1   2   3   4   5   6
Ім'я файлу: Медяник Є. Курсова робота_.doc
Розширення: doc
Розмір: 184кб.
Дата: 16.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
Штамп маленький.doc
МП-191 ынформатика(3).docx
До уваги студентів 4.doc
реферат.docx
Мошуренко.docx
ІНДЗ укр мова Запорожець Аліни +.docx
рейх.docx
Морозиво.docx
10_kl_olimpiada.doc

2.3.  Соціальна напруженість та конфліктність в сучасному українському суспільстві як прояв «збою» соціальної матриці



Ще одне явище, яке викликає збої соціальної матриці, є соціальне напруження.

Однак це не означає, що при будь-яких обставинах завжди є різниця, що породжує соціальну напруженість і конфлікти. Хоча протиріччя завжди існують між соціальними групами, але вони можуть бути різної якості. Одна справа суперечити як відмінності, і зовсім інша, коли мова йде про антагоністичних протиріччях. Останні за визначенням є непримиренними, глибокими, інтенсивними і сильними. Тільки різниця, яка заснована на конфлікт інтересів різних сторін взаємодії, який сторони сприймають як несправедливий, тільки відмінність, засноване на суперництві соціальні цінності, стає джерелом конфлікту.

Конфліктогенність як соціальне явище має складну структуру, виникаючи на об’єктивних суспільних відносинах, які мають тенденцію до загострення. Однак прояв цього явища може бути спровоковано як об’єктивними, так і суб’єктивними факторами. До об’єктивних факторів посилення конфліктогенності відносять різні види деформацій у функціонуванні соціальних установ, істотне порушення інтересів однієї із сторін громадськості відносини, різка зміна способу життя, падіння рівня життя тощо. Цілеспрямовані фактори розвитку конфліктогенності формування в суспільстві за допомогою різних інститутів, насамперед засобів масової комунікації, негативний образ одного з суб’єктів громадськості відносини, держава, уряд, окремі соціальні інститути, статус, вік, регіональні, етнічні, релігійні, мовні та інші соціальні групи [20].

Таким чином, в кожному суспільстві процеси конфронтації, напруженості, конфлікту, а також процеси інтеграції, консолідації і солідарності розгортаються одночасно. Консолідація можлива при наявності певного балансу, балансу, рівності у відносинах між групами. Навіть якщо це залишиться асиметрія в соціальному статусі груп і виникають конфлікти інтересів, то в певні моменти їх консолідація можлива. Це вимагає, щоб соціальні агенти були в змозі винести відмінності між ними, так би мовити скажімо, в дужках нинішніх відносин, виштовхнути їх на периферію суспільства свідомість, яку долає за рахунок наявності спільного знаменника у вигляді загальних інтересів, рівного ставлення до соціальних подій, процесів, фактів, соціальної напруженості і конфліктів в сучасному українському суспільстві як прояв «провалу» соціальної матриці.

У сучасних умовах, коли засоби масової інформації мають величезний потенціал для впливу на людей, вони здатні формувати конфлікти за умови наявності слабких об’єктивних суперечностей у суспільних відносинах [20].

Наприклад, громадяни можуть терпіти, спокійно сприймати в суспільстві є люди з різними доходами, різними доходами тощо. Однак ці об’єктивні відмінності в статусі можуть бути перетворені на громадські суперечки, припустити, що в цьому є велика брехня, що, отже, деякі люди позбавлений, став жертвою масштабних угод, а тому соціальна справедливість вимагає нового вирішення цього питання. Різноманітність статусів громадян може викликати соціальну напругу, соціальне протистояння та навіть відкритий конфлікт.

А з іншого боку, інші соціальні несправедливості можуть існувати десятиліттями і в той же час бути поза увагою громадськості, повністю не турбуючи люди не викликають напруги в суспільстві. В умовах, коли потенціал напруги видавлюється на далеку периферію суспільної свідомості, це сприймається населенням як одна із ознак умов життя, а не причина відкритий конфлікт. Це потенційне напруження лише вказує на ймовірність сплеску порушень. Але між цими явищами немає жорсткої детермінації – якщо є потенціал для високої напруги, то це неодмінно виникне відкритий конфлікт [20].

