Фармакокінетика
Пентазоцин швидко й добре всмоктується після перорального застосування, максимальна концентрація в крові при пероральному застосуванні досягається протягом 1—3 годин та 15—60 хвилин після внутрішньом'язового введення. Біодоступність препарату складає лише 20 % у зв'язку з ефектом першого проходження через печінку. Препарат добре (на 60 %) зв'язується з білками плазми крові. Пентазоцин проникає через гематоенцефалічний бар'єр, через плацентарний бар'єр, та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат у печінці з утворенням активних метаболітів. Виводиться препарат із організму у вигляді метаболітів переважно із сечею. Період напіввиведення пентазоцину становить 2—3 години.
Покази до застосування
Пентазоцин застосовується при вираженому больовому синдромі різного генезу, а також для премедикації перед хірургічними операціями.
Побічна дія
При застосуванні пентазоцину можуть спостерігатись наступні побічні ефекти
Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — дерматит, свербіж шкіри, синдром Лаєлла, гіпергідроз.
З боку травної системи — запор, сухість в роті, нудота, блювання, жовчева коліка у животі, біль у животі.
З боку нервової системи — запаморочення, слабість, сонливість, дисфорія, головний біль, порушення мислення, міоз, дезорієнтація, галюцинації, порушення чіткості зору, тремор,парестезії, підвищення внутрішньочерепного тиску.
З боку серцево-судинної системи — артеріальна гіпертензія або артеріальна гіпотензія, тахікардія.
З боку дихальної системи — пригнічення дихання.
З боку сечостатевої системи — затримка сечі.
Місцеві реакції — інфільтрація тканин або трофічні зміни в місці ін'єкції.
Протипокази
Пентазоцин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, підвищенні внутрішньочерепного тиску, черепно-мозкових травмах, сплутаності свідомості, схильності до судом, дітям віком до 6 років.
1 2 3 4 5