Практичне заняття № 4
Головні члени речення: підмет та присудок, способи їх вираження
Опрацювати теоретичні питання:
1)Головні і другорядні члени речення: сутність, принципи виділення, історія вивчення.
Головні члени речення — це підмет і присудок.
Підмет — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що? Підмет завжди пов’язаний із присудком і найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку (На землю глянули тихі зорі (М. Коцюбинський)), рідше — дієсловом у неозначеній формі або числівником (Лиш боротись — значить жить! (І. Франко). «Три» у щоденнику виглядає не дуже симпатично).
Присудок — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке? Присудок завжди пов’язаний із підметом. Він найчастіше виражається дієсловом (Ліс дрімав у ранковій тиші), рідше — прикметником чи іменником (Вірний приятель — то найдорожчий скарб (Нар. тв.)).
Другорядні члени речення — це додатки, означення, обставини. Вони пояснюють або уточнюють головні члени речення й залежать від них.
Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?). Додатки найчастіше виражаються іменниками або займенниками, а також усіма іншими частинами мови у значенні іменника (Стали їсти кашу. З’їли все, що було в буфеті).
Означення — другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх родових, числових і відмінкових формах) та скільки? (лише в непрямих відмінках). Означення найчастіше виражається прикметником, займенником, числівником; рідше — іменником (Кубло змії, русалчине волосся Писав на склі мороз-поет (В. Свідзінський)).
Обставина — другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки ( ммісце, час, причину, мету, спосіб, умову) і відповідає на питання де? коли? чому? з якою метою? як? та ін. Обставини найчастіше виражаються прислівниками або іменниками з прийменниками (Уранці (коли?) йшли (як?) бадьоро, швидко, легко: вітер дув (як?) збоку, а не супроти (Гр. Тютюнник)).
2.Підмет як головний член речення.
Підмет — це головний член речення, граматично незалежний, означає предмет, ознака якого виражається присудком. Підмет і другорядні члени речення, що належать до підмета, утворюють групу підмета. Український термін «підмет» є калькою.
Найчастіше підмет виражається називним відмінком іменника.
Підмет називає предмет, що про нього щось стверджується або заперечується в реченні, і відповідає на питання «хто? що?».
Щоб перевірити, чи правильно визначено підмет, пробуємо замінити його займенниками «він, вона, воно, вони» в називному відмінку. Якщо в реченні така заміна можлива, то це підмет, якщо ні — інше слово. Підкреслюється у реченні суцільною рискою.
Підмет може бути:
простим — вираженим одним словом;
складеним — вираженим словосполученням.
Форма вираження підмета: займенник, іменник, субстантивований прикметник, числівник, прислівник, вигуком або службовою частиною мови.
3.Простий підмет, засоби його вираження.
Підмет — головний член речення. Відповідно до способу вираження підмет поділяється на два типи — простий і складений.
Простий підмет може виражатися:
1) іменником або займенником у називному відмінку; це найтиповіше вираження (Настав вечір. Вони із захопленням розповідали про подорож);
2) будь-якою частиною мови, вжитою у значенні іменника в називному відмінку, наприклад: прикметником (Багаті на печі сиділи та калачі їли); 3)дієприкметником (Визволені радісно кинулись до воїнів);
4)числівником (Швидко повернувся й третій);
5)неозначеною формою дієслова (Малювати було улюбленою мрією малого Тараса);
6) прислівником (Одержане на першому екзамені «відмінно» дуже мене підбадьорило);
7) вигуком (Невгамовне «ура» заповнило стадіон).
4.Складений підмет, його типи і засоби вираження.
Складений підмет виражається словосполученням або реченням, якщо вони вжиті у значенні іменника в називному відмінку (П’ять учнів відмовилися їхати на екскурсію. «Запорожці пишуть листа турецькому султану» — найвідоміша картина І. Рєпіна).
Складений підмет найчастіше виражається:
– кількісно-іменниковою сполукою- троє однокласників йшло зустрічати
світанок.
– іншими сполуками у значенні іменника- Бабине літо висіло на віттях, як
прядиво (Леся Українка).
– складні географічні та астрономічні назви- Чумацький Шлях розлігся чорним небом.
– сполукою іменника (займенника) в називному відмінку , з іменником (займенником) в орудному відмінку- Ми з тобою ніколи не розлучимось.
