4. Загальна характеристика інституту правових засобів індивідуалізації товарів, послуг та учасників цивільного обігу
Відповідно до положень Паризької конвенції про охорону промислової власності товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця походження поряд із винаходами, корисними моделями і промисловими зразками охоплюються категорією «промислова власність». Водночас у процесі становлення інститутів інтелектуальної власності та джерел їх правового регулювання почали виразніше виявлятися певні відмінності між винаходами, корисними моделями, промисловими зразками та товарними знаками, знаками обслуговування, фірмовими найменуваннями, географічними зазначеннями. Відповідно, в системі права інтелектуальної власності виділився окремий інститут який в літературі називають правовими засобами індивідуалізаціїтоварів, послуг та учасників цивільного обігу.
До правових засобів індивідуалізації товарів, послуг та учасників цивільного обігу за законодавством України належать такі об'єкти права інтелектуальної власності:
1) комерційне (фірмове) найменування;
2) торговельна марка (знак для товарів і послуг);
3) географічне зазначення.
Спільною рисою, що поєднує вказані об'єкти і водночас відрізняє їх від інших об'єктів права інтелектуальної власності, є їхнє призначення. Вони індивідуалізують товарів, послуг та учасників цивільного обігу. Комерційне (фірмове) найменування індивідуалізує самого суб’єкта, а торговельні марки та географічні зазначення є засобами індивідуалізації товарів (послуг).
Комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення є об'єктами цивільних прав саме завдяки тому, що дозволяють індивідуалізувати певного суб'єкта, товар чи послугу. Це відрізняє їх від багатьох інших об'єктів права інтелектуальної власності, що виступають в цивільних відносинах як результати творчої діяльності (твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції та ін.). Це позначається на особливостях правового режиму засобів індивідуалізації:
1) Оскільки комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення не є результатами творчої діяльності у відносинах, що виникають з об'єктів, немає такого суб'єкта, як творець. Відповідно, щодо таких об'єктів не передбачено особистих немайнових прав. Зміст права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації становлять лише майнові права;
2) оскільки основна функція них об'єктів полягає в індивідуалізації певної особи, товару чи послуги, законодавство до певної міри обмежує оборотоздатність майнових прав на них. Так, право на комерційне найменування може передаватися іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом чи його частиною. Право на торговельну марку може передаватися іншій особі, але за умови, що це не вводитиме в оману споживача. Географічне зазначення взагалі не є об'єктом чиїх-небудь виключних прав, а тому право на географічне зазначення не може переходити до іншої особи за договором.
1 - Фірмове найменування
Фірмове найменування — це позначення, що відноситься до розрізняльних знаків (див. «Розрізняльний знак»). Фірмове найменування відноситься до об'єктів промислової власності відповідно до Статті 1 Паризької конвенції по охороні промислової власності, слугує для розпізнавання підприємства, виділення його серед інших. Фірмове найменування вказує на підприємство без будь-якого посилання на товари, що постачаються ним на ринок, або на послуги, що ним надаються. Цей розрізняльний знак характеризує репутацію і положення підприємства в цілому і тому є цінним надбанням того підприємства, якому належить. Оскільки фірмове найменування слугує для розпізнавання суб'єктів на ринку, то у випадку використання однакових або схожих фірмових найменувань різними особами споживачі можуть бути введені в оману. З метою запобігання введення споживачів в оману, незаконного використання фірмового найменування, що є актом недобросовісної конкуренції (отримання прибутків за рахунок використання чужої репутації), в більшості країн фірмовому найменуванню надається охорона. Охорона фірмових найменувань передбачена Статтею 8 Паризької конвенції по охороні промислової власності, але зазначена стаття носить декларативний характер, тому правові режими, на підставі яких здійснюється їх охорона в різних країнах значною мірою розрізняються. Найчастіше фірмове найменування або його частина реєструєть-1 ся як товарний знак на ім'я власника фірмового найменування. Оскільки Україна є учасницею Паризької конвенції, то на неї поширюються положення Конвенції, але спеціальне законодавство щодо охорони фірмових найменувань в Україні відсутнє. Захист фірмових найменувань здійснюється непрямим шляхом. Зокрема, законодавством України передбачено, що позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до відомства заявки щодо однорідних товарів і послуг, не можуть бути зареєстровані як знаки для товарів і послуг, а в разі їх реєстрації власник попереднього права може вимагати визнання недійсними таких реєстрацій (див. статті 6 (3), 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Втрата чинності (припинення дії) реєстрації товарного знака»). Крім того, за законодавством України використання чужого фірмового найменування є недобросовісною конкуренцією і тягне за собою цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність (див. статті 1, 4, 20 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).