М. Шульга розглядав у своєму дослідженні тему офшорного скандалу, в якій брали участь високопоставлені чиновники країни, а також тема підвищення зарплат до небес, українські реалії рівня – судді, Генпрокуратура і прокурори, депутати, міністри і інші категорії старших посадових осіб, керівників державні компанії – не отримали громадського відповіді, тому що вони не були підтримані в ЗМІ, за винятком кількох коротких інформаційних повідомлень, які протримався в полі уваги суспільства усього кілька днів і непомітно перейшов на периферію суспільної свідомості [20]. Необхідно відмітити, що збільшивши зарплату високопоставленим чиновникам і правлячій команді, зарплати і пенсії чиновникам і депутатам. Жодним іншим словом, як недобросовісним, це підвищення заробітної плати не можна назвати, тому що зарплата бюджетників в сфері освіти, науки, культури, пенсійного забезпечення більш десяти мільйонів чоловік, які знаходяться на заслуженому відпочинку, залишаються кілька десятків разів нижчою. Ті, хто реально створює процвітання країни, не отримують гідної винагороди, а божевільні зарплати отримують ті, хто руйнують її економіку. У цій ситуації соціальна напруженість не діє. Але при появі відповідних умов може миттєво перейти в активну стадію і навіть перетворитися на відкритий соціальний конфлікт. Прихована напруга – надзвичайно небезпечне явище, яке все ще важко вивчити. Кожен конфлікт знаходиться в певній галузі соціального простору. Вона позначає кількість учасників і час дії і створює конфліктну ситуацію.

Діапазон прояву останнього простягається від особистої діади (втім, психологія особистості враховує проблеми конфлікту і єдиної особистості), від невеликої групи до великих організацій, великих соціальних груп [20].

Латентний конфлікт не може бути визначений емпірично за допомогою опитувань, тому що він ще не зрозумілий респондентами. Без такої інформації неможливо підготувати ні соціальний діагноз суспільства, ні прогноз його розвитку, зокрема, не можна попередити про можливі соціальні конфлікти. Хоча дуже важливо мати повну інформацію державним органам управління, політичним партіям про відкриту соціальну напруженість.

Соціальна напруженість перетворюється в конфлікт двома способами: або як збіг, аварія, коли ситуація вибухає миттєво; або в результаті цілеспрямованої роботи, спрямованої на підрив ситуації. Організаційні намагання перевести соціальну напругу в конфлікт громадського руху та політичної партії. Сьогодні телебачення та Інтернет більш ефективні.

У сучасному суспільстві, зокрема в українському, жодна соціальна напруга без підтримки ЗМІ не має шансів вижити порівняно довгий час. Незважаючи на те, що можуть бути об’єктивні причини такої напруженості, остання не стане центром уваги громадськості без підтримки ЗМІ, отже, це не мобілізує населення.

Також слід зазначити, що концепція конфліктогенності дозволяє аналізувати соціальні конфлікти в широкому просторі їх прояву. Завдяки цій концепції сферу досліджень можна розширити, додавши до аналізу не лише фазу зародження, пікове загострення, але й фазу згасання, розпорошення, аж до знищення соціальної напруги.

Як показує дослідження М. Шульги, ні для кого не секрет, що течія соціальної напруженість у нашому суспільстві надзвичайно висока. Це створює величезні ризики для соціальної стабільності [20]. Однак практично неможливо дати прогноз того, як і внаслідок яких процесів напруга зменшиться і стане нормальною. Це буде залежати від здатності держави високопоставленим керівникам проводити збалансовану та відповідальну соціальну політику та політику стосовно різних груп українського суспільства.

Таким чином, «ковзання» у функціонуванні соціальної матриці українського суспільства в попередні роки після Євромайдану було не тільки не відремонтовано, але також стало ще більш гострим та масштабним. Жодна з основних проблеми, з якими стикається українське суспільство, не вирішена. Більше того, некомпетентність та корисливий інтерес тих, хто прийшов до влади, погіршує ситуацію в суспільстві.

