Ім'я файлу: Реферат-Перитоніт.docx
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 20.09.2022
скачати
Пов'язані файли:
Регенерація та її різновиди.docx

Міністерство охорони здоров’я України

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

Кафедра хірургії №3

Завідувач кафедри: заслужений лікар України, професор Іванчов П.В.

Викладач: хірург вищої вищої категорії, д.м.н. Шкарбан В.П.

Реферат

На тему: «Перитоніт»

Підготувала: Хвалько К.П.

Факультет: 3 медичний

Курс:4

Група:8301

Київ 2021

Зміст:

  1. Етіологія

  2. Патогенез

  3. Класифікація

  4. Клінічна картина

  5. Особливості перебігу у дітей

  6. Особливості перебігу у вагітних

  7. Особливості перебігу у ВІЛ- інфікованих

  8. Діагностика

  9. Диференційна діагностика

  10. Лікування

  11. Реабілітація

  12. Ускладнення

  13. Використана література

Перитоніт-запалення очеревини різного походження, яке супроводжується важкими місцевими й загальними змінами, порушення функцій життєво важливих органів.

Етіологія перитоніту

  1. Запальні захворювання органів черевної порожнини: апендикса, жовчного міхура, придатків матки тощо;

  2. Перфорації виразок порожнистих органів черевної порожнини;

  3. Відкриті та закриті ушкодження, прорив чужорідними тілами стінок органів черевної порожнини;

  4. Розлади кровообігу, які спричинюють змертвіння стінок органів;

  5. Позаочеревинні запальні процеси: паранефрит, флегмона черевної стінки, гнійний плеврит, медіатеніт;

  6. Ускладнення операцій на органах черевної порожнини.

Найчастіше розвиток перитоніту пов’язаний з гострим апендицитом- 53,3%, гострим холециститом і панкреатитом- 22,2%, перфорацією виразок шлунку і кишок-11,3%

Патогенез перитоніту

Провідні чинники гострого гнійного перитоніту:

  1. Патогенні мікроорганізми

  2. Інтоксикація

  3. Гіповолемія

  4. Важкі порушення обміну речовин

  5. Поліорганна недостатність

Під їх впливом може спостерігатися 2 види шоку: гіповолемічний та бактерійно-ендотоксичний. Гіповолемічний шок буває на ранніх стадіях захворювання наслідок швидкого надходження до черевної кількості великої кількості подразнювальних і токсичних речовин. Бактерійно -ендотоксичний шок виникає внаслідок прямої дії токсинів на серце, судини і клітинний метаболізм.

Класифікація

  • За походженням:

  • Первинний (переважно у дітей)

  • Вторинний

  • За характером ексудату:

  • Серозний

  • Фібринозний

  • Гнійний

  • Геморагічний

  • Жовчний

  • Каловий

  • Змішаний

  • За поширенням:

  • Місцевий:

  • Обмежений

  • Необмежений

  • Поширений :

  • За клінічним перебігом:

  • Реактивна фаза

  • Токсична фаза

  • Термінальна фаза(поліорганної недостатності)

Клінічна картина

Клінічна картина залежить від фази перитоніту.

Реактивна фаза.

  • Біль у проекції первинного запального вогнища(інтенсивний, посилюється під час зміни положення чи кашлю)

  • Блювота, яка не приносить полегшення

  • Підвищена температура тіла до 38◦С

  • Шкіра бліда, іноді вкрита потом

  • Тахікардія до 100-110 за 1 хв

  • Сухість язика і слизових оболонок

  • Живіт не бере участь в акті дихання

  • Захисне напруження м’язів передньої черевної стінки

  • Позитивний симптом Щоткіна- Блюмберга

Токсична фаза

  • Погіршення загального стану

  • Ознаки інтоксикації та паралітичної кишкової необхідності

  • Блювота буро-зеленого кольору

  • Затримка випорожнень та газів

  • Посилення спраги

  • Зниження АТ, ЧСС досягає 120 за 1хв

  • Температура до 39◦С

  • Риси обличчя загострюються

  • Загальмованість, адинамія, або навпаки- збудження, ейфорія

  • Живіт здутий

  • Під час пальпації менше вираженість болю та напруженості м’язів передньої черевної стінки