2 - Торговельні марки (знак для товарів і послуг)
Товарний знак (знак для товарів і послуг) — це один із засобів ідентифікації товарів або послуг, тобто позначення, здатне відрізняти товари або послуги однієї особи від товарів або послуг іншої особи.
Відповідно до Статті 6 Паризької конвенції по охороні промислової власності країни-учасниці гарантують охорону знаків обслуговування (знак, що використовується при наданні послуг), але зазначена норма не містить вимоги щодо розробки спеціального законодавства відносно знаків обслуговування. Країна-учасниця Паризької конвенції може забезпечувати положення щодо гарантій охорони знакам обслуговування будь-яким способом. Загальноприйнятою в світі є практика надання правової охорони знакам обслуговування на тих же засадах, що і товарним знакам, тобто прирівнення цих знаків у правовому режимі, тому найчастіше термін «товарний знак» по суті відповідає терміну «товарний знак і знак обслуговування». Відповідно до Статті 1 Паризької конвенції по охороні промислової власності товарний знак відноситься до об'єктів промислової власності. Головна розрізняльна функція товарного знака випливає з самого визначення. Виділення маркованих товарів або послуг з маси конкуруючих з ними допомагає власнику знака в продажу товарів або при наданні послуг, а споживачу — у виборі підходящих товарів чи послуг серед подібних. Крім того, товарний знак має гарантійну функцію, яка визначається гарантуванням споживачам знайомої їм якості товарів (послуг). Властива товарному знаку й рекламна функція, мета якої — привернення уваги споживачів до товарів (послуг), маркованих певним товарним знаком. Виконуючи ідентифікаційну функцію, товарний знак опосередковано вказує на товаровиробника або на особу, що надає послугу. Завдяки тісному зв'язку між товарами (послугами) та товарним знаком, останні надають суспільству інформацію щодо товарів та послуг, і таким чином допомагають власникам знаків стимулювати та зберігати попит на ці товари або послуги. Отже, і це важливо, знаки не повинні вводити в оману споживачів, використовуватися для фальсифікованої реклами або недобросовісної конкуренції. Важливість товарного знака та охорони, яка йому надається, пов'язані зі значимістю його економічної ролі в інтересах підприємства та соціальної — в інтересах громадськості. В Україні терміну «товарний знак» відповідає термін «знак для товарів і послуг» (див. статтю 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
3 - Географічне зазначення
Географічне зазначення — це об'єкт промислової власності, що представляє собою позначення, яке ідентифікує товар як такий, що походить з певної країни, регіону або місцевості у цій країні, а вихідні якості, репутація або інші характеристики товару значною мірою пов'язуються з його географічним походженням. У ряді країн правова охорона цьому об'єкту надається на підставі реєстрації, зокрема, в країнах, які входять до Європейського Союзу, країнах-членах Світової організації торгівлі та інших. В Україні правова охорона географічному зазначенню надається на підставі реєстрації згідно із Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», відповідно до якого географічне зазначення (походження товару) визначається як назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людськими факторами або поєднанням цих природних умов і людських факторів. В Україні правова охорона надається географічному зазначенню, щодо якого виконуються такі умови:
— воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;
— воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;
— у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людські фактори, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;
— позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людськими факторами;
— хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару виробляється та/або переробляється в межах зазначеного географічного місця.
5. Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності
1. Сорти рослин
Згідно із Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» сорт рослин визначається як штучно відібрана сукупність рослин у межах одного і того ж ботанічного таксону з притаманними їм біологічними ознаками і властивостями, що характеризують їх спадковість, яка має хоча б одну відмінність від відомих сукупностей рослин того ж ботанічного таксону і може вважатися єдиною з точки зору придатності для відтворення сорту. Категорія сорту — клон, лінія, гібрид, популяція.
2. Породи тварин
Порода тварин (порода) – сукупність особин у межах певного виду тварин, яка має генетично обумовлені стабільні характеристики (властивості та ознаки), що відрізняють її від інших сукупностей особин цього виду тварин, стійко передають їх потомкам та являються результатом інтелектуальної, творчої діяльності людини
3. Компонування (топографії) інтегральних мікросхем
Інтегральна мікросхема (ІМС) - мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і/або на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.
Компонування (топографія) ІМС - результат інтелектуальної, творчої діяльності людини у сфері технології, що є просторово-геометричним розміщенням сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними, зафіксованим на матеріальному носії.
4. Комерційні таємниці
На нашу думку, не всі об’єкти і не будь-яка інформація (відомості), що можуть бути віднесені до комерційної таємниці, є результатом інтелектуальної або творчої діяльності. Існуюча практика підприємницької діяльності дозволяє відносити до комерційної таємниці не тільки знання і досвід виробничо-технічного характеру (які, власне, і є результатами інтелектуальної, творчої діяльності), але й різноманітну інформацію, що становить предмет ділового, комерційного та іншого інтересу суб’єкта підприємницької діяльності. Наприклад, до комерційної таємниці може бути віднесено інформацію про факти, події та явища, розголошення яких може суттєво вплинути на конкурентоспроможність цього суб`єкта підприємницької діяльності, а саме:
• відомості про укладення протоколів про наміри, попередніх договорів, угод;
• склад ділових партнерів, відомості про виробничі, комерційні та фінансово-кредитні відносини з діловими партнерами;
• списки постачальників та клієнтів;
• факти проведення ділових переговорів, нарад, ділових прийомів (без відомостей щодо їх результатів);
• інформація про технологічне обладнання;
• відомості про цінову політику та політику збуту;
• окремі умови трудових договорів;
• інформація про провідних фахівців та місця їх роботи за сумісництвом;
• відомості про заробітну плату в цілому та за професіями або посадами;
• наявність умов для захисту комерційної таємниці, в тому числі інформація про особу, яка передана нею роботодавцю тощо.
Комерційна таємниця є найбільш універсальною серед інших видів інформації з обмеженим доступом, оскільки може включати в себе інформацію щодо певних фактів, подій, явищ та продукти інтелектуальної діяльності. З огляду на це, необхідно встановити захист як відомостей, які є інтелектуальною власністю, так і інформації, що не містить ознак інтелектуальної власності, та чітко визначити сферу законодавчого регулювання цих двох категорій інформації. Об’єкти інтелектуальної власності, у свою чергу, певною мірою захищені чинним законодавством, а решта інформації, яка має суттєве значення для конкретного суб’єкта підприємницької діяльності і може бути визнана ним як комерційна таємниця, не отримала належного правового захисту.
У свою чергу, чинний Закон України „Про інформацію” взагалі не дозволяє відносити інформаційний ресурс до сфери прав інтелектуальної власності. Тому законодавство з метою усунення суперечностей між цивільним і інформаційним законодавством та уникнення непорозумінь у процесі правозастосування й визначення режиму охорони інформації, що становить комерційну таємницю, на нашу думку, має чітко встановити критерії віднесення інформації до сфери прав інтелектуальної власності.