 ВИСНОВКИ




У результаті проведеного дослідження автор дійшов до наступних висновків:

  1. Досліджено поняття та складові пострадянських суспільних трансформацій. Розглянуто різні точки зору, щодо суспільних трансформацій. Розглянуто особливості трансформації суспільства у результаті розпаду Радянського Союзу. Після розглянутого матеріалу, було встановлено, що у загальному розумінні соціокультурні трансформації – це результат своєрідних реакцій суспільства на критичний стан дезорганізації в його різних сферах: економічній, культурній, релігійній, етнічній, політичній та ін. У країнах пострадянського простору домінують соціокультурні трансформації, які визначаються в основному економічним розшаруванням суспільства.

  2. Здійснено аналіз пострадянських суспільних трансформацій в Україні у перші пострадянські десятиліття у праці М. О. Шульги «Дрейф на узбіччя». Здійснено аналіз твору М.Шульги «Дрейф на узбіччя» у розрізі обраної проблеми. Встановлено, що книга містить огляд головних подій в Україні за попередні роки, пояснює становлення в країні споживчого товариства, а також розглядається особливості «викликів часу» суспільства. На прикладах було показано яким чином протягом ряду років наростали тенденції кризи української державності. Крім цього, було зосереджено увагу й на проблемах соціального плану. Як результат дослідження, було встановлено, що Україна стала ринковою економікою, близькою до дикого капіталізму, тому необхідно обирати нові напрямки для розвитку.

  3. Охарактеризовано поняття «соціальної матриці» суспільства та її «збою». Науковець розглядає поняття «соціальна матриця», вважаючи що це базисна структура соціальних відносин, які забезпечують конкретний тип існування суспільства. Піковими точками для економічної, політичної, соціальної, демографічної, екологічної криз, які пережило по черзі українське суспільство за роки незалежності, стали події кінця 2013 року і початку 2014 років. Встановлено, що надалі слід очікувати для України в складні випробування, які вже зараз вимагають від українського суспільства максимальної консолідації і згуртованості, а в основі цього лежить тотальна недовіра до всього. М. Шульга звинувачує та критикує українську політичну еліту. На його думку, вона спирається на націоналізм як ідеологію, тим самим реанімуючи в суспільній свідомості «стереотипи півстолітньої і вікової давнини», що йому здається викликає неприйняття в глобалізованому світі.

  4. Розглянуто «кризовий характер» українського суспільства та його основні прояви. Так, ствердження того, що зміна суспільно-економічної формації, яка призвела до втрати громадянами соціальними завоюваннями радянського періоду, було спростоване, але розглянуті відомості про те, до чого прийшла Україна внаслідок цих трансформацій, результати моніторингів, що відображають ставлення до них української громадськості, дають об'єктивну наукову, соціально-політичну оцінку стану нашого суспільства. На підставі аналізу та соціологічного дослідження встановлено, що суспільство знаходиться в багаторічному системної кризи виснаженим, ослабленим. Дослідження показало, що більшість громадян вважали найбільш ефективним шляхом виходу з кризового стану модернізацію, впровадження нових технологій і техніки, що більш значущою в економіці повинна бути роль держави, планування, обліку і контролю.

  5. Досліджено соціальну напруженість та конфліктність в сучасному українському суспільстві як прояв «збої» соціальної матриці. У кожному суспільстві консолідація можлива при наявності певного балансу, балансу, рівності у відносинах між групами. Конфліктогенність виникає на об’єктивних суспільних відносинах, які мають тенденцію до загострення. У свою чергу соціальна напруженість перетворюється в конфлікт двома способами: або як збіг, аварія, коли ситуація вибухає миттєво; або в результаті цілеспрямованої роботи, спрямованої на підрив ситуації. Варто відзначити особливе місце ЗМІ у цьому процесі.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



  1. Афонін Е. А. Закономірності та особливості суспільно-трансформаційних процесів в Україні / Е. А. Афонін // Суспільні трансформації. – 2011. – № 5. – С.7-31.