Ніхто з них не знав.
5.Присудок як головний член речення: значення, типологія.
Присудок – головний член двоскладного речення, який характеризує підмет за дією чи ознакою, відповідає на питання що робить (підмет)? що з ним робиться? який він є? що він таке? хто він такий?Присудок буває простий складний.
6.Простий дієслівний присудок, способи його вираження.
Простим дієслівним присудком називається присудок, виражений дієсловом дійсного, умовного або наказового способу (Співали чистими дзвінкими голосами діти ), а також фразеологізмами зі значенням дії (Це вже ви передали куті меду (Марко Вовчок)). Присудок, виражений дієсловом теперішнього або майбутнього часу, узгоджується з підметом в особі й числі, а виражений дієсловом минулого часу — у числі й роді.
7.Складені дієслівний та іменний присудки, способи їх вираження. Тире між підметом і присудком.
Складений присудок може бути іменним або дієслівним.
Іменним складеним називається присудок, представлений сполукою дієслова-зв’язки бути у будь-яких способових і часових формах та іменної частини, вираженої іменником, прикметником, дієприкметником, займенником, числівником (Тютюн був високий і густий-прегустий (О. Довженко)).
Дієслівним складеним називається присудок, який складається з неозначеної форми дієслова і допоміжного дієслова в будь-якій способовій формі (Починає займатися схід сонця). При цьому на дію підмета вказує неозначена форма дієслова. Допоміжне ж дієслово, по-перше, вказує на спосіб і час; а по-друге, — позначає початок і завершення, тривалість, необхідність, можливість, бажаність дії (Воронцов мусив кілька разів крикнути, доки його почули (О. Гончар)). З неозначеною формою дієслова у складених присудках можуть вживатися також дієприкметники і прикметники, зокрема такі прикметники короткої форми, як ладен, згоден, певен, рад, а також присудкові прислівники треба, необхідно, можна, варто, слід (Я дуже радий вам допомогти). Функції допоміжного або неозначеного дієслів можуть виконувати і фразеологізми дієслівного типу (Брати не мали охоти поступатися суперникам. Хлопець звик бити байдики).
Тире між підметом і присудком:
Тире між підметом і присудком ставиться:
1. Якщо обидва головні члени речення виражені іменниками або кількісними числівниками у називному відмінку:
Природа — наймудріший співрозмовник, рівного їй нема (Є. Гуцало).
Три рази по три — дев'ять.
2. Якщо підмет і присудок або один із цих членів виражений інфінітивом:
Жити — Вітчизні служити. Завдання молоді — вчитися.
3. Якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або інфінітивом, приєднується до підмета за допомогою слів це (це є), оце, то, ось, (це) значить:
Коровай — то щедрість нив (М. Костін).
4. При підметі, вираженому займенником для смислового та інтонаційного виділення:
Я — небо. Я — полотнище віків (А. Малишко). Це — мій народ (Б. Олійник).
Тире не ставиться, якщо:
1. Підмет чи присудок виражені особовим або питальним займенником:
Він запеклий мисливець (Ю. Збанацький).
2. До складу присудка входять сполучники як, ніби, мов, немов, неначе:
На гіллі рясному цвіт немов сніжинки (В. Сосюра).
3. Перед присудком, вираженим іменником, стоїть частка не:
Серце не камінь.
4. Перед присудком є другорядний член речення, що відноситься до нього:
Хліб усьому голова (Нар. тв.).
5. Присудок виражений прикметником або присвійним займенником:
З усіх утрат втрата часу найтяжча (Г. Сковорода).
8.Складний присудок.
Складним (тричленним, багаточленним) є присудок, що складається із трьох і більше частин (термін "складний присудок" уживається тут не в тім значенні, у якому його іноді вживають.
Розрізняються наступні типи складних присудків:
А) дієслівні ( що складаються з одних дієслів і співвідносні зі складеними дієслівними присудками), наприклад: вирішив почати лікуватися, сподівається кинути курити;
Б) іменні ( що складаються із предикативного прикметника, зв'язки й іменної частини, співвідносні зі складеними іменними присудками), наприклад: радий бути корисним, готовий стати посередником;
В) змішані ( що складаються з дієслів і імен, що сполучать у собі ознаки складених дієслівних і складеного іменного присудків), наприклад: міг би стати вченим, боїться бути смішним.