев’яти нмдг.
Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також іншої конфіденціальної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця тягне за собою накладення штрафу в розмірі від дев’яти до 18 нмдг.
Як свідчить судова практика, притягнути до матеріальної відповідальності колишніх працівників за розголошення конфіденційної інформації майже неможливо через труднощі в отриманні доказів її розголошення, а також визначення розміру збитків.
Таким чином, найбільш ефективними методами захисту комерційної таємниці будуть профілактичні заходи, якими передбачатиметься грамотний підхід до укладення трудових договорів (контрактів) та ведення кадрової політики, а також встановлення надійної системи технічного захисту інформації.
Як казав Уїнстон Черчилль, хто володіє інформацією — той володіє світом. Отже, будь-яка комерційна інформація має бути захищена, щоб ніхто інший не зміг скористатися нею у власних меркантильних інтересах.
5.Проблеми правового захисту комерційної таємниці в Україні
Проблема правового захисту комерційної таємниці в Україні безперечно існує. Вона обумовлюється кількома обставинами: посиленням конкуренції, відсутністю у підприємств достатніх правових знань з організації захисту конфіденційної інформації, а також юридичної літератури та наукових розробок з цієї тематики.
У 1989-2007 рр. в Україні виникла значна кількість нових, у тому числі і великих, комерційних та інших структур: різноманітних видів господарських товариств, концернів, довірчих товариств та ін.
Серед підприємців побутує думка, що для організації правового захисту комерційних секретів нині відсутні необхідні умови, зокрема: поки що недостатньо розвинута законодавча база, нібито відсутній предмет захисту та відповідна матеріальна база. Якоюсь мірою таку позицію зрозуміти можна, але для того, щоб її підтримати, немає достатніх підстав. Але ось деякі аргументи авторів на противагу такій думці ділових кіл:
1)Законодавча база - Законодавча база існує, хоча не в такому обсязі і не тієї якості, як хотілося б, але вона існує та дозволяє забезпечувати і регулювати правові відносини в питаннях захисту комерційної таємниці.
Окремі положення щодо захисту конфіденційної інформації містяться в законах ―Про банки та банківську діяльність‖, ―Про інформацію‖, ―Про науково-технічну інформацію‖, ―Про захист економічної конкуренції‖, ―Про захист від недобросовісної конкуренції‖, Господарському кодексі України та інших нормативних актах.
Захист комерційної таємниці покликані забезпечити окремі статті кримінального, цивільного кодексів, кодексу про адміністративні правопорушення та кодексу законів про працю. Достатньо лише послатись на положення нового Кримінального кодексу України.
Хоча закони про комерційну таємницю відсутні в таких країнах з традиційною ринковою економікою, як Великобританія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Італія, Канада та ін. У цих країнах захист своїх комерційних секретів фірми забезпечують, як правило, на основі загальних положень кримінального, цивільного та трудового законодавства. На їх основі підприємства створюють власні системи захисту фірмових секретів і конфіденційної інформації й діють вони достатньо ефективно.
2)Предмет захисту - Деякі керівники виробничих та інших підприємств недостатньо обґрунтовано констатують відставання України від розвинутих в економічному відношенні країн і вважають, що вітчизняним підприємствам не слід приховувати від закордонних партнерів, бізнесменів та спеціалістів свої досягнення в галузі науки, техніки, технологій тощо.
Багато технологій, які згадуються американським економістом Томасом Нейлором, — це досягнення вчених та спеціалістів України (зварювання, космічна техніка, виробництво сталі та ін.), і висновки з такої оцінки явні: науковим установам і виробничим підприємствам України є що захищати як комерційну таємницю. До того ж, не можна залишити без захисту сферу зовнішньоекономічної діяльності, послуг, маркетингових досліджень, фінансово-кредитних операцій у банківських та інших системах, тактику і стратегію підприємств на ринку тощо.
3)Матеріальні можливості - Не завжди причиною відмови від організації системи правового захисту комерційної таємниці є відсутність матеріальних засобів. Інколи підприємці просто недооцінюють важливість вкладання коштів у захист своїх секретів, вважаючи, що уникнути витоку інформації вони можуть не звертаючись до засобів захисту.
В Україні матеріальні витрати на забезпечення зберігання державних таємниць до останнього часу становили не більше 0,10-0,15% від вартості секретів, що захищаються, що в десятки разів менше, ніж у західних країнах. Даних про витрати на охорону комерційних секретів в Україні по окремих підприємствах поки що немає, але можливо, що вони дещо більші, ніж витрати на захист державних таємниць. Та і цього, мабуть, далеко недостатньо.