и всередину, потім 1 раз завжди в один і той же день тижня.
Дайте відповіді на запитання: 1) фармакодинаміка (механізм дії і основні ефекти) унітіолу 2) покази до призначення 3) побічна дія 4) Випишіть його в рецепті
Унітіол комплексоутворюючий засіб, проявляє дезінтоксикаційну дію, наближену до дії комплексонів. Містить дві активні сульфгідрильні групи, які взаємодіють з тіоловими отрутами (сполуки миш’яка, солі важких металів) і, утворюючи з ними нетоксичні водорозчинні сполуки, які виводяться із сечею, відновлюють функції ферментних систем організму, уражених токсинами. Збільшує виведення деяких катіонів із металовмісних ферментів клітин.
Показання: для лікування гострих і хронічних отруєнь сполуками миш’яку, ртуті, хрому, вісмуту і інших металів, які відносяться до тіолових отрут, тобто речовинам, здатним вступати у взаємодію зі сульфгідрильними(тіоловими) групами ферментних білків, при отруєнні серцевими глікозидами і в комплексній терапії при хронічному алкоголізмі, при гепатоцеребральній дистрофії(хворобі Вільсона-Вестфаля-Коновалова), діабетичній полінейропатії.
Побічні ефекти: нудота, блювота, тахікардія, запаморочення, гіпертензія, неспокій, блідість шкірних покривів, алергічні реакції, порушення АТ, головний біль, відчуття печіння в губах, роті і глотці, відчуття стиснення і біль в горлі, грудній клітці, кон’юктивіт, сльозотеча, спазм повік, ринорея, слюнотеча, птливість, біль в животі, тривога, тремор.
Rp.: Sol. Unithioli 5% - 5 ml
D.t.d. № 10 in amp.
S. По 5 мл в/м 3 рази в день. (при інтоксикації солями важких металів)
Дайте відповіді на запитання: 1) фармакодинаміка (механізм дії і основні ефекти) карсилу2) покази до призначення 3) побічна дія 4) Випишіть його в рецепті
Карсил має гепатопротекторну та антиоксидантну дію. Гальмує проникнення токсинів у клітини печінки, а також спричиняє фізико-хімічну стабілізацію клітинної мембрани гепатоцитів, обмежує або попереджає втрату розчинних компонентів (у тому числі трансаміназ) клітин печінки.
Антиоксидантний ефект препарату зумовлений взаємодією силібініну(рослинна активна складова препарату) з вільними радикалами у печінці та перетворенням їх у менш токсичні сполуки. Тим самим переривається процес перекисного окислення ліпідів та не відбувається подальшого руйнування клітинних структур; токсини знешкоджуються фізіологічним шляхом.
Силімарин стимулює синтез білків (структурних і функціональних) та фосфоліпідів в уражених клітинах печінки (нормалізуючи ліпідний обмін), стабілізує їхні клітинні мембрани, звʼязує вільні радикали (антиоксидантна дія), захищаючи таким чином клітини печінки від шкідливих впливів і сприяючи їх регенерації. Спостерігається зниження активності трансаміназ, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази та рівня білірубіну у плазмі крові.
Показання: токсичні ураження печінки, хронічні запальні гепатити(вірусні, токсичні), цироз
Побічні ефекти:
З боку травної системи: діарея у результаті посиленої функції печінки і жовчного міхура, нудота, диспепсія, блювання, зменшення апетиту, метеоризм, печія.
З боку імунної системи:алергічні реакції (можливо уповільненого типу); реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипи, свербіж, анафілактичний шок.
З боку органів слуху і лабіринту: посилення вже наявних вестибулярних порушень.
З боку дихальної системи:задишка.
З боку сечовивідної системи:посилення діурезу.
З боку шкіри і її похідних: посилення алопеції.
Rp.: Tab. "Carsil" 0,0225
D.t.d.: № 80
S.: Приймати по 1 табл 3 р/день всередину.
Дайте відповіді на запитання: 1) фармакодинаміка (механізм дії і основні ефекти) ізоніазиду 2) покази до призначення 3) побічна дія 4) Випишіть його в рецепті
Ізоніазид має високу активність відносно мікобактерій туберкульозу. Чинить бактерицидну дію проти мікобактерій. Він інгібує ДНК-залежну РНК-полімеразу і пригнічує синтез міколієвих кислот з довгим ланцюгом, які є компонентами клітинної оболонки мікобактерій. Діє бактерицидно на мікобактерії у стадії розмноження та бактеріостатично мікобактерії у стані спокою. Володіє високою ефективністю, але при монотерапії до нього швидко розвивається стійкість.
Показання: всі форми активного туберкульозу, спричинених мікобактеріями туберкульозу, туберкульозний менінгіт, профілактика туберкульозу у контактних осіб.
Побічні ефекти:
З боку травного тракту: нудота, блювання, запор, сухість у роті, дискомфорт у ділянці живота, анорексія, гострий панкреатит, метеоризм.
З боку імунної системи: алергічні реакції, у т. ч. реакції гіперчутливості, такі як медикаментозна гарячка, шкірні висипання (кореподібний макулопапульозний дерматит, пурпура або ексфоліативний дерматит), шкірний свербіж, інтерстиціальний пневмоніт, лімфаденопатія і васкуліт; можливе загострення симптомів системного червоного вовчака або поява вовчакоподібного синдрому, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку нервової системи: головний біль, периферична нейропатія/неврити, запаморочення, судоми, гіперрефлексія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, збільшення частоти нападів у хворих на епілепсію, токсична енцефалопатія, розлади пам’яті, порушення сну, психотичні реакції (токсичні психози), починаючи від незначних змін особистості до значних психічних розладів, які, як правило, зникали при відміні препарату.
З боку органів зору: неврит зорового нерва, атрофія зорового нерва.
З боку органів слуху: дзвін у вухах та втрата слуху у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності.
З боку серцево-судинної системи:артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, біль за грудниною та в ділянці серця, посилення ішемії міокарда у пацієнтів літнього віку.
З боку сечовидільної системи: утруднене сечовипускання; затримка сечі; нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит.
З боку гепатобіліарної системи: ушкодження печінки, підвищення рівня печінкових ферментів, жовтяниця, гепатит, ізоніазидасоційований гепатит (особливо у пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки або у тих, хто зловживає алкоголем); фульмінантна печінкова недостатність, що може призвести до розвитку некрозу печінки (особливо у пацієнтів віком від 35 років); білірубінемія; тимчасове збільшення сироваткових трансаміназ.
З боку ендокринної системи: гінекомастія у чоловіків, менорагії у жінок, синдром Кушинга, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, дефіцит піридоксину, що впливає на перетворення триптофану в нікотинову кислоту, пелагра.
З боку системи крові: гемолітична та апластична анемії, сидеробластна анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія.
З боку кістково-м’язової системи:ревматоїдний синдром, м’язові посмикування, артрит.
З боку дихальної системи:пневмоніт (алергічний).
Інші: нездужання, слабкість; синдром відміни, що включає головний біль, безсоння, дратівливість, нервозність, набряк слизової оболонки бронхів.
Rp.: Tab. Isoniazidi 0.3 № 50
D.S. По 1 табл 3 рази в день після їди всередину.
Rp.:Sol. Isoniazidi 10,0%-5ml.
D.t.d. N.10 in amp.
S.В/м по 0,010г на кг/маси тіла в день, курсом 4 місяці.
Дайте відповіді на запитання: 1) фармакодинаміка (механізм дії і основні ефекти) дигоксину 2) покази до призначення 3) побічна дія 4) Випишіть його в рецепті
Дигоксин ─ серцевий глікозид середньої тривалості дії, який отримують з листя наперстянки шерстистої. Блокує транспортну Na+/K+-АТФ-азу, в результаті чого зростає вміст іонів натрію в кардіоміоцитах, що призводить до відкриття кальцієвих каналів і входження іонів кальцію в кардіоміоцити. Надлишок натрію призводить до прискореного виділення кальцію із саркоплазматичного ретикулуму. Підвищення концетрації кальцію призводить до інгібування тропонінового комплексу, причиняючи гальмівну дію на взаємодію актину і міозину. Збільщення сили і швидкості скорочень міокарда відбувається по механізму, відмінному від механізму Франка-Старлінга. В результаті збільшення скоротливої здатності міокарду збільшується ударний об’єм і хвилинний об’єм крові. Знижує кінцевий систолічний і діастолічний об’єми, що разом із підвищенням тонусу міокарду призводить до зменшення його розмірів, тобто до зниження потреби міокарда в кисні. Завдяки подразненню рецепторів в серці, посиленню систолічного викиду і подразненню барорецепторів дуги аорти і сонного клубочка, підвищує тонус блукаючого нерва. Це призводить до зниження активності синоатріального вузла(негативна батмотропна дія) і атріовентрикулярного вузла(негативна батмо- і дромотропна дія). На фоні негативного хронотропного ефекту і позитивного інотропного ефекту систола стає коротшою і енергетично економічною. Препарат затруднює атріовентрикулярну провідність, що при мерехтливій тахікардії сприяє сповільненню ЧСС, подовжує діастолу, покращує внутрісерцеву і системну гемодинаміку. Дигоксин знижує тиск у правому передсерді завдяки більшенню скоротливості міокарду лівого шлуночка. Надає пряму вазоконстрикторну дію. Дигоксин також чинить помірний діуретичний ефект.
Показання: у складі комплексної терапії хронічної серцевої недостатності, тахісистолічна форма мерехтливості і тріпотіння передсердь пароксизмального і хронічного перебігу
Побічні ефекти:
Система крові та лімфатична система:еозинофілія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
Імунна система:реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, гіперемію, висип, у т.ч. еритематозний, папульозний, макулопапульозний, везикульозний; кропив’янку, набряк Квінке.
Ендокринна система:дигоксин має естрогенну активність, тому можлива гінекомастія у чоловіків при тривалому застосуванні.
Психічні порушення:дезорієнтація, сплутаність свідомості, амнезія, депресія, можливі гострий психоз, марення, зорові і слухові галюцинації, особливо у пацієнтів літнього віку, повідомлялося про випадки судом.
Нервова система:головний біль, невралгія, підвищена втомлюваність, слабкість, запаморочення, сонливість, погані сновидіння, неспокій, нервозність, збудження, апатія.
Органи зору:нечіткість зору, світлобоязнь, ефект ореолу, порушення зорового сприйняття (сприйняття навколишніх предметів у жовтому, рідше - в зеленому, червоному, синьому, коричневому або білому кольорі).
Серцево-судинна система:порушення ритму та провідності (синусова брадикардія, синоатріальна блокада, монофокальна або мультифокальна екстрасистолія (особливо бігемінія, тригемінія), подовження інтервалу PR, депресія сегмента ST, AV-блокада, пароксизмальна передсердна тахікардія, фібриляція шлуночків, шлуночкові аритмії), виникнення або посилення серцевої недостатності. Ці порушення можуть бути ранніми ознаками надмірних доз дигоксину.
Травний тракт: анорексія, нудота, блювання, абдомінальний біль, діарея, особливо у пацієнтів літнього віку; повідомлялося про порушення вісцерального кровообігу, ішемію та некроз кишечнику.
Rp: Tab. Digoxini 0,00025
D.t.d: №50 in tab.
S: По 1/2 таб. 2 рази в день всередину.
Дайте відповіді на запитання: 1) фармакодинаміка (механізм дії і основні ефекти) поліміксину М-сульфату 2) покази до призначення 3) побічна дія 4) Випишіть його в рецепті
Поліміксину М сульфат активний відносно грамнегативних бактерій, більшості штамів синьогнійної палочки, ешерихій, сальмонел. Діє бактеріостатично на мікроорганізми, що знаходяться як і в стадії розмноження, так і спокою. Дія препарату поширюється на бактерії, що мають позаклітинне розташування. Володіє фунгіцидною дією проти деяких патогенних грибків. Діє бактерицидно, порушуючи цілісність мембрани клітинної стінки мікроорганізмів. Абсорбується на фосфоліпідах мембрани, підвищуючи її проникність і викликаючи лізис мікробної клітини.
Показання: інфекційні гастроентероколіти, колібактеріоз, сальмонельоз, дизентерія, а також місцево при інфікованих опіках, в’яло заживаючих ранах, пролежнях, некротичних виразках, гнійних отитах.