  • Позитивний симптом Щоткіна- Блюмберга

  • Перистальтика кишок ослаблена

Термінальна фаза

  • Загальний стан вкрай важкий

  • Посилення загальмованості, адинамії, психомоторне збудження, сплутаність свідомості, марення

  • Біль стихає

  • Шкіра землиста, вкрита холодним потом

  • Обличчя страждальницького виду, риси ще більше загострюються, очі западають

  • Кінцівки холодні, акроціанотичні

  • Збільшується об’єм блювоти

  • Пульс слабкого наповнення, ЧСС до 140 за 1 хв

  • Дихання часте і поверхневе

  • Здуття живота

  • Накопичення у черевній порожнині вільної рідини

  • Перистальтика відсутня

Особливості перебігу у дітей

Перитоніт розвивається швидко, гостро і агресивно.

  • Температура вище 38◦С

  • Відмова дитини від їжі

  • Часте та болюче сечовипускання

  • Кров в калі

  • Білий наліт на язиці

  • Сильна спрага

  • Тахікардія

  • Біль при пальпації черевної порожнини

  • Позитивний симптом Щоткіна- Блюмберга

На жаль,78% дітей з перитонітом не виживають. Це відбувається через складність діагностики та незалежно від стадії, стан дитини завжди важкий.

Особливості перебігу у вагітних

Симптоми розвиваються швидко.

  • Підвищення температури

  • Нестерпний біль

  • Слабкість

  • Нудота

  • Блювота

  • Тахікардія

  • Втрата свідомості

Без своєчасного лікування перитоніт загрожує здоров'ю та життю майбутньої матері й дитини. У разі виникнення перших ознак перитоніту (температури, болю в животі) необхідно терміново викликати швидку допомогу. Доки не розпочалася гостра стадія, можна обійтися медикаментозним лікуванням. Частіше пацієнтка потрапляє до лікаря вже із сильними болями та розвиненою стадією перитоніту черевної порожнини, коли можна призначити тільки операцію. Оперативне втручання проводиться тільки у присутності лікаря-гінеколога.

Особливості перебігу перитоніту у ВІЛ-інфікованих

Окрім традиційних причин, перитоніт можуть викликати проривання у черевну порожнину гнійного мезенгіту, а також асцесів і псевдопухлинних інфільтратів кишок. Через вторинний імунодефіцит відбувається прискорений розвиток запалення, існує висока вірогідність розвитку гнійно-септичних ускладнень. Оскільки не всі пацієнти знають про своє захворювання на СНІД, необхідно приділяти особливу увагу виявленню групи ризику і передусім -наркозалежних осіб. Для цього слід звертати увагу на зовнішній вигляд, поведінку хворих, сліди ін’єкцій.

Діагностика перитоніту

Під час оглядового рентгенологічного дослідження органів черевної порож­нини, як правило, виявляють газ у кишківнику, горизонтальні рівні рідини (чаші Клойбера), а при перфорації чи травматичному пошкодженні порож­нинного органа — вільний газ під куполом діафрагми (пневмоперитонеум). При введенні контрастної речовини всередину або через пряму кишку спосте­рігають її вихід за межіпорожнини органа.

УЗД дозволяє визначити у черевній порожнині ексудат, інфільтрати або абсцеси, наявність збільшення, потовщення стінок деяких органів.

Проведення лапароцентезу показане за сумнівного діагнозу та непритом­ному стані хворого. Полягає у введенні катетера в черевну порожнину. Підтверджує діагноз гострого перитоніту наявність ріди­ни в черевній порожнині, а її забарвлення та характер дають можливість на­віть визначити джерело перитоніту (домішки жовчі, крові, частки їжі).

Лапароскопія показана тоді, коли за допомогою звичайних, неінвазивних методів дослідження неможливо поставити точний діагноз. Дає можливість оглянути майже всі органи черевної порожнини, визначити наявність ексудату і його характер.

У загальному аналізі крові спостерігаються підвищення кількості лейкоцитів до 11-18 х109 ,зсув лейкоцитарної формули вліво, прискорення ШОЕ.

