1   2   3   4   5   6   7
Ім'я файлу: ЗАХАРЕНКО.docx
Розширення: docx
Розмір: 323кб.
Дата: 14.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
моє.docx
Типові правила конкурсу Рятівник Джура 2023.doc


ВСТУП
В умовах формування та розвитку ринкових відносин центр господарської діяльності зміщується до первинної ланки економічної системи підприємства.

Підприємство – головний структуроутворюючий елемент економіки. На підприємствах «з’єднуються» трудові, матеріальні та фінансові ресурси з метою виготовлення певної продукції та задоволення потреб суспільства.

Виробництво на підприємстві може бути розчленоване на 3 складові: виробничі підрозділи, виробничий процес і управління ними. Відповідно до цього, предметом науки про організацію і планування виробництва є вивчення принципів побудови виробничих підрозділів, провадження процесу виробництва та управління ними.

Сучасне виробництво – процес, який складається із пов’язаних між собою елементів – ланок одного ланцюга. Досить розірватися одній ланці – розпадається весь ланцюг. Тому треба вміти планувати і координувати процес діяльності підприємства.

Метою виконання курсової роботи є проведення організаційно-технічних розрахунків проектування дільниці по виготовленню деталі «Колесо ЧМЄ – 3. Т 328. 37. 31. 03.» та обчислення основних економічних показників виробничо-господарської діяльності дільниці.


1. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОЇ ДІЛЬНИЦІ


    1. Визначення виробничої програми дільниці

Виробнича програма (програма запуску деталей) та технологічний процес виготовлення деталі являються основою всіх організаційно-планових розрахунків роботи виробничих дільниць.

Програма запуску деталей у виробництво визначається за формулою:
Nз = Nв × j + Nз.ч + Nн.в + Nбр, шт. [6, с.4] (1),
де Nв - річна програма випуску виробів, шт.;

j - кількість деталей, що використовуються у виробі, шт.;

Nз.ч - кількість деталей, які випускаються у вигляді запасних частин (приймається в розмірі 20% від Nв · j), шт.;

Nбр - кількість деталей, які компенсують технологічно неминучий брак деталей, розраховується за формулою:
, шт. [6, с. 4] (2),
де ал - плановий відсоток прихованого браку литва (2%);

а1...аm - відсоток технологічно неминучого браку (на операціях технологічного процесу слід приймати 1,5%, на фінішних операціях – 1%);

m - кількість операцій технологічного процесу;

Nнв - кількість деталей в незавершеному виробництві приймається в розмірі 3% від Nв · j.), шт.
шт.

Програма запуску деталей у виробництво становить:
418 900 + 83 780 + 12 567 + 55 164 = 57 0441 шт.
1.2. Визначення типу виробничого процесу

Тип виробництва встановлюється за ступенем спеціалізації (по середньому коефіцієнту завантаження) робочих місць. Середній коефіцієнт завантаження робочих місць технологічного процесу визначається в такій послідовності.
1.2.1. Розрахунок дійсного річного фонду часу роботи обладнання

Дійсний річний фонд часу роботи обладнання визначається за формулою:
[5, с.113] (3),
де Др – кількість робочих днів на рік (згідно з календарем) дні; 250

Тзм – тривалість робочого дня в годинах;

f – втрати робочого часу на ремонт устаткування (6%);

n – кількість робочих змін на протязі доби.
Fд.р.м = 250 ∙ 8(1 - ) ∙ 2 = 3760,00
1.2.2. Розрахунок кількості робочих місць по операціям технологічного процесу

Розрахункова кількість робочих місць на кожній операції визначається за формулою:
, шт. од. [5, с.117] (4),

де – норма часу виконання і-тої операції, хв.;

Кв – коефіцієнт, враховуючий виконання норм виробітку; Кв=1,1.

Прийнята кількість робочих місць (обладнання) / Мпр, шт. од./ на кожній операції визначається шляхом округлення розрахункової величини до цілого числа. Допускається перевантаження обладнання до 100 %.

Наводиться приклад розрахунку кількості робочих місць на одну операцію:
, шт. од.

8,87
Прийнята кількість робочих місць становить, Мпр005 = 9 шт. од.
1.2.3. Визначення коефіцієнта завантаження обладнання

Коефіцієнт завантаження робочих місць по операціях визначається за формулою:

, [5, с. 117] (5),
Приклад розрахунку коефіцієнта завантаження робочого місця на одній операції:



0,99( 99 %)


1.2.4. Розрахунок середнього коефіцієнта завантаження обладнання

Середній коефіцієнт завантаження робочих місць по дільниці визначається за формулою:

, [5, с . 117] (6),
де m – кількість операції технологічного процесу;

і – номер операції.
Кз.сер = 0,99 ( 99%)
Розрахунки кількості робочих місць та їх завантаження на інших операціях проводяться аналогічно і результати розрахунків зводяться до таблиці 1.1.

По величині середнього коефіцієнта завантаження можна стверджувати про тип виробництва.

Якщо:

Кз.сер. = 1,0 ... 0,5 – масове виробництво;

Кз.сер. = 0,5 ... 0,1 – крупносерійне виробництво;

Кз.сер. = 0,1 ... 0,05 – середньосерійне виробництво;

Кз.сер. ≤ 0,05 – дрібносерійне та одиничне виробництво.

На підставі одержаних результатів розрахунків вибираємо тип виробництва – масовий.

Отримані розрахунки помістимо в зведену відомість прийнятих робочих місць та їх завантаження за технологічними операціями (табл.1)

Таблиця 1. Зведена відомість прийнятих робочих місць та їх завантаження

за технологічними операціями

№ опер
Операції технологічного процесу
Штучний час, хв.
Кількість робочих місць
Коефіцієнт завантаження робочих місць

Розрахункова
Прийнята

005
Фрезерувальна
3,86
8,87
9
0,99 (99%)

010
Токарна
3,97
9,12
9
1,01 (100%)

015
Свердлувальна
3,86
8,87
9
0,99 (99%)

020
Протягувальна
3,82
8,78
9
0,97 (97%)

025
Шліфувальна
3,94
9,05
9
1,00 (100%)

030
Розточна
3,86
8,87
9
0,99 (99%)




Разом
23,21
53,56
54
К з.сер= 0,99 (99%)

1   2   3   4   5   6   7

скачати

© Усі права захищені
написати до нас