Отже, поняття комерційної таємниці є ширшим, ніж поняття об’єкта інтелектуальної власності, який може входити до складу комерційної таємниці конкретного суб’єкта підприємницької діяльності. На користь такої точки зору свідчить і досвід регулювання охорони комерційної таємниці в деяких іноземних країнах. Так, наприклад, за законодавством Франції до комерційної таємниці може належати організаційна структура підприємства, списки постачальників, особисті справи персоналу, контракти з іншими організаціями, списки клієнтів, плани розвитку бізнесу, схеми дистрибуції тощо.
5. Наукові відкриття
Якщо винахід — це то, чого ніколи не було у світі до моменту винаходу, то відкриття — це те, що було завжди, але ми про це не знали.
В свій час визначення відкриття було дане в «Положенні про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції», що затверджене РМ СРСР № 584 від 21 серпня 1973 року, яке практично повторене у ст.457 ЦКУ: «Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання».
Відкриттями в рамках даного Положення не визнаються географічні, археологічні, палеонтологічні відкриття, а також відкриття родовищ корисних копалин і відкриття в області суспільних наук.
З визначення відкриття випливають критерії його охороноздатності:
• відкриття повинне бути науковим положенням, обґрунтованим теоретично і, як правило, підтвердженим експериментально (у зв’язку з чим між датами пріоритету і реєстрації відкриття проходить іноді не одне десятиліття);
• відкриття повинне мати своїм об’єктом закономірність, властивість або явище матеріального світу;
• відкриття повинне бути новим, тобто раніше не відомим у світі науковим положенням;
• відкриття повинне вносити корінні зміни в рівень пізнання (що і доводиться десятиліттями).
Відповідність заявленого відкриття зазначеним критеріям установлювала авторитетна наукова експертиза, у результаті якої лише кожна тридцята заявка на відкриття була визнана науковим відкриттям.
6. Раціоналізаторські пропозиції
Раціоналізаторською визнається пропозиція, що є новою і корисною для підприємства, організації, установи, міністерства, відомства, до якої вона подана, і котра передбачає зміну або удосконалення:
— конструкції виробу, що можуть характеризуватися, наприклад, змінами в конструктивному виконанні деталей, вузлів, блоків тощо в їх взаємозв'язку, взаєморозміщенні та співвідношенні, геометричних формах;
— технології виробництва, що можуть характеризуватися змінами у методах проведення технологічних операцій, їх послідовності, параметрах режимів (температура, тиск тощо), а також змінами в машинах, що застосовуються, в приладах, пристроях, що беруть участь у процесі. При цьому до технології виробництва, зокрема, можуть відноситися засоби виміру, контролю, монтажу, видобутку або переробки сировини;
— складу матеріалу, що може характеризуватися, наприклад, змінами в інгредієнтах, які входять до його складу, та їх кількісному співвідношенні.
Задача, яка вирішується раціоналізаторською пропозицією, не повинна обов'язково створювати нові, а може лише змінювати, вдосконалювати, модернізувати вже відомі рішення, пристосовуючи їх до специфічних умов даного виробництва. Раціоналізаторська пропозиція характеризується місцевою новизною, тобто бути новою лише для того підприємства чи організації, установи, міністерства, відомства, куди вона подана. Використання раціоналізаторської пропозиції на даному підприємстві, організації, установі повинно давати економічний, технічний або інший позитивний ефект. Корисність раціоналізаторської пропозиції може бути виражена у збільшенні довговічності, покращанні якості, економії енергії, матеріалів, оптимізації параметрів, характеристик, економії виробничих площ, покращанні фізичних, хімічних та інших властивостей матеріалів, зниженні собівартості продукції, підвищенні продуктивності праці, рівня техніки безпеки, охорони праці тощо.
Автору раціоналізаторської пропозиції видається спеціальне посвідчення — свідоцтво, яке засвідчує право на авторство, дає право на винагороду тощо.
1 2