ПРАВИЛА.
ПОВТОРЕННЯ.
- Звертання
- вставні слова, словосполучення
- складне речення
- Непоширені звертання;
- Поширені звертання;
- Розділові знаки при звертаннях.
ЗВЕРТАННЯ.
ЗВЕРТАННЯ
це слово або словосполучення, що називає того, до кого звертаються у мовленні
НЕПОШИРЕНІ
– одне слово.
(Мамо!)
ПОШИРЕНІ
- два і більше слів.
(Люба мамо!)
НЕПОШИРЕНЕ ЗВЕРТАННЯ
Спи, дитино, сном міцним.
ПОШИРЕНЕ ЗВЕРТАННЯ:
Мій хлопчику, чому ти плачеш?
ЗВЕРТАННЯ
(ЗВ умовне позначення)
Іменник у формі КЛИЧНОГО відмінку.
КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК називає особу, а іноді - неживий предмет, до яких звертаються:
діду, тату, Маріє, слово рідне! сестро, Україно!
НЕ Є ЧЛЕНОМ РЕЧЕННЯ
ЗАЙМЕННИКИ
Ти
Ви
НЕ Є ЗВЕРТАННЯМ
На письмі ЗВЕРТАННЯ виділяється комами.
Коли звертання стоїть на початку реченні і вимовляється з окличною інтонацією, після нього ставиться знак оклику, а наступне слово в такому випадку пишеться з великої літери:
ВІДТІНОК ЗАПИТАННЯ ЗМІНЮЄТЬСЯ,
ЗАЛЕЖНО ВІД МІСЦЯ ЗВЕРТАННЯ У РЕЧЕННІ
Максиме, чому ти не слухаєшся?
Чому ти, Максиме, не слухаєшся?
Чому ти не слухаєшся, Максиме?
- упевненість або невпевненість;
- послідовність викладу думок, зв’язність тексту;
- почуття мовця;
- увічливість, для пожвавлення бесіди;
- джерело інформації.
ВСТАВНІ СЛОВА
ТА СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
ВСТАВНІ СЛОВА
ТА СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
(ВС умовне позначення)
це слова та сполучення слів, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до повідомлюваного
НЕ Є ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ
напевно, дійсно, справді, авжеж, безперечно,
без сумніву, можливо, мабуть, здається, може, очевидно,
треба думати
УПЕВНЕНІСТЬ АБО НЕВПЕВНЕНІСТЬ
ПОЧУТТЯ МОВЦЯ
кажуть, як кажуть, мовляв, на мою думку, гадаю,
по-моєму
пробачте, майте на увазі, вибачте, будь ласка, дозвольте, вірте, чуєте, знаєте, даруйте на слові, між нами кажучи
на щастя,
на жаль,
як на зло,
нівроку,
соромно сказати, навдивовижу
по-перше, по-друге, до речі, з одного боку, з другого боку, крім того, отже, між іншим, зрештою, нарешті, таким чином
УВІЧЛИВІСТЬ АБО ДЛЯ ПОЖВАВЛЕННЯ БЕСІДИ
ДЖЕРЕЛО ІНФОРМАЦІЇ
ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКЛАДУ ДУМОК, ЗВ’ЯЗНІСТЬ ТЕКСТУ
Ти, мабуть, у світі нічого не боїшся.
УПЕВНЕНІСТЬ АБО НЕВПЕВНЕНІСТЬ
ПОЧУТТЯ МОВЦЯ
Третя школа, на мою думку, найкраща в нашому місті.
Майте на увазі, у нас завтра контрольна робота!
Сьогодні, як на зло, буде два уроки української мови.
Через три тижні, нарешті, почнуться літні канікули!
УВІЧЛИВІСТЬ АБО ДЛЯ ПОЖВАВЛЕННЯ БЕСІДИ
ДЖЕРЕЛО ІНФОРМАЦІЇ
ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКЛАДУ ДУМОК, ЗВ’ЯЗНІСТЬ ТЕКСТУ
майже, навіть, мовби, нібито, причому, приблизно, притому, при цьому, все-таки, саме, якраз, просто, тобто, адже, буквально, принаймні, особливо, отож, тож, тільки.
НІКОЛИ НЕ БУВАЮТЬ ВСТАВНИМИ:
мабуть , по-перше , по-друге ,
щоправда , отже .
ДЕЯКІ СЛОВА БУВАЮТЬ ЛИШЕ ВСТАВНИМИ
майже, навіть, мовби, нібито, причому, приблизно, притому, при цьому, все-таки, саме, якраз, просто, тобто, адже, буквально, принаймні, особливо, отож, тож, тільки.
НА ПИСЬМІ ВСТАВНІ СЛОВА І СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ВИДІЛЯЮТЬСЯ КОМАМИ
- БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ;
- СПОЛУЧНИКОВІ.
СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
має дві або більше граматичних основ, тобто складається з двох або більше простих речень
БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ РЕЧЕННЯ
це складне речення, частини якого з'єднуються в одне смислове та граматичне ціле за допомогою інтонації.
Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть.
Сполучники і сполучні слова: і, й, та, а, але, зате, проте, що, щоб, як, де, коли, який, чий, хто, чому, дарма що, незважаючи на те що.
СПОЛУЧНИКОВЕ РЕЧЕННЯ
це складне речення, частини якого поєднуються за допомогою сполучників чи сполучних слів
Ніхто не підняв руки, і вчитель викликав мого товариша.
МІЖ ЧАСТИНАМИ БЕЗСПОЛУЧНИКОВОГО РЕЧЕННЯ ЗАВЖДИ СТАВИТЬСЯ КОМА!
Як батьки ставляться до своїх батьків, так і діти ставитимуться до них.