  2. Воропаєва Т. В. Дослідження фундаментальних проблем українознавства крізь призму етнічних, націєтворчих та соціокультурних процесів / Т. В. Воропаєва // Українознавчий альманах. – Вип. 3. – 2010. – С. 57-81.

  3. Воропаева Т. В. Особенности постсоветских трансформационных процессов в Украине / Т. В. Воропаева [Электронный ресурс]. – Режим доступа : https://gisap.eu/ru/node/133378

  4. Гавров С. Н. Модернизация во имя империи: социокультурные аспекты модернизационных процессов в России / С. Н. Гавров // Знание. Понимание. Умение. – 2009. – № 1. – С. 310-315.

  5. Головаха Є. Українське суспільство 1992 – 2008 рр.: Соціологічний моніторинг / Є. Головаха. – К., 2008. – 85 с.

  6. Ильин В. В. Российская цивилизация: содержание, границы, возможности / В. В. Ильин, А. С. Ахиезер. – М. : Изд-во МГУ, 2000. – 304 с.

  7. Криза в Україні: зони ураження. Погляд соціологів. – К.: ТОВ «Друкарня «Бізнесполіграф». – 2010. – 116 с.

  8. Марчук Е. К. Украина: новая парадигма прогресса / Евгений Кириллович Марчук. – К.: Аваллон, 2001. – 224 с.

  9. Межуев В. М. Ценности современности в контексте модернизации и глобализации / В. М. Межуев // Знание. Понимание. Умение. – 2009. – № 1. – С. 245-267.

  10. Мясников А. Г. Матрица традиционного сознания / А. Г. Мясников // Гуманитарные науки Вестник ГПУ. – 2012. – № 3. – С.101-107.

  11. Нанівська В. Запровадження європейських стандартів демократичного врядування – єдиний шлях до «десовєтизації» державного управління в Україні. [Електронний ресурс] / В. Нанівська // Європейські стандарти. – 2010. – № 4. – С. 2-7. – Режим доступу : http://www.icps.com.ua/files/articles/55/20/EF_4_2010_UKR.pdf

  12. Нечитайло Н. С. Дискурсійні прояви впливу соціального походження на успіх в освіті6 можливості дослідження / Н. С. Нечитайло // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. – 2015. – № 1148. – С. 130-135.

  13. Сорока Ю. Г. Соціокультурний підхід у практиках досліджень та наукового спілкування соціологів в Україні / Ю. Г. Сорока // Вісник Одеського національного університету. – Т. 11. – Випуск 10. Соціологія, політологія. – 2016. – С. 108-115.

  14. Тощенко Ж. Т. Фантомы русского общества / Ж. Т. Тощенко. – М. : Центр социального прогнозирования и маркетинга, 2015. – 147 c.

  15. Швец А. Б. Проявления социокультурной конфликтности в Крыму / А. Б. Швец, И. Г. Беднарский, А. Н. Яковлев // Культура народов Причерноморья. – 2005. – № 73. – С. 165-176.

  16. Швец А. Б. Географическое содержание социокультурных трансформаций на постсоветском пространстве / А. Б. Швец // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: География. – 2009. – № 22(61). – С.280-287.

  17. Швец А. Б. Феномен социокультурной конфликтности / А. Б. Швец // Культура народов Причерноморья. – 2002. – №28. – С. 210-214.

  18. Швець О. Б. Географічне вивчення соціальних процесів (теоретичний аспект) / О. Б. Швець, О. Й. Завальнюк // Український географічний журнал. – 1998. – №1. – С. 45-49.

  19. Шульга Н. А. Дрейф на обочину: двадцать лет общественных изменений в Украине / Н. А. Шульга. – К. : Друкарня «Бізнесполіграф», 2011. – 448 с.

  20. Шульга М. Збій соціальної матриці : монографія / М. Шульга. – К. : Інститут соціології НАН України. – 2018. – 284 с.

1   2   3   4   5   6

скачати

© Усі права захищені
написати до нас