3. Рівень витрат обігу
Основними показниками витрат обігу є їх абсолютна сума і відносний рівень. Всі витрати торгового підприємства в грошовому виразі складають абсолютну величину витрат обігу.
Сума витрат обігу, взята не в зв’язку з об’ємом товарообігу, не може об’єктивно охарактеризувати вартість торгових послуг і немає достатнього аналітичного значення. Тому при оцінці, аналізі і плануванні діяльності підприємства використовують показник витрат, виражений в процентах до товарообігу, – рівень витрат обігу.
, (3.1)де
- сума витрат обігу
- товарообігРівень витрат обігу – один із найважливіших показників кості роботи торгового підприємства. Він показує, в скільки обходиться державі утримання торговельного апарату, а також характеризує, в скільки обходиться державі утримання торговельного апарату, а також характеризує вартість обігового процесу.
Зниження рівня витрат обігу при одночасному підвищенні культури обслуговування відображає результати роботи торгового підприємства по вдосконаленню торговельного процесу, використання внутрішніх резервів і підвищення продуктивності праці.
Рівень витрат обігу формується під впливом різних факторів. Одні його підвищують, а інші – знижують. До таких факторів відносяться:
Обсяг товарообігу підприємства.
Водночас збільшення обсягів товарообігу є найважливішим фактором зниження рівня витрат обігу. За інших умов, при зростанні товарообігу забезпечується зниження рівня умовно-постійних витрат підприємства, які обумовлюють і зниження рівня загальних витрат. Однак позитивний вплив цього фактора простежується тільки стосовно обсягу товарообігу, що забезпечує досягнення максимального прибутку, тобто – рівності між граничними доходами і граничними витратами.
Ефект впливу зростання товарообігу на зниження рівня витрат обігу визначається складом витрат обігу, часткою постійних витрат у загальному обсязі витрат обігу.
Зміна цін на товари.
При зниженні цін підвищується продаж товарів, що в остаточному результаті призводить до зниження витрат обігу.
Рівень витрат обігу залежить від наявності транспортних засобів, їх економічності і ефективності використання.
Застосування прогресивних форм обслуговування покупців.
Рівень витратовіддачі. Цей показник являється зворотнім по відношенню до рівня витратомісткості. Він характеризує об’єм товарообігу, який припадає на одиницю витрат обігу підприємства, тобто він вказує на результативність його поточний витрат. [3, с.158]
, (3.2)де
- товарообіг - сума витрат обігуРівень рентабельності витрат обігу визначається як відношення суми прибутку до суми витрат обігу, виражений в процентах. Рівень рентабельності витрат обігу являється одним з важливих показників ефективності поточних витрат торгового підприємства
, (3.3)де
- прибуток; - сума витрат обігуКритерієм економічності поточних витрат торгового підприємства виступає мінімізація рівня витратомісткості його торговельної діяльності.
Низький рівень витратомісткості дозволяє торговому підприємству отримати конкретні конкурентні переваги на споживчому ринку, вільніше здійснювати його цінову політику; при інших рівних умовах досягти більш високих розмірів прибутку. Однак, потрібно зважити на те, що зниження рівня витратомісткості являється важливим завданням, але не ціллю діяльності торгового підприємства, так як воно може супроводжуватись зниженням рівня торгового обслуговування покупців, відмовою від продажу користованих потребами окремих витратомістких товарів, зміною пріоритетів стратегічного розвитку на короткотермінові економічні вигоди в поточному періоді. Тому основною ціллю управління витратами обігу на торговому підприємстві являється оптимізація їх суми і рівня, яка забезпечує досягнення передбачених об’ємів товарообігу і прибутку. [7, с.258]
4. Завдання та інформаційне забезпечення витрат обігу
Оскільки величина прибутку підприємства залежить від розміру витрат обігу, підприємство торгівлі повинні стежити за використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, здійснювати їх систематичний аналіз з метою виявлення резервів зниження витрат.
Завданнями витрат обігу є:
встановлення звітних величин і спів ставити їх з базовими;
визначення суми абсолютної економії чи перевитрат;
визначення суми відносної економії чи перевитрат;
розрахунок впливу окремих факторів на зміну суми витрат, що залежать від обсягу товарообігу;
зробити висновки по одержаних результатах, виявити невикористані резерви зниження витрат та зробити заходи по їх реалізації.
Вихідними матеріалами для проведення аналізу витрат обігу служать:
Ф.№2 “Звіт про фінансові результати” (додаток 1, 2);
Відомість по рахунку “44” (додаток 3, 4).
Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, втрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства.
У розділі І згідно П(С)БО №3 “Звіт про фінансові результати ” у статтях “Адміністративні витрати” (ряд. 070), “Витрати на збут” (ряд. 080), “Інші операційні витрати” (ряд. 090) відображаються затрати підприємства. У ІІ розділі цього звіту витрати згруповані за операційними елементами (ряд. 230-270).