У загальному аналізі сечі визначають підвищення питомої ваги, білок, еритроцити, лейкоцити, циліндри, бактерії, слиз.

У біохімічному аналізі крові спостерігаються гіпопротеїнемія, підвищення рівня залишкового азоту, сечовини, креатиніну, білірубіну, трансаміназ.

Також необхідно проводити регулярно бактеріологічні дослідження ексудату з черевної порожнини і виділень з дренажів з метою визначення характеру мікрофлори та її чутливості до антибіотиків.

Диференційна діагностика

Диференційна діагностика перитоніту повинна проводитися з хворобами, за яких можливе виникнення так званого хибного гострого перитоніту. До них належать захворювання легень та плеври (нижньочасткова пневмонія, ба­зальний плеврит), серцево-судинної системи (інфаркт міокарда, абдоміналь­ний синдром ревматизму), гінекологічні (аднексит) та урологічні (ниркова коліка), токсикоінфекції, цукровий діабет тощо.

При захворюваннях легень та плеври (нижньочасткова пневмонія та базаль­ний плеврит) симптомокомплекс нага­дує перитоніт. Проте провідними ознаками захворювань легень та плеври є порушення функції зовнішнього дихання, яке проявляється збіль­шенням його частоти, задишкою тощо. Під час аускультації легень вислухову­ють хрипи, під час перкусії — приглушення перкуторного звуку. Допомага­ють у діагностиці дані рентгенологічного дослідження органів грудної порож­нини (затемнення в легенях, обмеження дихальної екскурсії діафрагми, наяв­ність рідини в плевральних порожнинах тощо).

При серцево-судинних захворюваннях (інфаркт міокарда, абдомінальний синдром ревматизму) на відміну від перитоніту, біль у черевній порожнині нестійкий, хворі скар­жаться також на біль у ділянці серця, відзначають тахікардію, під час прове­дення електрокардіографічного дослідження виявляють зміни, типові для за­хворювань серця. Рідко виявляють істотні зміни в лейкоцитарній формулі крові та в загальному аналізі сечі, не спостерігають порушення об­мінних процесів.
Лікування

Категорично забороняється уведення анальгетиків, послаблювальних, клізм, промивання шлунку.

Основним засобом лікування перитоніту є невідкладне хірургічне втручання після короткочасної переопераційної підготовки, спрямованих на порушення гомеостазу. Операцію виконують під комбінованим ендотрахеальним наркозом з міорелаксантами. Оперативний доступ -серединна лапаротомія. Проводять усунення джерела запалення та санацію і дренування черевної порожнини. Ліквідацію причини захворювання необхідно виконувати радикально, надійно і найшвидшим способом.

У випадку гнійного перитоніту можуть застосовувати різні варіанти лапаростомії з наступними плановими санаціями черевної порожнини.

Після операції продовжують масивну антибіотикотерапію та інтенсивну інфузійну терапію, спрямовану на корекцію водно- електролітних та білкових змін, детоксикацію, парентеральне харчування. Також призначають ефективне знеболення, імунотерапію. Проводять догляд за операційною раною, дренажами, зондами, шкірою, профілактику пролежнів.

Реабілітація

Реабілітація хворих спрямована на:

  • Нормалізацію травлення

  • Усунення анемії

  • Підвищення імунної реактивності організму

  • Профілактика спайкової хвороби

  • Ліквідація астенічного синдрому

Ускладнення

Наслідки перитоніту можуть бути:

  • Негайні- шоковий стан, сепсис, кровотеча, колапс, ниркова недостатність, летальний результат;

  • Відстрочені - злоякісні пухлини, спайкова хвороба, порушення моторики кишечника, післяопераційна грижа.

Деякі жінки після перенесеної хвороби не можуть завагітніти.


Використана література:

  1. https://medikom.ua/peritonit-simptomy-lechenie/#Oslozhneniya

  2. https://tdmuv.com/kafedra/internal/hospital_surgery/lectures_stud/uk/med/lik/ptn/4/04%20%D0%93%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%82..htm

  3. Невідкладні стани в хірургії для сімейних лікарів. / За редакцією В.Ф. Москаленка – К.: Книга – плюс, 2013.-192 с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас