3.2. Перспективи розвитку освіти в Україні
Незважаючи на те, що за останні роки дуже багато ініціатив в системі освіти України були втілені в життя, говорити про якісь кардинальні зміни ще дуже рано.
Для того щоб система освіти України могла приносити свої плоди і дати всі необхідні знання і навички студентам, необхідно, щоб відбулися кардинальні зміни. Основна проблема - постійний відтік студентів на навчання за кордоном. Щоб вирішити цю актуальну для України проблему, необхідно вивести систему освіти на кардинально новий рівень.
По-перше, необхідно базувати систему освіти на створенні перспектив для громадянина. Інакше кажучи, випускник вузу повинен чітко розуміти, які у нього є кар'єрні перспективи і в якій сфері він може використовувати свої знання по максимуму. Звичайно ж, необхідність базування системи освіти на формування практичних навичок є важливою складовою реформи системи освіти в Україні. Якщо нам вдасться досягти цього в найближчі роки, можна буде сміливо заявляти, що майбутнє системи освіти виглядає досить райдужно [34].
По-друге, необхідно активно запроваджувати інноваційні технології у всі школи країни. Чим більш технологічним є процес навчання, тим простіше зацікавити всіх учнів. Нові технології також допомагають економити час. Ми живемо в динамічному світі, де все змінюється щохвилини, тому нам дуже важливо вміти транслювати цю динамічність в систему освіти також.
По-третє, майбутнім школярам необхідно розуміти, в якому напрямку вони повинні направити свій потенціал. Згідно з останніми дослідженнями, Україна зараз займає 24 місце за фактором індексу розвитку людського потенціалу серед 180 країн, чиї дані були проаналізовані в дослідженні. Однак, у нас все ще існує безліч проблем в області системи освіти. Незважаючи на те що більшість українців має доступ до безкоштовного середньої та вищої освіти, лише мала частина населення розуміє, який у них потенціал і навіщо їм вчитися і вступати до вузу. Багато студентів йдуть вчитися до ВНЗ виключно тому, що все так роблять, а не через покликання до певної професії. Майбутнє системи освіти України полягає в розумінні того, що вища освіта не обов'язкова для всіх. Можна прекрасно реалізувати себе у багатьох сферах, не маючи диплома, але отримавши професійні знання і навички в певних коледжах, спеціалізованих училищах або відвідуючи курси [36].
Вища освіта найбільшою мірою здатна не допустити прояву негативних тенденцій, сьогодні переживає «історичні зміни», обумовлені «новою парадигмою»: це час глибоких змін, численних реформ і оновлення самого змісту вищої освіти, викликаних культурними і «цивілізаційними» змінами, принесеними Інтернетом і новими технологіями, наростаючими проявами системної кризи.
Шлях вирішення поглиблення кризи світове співтовариство бачить у зміні освітньої парадигми. Основним завданням процесу підготовки людини до життя і праці в безперервно ускладнюваному світі стає не стільки надання інформації, скільки навчання способам її отримання та використання. Іншими словами, навчальні заклади покликані надавати свої послуги не у вигляді навчання конкретному знанню, а у вигляді передачі технології отримання і застосування знань. Зрушення освітньої парадигми саме в даному напрямку здатне надати новий імпульс соціальному розвитку суспільства. Однак така парадигма передбачає новий підхід до суб'єктів системи освіти і їх взаєминам.
В існуючій сьогодні освітній парадигмі має місце розчинення індивіда в навчальному процесі. Він ототожнюється з певною соціальною групою – учнів або викладачів, яким і надається онтологічний статус суб'єктів соціальної взаємодії. Інакше кажучи, взаємодія в рамках навчального процесу здійснюється між абстрактним, усередненим студентом і таким же викладачем [6].
Процес інформатизації призводить до певних негативних наслідків в області міжособистісної комунікації, серед яких можна відзначити витіснення живого спілкування та посилення соціального відчуження. У разі дистанційного навчання і студент, і викладач спілкуються не з іншою особистістю, а з терміналом і абстрактним партнером. Щоб зберегти контакт між суб'єктами освітнього процесу на особистісному рівні, необхідно закласти в фундамент освітньої парадигми принцип міжособистісної комунікації, і саме в цьому бачиться її головний гуманістичний сенс.
Іншим необхідним принципом нової освітньої парадигми повинен стати принцип соціальної участі. Даний принцип передбачає розгляд статусу учня не з позицій об'єкта процесу навчання, а з позицій суб'єкта, пред'являючого часто неусвідомлені, але, як правило, обгрунтовані вимоги до форми та змісту освітнього процесу, що домагається права активно впливати на вибір навчальної інформації. У центрі уваги розробників комп'ютерних методик навчання одночасно повинні виявитися інтенції (прагнення, наміри) як учнів, що мають потреби в певному рівні знань конкретної предметної області, так і навчальних, напрямних процес навчання в русло суспільних потреб [15].
Реалізація принципу міжособистісної комунікації і принципа соціальної участі передбачає створення технічних засобів підтримки природної комунікації, яка передбачає прямий і зворотній зв'язок між суб'єктами навчального процесу. На даний момент існують певні технічні можливості реалізації зазначених принципів у вигляді телеконференцій, електронної пошти, але вони вимагають подальшої спеціалізації та адаптації в рамках навчального процесу.
Таким чином, одним з основних завдань освітнього процесу стає формування особистості майбутнього спеціаліста, його моральних імперативів і соціальних якостей. Саме в особистості як соціальному конструкті закладена потенційна можливість збереження індивідом своєї автономності та стійкості в суспільному житті, а також самодіяльної активності в перетворенні навколишньої дійсності.
Для України труднощі процесу подолання кризових явищ в освіті пов'язані не тільки з глобальними факторами, але і з суто внутрішніми причинами, в першу чергу затягнувшоюся системною кризою.
Не можна не відзначити, що Україна в її особливо складних умовах вда-лось в багатьох аспектах зберегти високий рівень забезпечення своїх громадян досить якісною освітою. У деяких областях знання це виходило настільки добре, що Україна фактично субсидіювала освітні витрати окремих західних країн, наприклад, США, Канади, Іспанії за допомогою так званого відтоку національного інтелекту [13].
Тенденції, що проявилися в ході здійснення реформи національної системи освіти в Україні, вселяють певний оптимізм і дозволяють говорити про успішне просування України по шляху подолання кризових явищ в освіті, що найбільш яскраво проявляється в наступному:
- спостерігається крен в сторону вдосконалення масової освіти. Поряд з розвитком елітарної освіти підвищується її якість в навчальних закладах традиційного типу;
- відбувається істотне посилення розвитку гуманітарної складової освіти, гуманізації останнього як стратегічної лінії його розвитку відповідно до закріплених в національних законах про освіту цілями, завданнями та основними принципами державної політики;
- в безпосередньому зв'язку з гуманізацією освіти знаходиться тенденція демократизації, що виявляється в практичних кроках по створенню рівних можливостей для всіх громадян в отриманні якісної освіти, в його зростаючій діфференціації і індивідуалізації як один із способів задоволення різноманітних потреб:
а) забезпечення умов для здійснення конституційних прав кожного громадянина на здобуття освіти у відповідності з його здібностями, громадськими та особистими інтересами;
б) поступове виведення школи з-під контролю державних органів і перетворення їх в суспільно-державні освітні установи;
в) перехід до системи освіти, яка забезпечувала б широкі можливості для самореалізації особистості, впровадження особистісно розвиваючого навчання;
г) впровадження нового фінансово-господарського механізму, який передбачає автономізацію господарської діяльності школи на основі централізованого та місцевого фінансування, самостійне формування і використання своїх коштів;
д) реалізація прав громадян на створення недержавних навчально-виховних установ, які за змістом і цілям діяльності відповідають державним законам про освітню політику;
е) здійснення права освітнього закладу, учнів та його батьків на вибір в межах існуючого законодавства форм і методів освіти [15].
ВИСНОВКИ
Ініціатива розвитку освіти в інтересах сталого розвитку по праву належить фахівцям, які досягли значних успіхів у галузі екологічної освіти. Успішне і практично повсюдне розвиток в кінці ХХ століття екологічної освіти стало об'єктивною передумовою становлення нового типу освіти - освіти в інтересах сталого розвитку (ОСР). Необхідно підкреслити, що освіта в інтересах сталого розвитку та екологічна освіта знаходяться в тісному взаємозв'язку, тому що ОСР історично вийшло з надр екологічної освіти, формується на його базі, включаючи в себе його значну частину, кращі методи і форми.
Поняття ОСР набагато ширше поняття екологічної освіти, проте очевидно, що практика і просування ОСР багато в чому залежать від зусиль викладачів, які займаються питаннями екологічної освіти. Оцінюючи роль і місце екологічної освіти в розвитку освіти для сталого розвитку, необхідно відзначити, що екологічна освіта:
• зіграло важливу роль стартового механізму в розвитку освіти в інтересах сталого розвитку;
• екологічна освіта є найважливішим складовим елементом ОСР;
• екологічна освіта слід розглядати як предметну і концептуальну основу для ОСР.
Таким чином, з огляду на той факт, що екологічна освіта та освіта для сталого розвитку взаємопов'язані, необхідно при цьому сприймати поняття ОСР значно ширше, бо воно об'єднує освітні зусилля на проблемах економічного розвитку, навколишнього природного середовища та розвитку людської особистості. Безсумнівно, що освіта в інтересах сталого розвитку може і повинно використовувати всі позитивні досягнення традиційного екологічного освіти, збагачуючи його соціальним, економічним і культурним контекстом.
Якщо вважати, що сталий розвиток - це баланс між досягненням високого рівня економічного достатку, соціального забезпечення при обов'язковому збереженні природних ресурсів держави та навколишнього природного середовища, то всі ці завдання повинні бути предметним полем освіти для сталого розвитку.
Становлення випереджаючої освіти для сталого розвитку потребує новой педагогічної культури та мислення, нових педагогічних моделей, нового педагогічного змісту. Сучасна школа покликана забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які б відповідали цілям розвитку особистості й сучасним вимоги суспільства. Найголовнішими серед них є формування усталених моделей поведінки людини, зміна її ціннісних пріорітетів у бік соціально-відповідальніх, екологічно та гуманістично-орієнтованих форм взаємодії із природним та соціальним оточенням.
Роботу над створенням концепції сталого розвитку не можна вважати завершеною. Певний відбиток накладає і те, що основний документ зі сталого розвитку був створений в результаті тривалого пошуку компромісів між людьми самих різних поглядів і переконань.
На сьогоднішній день не існує навіть загальновизнаного визначення сталого розвитку. Особливо часто підкреслюється складність практичного застосування концепції сталого розвитку.
Проте практичної реалізації концепції сталого розвитку в світі приділяється дедалі більша увага. Значну увагу питанням практичної реалізації концепції сталого розвитку останнім часом приділяють багато міжнародних організацій, насамперед ООН та Світовий банк.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Бестужев-Лада И.В., Наместникова Г.А. Социальное прогнозирование. Курс лекций. М.: Педагогическое общество России, 2002. 392 с.
Броницкая В. В. Образование в системе духовного производства // Социальная экономика, 2009, № 3-4, с. 59-67.
Галачиева С.В. Направления исследования проблем устойчивого развития региона / С.В. Галачиева, Ю.Г. Неудахина // Вопросы экономики и права. – 2011. – № 1. – С. 186-190.
Гранберг А.Г. Региональное развитие и региональная экономика в России: десять лет спустя // Регион: экономика и социология. – 2004. – № 1. – С. 57-81.
Диксон Д. Экономический анализ воздействия на окружающую среду / Д. Диксон, Л. Скура, Р. Карпентер. П. Шерман. – М.: Вита-Пресс, 2000. – 270 с.
Зязюн І.А. Педагогічна психологія чи психологічна педагогіка?! / І.А. Зязюн // Естетика і етика педагогічної дії: зб. наук. пр. – К.; Полтава, 2012. – Вип. 3. – С. 20-37.
Зязюн І. Педагогічна професія в контексті двох парадоксів / І. Зязюн // Професійна освіта: педагогіка і психологія: польсько-український, українсько-польський щорічник / [за ред. Тадеуша Левовицького та ін.; наук. рада: Т. Левовицький, І. Зязюн; редкол.: Н. Ничкало та ін.; пер.: Г. Балл, І. Вільш]. – Ченстохова; Київ, 2012. – В.14. – С. 83-92.
Касимов Н.С., Тикунова В.С. Образование для устойчивого развития. Смоленск.:Маджента, 2003. 160 с.
Мамедов Н.М. Исторический процесс и концепция устойчивого развития / Н.М. Мамедов // Век глобализации. – 2010. – № 2. – С. 33-46.
Мельник Т. Е. Интеграция высших учебных заведений для образования в интересах устойчивого развития //Alma mater (Вестник высшей школы). 2013. № 9. С. 80-84.
Мельник Т.Е. Оценка реализации стратегии ЕЭК ООН в области образования в интересах устойчивого развития в мире. // Политематический сетевой электронный научный журнал Кубанского государственного аграрного университета (Научный журнал КубГАУ). Краснодар: КубГАУ, 2012. №10(84). URL: http://ej.kubagro.ru/2012/10/pdf/46.pdf
Модернізація педагогічної освіти в європейському та євроантлактичному освітньому просторі: монографія / авт. кол. Н.М. Авшенюк, В.О. Кудін, О.І. Огієнко та ін. – К.: Пед. думка, 2011. – С. 34-35.
Наше общее будущее: Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию (МКОСР). – М.: Прогресс,1989. – 372 с.
Олефір В.М. Сталий розвиток: теоретичні засади дослідження у світлі соціальної економії // Социальная экономика, 2008,№ 1-2, с. 49-55.
Педагогічна Конституція Європи / Часопис «Європейські педагогічні студії» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.arpue.org/index.php/uk/. – Загол. з екрану. – Мова укр. та анг.
Перелет Р.А. Переход к эре устойчивого развития? / Р.А. Перелет // Россия в окружающем мире: 2003 (аналитический ежегодник). – М.: Изд-во МНЭПУ, 2003. – С. 10-31.
Природопользование и устойчивое развитие: Мировые экосистемы и проблемы России / Под ред. В.М. Котлякова. – М.: Товарищество научных изданий КМК, 2006. – 448 с.
Программа действий: Повестка дня на 21 век и др. документы конференции в Рио-де-Жанейро / Сост. М. Китинг. – Женева. Центр «За наше общее будущее», 1993. – 70 с.
Региональная экономика / Под ред. профессора Н.Г. Кузнецова. – Ростов н/Д. – Феникс, 2003. – 320 с.
Семененко Н. Образование в Украине. – К.: «Саммит-книга», 2011. – 320 с.
Скопин А.О. Проблемы устойчивого развития регионов России в условиях формирования рыночных отношений / А.О. Скопин, О.В. Скопин // Управление экономическими системами: электронный научный журнал. – 2010. – № 24. – С. 184-191.
Ускова Т.В. Управление устойчивым развитием региона / Т.В. Ускова. – Вологда: ИСЭРТ РАН, 2009. – 355 с.
Хомич Л. Духовний потенціал вчителя – запорука творення гуманістичного суспільства / Л. Хомич // Професійна освіта: педагогіка і психологія : польсько-український, українсько-польський щорічник / [за ред. Тадеуша Левовицького та ін.; наук. рада: Т. Левовицький, І. Зязюн ; редкол.: Н. Ничкало та ін.; пер.: Г. Балл, І. Вільш]. – Ченстохова; Київ, 2012. – В.14. – С. 185-195.
Шимоханская Т.В. Проблема устойчивого развития социально-экономических систем и хозяйствующих субъектов / Т.В. Шимоханская // Вопросы экономики и права. – 2011. – № 2. – С. 258-265.
Яценко М. П. Глобализация как форма организации исторического процесса: сущность и проблемы // Профессиональное образование в современном мире. – 2011. – № 1. – С. 53–59.
Будущее, которого мы хотим. Проект резолюции, представленный Председателем Генеральной Ассамблеи. 2012. A/66/L.56 [официальный сайт ООН]. URL: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/LTD/N12/436/90/PDF/N1243690.pdf (дата обращения: 29.12.2013).
Дакарские рамки действий. Образование для всех: выполнение наших общих обязательств. Дакар, 2000. ED-2000/conf/211/1 [официальный сайт ЮНЕСКО]. URL: http://unesdoc.unesco.org/images/0012/001202/120240R.pdf (дата обращения: 29.12.2013).
Десятилетие образования в интересах устойчивого развития Организации Объединенных Наций. ED-2007/WS/17 [официальный сайт ЮНЕСКО]. URL: http://unesdoc.unesco.org/images/0014/001416/141629r.pdf (дата обращения: 29.12.2013).
Доклад ЮНЕП «Навстречу «зеленой экономике»: путь к устойчивому развитию и искоренению бедности» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.unep.org/greeneconomy/Portals/88/documents/ger/GER_synthesis_ru.pdf.
Йоханнесбургская декларация по устойчивому развитию. Йоханнесбург, 2002 [официальный сайт ООН]. URL: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/decl_wssd.shtml (дата обращения: 29.12.2013).
Образование в интересах устойчивого развития в международных документах и соглашениях. – Москва : ЭКО–Согласие, 2005. – [Электронный ресурс]. – URL: http://lib.irk.ru/otdels/oek/doc/Uchimsya%20myslit.pdf (дата обращения: 28.08.2010).
Окружающая среда для Европы. Пятая конференция министров. Киев, 2003 [официальный сайт ООН]. URL: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G03/305/77/PDF/G0330577.pdf (дата обращения: 29.12.2013).
Повестка дня на 21 век: Конференция ООН по окружающей среде и развитию в Рио-де-Жанейро. Нью-Йорк: ООН, 1992 [официальный сайт ООН]. URL: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/agenda21.shtml (дата обращения: 29.12.2013).
Проблеми якості української освіти в контексті сучасних цивілізаційних змін / Доповідь Президента НАПН України В. Г. Кременя на Загальних зборах НАПН України 30 жовтня 2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http : //www.mext.go.jp. – Загол. з екрану. – Мова укр.
Проект Концепції розвитку освіти в Україні на період 2015-2025 років [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/doc/files/news/ –Загол. з екрану. – Мова укр.
Проект Международного плана мероприятий в рамках Десятилетия образования в интересах устойчивого развития Организации Объединенных Наций (2005-2014 гг.). 2005. 172 EX/11 [официальный сайт ЮНЕСКО]. URL: http://unesdoc.unesco.org/images/0014/001403/140372r.pdf (дата обращения: 29.12.2013).
Просвещение и информирование населения в интересах устойчивого развития. Доклад Генерального секретаря ООН. 2001. E/CN.17/2001/PC/7 [официальный сайт ООН]. URL: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N01/292/60/PDF/N0129260.pdf (дата обращения: 29.12.2013).
1 2 3