У звіті про фінансові результати старого зразка у І розділі відображаються комерційні витрати (ряд. 045). У ІІІ розділі цього звіту відображаються елементи витрат обігу (ряд. 300-340).
У виписці з головної книги по рахунку “44” відображуються витрати за статтями.
5. Методика проведення аналізу витрат обігу
Аналіз витрат обігу торгового підприємства проводиться в декілька етапів.
На першому етапі аналізу визначається зміна розміру та рівня витрат обігу в цілому по підприємстві. Цей етап аналізу передбачає загальну оцінку змін у розмірі та рівні витрат обігу, які відбулися порівняно з попереднім аналітичним періодом.
На другому етапі проводиться аналіз змін в обсязі та рівні витрат обігу за елементами витрат, а також у структурі витрат обігу. Проведення аналізу дозволяє виявити зміни в розмірі витрат за окремими елементами витрат, а також зміну в структурі витрат. Дослідження структури витрат питомої ваги, окремих елементів витрат в їх загальному обсязі дає змогу визначити найвагоміші елементи витрат, зміни в яких визначають тенденцію в розвитку витрат в цілому по підприємству.
До третього етапу належить аналіз змін в обсязі та рівні змінних та умовно-постійних витрат підприємства. Для виконання цього етапу дослідження проводиться групування витрат залежно від їх еластичності до товарообігу. Отримана інформація надає можливість визначити зміни в обсязі та рівні змінних та умовно-постійних витрат, знання яких необхідне для управління не тільки витратами, а й обсягом товарообігу підприємства.
На четвертому етапі проводиться аналіз змін в обсязі, рівні та складі витрат за іншими класифікаційними ознаками. На цьому етапі аналітичної роботи, залежно від мети та глибин дослідження, може проводитись аналіз змін в обсязі, рівні та складі витрат обігу за різними класифікаційними ознаками.
На п’ятому етапі проводиться кількісна оцінка факторів, що впливають на формування витрат обігу, в цілому по підприємству та за окремими статтями витрат обігу. Кількісна оцінка впливу окремих факторів є необхідним етапом аналітичної роботи, оскільки дає можливість оцінити ступінь управління процесом формування витрат торговельного підприємства, його можливостей щодо скорочення обсягу та рівня витрат за рахунок мобілізації внутрішніх резервів.
На шостому етапі проводиться оцінка ефективності управління процесом формування витрат обігу торговельного підприємства. Виконання цього етапу дослідження дає можливість визначити абсолютні та відносні зміни в розмірі показників ефективності управління витратами: витратовіддачі, доходності та прибутковості витрат. [4, с. 423]
Аналіз в цілому по підприємству проводять в такій послідовності:
Розраховується сума абсолютної економії чи перевитрат. Цей показник визначається шляхом віднімання звітних витрат від базових.
, (5.1)де
- базова сума витрат обігу;
- звітна сума витрат обігу.Розмір зниження або підвищення рівня витрат обігу. Цей показник показує на скільки процентів витрати обігу знизились чи підвищились у звітному періоді в порівнянні з базовим.
, (5.2)де
- рівень витрат обігу базового періоду;
- рівень витрат обігу звітного періоду.Темп зниження (підвищення) рівня витрат обігу. Це процентне відношення розміру зниження (підвищення) рівня витрат обігу. Цей показник показує якими темпами знижувалися (підвищувалися) витрати обігу при зростанні (спаданні) рівня витрат.
Сума відносно економії (перевитрат). Цей показник визначається шляхом множення фактичного товарообігу на розмір зниження (підвищення) рівня витрат обігу і ділення на 100.
Аналіз витрат по статтях малозалежних від товарообігу проводиться аналогічно аналізу витрат в цілому по підприємству, тобто визначаються суми відносної і абсолютної економії чи перевитрат. [5, с.150]
Аналіз витрат по статтях залежних від товарообігу проводяться за такою методикою:
визначається зміна витрат в абсолютній сумі;
визначається вплив окремих факторів на зміну суми витрат, зокрема визначається вплив зміни обсягу товарообігу і зміна рівня витрат.
Зміна обсягу товарообігу визначається шляхом множення різниці фактичного і планового (звітного і базового) товарообігу на базовий рівень витрат обігу і ділення на 100.
Зміна рівня витрат обігу визначається шляхом множення звітного товарообігу на різницю між фактичним і плановим (звітнім і базовим) рівнем витрат обігу і ділення на 100.
Для узагальнення впливу окремих факторів на обсяг витрат обігу визначається загальний вплив цих факторів.
6. Аналіз витрат обігу Луцького торгового підприємства
за 1998 – 1999 рр.
Відповідно до методики проводиться аналіз витрат обігу Торгового підприємства №32.