Побічні ефекти: можуть виникати алергічні реакції(шкірний висип, свербіж, кропив’янка, еозинофілія), має нефротоксичну(з’являється білок у сечі, зростає рівень азоту в крові, спостерігається некроз епітелію канальців, порушується електролітний обмін) і нейротоксичну дію(запамороченння, атаксія, порушення свідомості, зору, сонливість, периферичні парестезії).
Rp.: Polymixini M sulfatis 500000 ОД.
D. t. d. N. 30 in tab.
S. По 1 табл 4-6 раз в день всередину, протягом 5-10 днів.
Rp.: Polymyxini M sulfatis 500000 ОД
t.d. N. 5.
S. Розчинити вміст одного флакона в 5 мл 0,5% розчину новокаїну; використовувати для змочування тампонів, пов’язок.
Rp.: Ung. Polymyxini M sulfatis 10,0.
D. S. Наносять на очищенну ділянку ураженої шкіри 1 раз в день.
Дайте відповіді на запитання: 1) фармакодинаміка (механізм дії і основні ефекти) етилового спирту 2) покази до призначення 3) побічна дія 4) Випишіть його в рецепті
1) Спирт етиловий має широкий спектр місцевої, рефлекторної і резорбтивної дії. При місцевому застосуванні йому властиві бактерицидний, в'яжучий, подразнюючий, дубильний, припікаючий, анестезуючий та анальгезуючий ефекти. Механізм виникнення цих ефектів основному зумовлений згортанням білків і дегідратацією тканин. Бактерицидна дія розвивається досить швидко: відбувається денатурація білків цитоплазми мікроорганізмів. Протимікробна дія збільшується при підвищенні його концентрації від 10 до 70 %. Проявами в'яжучої, дубильної дії є зниження чутливості шкіри, больового відчуття, свербіння, потовиділення, що використовується при лікуванні опіків, для профілактики пролежнів.
Подразнююча дія спирту реалізується за рахунок подразнення чутливих нервових закінчень шкіри. Внаслідок подразливої дії етанолу змінюється регіонарна гемодинаміка, відзначається рефлекторний анальгезуючий ефект.
Резорбтивна дія спирту етилового реалізується при пероральному і внутрішньовенному введенні.
2)
концентраціях до 70 % застосовується як антисептик для обробки рук, операційного поля, лікування гнійних уражень шкіри.
70-96 % спирт етиловий використовується тільки для дезінфекції інструментів, шовного матеріалу, тому що у концентраціях понад 70 % на поверхні шкіри утворюється плівка (дубильна дія), його всмоктування припиняється, протимікробна дія зменшується.
його 20-40 % водні розчини у вигляді “зігріваючих" компресів, розтирань тощо.
Внаслідок здатності знижувати поверхневий натяг рідин етиловий спирт також використовується як піногасник при набряку легенів (парами 30-40 % розчину).
У невеликих кількостях per os він підвищує апетит і використовується з даною метою у вигляді 8-12 % розчинів.
Внаслідок його високої калорійності (100 г – 700 ккал) може застосовуватися для парентерального годування при кахексії (50-70 г на добу)
Спирт етиловий є антидотом при отруєнні метиловим спиртом, етиленгліколем (30 % розчин 50-100 мл всередину, кожні 2 год по 50 мл і 5 % розчин внутрішньовенно краплинно 100-400 мл до 1 мл/кг/добу).
У фармації спирт етиловий як екстрагент, розчинник і консервант застосовують для приготування настоянок, екстрактів тощо.
3)
У великих дозах пригнічує дихальний центр, порушує функції печінки
Такі симптоми похмілля, як головний біль, порушення мислення, координації руху пов'язують з гіпоксією мозку, тромбозом капілярів, точковими крововиливами. При сильному алкогольному сп'янінні можливе летальне порушення мозкового кровообігу.
викликає підвищення артеріального тиску, тахікардію, підвищення потреби міокарда в кисні, напади стенокардії.
При місцевому застосуванні - подразнення шкіри або слизових оболонок.
4)
Rp. Sol.Spiritus aethylici 70% - 50 ml
D.S. для обробки рук
Дайте відповіді на запитання: 1) фармакодинаміка (механізм дії і основні ефекти) пеніциліну 2) покази до призначення 3) побічна дія 4) Випишіть його в рецепті
1)
Пеніциліни інгібують синтез компонентів клітинної стінки мікроорганізмів за рахунок незворотної інактивації ферменту транспептидази, що бере участь у побудові її з пептидогліканів. Порушення синтезу призводить до того, що бактерії неспроможні протистояти осмотичному градієнту між клітинами і зовнішнім середовищем. Внаслідок цього вони розбухають і руйнуються. Таким чином, пеніциліни проявляють свою бактерицидну дію лише на мікроорганізмах, які розмножуються, оскільки саме в них відбувається побудова клітинних стінок.
Природні пеніциліни діють на Г+ і Г- коки (пеніциліназонегативні стафілококи, стрептококи, пневмококи, менінгококи, гонококи), Г+ палички (лістерії, коринебактерії дифтерії), анаероби (пептосгрептококи, клостридії), спірохети (борелії, бліда трепонема, лептоспіри), актиноміцети.
Антистафілококові пеніциліни за спектром антимікробної дії близькі до природних, але поступаються їм за рівнем активності щодо більшості мікроорганізмів. На відміну від природних антистафілококові пеніциліни не руйнуються стафілококовими β-лактамазами.
Напівсинтетичні пеніциліни, крім цих збудників, діють на кишкову та синьогнійну палички.
2)
Ангіна
Пневмонія, скарлатина, ревматизм, сифіліс, бешиха
Едокардит
Гонорея
Бактеріальний менінгіт
Кишкові інфекції
Газова гангрена, дифтерія, сибірська виразка
Виразка шлунка та дванадцятипалої кишки
Гнійні інфекції шкіри та м'яких тканин
Урологічні інфекції.
3)
алергічні реакції(у 1 0 % хворих): шкірна висипка різного типу, у тому числі кропив’янка яка може супроводжуватись підвищенням температури, лімфаденопатією; рідше виникають ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
Дисбактеріоз
нейротоксичність
кровотечі,
нефротоксична дія(епілептичні припадки)
4)
Rp. Benzylpenicillini Natrii 100 0000 ЕД
D. t. d. № 20
S. Вводити в/м по 50 00 ОД кожні 4год., попередньо розчинивши в 0.25% р-ні новокаїну 5мл
Дайте відповіді на запитання: 1) фармакодинаміка (механізм дії і основні ефекти) фуросеміду 2) покази до призначення 3) побічна дія 4) Випишіть його в рецепті
1)
Фуросемід є петльовим діуретиком швидкої дії з відносно сильним та короткочасним діуретичним ефектом. Фуросемід пригнічує поєднаний транспорт основних електролітів: йонів Na К СІ крізь апікальну мембрану епітеліальних клітин переважно у товстому сегменті висхідної частини петлі Генле. Крім того, фуросемід роз’єднує процеси утворення енергії та її надходження до насосів. Підвищується зворотна проникність базальної мембрани клітин канальців для йонів Na. У зв'язку з цим пасивний потік натрію з позаклітинного простору
всередину клітин канальців збільшується, шо призводить до підвищення пулу йонів Nа в них і зменшує активну реабсорбцію ного з просвіту канальців, та й сама
реабсорбція йонів Ка" за таких умов потребує більше енергії. У фармакодинаміці
фуросеміду суттєве значення належить і впливові його на рівень простагландинів та
кінінів (їх рівень підвищується), шо зумовлює судинорозширювальну дію та поліпшення гемодинаміки нирок, посилюючи натрійуретичнпн ефект
Антигіпертензивна ефективність фуросеміду пояснюється збільшеною екскрецією натрію, зниженим об’ємом крові та зменшеною відповіддю гладких м’язів судин на стимуляцію вазоконстрикторами або судинозвужувальними засобами.
2)
Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків).
Набряки при нефротичному синдромі (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків).
Набряки при хронічній нирковій недостатності.
Гостра ниркова недостатність, у тому числі у вагітних або під час пологів.
Набряки при захворюваннях печінки (у разі необхідності - для доповнення лікування із застосуванням антагоністів альдостерону).
Артеріальна гіпертензія.
3)
Ототоксичність(попрушення слуху, дзвін у вухах)
Нефротоксичність(підвищення рівня натрію в сечі; підвищення рівня хлору в сечі, затримка сечі (у пацієнтів з частковою обструкцією відтоку сечі); ниркова недостатність; нетримання сечі, підвищення рівня креатиніну в крові.
Спостерігається порушення виділення сечової кислоти- загострюється подагра
порушення електролітного балансу (в тому числі з клінічними проявами), зневоднення і гіповолемія, особливо у пацієнтів літнього віку, підвищення рівня тригліцеридів у крові;
гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення рівня холестерину в крові
гіпотензія
4)
Rp: Furosemidi 0,4
D.t.d: №50 in tab.
S: Всередину 1 тaб., 1р/д до їди
Дайте відповіді на запитання: 1) фармакодинаміка (механізм дії і основні ефекти) ністатину 2) покази до призначення 3) побічна дія 4) Випишіть його в рецепті
1)
Ністатин - антибіотик полієнової групи, що продукується актиноміцетомStreptomyces noursei. Проявляє протигрибковий ефект. Ністатин зв’язується зі стеринами клітинної мембрани грибків, внаслідок чого мембрана стає нездатною функціонувати як селективний бар’єр, що призводить до втрати основних компонентів клітини.
Ністатин вибірково діє на патогенні дріжджоподібні грибки родуCandida таAspergillus. Стійкість до ністатину у грибків родуCandida та інших чутливих видів розвивається повільно. Чинить фунгістатичну, а у великих дозах − фунгіцидну дію.
Препарат неактивний відносно бактерій, актиноміцетів і вірусів.
2)
Препарати призначають всередину у великих дозах для лікування уражень шлунково кишкового тракту кандидами або з профілактичною метою під час терапії антибіотиками широкого спектра дії. При ураженнях кандидами слизових оболонок рота та статевих органів антибіотики застосовують у вигляді спринцювань, зрошень, свічок
3)
травна система: присмак гіркоти в роті, диспептичні прояви, нудота, блювання, діарея, біль у животі, втрата апетиту.
Імунна система: підвищення температури тіла, озноб, реакції гіперчутливості, в т.ч. свербіж, шкірний висип, кропив’янка, анафілактичні реакції, наприклад, ангіоедема, в т.ч. набряк обличчя, бронхоспазм, рідко - синдром Стівенса-Джонсона.
Інші: фотосенсибілізація, тахікардія, неспецифічні міалгії; можливе поширення резистентних форм грибків, що потребує відміни препарату.
4)
Rp.: Tab. Nystatini 250 000OD
D.t.d. №20
S. По 1 таб. 3 р/д., всередину
Дайте відповіді на запитання: 1) фармакодинаміка (механізм дії і основні ефекти) бісептолу 2) покази до призначення 3) побічна дія 4) Випишіть його в рецепті
1) Комбінований бактерицидний лікарський засіб, який містить сульфаметоксазол – сульфаніламід із середньою тривалістю дії, що інгібує синтез фолієвої кислоти шляхом конкурентного антагонізму з параамінобензойною кислотою, і триметоприм – інгібітор бактеріальної редуктази дегідрофолієвої кислоти, що відповідає за синтез біологічно активної тетрагідрофолієвої кислоти. Суміш цих речовин у співвідношенні 5 до 1 називається ко-тримоксазолом.
Сполучення компонентів, що діє на один ланцюг біохімічних перетворень, сприяє синергізму протибактеріальної дії і повільнішому розвитку нечутливості бактерій.
Ко-тримоксазол активнийin vitro протиE . coli (у тому числі ентеропатогенних штамів), індолопозитивних штамівProteus spp .(у тому числіP . vulgaris),Morganella morganii , Klebsiella spp ., Proteus mirabilis , Enterobacter sp ., Hemophilus influenzae , Str . pneumoniae , Shigella flexneri , Shigella sonnei , Neisseria gonorrhoeae,Pneumocystis carinii .
2)
пневмоцнетної пневмонії; токсоплазмозу; шпгельозпого ентериту; сальмонельозних
отиту;
інфекцій нижніх та верхніх відділів сечовивідних шляхів; простатиту,
Є препаратом другого ряду при лікуванні інфекцій, викликаних золотистим стафілококом.
Остеомієліт
3)
з боку травного тракту (нудота, блювання, відсутність апетиту)
шкірні алергічні реакції (висип, кропив’янка).
Симптоми гіперчутливості з боку дихальної системи, гіперемія кон’юнктиви і склери ока. Реакції гіперчутливості з тяжким перебігом лікування пневмоцистної пневмонії, висип, пірексія, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення рівня печінкових ферментів, гіперкаліємія, гіпонатріємія, рабдоміоліз.
Кристалурія. Збільшення діурезу
4)
Rp.: Co-trimoxazoli 120 mg
D.t.d. №20 in tab
S. По 1 таб. 2 раза на день
Дайте відповіді на запитання: 1) фармакодинаміка (механізм дії і основні ефекти) ніфедипіну 2) покази до призначення 3) побічна дія 4) Випишіть його в рецепті
1)
Ніфедипін- селективний блокатор кальцієвих каналів, похідна дигідропіридину. Має антиангінальний та антигіпертензивний ефекти. Гальмує надходження кальцію у кардіоміоцити та клітини гладкої мускулатури судин. Знижує тонус гладкої мускулатури судин. Розширює коронарні та периферичні артерії, знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск та незначною мірою - скоротливість міокарда, зменшує постнавантаження та потребу міокарда у кисні. Покращує коронарний кровообіг. Не пригнічує провідність міокарда. При тривалому застосуванні ніфедипін може запобігати утворенню нових атеросклеротичних бляшок у коронарних судинах. На початку лікування ніфедипіном може виникати транзиторна рефлекторна тахікардія і збільшення серцевого викиду, що не компенсують вазодилатацію, спричинену застосуванням лікарського засобу. Ніфедипін посилює виведення з організму натрію та рідини.
2)
Артерiальна гiпертензія,
ішемічна хвороба серця:
хронiчна стабiльна стенокардiя,
вазоспастична стенокардія
3)
належать периферичні набряки,
запаморочення,
головний біль,
печія, нудота.
Толерантність (синдром звикання до лікарських засобів) — зниження реакції на повторне (неодноразове) введення препарату. \
Реакції гіперчутливості, такі як свербіж, кропив’янка і бронхоспазм, відмічають рідко. Різке припинення прийому препарату після тривалого застосування може призвести до абстинентних симптомів (група симптомів різного поєднання, що виникають при повному припиненні прийому препарату), таких як гіпертензія або стенокардія.
4)
Rp: Nifedipini 0,01
D.t.d: №10 in tab.
S: Всередину по 1 табл. 3 р/д.
Дайте відповіді на запитання: 1) фармакодинаміка (механізм дії і основні ефекти) ацикловіру 2) покази до призначення 3) побічна дія 4) Випишіть його в рецепті
1)
В ураженій вірусом клітині ацикловір фосфорилюється в
ацикловірмонофосфат, який під впливом тимідинкінази хазяїна перетворюється
на ацикловірдифосфат, а потім па активний ацикловіртрифосфат, який пригнічує
фермент ДНК-полімеразу. Це супроводжується порушенням синтезу вірусних нуклеїнових кислот і пригніченням реплікації вірусівю.
2)
Показаний ацикловір при простому герпесі,
оперізуючому лишаї,
герпетичному ураженні очей і геніталій,
цитомегаловірусній інфекції.
Призначають ацикловір всередину, внутрішньовенно або місцево (у вигляді 5 % крему на шкіру, або 3 % очної мазі, яку закладають за нижню повіку 5 разів на день). При значних за об’ємом ураженнях шкіри і слизових оболонок препарат призначають всередину у таблетках по 0.2- 0,4 г 5 разів на день. Внутрішньовенно ацикловір вводять при герпетичнпх інфекціях у хворих із імунодефіцитами, при тяжких формах ураження герпесом статевих органів та ін.
3)
Побічні ефекти при призначенні ацикловіру спостерігаються рідко.
Під час приймання всередину можуть спостерігатися диспепсичні розлади (нудота, блювання, пронос), головний біль, алергічні реакції.
При внутрішньовенному введенні розвиваються оборотні неврологічні ускладнення (сплутаність свідомості, галюцинації, збудження), порушення функції нирок, флебіти, шкірні висипання, гепатотоксичпість.
При місцевому застосуванні можливі відчуття припікання та сухість шкіри.
4)
Rp.: Tab. Acicloviri 20.0
D.t.d.№20
S. По 1 таблетке 5 раз в день
Дайте відповіді на запитання: 1) фармакодинаміка (механізм дії і основні ефекти) манніту 2) покази до призначення 3) побічна дія 4) Випишіть його в рецепті
1) Маніт чинить виражену діуретичну дію за рахунок підвищення осмотичного тиску плазми і фільтрації без наступної канальцевої реабсорбції, сприяє утриманню води в канальцях і збільшенню об’єму сечі, підвищуючи осмолярність плазми, спричиняє переміщення рідини з тканин у судинне русло. Він сприяє швидкому виведенню рідини із судинного русла, підвищує нирковий кровотік, завдяки чому зменшується гіпоксія ниркової тканини. Препарат не впливає на клубочкову фільтрацію. Діурез супроводжується виведенням значної кількості натрію без помітного впливу на виведення калію.
Діуретичний ефект визначається кількістю і швидкістю введеного і профільтрованого нирками препарату, тому він неефективний при порушенні фільтраційної функції нирок, а також при азотемії у хворих на цироз печінки та з асцитом. Спричиняє підвищення об’єму циркулюючої крові (через зростання осмотичного тиску в судинному руслі). Після внутрішньовенного введення маніт знижує реабсорбцію води, збільшує об’єм циркулюючої крові, чинить сечогінну дію, знижує внутрішньочерепний тиск.
2)
Набряк мозку,
церебральна гіпертензія,
асцит;
гостра печінкова або ниркова недостатність зі збереженою фільтраційною здатністю нирок та інші стани, які потребують посилення діурезу (епілептичний статус, гострий напад глаукоми, операції із застосуванням екстракорпорального кровообігу, посттрансфузійні
ускладнення після введення несумісної крові,
отруєння барбітуратами та інші отруєння).
3)
З боку обміну речовин, метаболізму: зневоднення організму, порушення водно-сольового балансу, гіпонатріємія, гіпокаліємія.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: сухість шкіри, шкірні висипи, свербіж.
Кардіальні розлади: тахікардія, біль за грудиною, зниження та підвищення артеріального тиску.
Неврологічні розлади: судоми, галюцинації, головний біль
З боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, сухість у роті, спрага.
4)
Rp.: Sol. Mannitoli 15% -500
D. S. Вводить внутривенно по 0,5 - 1,5г/кг массы тела больного.
Дайте відповідь на запитання: 1) фармакодинаміка (механізм дії і основні ефекти ) гепарину 2) покази до призначення 3) побічна дія 4) Випишіть його в рецепті
1)
Гепарин - антикоагулянт прямої дії. У розчині гепарин має негативний заряд, що сприяє його взаємодії з білками, які беруть участь у процесі згортання крові. Гепарин зв’язується з антитромбіном III (кофактор гепарину) та інгібує процес згортання крові шляхом інактивації факторів V, VII, IX, X. При цьому нейтралізуються фактори, які активують згортання крові (калікреїн, IXa, Xa, XIa, XIIa), порушується перехід протромбіну у тромбін. Коли процес тромбоутворення вже розпочався, великі кількості гепарину можуть гальмувати подальшу коагуляцію шляхом інактивації тромбіну і гальмування перетворення фібриногену у фібрин. Гепарин також запобігає утворенню стабільних фібринових згустків шляхом гальмування активації фібриностабілізувального фактора. При парентеральному введенні гепарин уповільнює згортання крові, активує процес фібринолізу, пригнічує активність деяких ензимів (гіалуронідази, фосфатази, трипсину), уповільнюючи дію простацикліну на агрегацію тромбоцитів, спричинену дією аденозиндифосфату.
2)
- Профілактика та лікування тромбоемболічних захворювань та їх ускладнень (гострий коронарний синдром, тромбози та емболії магістральних вен та артерій, судин мозку, очей, I фаза синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання, постійна форма мерехтіння передсердь з емболізацією);
- для попередження післяопераційних венозних тромбозів та емболій легеневої артерії (у режимі низького дозування) у пацієнтів, які перенесли хірургічні втручання, або у тих, хто через будь-які інші причини має ризик розвитку тромбоемболічної хвороби;
- для попередження згортання крові при лабораторних дослідженнях, діалізі, екстракорпоральному кровообігу, операціях на серці та судинах, прямому переливанні крові.
1 2 3 4