Аналіз починають з оцінки ступеню виконання за допомогою методів порівняння фактичних (звітних) витрат звітного періоду з плановими і з даними базового періоду. Таку техніку аналітичних розрахунків роздивимось на прикладі таблиці 6.1.
Таблиця 6.1
Дані про виконання плану витрат обігу по
Торговому підприємстві №32
| Показники | 1998 р. | 1999 р. | Відхи-лення (+ ; –) | Вико-нання плану, % | Звітний рік в % до базового | |||||
| план | фактично | відхилення (+ ; –) | ||||||||
| Товарообіг, тис. грн. Сума витрат обігу, тис. грн. Рівень витрат обігу, % | 159,4 29,9 18,76 | 236,9 37,1 15,66 | 265,8 38,8 14,60 | +28,9 +1,7 – 1,06 | +106,4 +8,9 – 4,16 | 112,2 104,6 93,2 | 166,8 129,8 77,8 | |||
Аналітичні розрахунки по табл. 6.1 можна проводити двома способами.
У ході аналізу за першим способом, розраховують наступні показники:
фактичними рівень витрат обігу шляхом ділення фактичної суми витрат на фактичний товарообіг звітного року і множення отриманої величини на 100 (38,8 : 265,8 ∙ 100 = 14,60 %);
розмір зниження рівня витрат визначається шляхом вилучення з фактичного рівня плановий рівень витрат (14,06 – 15,66 = – 1,06 %);
темп зниження рівня витрат обігу визначається шляхом ділення розміру зниження рівня на плановий рівень витрат і множення отриманого результату на 100 (– 1,06 : 15,66 ∙ 100 = – 6,8 %);
суму відносних перевитрат – шляхом множення фактичного товарообігу на розмір зниження рівня витрат і ділення отриманого результату на 100 (265,8 ∙ (– 1,06) : 100 = – 2,82 тис. грн.).
Після розрахунків фактичні результати порівнюють з плановими показниками і даними базового року, розраховують проценти виконання плану, дають загальну оцінку виконання плану витрат обігу.
Другий спосіб аналітичних розрахунків. Якщо метою аналізу буде виявлення тільки суми перевитрат, то розраховують лише два показника.
Перший – це сума витрат, перерахованих на фактичний товарообіг, яка являє собою суму витрат при фактичному товарообігу і плановому рівні витрат. Її знаходять шляхом множення фактичного товарообігу на плановий рівень витрат і ділення отриманого результату на 100 (265,8 ∙ 15,66 : 100 = 41,62 тис. грн.).
Другий показник – це сума відносних перевитрат витрат обігу, яка дорівнює сумі фактичних витрат мінус сума витрат, перерахованих на фактичний товарообіг (38,8 – 41,62 = – 2,82 тис. грн.).
При перевиконанні плану товарообігу абсолютна сума витрат обігу збільшується, але рівень знижується. Це відбувається тому, що умовно-знижені витрати збільшуються разом з товарообігом, а умовно-постійні не збільшуються, або збільшуються, але в незначній сумі.
Щоб ефективно оцінити роботу колективу по зниженню рівня витрат необхідно визначити розмір впливу об’єму товарообігу на рівень витрат обігу.
Аналіз виконання плану витрат обігу в цілому по ТП №32 не дає можливості встановити за рахунок яких елементів витрат була досягнута економія чи допущено перевитрату, тому аналізують виконання плану по кожному елементу витрат (табл. 6.2).
Таблиця 6.2
Аналіз витрат по елементах
| Елементи витрат | 1998 р. | 1999 р. | Відхилення (+ ; –) | Темпи росту суми витрат, % | ||||||
| сума, тис. грн. | питома вага, % | сума, тис. грн. | питома вага, % | сума, тис. грн. | питома вага, % | |||||
| Матеріальні затрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи Амортизація Інші витрати | 1,4 12,2 4,6 0,5 11,2 | 4,7 40,8 15,4 1,7 37,4 | 5,7 13,2 5,0 0,8 14,1 | 14,7 34,0 12,9 2,1 36,3 | +4,3 +1,0 +0,4 +0,3 +2,9 | +10,0 +6,8 2,5 0,4 2,9 | 407,1 108,2 108,7 160,0 125,9 | |||
| Разом | 29,9 | 100,0 | 38,8 | 100,0 | – | +8,9 | 129,8 | |||
Аналізуючи виконання плану по кожному плану по кожному елементу витрат ТП №32 слід зазначити, що загальна сума елементів витрат за 1998 р. склала 29,9 тис. грн., а в 1999 р. вона збільшилась на 8,9 тис. грн. і становила 38,8 тис. грн. Це відбулося за рахунок того, що підвищилась сума кожного з елементів. При чому, матеріальні затрати зростали меншими темпами, ніж інші елементи витрат.
Відповідно до методики проводиться аналіз витрат по статтях (табл. 6.3).
Таблиця 6.3
1 2 3